ПРАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД": невыплата зарплаты

Дело № 646/1311/20
№ производства 2/646/1208/2020
С А В Ч Н Е Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
15.09.2020 г.Харьков
Червонозаводский районный суд. В составе:
председательствующего судьи [Т.] И.И.,
с участием секретаря Беливцовои А.А.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон гражданское дело по иску представителя особа_1, адвоката [Ч.] [Р.] [В.] к Частного акционерного общества «Харский коксовый завод »о взыскании задолженности, -
В:
Представитель истца обратился в суд с иском, которым просил взыскать с Открытого акционерного общества «Харьковский коксовый завод» в пользу особа_1 надлежащие истцу средства после освобождения в размере 79 473 грн. 59 коп. и расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 10000 грн (десять) рублей.
В обоснование исковых требований указано, что согласно приказу АОЗТ «Харьковский коксовый завод» № 2 от 02.01.1997 особа_1 была принятой на работу с 01.01.1997 года. 15.03.2011 АОЗТ «Харьковский коксовый завод» был переименован в частное акционерное общество «Харьковский коксовый завод». 01.10.2019 истец была уволен по собственному желанию, из-за невыполнения работодателем условий коллективного договора, в части выплаты заработной платы на основании приказа № 190-К от 01.10.2019 года. При увольнении она не получила полный расчет по заработной плате с мая 2019 по август 2019, которая составила 44 613, 11 грн., Что подтверждаетться расчетным листом. Кроме того, в сентябре 2019 года, несмотря на то, что истец продолжал выполнять свои обязанности, по вине ответчика зарплату ей не выдали и не начислили. Рассчитывая самостоятельно сумму, которую она намерена получить от ответчика за сентябрь 2019, истец исходил из размера среднемесячного заработка за аналогичное количество отработанных часов, что составляет 11 153, 28 грн. (Всего отработано 168, 25 часов) просит взыскать размер годового вознаграждения за выслугулет для работников, имеющих непрерывный стаж работы на предприятии 15 и более лет, установлен в размере среднемесячного оклада умноженного на коэффициент 1, 5 за период 2016-2018 года, составляет 23 707, 20 грн. Таким образом, всего подлежит взысканию заработная плата в размере 79 473, 59 грн. и расходы на правовую помощь в размере 10000 грн. Поскольку ответчиком грубо нарушены его конституционные и трудовые права, а в добровольном денежные средства не выплачиваются, истец вынуждена обращутися в суд с соответствующим иском.
Представитель истца и истец в судебном заседании не явились, о дате и времени судебного заседания извещен надлежащим образом.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, отзыв по правилам упрощенного искового производства не предоставил в связи с чем суд принимает решение при заочном рассмотрении дела, отвечать ст. 280 ГПК Украины.
Суд, проверив материалы дела, считает, чтоисковые требования подлежат удовлетворению, учитывая следующее.
Положениями ст. 2 ГПК Украины определено, что задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Правоотношения между сторонами по делу являются гражданско-правовыми и такими, вытекающим из трудовых отношений, урегуЛеван положениями ГК Украины и КЗоТ Украины.
Судом установлено, что согласно записям в трудовой книжке на основании приказа №2 от 02.01.1997 года истец принят на работу в АОЗТ «Харьковский коксовый завод».
01.10.2019 года истца на основании приказа 190-к от 01.10.2019 года освобожден в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию).
С расчетного листка за август 2019 усматривается, что за период с мая 2019 по август 2019 заработная плата ответчиком истцу не выплачивалиась.
Согласно указанного расчетного листа, задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной платы особа_1 по май-август 2019, составляет 44 613, 11 грн. (А 4).
Как судом выше, истец уволена с ЗАО «Харьковский коксовый завод» 01.10.2019 года, таким образом в сентябре 2019 она продолжала выполнять свои обязанности.
Сведений о размере заработной платы в сентябре 20149 года суду предоставлено не было.
Задолженность по сентябрь 2019 истцом была рассчитанасамостоятельно, исходя из размера среднемесячного заработка за аналогичное количество отработанных часов в размере 11 583, 28 грн.
