ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН": невыплата зарплаты
Единственный уникальный номер 235/894/21
Производство №2 / 235/714/21
решение
именем украины
10 августа 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] К.П. с участием секретаря судебного заседания [Г.] С.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и компенсации потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты, -
В:
особа_1 (далее - истец) обратилась в суд с иском, в котором просит взыскать с Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» (далее - отвовидач) в свою пользу:
- задолженность по заработной плате за октябрь-ноябрь 2014 в сумме 7806, 81 грн;
- задолженность по заработной плате за декабрь 2014 и январь-февраль 2015 в общей сумме 9259, 05 грн;
- задолженность по выходного пособия в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины в общей сумме 3812, 55 грн;
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 91864, 30 грн;
- компенсацию потери части заработной платы в увязка с нарушением сроков ее выплаты в размири 18824, 69 грн.
В обоснование иска указано, что истец с 21.07.2003 по 11.02.2015 работала у ответчика на должностях бухгалтера 1 категории отдела бухгалтерского учета бухгалтерии. В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 № 595, Постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014 № 11/4, Постановления Президиума от 17.11.2014 № 18 ответчик был перемещен с территории проведения АТО - Донецк, пр .Ленинський, 47 в г.Киев, ул.Героев Этовастополя, 30.
На основании Приказа от 01.08.2018 № 19-к «Об освобождении работников ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », во исполнение приказа НАМН Украины от 20.11.2014 №83« О перемещении ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », Приказа ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины »от 09.12.2014 № 4« Об перемещения ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака НАМН Украины »вм. Киев »истца был освобожден на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины с 11.02.2015, в связи с ее отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
Указывает, что в нарушение требований ст 47, 116 КЗоТ Украины, ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» ответчик не осуществил с истцом расчет при увольнении. Истец неоднократно обращалась к ответчику с требованием о расчете, в том числе 20.12.2018, но ответа на обращение не получила и задолженность оплачена не была.
отмечает, Что 31.01.2019 другие сотрудники на аналогичное обращение получили ответ ответчика, по которой у последнего отсутствует фактическая возможность погашения задолженности по заработной плате в связи с отсутствием финансирования.
Истец повторно обратилась к ответчику с просьбой выдать справку о задолженности по заработной плате, справку так и не получила, однако получила письмо от 16.11.2020 за № 260, согласно которому ответчик видит оснований, определенных законодательством, для предоставления работникам или всобами, уволенным с предприятия, справок о задолженности по заработной плате на основании заявления.
Обращает внимание, что приказ о ее увольнении был издан 01.08.2018, то есть никаких препятствий для начисления и выплаты выходного пособия при увольнении в ответчика, по мнению истца, не существовало.
Также истец указывает, что в связи с тем, что ответчик до настоящего времени не выплатил задолженность по заработной плате, задержка задолженности считается с 22.12.2018 - со дня обращения с требованием орасчет (20.12.2018) и по день подачи иска и составляет 506 рабочих дней, поэтому сумма среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета с 22.12.2018 по 31.12.2020 составляет 91864, 30 грн.
Определением суда от 22.03.2021 производство по делу открыто по правилам упрощенного искового производства (а.с.34).
Истец в судебном заседании появилась, от представителя истца - адвоката [Д.] Р.В. поступило заявление о рассмотрении дела без ее участия по имеющимся в деле материалам (а.с.61).
Ответчик о времени и месте судебного разбирательства надлежащим образом, его представитель в судебное заседание не явился, направил в суд ходатайство о рассмотрении дела без участия ответчика, а также отзыв на иск, по которому просит отказать в иске по основаниям его необоснованности ; отмечает, что истец в г.Киев не уезжала но не отрабатывала рабочее время в Киеве, то есть не выполняла возложенные на нее служебные обязанности; указывает, что сведения, приведенные в справке ОК-5, могуво не соответствовать действительности в связи с большим сроком между получением и обращением с иском в суд; утверждает, что приведенные истцом расчеты являются завышенными и не соответствуют действительности. Также ответчик отмечает, что, учитывая очевидную несопоставимость заявленных требований о взыскании сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, учитывая то обстоятельство, что ответчик в связи с временной оккупацией м.Доненька был вынужден сменить место своейй деятельности, оставив при этом объекты материально-технической базы в Донецке и в настоящее время осуществляет свою деятельность ни территории г.. Киева, считает справедливым, соразмерным определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат в сумме среднего размера заработной платы за три месяца, составит - 4191 грн. Ответчик утверждает, что факт расчета или его неосуществления с уволенным работником в 2014-2015 г.. Ответчик не имеет возмивости подтвердить или опровергнуть по причине потери всех без исключения документов финансово-хозяйственной деятельности за период деятельности в декабре 2014, в том числе кадровой документации (а.с.62-66, 68-69).
В силу предписаний ст.223 ГПК Украины суд считает возможным рассмотреть дело по существу с отсутствием ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Фактические обстоятельства, установленные судом, исодержание спорного правоотношения.
Истец находился в трудовых отношениях с ответчиком с 21.07.2003 по 11.02.2015, работая на должностях бухгалтера 1 категории отдела бухгалтерского учета бухгалтерии, уволена по ч.6 ст.36 КЗоТ Украины - отказ от перевода в другую местность с учреждением (А.С .11-15).
11.12.2018 истец обратился к ответчику с требованием о расчете, а именно выплаты задолженности по заработной плате в сумме 18525, 31 грн; требование получена ответчиком 20.12.2018 (а.с.16-19).
На подтверждение наличия задолженности по заработной плате истцом предоставлена копия индивидуальных сведений о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (форма ОК-5), по которым истцу была начислена заработная плата для начисления пенсии при работе в ответчика за октябрь 2014 года в сумме 3616, 81 грн, за ноябрь 2014 года - 4191 грн, а всего 7807, 81 грн (а.с.22-24).