Суд критически относится к предоставленного расчета истца о задолженности предприятия перед особа_1 за сентябрь, поскольку к материалам дела не приложены приказа об утверждении должностного оклада работника, а предоставленный истцом табель учета рабочего времени за сентябрь 2019 не отражает порядок исчисления заработной платы, не содержит подписи ответственного лица, кроме подписи истца и он не заверен печатью предприятия, суд лишен возможности проверить правильность определения задолженность по определению заработной платы за сентябрь.
Судом принимались меры для истребования справки о задолженности предприятия перед особа_1 за период с мая 2019 по октябрь 2019 год включительно, путем постановлением определения от 03.03.2020 года, однако, указанная выше постановление до настоящего времени ответчиком не выполнено, истребованы судом доказательства, необходимые для разрешения спора, не представлены.
Согласно ч.1 ст.21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч.1 ст.94. ч.5 ст.95 КЗоТ Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Заработная плата подлежит индексации в установленном саконодавством порядке.
По ч.1 ст.115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающийшестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч.ч.1, 2 ст. 233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книги. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за май-август 2019, в сроки, установленные частью 1 статьи 116 КЗоТ Украины, не выплатил заработную плату при увольнении, не выплатил ее и на время рассмотрения дела в суде, суд пришел к выводу о частичном удовлетворении вымог истца о взыскании задолженности по выплате заработной платы за май-август 2019 в размере 44 613, 11 грн.
Что касается требований истца о взыскании надбавки за выслугу лет, суд приходит к следующим выводам.
Согласно предоставленного истцом расчета размера задолженности за выслугу лет за период 2016-2018 гг., Размер такой задолженности составляет 23 707, 20 грн.
Истцом предоставлена ​​копия коллективного договора между администрацией и трудовым коллективом АО «Харьковский коксовий завод »на 2018-2022 гг. и указано, что аналогичный договор существовал и до этого.
Таким образом, суд приходит к выводу об отказе в удовлетворении искового заявления в этой части, поскольку суду не представлено доказательств существования коллективного договора, который бы предусматривал установление годового вознаграждения за выслугу лет за период 2016-2018 годов в указанном истцом размере.
Более того, истцом не представлено доказательств того, что надбавка за выслугу лет ей не выплачивалась. С предоставленных суду расчетныхх писем это установить оказалось возможным.
Более того, в исковом заявлении указано, что работодатель не совершал выплату за выслугу лет с 2016 по 2018 годы. Таким образом, с учетом того, что истец освобожден с ЗАО «Харьковский коксовый завод» лишь в октябре 2019 года, можно сделать вывод, что в 2019 году выплата этих сумм возобновилась. В то же время, сравнивая предоставлены суду расчетные листы за 2016-2018 годы и за 2019, из них следует, что они содержат одинаковые виды начислений всоответствующий период. Таким образом, суду не представлены доказательства того, что выплата за выслугу лет в 2016-2018 годы не осуществлялась.
Относительно требований в части взыскания расходов на правовую помощь, суд приходит к следующим выводам.
В соответствии с частями 1 и 3 (пункт 1) статьи 133 и пунктами 1 - 3 ст.137 ГПК Украины, судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь. Расходы, пов`язни с юридической помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства. По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Согласно ч.8ст.141 ГПК Украины, размер затрат, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Такие доказательства представляются до окончания судебных прений по делу или в течение пяти дней после принятия решения суда при условии, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом соответствующее заявление. В случае непредставления соответствующих доказательств в течение установленного срока такое заявление остается без рассмотрения.
Расходы на юридическую помощь определяются совокупностью следующих документов: договора о предоставлении правовой помощи и соответствующими доказательствами по объему оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной.