Судом установлено, стороны не оспойсти тот факт, что с 17.11.2014 ответчик осуществляет свою деятельность на территории города Киева, а истец отказалась от перевода в другую местность вместе с ответчиком, в связи с чем была освобождена на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины.
Итак, с 17.11.2014 истец фактически не выполняла возложенные на нее обязанности, в связи с чем основания для начисления ему заработной платы за период после 17.11.2014 по 11.02.2015 отсутствуют, поэтому в соответствующей части иска истцу необходимо отказать.
Конституциею Украины гарантируется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже выдающейся законом.
Согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов еготруда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов -представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, Согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника .
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Предписаниям ч.1 ст.76 ГПК Украинскаяны определено, что доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: 1) письменными, вещественными и электронными доказательствами; 2) выводами экспертов; 3) показаниями свидетелей (ч.2).
В соответствии со статьями 77-80 ГПК Украины доказательства должны быть надлежащими, допустимым, достоверными и достаточными.
положениемямы статей 10 и 81 ГПК Украины предусмотрено, что каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных Кодексом.
В делах о дискриминации истец обязан привести фактические данные, подтверждающие, что дискриминация имела место. В случае наводнения таких данных доказывания их отсутствия возлагается на ответчика.
предписаниям ч.1ст.89 ГК Украины предусмотрено, что суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Каких-либо доказательств в подтверждение выплаты ответчиком истцу начисленных сумм заработной платы за октябрь-ноябрь 2014 в сумме 7807, 81 грн ответчиком в суд не представлено, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
По ст.1 Закона Украины «О компенсации гражданам потерь части доходев в связи с нарушением сроков их выплаты »(далее - Закон № 2050) предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).
Согласно ст.2 Закона № 2050 компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на одини более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата (денежное обеспечение) и другие.
Согласно ст.3 Закона № 2050 сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующийпервый месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Таким образом, компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты составляет: за октябрь 2014 года - 3616, 81 грн х 119, 7% = 4329, 32 грн; за ноябрь 2014 года - 419, 00 грн х 115, 16% = 4844, 80 грн.
Всего компенсация потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплатыза октябрь - ноябрь 2014 составляет 9 174, 12 грн, которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Положения ч.1 ст.47 КЗоТ Украины обязывают собственника или уполномоченный им орган в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 и ч.2 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится вдень увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указаннойв настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Предписаниями ст.117 КЗоТ Украины предусмотрена ответственность за задержку расчета при увольнении. Так, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1). при наличииспора о размерах причитающихся работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ч.2).
Как указано в п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999, установивпри рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Истец в день увольнения не работал, требование о расчете получена ответчиком 20.12.2018 (а.с.17-19), следовательно, ответчик подлежит ответственности по ст.117 КЗоТ Украины в виде взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период, учитывая требования ст.13 ГПК Украины, по которым суд рассматривает дели не иначе как в пределах заявленных им требований, с 21.12.2018 (следующий день после получения требования о расчете ответчиком) по 31.12.2020 (как заявлено истцом в иске) (а.с.1-7).
Согласно абз.3 п.2 раздела П Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 № 100 (далее - Порядок), во всех остальных случаях сохранения заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих подии, с которой связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
Согласно п.8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарьних дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Исходя из положений Порядка, среднемесячная заработная плата истца составляет 3903, 90 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн): 2), а среднедневная заработная плата составляет 181, 58 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн) 43 дня).
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении, который должен оплатить ответчик в пользу истца за период с 21.12.2018 по 31.12.2020, составляет 91 879, 48 грн (181, 58 грн х 506 рабочих дней), с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, изложенной в постановлении от 27.04.2016 по гражданскому делу №6-113цс16, и позиции Верховного Суда, выприложенного в постановлении от 31.10.2018 по гражданскому делу №756 / 10824/15-ц (производства №61-7694зпв18), у суда имеется право уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст.116 КЗоТ, и такое право суда зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору в день нильнення; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса; размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработком работника; обстоятельства, при которых было установлено наличиезадолженности; действия ответчика по ее выплаты.
Принимая во внимание приведенную правовую позицию суда кассационной инстанции, учитывая, что выплачена истцу при увольнении 11.02.2015 сумма заработной платы равна 7807, 81 грн, за взысканием которой истец обратился к ответчику только в декабре 2018, а в суд - в феврале 2021г ., а сумма среднего заработка за время задержки расчета равна 91 879, 48 грн, суд считает справедливым применить принцип соразмерности и пропорциональности и уменьшить размервозмещения истцу заработной платы за время задержки расчета, и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 8000 грн.
По содержанию ч.1 ст.44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в частности, в п.6 ст.36, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
Как установлено судом и признан сторонами, истец уволена с работы на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины в связи с отказом от переведенния на работу в другую местность вместе с организацией, а потому истец имеет право на выплату ему выходного пособия в размере среднего месячного заработка. Доказательств того, что такая помощь была выплачена ей работодателем, суду не предоставлено, в связи с чем права истца в этой части подлежат защите.
Исходя из содержания принципа диспозитивности гражданского судопроизводства, определенного в ст.13 ГПК Украины, по которому суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в межах заявленных требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях, подлежит взысканию с истца в пользу ответчика выходное пособие в сумме 3812, 55 грн с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Таким образом, иск подлежит удовлетворению.
Учитывая правила ст.141 ГПК Украины, сумма в размере 908 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканиюс ответчика в доход государства; сумма в размере 82 грн (9% от 908 грн - судебный сбор за заявленное требование о взыскании среднего заработка, уплаченный истцом) подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 ГПК Украины, -
решил:
Иск особа_1 к Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего саробитку за время задержки расчета при увольнении и компенсации потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »в пользу особа_1, информация_1:
- задолженность по заработной плате за октябрь-ноябрь 2014 в сумме 7807, 81 грн (семь тысяч восемьсот семь грн 81 коп)
- компенсацию потери части заработной плать в связи с нарушением сроков ее выплаты за октябрь-ноябрь 2014 в размере 9 174, 12 грн (девять тысяч сто семьдесят четыре грн 12 коп)
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 21.12.2018 по 31.12.2020 в размере 8000, 00 грн (восемь тысяч грн 00 коп)
- задолженность по выходного пособия в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины в размере 3812, 55 грн (три тысячи восемьсот двенадцать грн 55 коп)
- судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в сумме 82, 00 грн(Восемьдесят две грн 00 коп).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» в доход государства судебный сбор в размере 908, 00 грн (девятьсот восемь грн 00 коп).
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкийапелляционного суда в течение тридцати дней со дня его провозглашения в порядке, определенном п.15.5 раздела ХИИИ Переходных положений ГПК Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - особа_1, место прописки - адрес_1, рнокпп номер_1.
Ответчик - Государственное учреждение «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины», местонахождение - Донецкая область, Киев, Героев Севастополя, 30, ОКПО 25672427.
судья
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Єдиний унікальний номер 235/894/21
Провадження №2/235/714/21
рішення
іменем україни
10 серпня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати, –
встановив:
особа_1 (далі – позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» (далі – відповідач) на свою користь:
- заборгованість із заробітної плати за жовтень-листопад 2014 р. в сумі 7806, 81 грн;
- заборгованість із заробітної плати за грудень 2014 р. та січень-лютий 2015 р. в загальній сумі 9259, 05 грн;
- заборгованість із вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України в загальній сумі 3812, 55 грн;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 91864, 30 грн;
- компенсацію втрати частини заробітної плати у ув`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 18824, 69 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 21.07.2003 по 11.02.2015 працювала у відповідача на посадах бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку бухгалтерії. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, Постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014 № 11/4, Постанови Президії від 17.11.2014 № 18 відповідач був переміщений з території проведення АТО - м.Донецьк, пр.Ленінський, 47 до м.Києва, вул.Героїв Севастополя, 30.
На підставі Наказу від 01.08.2018 № 19-к «Про звільнення працівників ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», на виконання наказу НАМН України від 20.11.2014 №83 «Про переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», Наказу ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 09.12.2014 № 4 «Щодо переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака НАМН України» в м. Київ» позивача було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України з 11.02.2015, у зв`язку з її відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Вказує, що в порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» відповідач не здійснив з позивачем розрахунок при звільненні. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про розрахунок, у тому числі 20.12.2018, але відповіді на звернення не отримала і заборгованість сплачена не була.
Зазначає, що 31.01.2019 інші співробітники на аналогічне звернення отримали відповідь відповідача, за якою у останнього відсутня фактична можливість погашення заборгованості по заробітній платі у зв`язку з відсутністю фінансування.
Позивач повторно звернулась до відповідача з проханням видати довідку про заборгованість із заробітної плати, довідку так і не отримала, проте отримала лист від 16.11.2020 за № 260, за яким відповідач не вбачає підстав, визначених законодавством, для надання працівникам або особам, звільненим з підприємства, довідок про заборгованість із заробітної плати на підставі заяви.
Звертає увагу, що наказ про її звільнення був виданий 01.08.2018, тобто ніяких перешкод для нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні у відповідача, на думку позивача, не існувало.
Також позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач до теперішнього часу не виплатив заборгованість із заробітної плати, затримка заборгованості рахується з 22.12.2018 - з дня звернення з вимогою про розрахунок (20.12.2018) та по день подання позову і становить 506 робочих днів, тому сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 22.12.2018 по 31.12.2020 складає 91864, 30 грн.
Ухвалою суду від 22.03.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.34).
Позивач в судове засідання не з`явилась, від представника позивача – адвоката [Д.] Р.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами (а.с.61).
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача, а також відзив на позов, за яким просить відмовити в позові з підстав його необґрунтованості; зазначає, що позивач до м.Києва не виїжджала та не відпрацьовувала робочий час в м.Києві, тобто не виконувала покладені на неї службові обов`язки; вказує, що відомості, наведені в довідці ОК-5, можуть не відповідати дійсності у зв`язку з великим терміном між отриманням та зверненням з позовом до суду; стверджує, що наведені позивачем розрахунки є завищеними та не відповідають дійсності. Також відповідач зауважує, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених вимог про стягнення сум середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, враховуючи ті обставини, що відповідач у зв`язку з тимчасовою окупацією м.Доненька був вимушений змінити місце свої діяльності, залишивши при цьому об`єкти матеріально-технічної бази у м.Донецьку та на даний час здійснює свою діяльність ні території м. Києва, вважає справедливим, пропорційним визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі середнього розміру заробітної плати за три місяці, що становитиме - 4 191 грн. Відповідач стверджує, що факт розрахунку або його нездійснення зі звільненим працівником в 2014-2015 р. відповідач не має можливості підтвердити або спростувати по причині втрати всіх без виключення документів фінансово-господарської діяльності за період діяльності до грудня 2014 р., в тому числі кадрової документації (а.с.62-66, 68-69).
В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу по суті з відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 21.07.2003 по 11.02.2015, працюючи на посадах бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку бухгалтерії, звільнена за ч.6 ст.36 КЗпП України - відмова від переведення в іншу місцевість з установою (а.с.11-15).
11.12.2018 позивач звернулась до відповідача з вимогою про розрахунок, а саме виплати заборгованості із заробітної плати в сумі 18525, 31 грн; вимога отримана відповідачем 20.12.2018 (а.с.16-19).
На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі позивачем надана копія Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за якими позивачу була нарахована заробітна плата для нарахування пенсії під час роботи у відповідача: за жовтень 2014 року в сумі 3616, 81 грн, за листопад 2014 року – 4191 грн, а всього 7807, 81 грн (а.с.22-24).
Судом встановлено, сторонами не оспорюється той факт, що з 17.11.2014 відповідач здійснює свою діяльність на території міста Києва, а позивач відмовилась від переведення в іншу місцевість разом з відповідачем, у зв`язку з чим була звільнена на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.