Для определения размера расходов на юридическую помощь участник дела должен подать (кроме договора о предоставлении правовой помощи) детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом (для определения размера гонорара, уплаченный или подлежит сплате) и описание осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Размер расходов должно быть соразмерным со сложностью дела и выполненных адвокатом (профессиональная юридическая помощь) работ; временем, затраченным адвокатом на выполнение соответствующих работ; объемом предоставленных адвокатом услуг; цене иска и значением дела для стороны, в том числе влиянием решения дела и репутацию стороны или публичным интересом к делу. В случае несоблюдения требований соразмерности, по ходатайству другой стороны, суд может уменьшить размер расходов на юридическую помощь, подлежащих распределению между сторонами.
Вместе с тем, Договор об оказании правовой помощи - договоренность, по которой одна сторона (адвокат, адвокатское бюро, адвокатское объединение) обязуется осуществить защиту, представительство или предоставить другие виды правовой помощи другой стороне (клиенту) на условиях и в порядке , которые определены договором, а клиент обязуется оплатить предоставление правовой помощи и фактические расходы, необходимые для выполнения догОВОР (ст.1 Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности»).
Итак, в подтверждение понесенных расходов на профессиональную юридическую помощь и их возмещения за счет оппонента в процессе сторонам необходимо представить следующие доказательства: 1) договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и т.п.); 2) документы, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядке(Квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения и т.п.); 3) доказательства объема оказанных услуг и выполненных работ (акты оказанных услуг, акты выполненных работ и др.) 4) иные документы, подтверждающие объем, стоимость предоставленных услуг или расходы адвоката, необходимые для предоставления юридической помощи.
Согласно материалам дела, в подтверждение понесенных расходов на профессиональную помощь представителем позивача предоставлено: договор об оказании правовой помощи, акт приема-передачи услуг по Договору от 31.01.2020 и детальное описание работ выполненных адвокатом по договору.
Так, согласно п.п.1.1 договора б / н о предоставлении правовой помощи от 31.01.2020 г.. Клиент поручает, а адвокатское объединение принимает на себя обязательства предоставлять юридическую помощь: подготовка искового заявления в суд о взыскании с ЧАО «Харьковский коксовый завод» задолженности по заработной плате, представительство интересовзаказчика в суде первой инстанции о взыскании долга по заработной плате, представительство интересов заказчика в суде апелляционной инстанции (в случае подачи апелляционной жалобы), получение решения суда, вступившего в законную силу и исполнительный лист. П 4.1, 4.2 указанного договора предусматривает, что стороны договорились о следующем порядке оплаты стоимости предоставленных юридических услуг, а именно 2000 (две тысячи) рублей клиент платит в течение 2 (двух) дней с даты заключения договора, и 8000 (восемь тысяч) рублей клиент платит компании в течение 2 (двух) календарных дней после получения решения суда.
Учитывая, что истец не предоставил суду документы, свидетельствующие об оплате расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленных в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки), другие документы, подтверждающие объем, стоимость предоставленных услуг или расходы адвоката, необходимые для нание юридической помощи, и помимо прочего часть расходов, которые просит взыскать истец, являются расходами, которые могут быть понесены истцам только после вынесения судебного решения, суд считает необходимым отказать в удовлетворении требования истца о взыскании расходов, связанных с предоставлением юридической помощи.
В соответствии со ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений.
В соответствии с требованиями п.2 ч. 1 статьи 430 ГПК Встраны, суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц, таким образом решение суда в взыскании заработной платы в пределах месячной заработной платы необходимо допустить к немедленному исполнению.
Вопрос о судебных издержках суд решает в соответствии со ст. 141 ГПК Украины.
На основании изложенного и руководствуясь ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ГПК Украины, суд,
Л:
Исковые требования представителя особа_1, [А.] [Ч.] [Р.] [В.] - удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Харьковский коксовый завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 44 613 (сорок четыре тысячи шестьсот тринадцать) рублей. 11 коп.
Допустить немедленное исполнение решения в части присуждения взыскании задолженности по заработной плате, но не более чем за один месяц.
В другой части исковых требований - отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Харьковский коксовый завод »в пользу государства в лице Государственной судебной администрации Украины, судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано ответчиком в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре если такое заявление подано в течение 20 дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Харьковский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня принятия решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение 30 дней со дня вручения ему полного решения суда.