Отже, з 17.11.2014 позивач фактично не виконувала покладені на неї обов`язки, у зв`язку з чим підстави для нарахування їй заробітної плати за період після 17.11.2014 по 11.02.2015 відсутні, відтак у відповідній частині позову позивачу необхідно відмовити.
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно зі ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Приписами ч.1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2).
Відповідно до статей 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимим, достовірними і достатніми.
Положеннями статей 10 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Приписами ч.1 ст.89 ЦК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Будь-яких доказів на підтвердження виплати відповідачем позивачу нарахованих сум заробітної плати за жовтень-листопад 2014 р. в сумі 7807, 81 грн відповідачем до суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить: за жовтень 2014 року - 3616, 81 грн х 119, 7% = 4329, 32 грн; за листопад 2014 року – 419, 00 грн х 115, 16% = 4844, 80 грн.
Всього компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за жовтень – листопад 2014 року становить 9 174, 12 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Положення ч.1 ст.47 КЗпП України зобов`язують власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Приписами ст.117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працювала, вимога про розрахунок отримана відповідачем 20.12.2018 (а.с.17-19), отже, відповідач підлягає відповідальності за ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, враховуючи вимоги ст.13 ЦПК України, за якими суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених нею вимог, з 21.12.2018 (наступний день після отримання вимоги про розрахунок відповідачем) по 31.12.2020 (як заявлено позивачем в позові) (а.с.1-7).
Відповідно до абз.3 п.2 розділу П Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок), у всіх інших випадках збереження заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Виходячи з положень Порядку, середньомісячна заробітна плата позивача становить 3903, 90 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн) : 2), а середньоденна заробітна плата становить 181, 58 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн) : 43 дні).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 21.12.2018 по 31.12.2020, становить 91 879, 48 грн (181, 58 грн х 506 робочих днів), з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.04.2016 у цивільній справі №6-113цс16, та позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018 у цивільній справі №756/10824/15-ц (провадження №61-7694зпв18), у суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП, і таке право суду залежить від наступних чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу; розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника; обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості; дії відповідача щодо її виплати.
Беручи до уваги наведену правову позицію суду касаційної інстанції, враховуючи, що невиплачена позивачу при звільненні 11.02.2015 сума заробітної плати дорівнює 7807, 81 грн, за стягненням якої позивач звернувся до відповідача лише в грудні 2018 р., а до суду - в лютому 2021р., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку дорівнює 91 879, 48 грн, суд вважає справедливим застосувати принцип співмірності та пропорційності та зменшити розмір відшкодування позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 8000 грн.
За змістом ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у п.6 ст.36, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Як встановлено судом та визнано сторонами, позивач звільнена з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, а тому позивач має право на виплату їй вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Доказів того, що така допомога була виплачена їй роботодавцем, суду не надано, у зв`язку з чим права позивача в цій частині підлягають захисту.
Виходячи зі змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного в ст.13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача вихідна допомога в сумі 3812, 55 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 908 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 82 грн (9% від 908 грн - судовий збір за заявлену вимогу про стягнення середнього заробітку, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -
вирішив:
Позов особа_1 до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» на користь особа_1 , інформація_1 :
- заборгованість із заробітної плати за жовтень-листопад 2014 р. в сумі 7807, 81 грн (сім тисяч вісімсот сім грн 81 коп);
- компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за жовтень-листопад 2014 р. в розмірі 9 174, 12 грн (дев`ять тисяч сто сімдесят чотири грн 12 коп);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2018 по 31.12.2020 в розмірі 8000, 00 грн (вісім тисяч грн 00 коп);
- заборгованість із вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України в розмірі 3812, 55 грн (три тисячі вісімсот дванадцять грн 55 коп);
- судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 82, 00 грн (вісімдесят дві грн 00 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» в дохід держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Позивач – особа_1 , зареєстроване місце проживання – адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Державна установа «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України», місцезнаходження – Донецька область, м.Київ, вул.Героїв Севастополя, 30, єдрпоу 25672427.
Суддя
Производство №2 / 235/714/21
решение
именем украины
10 августа 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] К.П. с участием секретаря судебного заседания [Г.] С.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении и компенсации потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты, -
В:
особа_1 (далее - истец) обратилась в суд с иском, в котором просит взыскать с Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» (далее - отвовидач) в свою пользу:
- задолженность по заработной плате за октябрь-ноябрь 2014 в сумме 7806, 81 грн;
- задолженность по заработной плате за декабрь 2014 и январь-февраль 2015 в общей сумме 9259, 05 грн;
- задолженность по выходного пособия в соответствии со ст.44 КЗоТ Украины в общей сумме 3812, 55 грн;
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 91864, 30 грн;
- компенсацию потери части заработной платы в увязка с нарушением сроков ее выплаты в размири 18824, 69 грн.
В обоснование иска указано, что истец с 21.07.2003 по 11.02.2015 работала у ответчика на должностях бухгалтера 1 категории отдела бухгалтерского учета бухгалтерии. В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 07.11.2014 № 595, Постановления Президиума Национальной академии медицинских наук Украины от 13.11.2014 № 11/4, Постановления Президиума от 17.11.2014 № 18 ответчик был перемещен с территории проведения АТО - Донецк, пр .Ленинський, 47 в г.Киев, ул.Героев Этовастополя, 30.
На основании Приказа от 01.08.2018 № 19-к «Об освобождении работников ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », во исполнение приказа НАМН Украины от 20.11.2014 №83« О перемещении ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины », Приказа ГУ« Институт неотложной восстановительной хирургии им. В.К. Гусака НАМН Украины »от 09.12.2014 № 4« Об перемещения ГУ «Институт неотложной восстановительной хирургии им.В.К. Гусака НАМН Украины »вм. Киев »истца был освобожден на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины с 11.02.2015, в связи с ее отказом от перевода в другую местность вместе с организацией.
Указывает, что в нарушение требований ст 47, 116 КЗоТ Украины, ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» ответчик не осуществил с истцом расчет при увольнении. Истец неоднократно обращалась к ответчику с требованием о расчете, в том числе 20.12.2018, но ответа на обращение не получила и задолженность оплачена не была.
отмечает, Что 31.01.2019 другие сотрудники на аналогичное обращение получили ответ ответчика, по которой у последнего отсутствует фактическая возможность погашения задолженности по заработной плате в связи с отсутствием финансирования.
Истец повторно обратилась к ответчику с просьбой выдать справку о задолженности по заработной плате, справку так и не получила, однако получила письмо от 16.11.2020 за № 260, согласно которому ответчик видит оснований, определенных законодательством, для предоставления работникам или всобами, уволенным с предприятия, справок о задолженности по заработной плате на основании заявления.
Обращает внимание, что приказ о ее увольнении был издан 01.08.2018, то есть никаких препятствий для начисления и выплаты выходного пособия при увольнении в ответчика, по мнению истца, не существовало.
Также истец указывает, что в связи с тем, что ответчик до настоящего времени не выплатил задолженность по заработной плате, задержка задолженности считается с 22.12.2018 - со дня обращения с требованием орасчет (20.12.2018) и по день подачи иска и составляет 506 рабочих дней, поэтому сумма среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета с 22.12.2018 по 31.12.2020 составляет 91864, 30 грн.
Определением суда от 22.03.2021 производство по делу открыто по правилам упрощенного искового производства (а.с.34).
Истец в судебном заседании появилась, от представителя истца - адвоката [Д.] Р.В. поступило заявление о рассмотрении дела без ее участия по имеющимся в деле материалам (а.с.61).
Ответчик о времени и месте судебного разбирательства надлежащим образом, его представитель в судебное заседание не явился, направил в суд ходатайство о рассмотрении дела без участия ответчика, а также отзыв на иск, по которому просит отказать в иске по основаниям его необоснованности ; отмечает, что истец в г.Киев не уезжала но не отрабатывала рабочее время в Киеве, то есть не выполняла возложенные на нее служебные обязанности; указывает, что сведения, приведенные в справке ОК-5, могуво не соответствовать действительности в связи с большим сроком между получением и обращением с иском в суд; утверждает, что приведенные истцом расчеты являются завышенными и не соответствуют действительности. Также ответчик отмечает, что, учитывая очевидную несопоставимость заявленных требований о взыскании сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, учитывая то обстоятельство, что ответчик в связи с временной оккупацией м.Доненька был вынужден сменить место своейй деятельности, оставив при этом объекты материально-технической базы в Донецке и в настоящее время осуществляет свою деятельность ни территории г.. Киева, считает справедливым, соразмерным определения размера ответственности ответчика за просрочку ним надлежащих при увольнении истца выплат в сумме среднего размера заработной платы за три месяца, составит - 4191 грн. Ответчик утверждает, что факт расчета или его неосуществления с уволенным работником в 2014-2015 г.. Ответчик не имеет возмивости подтвердить или опровергнуть по причине потери всех без исключения документов финансово-хозяйственной деятельности за период деятельности в декабре 2014, в том числе кадровой документации (а.с.62-66, 68-69).
В силу предписаний ст.223 ГПК Украины суд считает возможным рассмотреть дело по существу с отсутствием ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Фактические обстоятельства, установленные судом, исодержание спорного правоотношения.
Истец находился в трудовых отношениях с ответчиком с 21.07.2003 по 11.02.2015, работая на должностях бухгалтера 1 категории отдела бухгалтерского учета бухгалтерии, уволена по ч.6 ст.36 КЗоТ Украины - отказ от перевода в другую местность с учреждением (А.С .11-15).
11.12.2018 истец обратился к ответчику с требованием о расчете, а именно выплаты задолженности по заработной плате в сумме 18525, 31 грн; требование получена ответчиком 20.12.2018 (а.с.16-19).
На подтверждение наличия задолженности по заработной плате истцом предоставлена копия индивидуальных сведений о застрахованном лице из Реестра застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (форма ОК-5), по которым истцу была начислена заработная плата для начисления пенсии при работе в ответчика за октябрь 2014 года в сумме 3616, 81 грн, за ноябрь 2014 года - 4191 грн, а всего 7807, 81 грн (а.с.22-24).
Судом установлено, стороны не оспойсти тот факт, что с 17.11.2014 ответчик осуществляет свою деятельность на территории города Киева, а истец отказалась от перевода в другую местность вместе с ответчиком, в связи с чем была освобождена на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины.
Итак, с 17.11.2014 истец фактически не выполняла возложенные на нее обязанности, в связи с чем основания для начисления ему заработной платы за период после 17.11.2014 по 11.02.2015 отсутствуют, поэтому в соответствующей части иска истцу необходимо отказать.
Конституциею Украины гарантируется право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже выдающейся законом.
Согласно ст.94 КЗоТ Украины, ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов еготруда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается.
Согласно ст.115 КЗоТ Украины, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов -представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
В случае если день выплаты заработной платы совпадает с выходным, праздничным или нерабочим днем, заработная плата выплачивается накануне.
Размер заработной платы за первую половину месяца определяется коллективным договором или нормативным актом работодателя, Согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не меньше оплаты за фактически отработанное время из расчета тарифной ставки (должностного оклада) работника .
Заработная плата работникам за все время ежегодного отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска.
Предписаниям ч.1 ст.76 ГПК Украинскаяны определено, что доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: 1) письменными, вещественными и электронными доказательствами; 2) выводами экспертов; 3) показаниями свидетелей (ч.2).
В соответствии со статьями 77-80 ГПК Украины доказательства должны быть надлежащими, допустимым, достоверными и достаточными.
положениемямы статей 10 и 81 ГПК Украины предусмотрено, что каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных Кодексом.
В делах о дискриминации истец обязан привести фактические данные, подтверждающие, что дискриминация имела место. В случае наводнения таких данных доказывания их отсутствия возлагается на ответчика.
предписаниям ч.1ст.89 ГК Украины предусмотрено, что суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Каких-либо доказательств в подтверждение выплаты ответчиком истцу начисленных сумм заработной платы за октябрь-ноябрь 2014 в сумме 7807, 81 грн ответчиком в суд не представлено, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
По ст.1 Закона Украины «О компенсации гражданам потерь части доходев в связи с нарушением сроков их выплаты »(далее - Закон № 2050) предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица).
Согласно ст.2 Закона № 2050 компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае задержки на одини более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии, социальные выплаты, стипендии, заработная плата (денежное обеспечение) и другие.
Согласно ст.3 Закона № 2050 сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующийпервый месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Таким образом, компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты составляет: за октябрь 2014 года - 3616, 81 грн х 119, 7% = 4329, 32 грн; за ноябрь 2014 года - 419, 00 грн х 115, 16% = 4844, 80 грн.
Всего компенсация потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплатыза октябрь - ноябрь 2014 составляет 9 174, 12 грн, которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Положения ч.1 ст.47 КЗоТ Украины обязывают собственника или уполномоченный им орган в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 и ч.2 ст.116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится вдень увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указаннойв настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Предписаниями ст.117 КЗоТ Украины предусмотрена ответственность за задержку расчета при увольнении. Так, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1). при наличииспора о размерах причитающихся работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ч.2).
Как указано в п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999, установивпри рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Истец в день увольнения не работал, требование о расчете получена ответчиком 20.12.2018 (а.с.17-19), следовательно, ответчик подлежит ответственности по ст.117 КЗоТ Украины в виде взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период, учитывая требования ст.13 ГПК Украины, по которым суд рассматривает дели не иначе как в пределах заявленных им требований, с 21.12.2018 (следующий день после получения требования о расчете ответчиком) по 31.12.2020 (как заявлено истцом в иске) (а.с.1-7).
Согласно абз.3 п.2 раздела П Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 № 100 (далее - Порядок), во всех остальных случаях сохранения заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих подии, с которой связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
Согласно п.8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарьних дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Исходя из положений Порядка, среднемесячная заработная плата истца составляет 3903, 90 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн): 2), а среднедневная заработная плата составляет 181, 58 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн) 43 дня).
Итак, средний заработок за время задержки расчета при увольнении, который должен оплатить ответчик в пользу истца за период с 21.12.2018 по 31.12.2020, составляет 91 879, 48 грн (181, 58 грн х 506 рабочих дней), с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, изложенной в постановлении от 27.04.2016 по гражданскому делу №6-113цс16, и позиции Верховного Суда, выприложенного в постановлении от 31.10.2018 по гражданскому делу №756 / 10824/15-ц (производства №61-7694зпв18), у суда имеется право уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст.116 КЗоТ, и такое право суда зависит от следующих факторов: наличие спора между работником и работодателем по поводу размера подлежащих выплате работнику сумм по трудовому договору в день нильнення; возникновения спора между работодателем и работником после того, как подлежащие к выплате работнику суммы по трудовому договору в связи с его увольнением должны быть оплачены работодателем; принятия судом решения о частичном удовлетворении требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки, определенные статьей 116 настоящего Кодекса; размер недоплаченной суммы, существенность этой доли по сравнению со средним заработком работника; обстоятельства, при которых было установлено наличиезадолженности; действия ответчика по ее выплаты.
Принимая во внимание приведенную правовую позицию суда кассационной инстанции, учитывая, что выплачена истцу при увольнении 11.02.2015 сумма заработной платы равна 7807, 81 грн, за взысканием которой истец обратился к ответчику только в декабре 2018, а в суд - в феврале 2021г ., а сумма среднего заработка за время задержки расчета равна 91 879, 48 грн, суд считает справедливым применить принцип соразмерности и пропорциональности и уменьшить размервозмещения истцу заработной платы за время задержки расчета, и взыскать с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 8000 грн.
По содержанию ч.1 ст.44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в частности, в п.6 ст.36, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
Как установлено судом и признан сторонами, истец уволена с работы на основании п.6 ст.36 КЗоТ Украины в связи с отказом от переведенния на работу в другую местность вместе с организацией, а потому истец имеет право на выплату ему выходного пособия в размере среднего месячного заработка. Доказательств того, что такая помощь была выплачена ей работодателем, суду не предоставлено, в связи с чем права истца в этой части подлежат защите.
Исходя из содержания принципа диспозитивности гражданского судопроизводства, определенного в ст.13 ГПК Украины, по которому суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в межах заявленных требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях, подлежит взысканию с истца в пользу ответчика выходное пособие в сумме 3812, 55 грн с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Таким образом, иск подлежит удовлетворению.
Учитывая правила ст.141 ГПК Украины, сумма в размере 908 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании задолженности по заработной плате) подлежит взысканиюс ответчика в доход государства; сумма в размере 82 грн (9% от 908 грн - судебный сбор за заявленное требование о взыскании среднего заработка, уплаченный истцом) подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 ГПК Украины, -
решил:
Иск особа_1 к Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» о взыскании задолженности по заработной плате, выходного пособия, среднего саробитку за время задержки расчета при увольнении и компенсации потери части заработной платы в связи с задержкой сроков ее выплаты удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени В.К. Гусака Национальной академии медицинских наук Украины »в пользу особа_1, информация_1:
- задолженность по заработной плате за октябрь-ноябрь 2014 в сумме 7807, 81 грн (семь тысяч восемьсот семь грн 81 коп)
- компенсацию потери части заработной плать в связи с нарушением сроков ее выплаты за октябрь-ноябрь 2014 в размере 9 174, 12 грн (девять тысяч сто семьдесят четыре грн 12 коп)
- средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 21.12.2018 по 31.12.2020 в размере 8000, 00 грн (восемь тысяч грн 00 коп)
- задолженность по выходного пособия в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины в размере 3812, 55 грн (три тысячи восемьсот двенадцать грн 55 коп)
- судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в сумме 82, 00 грн(Восемьдесят две грн 00 коп).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия Государственного учреждения «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины» в доход государства судебный сбор в размере 908, 00 грн (девятьсот восемь грн 00 коп).
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкийапелляционного суда в течение тридцати дней со дня его провозглашения в порядке, определенном п.15.5 раздела ХИИИ Переходных положений ГПК Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - особа_1, место прописки - адрес_1, рнокпп номер_1.
Ответчик - Государственное учреждение «Институт неотложной и восстановительной хирургии имени Гусака Национальной академии медицинских наук Украины», местонахождение - Донецкая область, Киев, Героев Севастополя, 30, ОКПО 25672427.
судья
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Єдиний унікальний номер 235/894/21
Провадження №2/235/714/21
рішення
іменем україни
10 серпня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати, –
встановив:
особа_1 (далі – позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» (далі – відповідач) на свою користь:
- заборгованість із заробітної плати за жовтень-листопад 2014 р. в сумі 7806, 81 грн;
- заборгованість із заробітної плати за грудень 2014 р. та січень-лютий 2015 р. в загальній сумі 9259, 05 грн;
- заборгованість із вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України в загальній сумі 3812, 55 грн;
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 91864, 30 грн;
- компенсацію втрати частини заробітної плати у ув`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 18824, 69 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 21.07.2003 по 11.02.2015 працювала у відповідача на посадах бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку бухгалтерії. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, Постанови Президії Національної академії медичних наук України від 13.11.2014 № 11/4, Постанови Президії від 17.11.2014 № 18 відповідач був переміщений з території проведення АТО - м.Донецьк, пр.Ленінський, 47 до м.Києва, вул.Героїв Севастополя, 30.
На підставі Наказу від 01.08.2018 № 19-к «Про звільнення працівників ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», на виконання наказу НАМН України від 20.11.2014 №83 «Про переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України», Наказу ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України» від 09.12.2014 № 4 «Щодо переміщення ДУ «Інститут невідкладної відновної хірургії ім.В.К. Гусака НАМН України» в м. Київ» позивача було звільнено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України з 11.02.2015, у зв`язку з її відмовою від переведення в іншу місцевість разом з установою.
Вказує, що в порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» відповідач не здійснив з позивачем розрахунок при звільненні. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про розрахунок, у тому числі 20.12.2018, але відповіді на звернення не отримала і заборгованість сплачена не була.
Зазначає, що 31.01.2019 інші співробітники на аналогічне звернення отримали відповідь відповідача, за якою у останнього відсутня фактична можливість погашення заборгованості по заробітній платі у зв`язку з відсутністю фінансування.
Позивач повторно звернулась до відповідача з проханням видати довідку про заборгованість із заробітної плати, довідку так і не отримала, проте отримала лист від 16.11.2020 за № 260, за яким відповідач не вбачає підстав, визначених законодавством, для надання працівникам або особам, звільненим з підприємства, довідок про заборгованість із заробітної плати на підставі заяви.
Звертає увагу, що наказ про її звільнення був виданий 01.08.2018, тобто ніяких перешкод для нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні у відповідача, на думку позивача, не існувало.
Також позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач до теперішнього часу не виплатив заборгованість із заробітної плати, затримка заборгованості рахується з 22.12.2018 - з дня звернення з вимогою про розрахунок (20.12.2018) та по день подання позову і становить 506 робочих днів, тому сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 22.12.2018 по 31.12.2020 складає 91864, 30 грн.
Ухвалою суду від 22.03.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.34).
Позивач в судове засідання не з`явилась, від представника позивача – адвоката [Д.] Р.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами (а.с.61).
Відповідач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача, а також відзив на позов, за яким просить відмовити в позові з підстав його необґрунтованості; зазначає, що позивач до м.Києва не виїжджала та не відпрацьовувала робочий час в м.Києві, тобто не виконувала покладені на неї службові обов`язки; вказує, що відомості, наведені в довідці ОК-5, можуть не відповідати дійсності у зв`язку з великим терміном між отриманням та зверненням з позовом до суду; стверджує, що наведені позивачем розрахунки є завищеними та не відповідають дійсності. Також відповідач зауважує, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених вимог про стягнення сум середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, враховуючи ті обставини, що відповідач у зв`язку з тимчасовою окупацією м.Доненька був вимушений змінити місце свої діяльності, залишивши при цьому об`єкти матеріально-технічної бази у м.Донецьку та на даний час здійснює свою діяльність ні території м. Києва, вважає справедливим, пропорційним визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі середнього розміру заробітної плати за три місяці, що становитиме - 4 191 грн. Відповідач стверджує, що факт розрахунку або його нездійснення зі звільненим працівником в 2014-2015 р. відповідач не має можливості підтвердити або спростувати по причині втрати всіх без виключення документів фінансово-господарської діяльності за період діяльності до грудня 2014 р., в тому числі кадрової документації (а.с.62-66, 68-69).
В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу по суті з відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 21.07.2003 по 11.02.2015, працюючи на посадах бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку бухгалтерії, звільнена за ч.6 ст.36 КЗпП України - відмова від переведення в іншу місцевість з установою (а.с.11-15).
11.12.2018 позивач звернулась до відповідача з вимогою про розрахунок, а саме виплати заборгованості із заробітної плати в сумі 18525, 31 грн; вимога отримана відповідачем 20.12.2018 (а.с.16-19).
На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі позивачем надана копія Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за якими позивачу була нарахована заробітна плата для нарахування пенсії під час роботи у відповідача: за жовтень 2014 року в сумі 3616, 81 грн, за листопад 2014 року – 4191 грн, а всього 7807, 81 грн (а.с.22-24).
Судом встановлено, сторонами не оспорюється той факт, що з 17.11.2014 відповідач здійснює свою діяльність на території міста Києва, а позивач відмовилась від переведення в іншу місцевість разом з відповідачем, у зв`язку з чим була звільнена на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.
Отже, з 17.11.2014 позивач фактично не виконувала покладені на неї обов`язки, у зв`язку з чим підстави для нарахування їй заробітної плати за період після 17.11.2014 по 11.02.2015 відсутні, відтак у відповідній частині позову позивачу необхідно відмовити.
Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.
Згідно зі ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Приписами ч.1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2).
Відповідно до статей 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимим, достовірними і достатніми.
Положеннями статей 10 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Приписами ч.1 ст.89 ЦК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Будь-яких доказів на підтвердження виплати відповідачем позивачу нарахованих сум заробітної плати за жовтень-листопад 2014 р. в сумі 7807, 81 грн відповідачем до суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить: за жовтень 2014 року - 3616, 81 грн х 119, 7% = 4329, 32 грн; за листопад 2014 року – 419, 00 грн х 115, 16% = 4844, 80 грн.
Всього компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за жовтень – листопад 2014 року становить 9 174, 12 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Положення ч.1 ст.47 КЗпП України зобов`язують власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Приписами ст.117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач у день звільнення не працювала, вимога про розрахунок отримана відповідачем 20.12.2018 (а.с.17-19), отже, відповідач підлягає відповідальності за ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період, враховуючи вимоги ст.13 ЦПК України, за якими суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених нею вимог, з 21.12.2018 (наступний день після отримання вимоги про розрахунок відповідачем) по 31.12.2020 (як заявлено позивачем в позові) (а.с.1-7).
Відповідно до абз.3 п.2 розділу П Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок), у всіх інших випадках збереження заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Виходячи з положень Порядку, середньомісячна заробітна плата позивача становить 3903, 90 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн) : 2), а середньоденна заробітна плата становить 181, 58 грн ((3616, 81 грн + 4191 грн) : 43 дні).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 21.12.2018 по 31.12.2020, становить 91 879, 48 грн (181, 58 грн х 506 робочих днів), з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.04.2016 у цивільній справі №6-113цс16, та позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018 у цивільній справі №756/10824/15-ц (провадження №61-7694зпв18), у суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП, і таке право суду залежить від наступних чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу; розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника; обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості; дії відповідача щодо її виплати.
Беручи до уваги наведену правову позицію суду касаційної інстанції, враховуючи, що невиплачена позивачу при звільненні 11.02.2015 сума заробітної плати дорівнює 7807, 81 грн, за стягненням якої позивач звернувся до відповідача лише в грудні 2018 р., а до суду - в лютому 2021р., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку дорівнює 91 879, 48 грн, суд вважає справедливим застосувати принцип співмірності та пропорційності та зменшити розмір відшкодування позивачу заробітної плати за час затримки розрахунку, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 8000 грн.
За змістом ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у п.6 ст.36, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Як встановлено судом та визнано сторонами, позивач звільнена з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою, а тому позивач має право на виплату їй вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Доказів того, що така допомога була виплачена їй роботодавцем, суду не надано, у зв`язку з чим права позивача в цій частині підлягають захисту.
Виходячи зі змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного в ст.13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача вихідна допомога в сумі 3812, 55 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 908 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 82 грн (9% від 908 грн - судовий збір за заявлену вимогу про стягнення середнього заробітку, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -
вирішив:
Позов особа_1 до Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака Національної академії медичних наук України» на користь особа_1 , інформація_1 :
- заборгованість із заробітної плати за жовтень-листопад 2014 р. в сумі 7807, 81 грн (сім тисяч вісімсот сім грн 81 коп);
- компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за жовтень-листопад 2014 р. в розмірі 9 174, 12 грн (дев`ять тисяч сто сімдесят чотири грн 12 коп);
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.12.2018 по 31.12.2020 в розмірі 8000, 00 грн (вісім тисяч грн 00 коп);
- заборгованість із вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України в розмірі 3812, 55 грн (три тисячі вісімсот дванадцять грн 55 коп);
- судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 82, 00 грн (вісімдесят дві грн 00 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства Державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» в дохід держави судовий збір в розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Позивач – особа_1 , зареєстроване місце проживання – адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Державна установа «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України», місцезнаходження – Донецька область, м.Київ, вул.Героїв Севастополя, 30, єдрпоу 25672427.
Суддя
Полезный отзыв?
(1)
Работа для женщин: отзывы о работе в Киеве (135 отзывов) →
Работа в Киеве (5556 отзывов) →
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 14.07.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/6181/20 Номер производства: 2/225/130/2021 решение именем украины 14 июля 2021 г.. Торецкое Судья Дзержинского городского суда Донецкой области [Д] О.В., с участием секретаря [А.] Т.А., рассмотрев материалы искового заявления особа_1 (адрес регистрации: адрес_1, адрес для переписки: адрес_2) до Государственного Учреждения «Институт неотложной ...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 28.05.2021
Производство № 2/235/715/21 Дело № 235/896/21 текст решения именем украины 28 мая 2021 г.. Покровск Красноармейский районный суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [Н.] Г.В. с участием секретаря судебного заседания [О.] В.В., рассмотрев в открытом судебном заусаживания в зале суда в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Государст...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/167/21 Номер производства: 2/225/316/2021 решение именем украины 6 мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражданск...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/163/21 Номер производства: 2/225/313/2021 решение именем украины 6 мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражданск...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/159/21 Номер производства: 2/225/311/2021 решение именем украины 6 мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражданск...
ДУ "ІНВХ ІМ. В.К.ГУСАКА НАМН"
Киев | 06.05.2021
Единственный уникальный номер судебного дела: 225/158/21 Номер производства: 2/225/310/2021 решение именем украины "06" мая 2021 г.. Торецкое Дзержинский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего - судьи [М.] В.В., при участии: секретаря судебного заседания [Г.] А.А., рассмотрел в открытом судебном заседании в зале Дзержинского городского суда Донецкой области гражда...