Истец особа_1, информация_1, рнокппномер_1, зарегистрированная по адресу: адрес_1.
Представитель истца [А.] [Ч.] [Р.] [В.] местонахождение: г.. Харьков, ул. Свободы, 7/9, офис 504-505.
Ответчик: Частное акционерное общество «Харьковский коксовый завод», ОКПО 24481702, местонахождение: г.. Харьков, Набережная Красношкольная, 24.
Полный текс решения составлен 18.09.2020 года.

Судья [Т.] И.И.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 646/1311/20
№ провадження 2/646/1208/2020
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.09.2020 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Теслікової І.І.,
за участю секретаря Бєлівцової О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом представника особа_1 , адвоката [Ч.] [Р.] [В.] до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» про стягнення заборгованості, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 належні позивачу кошти після звільнення у розмірі 79 473 грн. 59 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн (десять) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно наказу АТЗТ «Харківський коксовий завод» № 2 від 02.01.1997 особа_1 була прийнятий на роботу з 01.01.1997 року. 15.03.2011 АТЗТ «Харківський коксовий завод» було перейменовано на приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод». 01.10.2019 позивач була звільнений за власним бажанням, через невиконання роботодавцем умов колективного договору, в частині виплати заробітної плати на підставі наказу № 190-К від 01.10.2019 року. При звільненні вона не отримала повний розрахунок по заробітній платі з травня 2019 по серпень 2019, яка склала 44 613, 11 грн., що підтверджується розрахунковим листом. Крім того, у вересні 2019 року, незважаючи на те, що позивач продовжував виконувати свої обов`язки, за вини відповідача зарплату їй не видали та не нарахували. Розраховуючи самостійно суму, яку вона має намір отримати від відповідача за вересень 2019, позивач виходив з розміру середньомісячного заробітку за аналогічну кількість відпрацьованих годин, що становить 11 153, 28 грн. (всього відпрацьовано 168, 25 годин) та просить стягнути розмір річної винагороди за вислугу років для працівників, які мають безперервний стаж роботи на підприємстві 15 та більше років, встановлений у розмірі середньомісячного окладу помноженого на коефіцієнт 1, 5 за період 2016-2018 року, що становить 23 707, 20 грн. Таким чином, всього підлягає стягненню заробітна плата у розмірі 79 473, 59 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Оскільки відповідачем грубо порушені її конституційні та трудові права, а в добровільному грошові кошти не сплачуються, позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзив за правилами спрощеного позовного провадження не надав у зв`язку з чим суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідатиме ст. 280 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та такими, що випливають з трудових відносин, урегульовані положеннями ЦК України та КЗпП України.
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці на підставі наказу №2 від 02.01.1997 року позивач прийнятий на роботу до АТЗТ «Харківський коксовий завод».
01.10.2019 року позивача на підставі наказу 190-к від 01.10.2019 року звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
З розрахункового листка за серпень 2019 вбачається, що за період з травень 2019 по серпень 2019 року заробітна плата відповідачем позивачу не виплачувалась.
Згідно вказаного розрахункового листа, заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати особа_1 за травень- серпень 2019 року, складає 44 613, 11 грн. (а.с. 4).
Як зазначено судом вище, позивач звільнена з ПрАТ «Харківський коксовий завод» 01.10.2019 року, таким чином у вересні 2019 року вона продовжувала виконувати свої обов`язки.
Відомостей про розмір заробітної плати у вересні 20149 року суду надано не було.
Заборгованість за вересень 2019 року позивачем була розрахована самостійно, виходячи з розміру середньомісячного заробітку за аналогічну кількість відпрацьованих годин у розмірі 11 583, 28 грн.
Суд критично ставиться до наданого розрахунку позивача про заборгованість підприємства перед особа_1 за вересень, оскільки до матеріалів справи не додано наказу про затвердження посадового окладу працівника, а наданий позивачем табель обліку робочого часу за вересень 2019 року не відображає порядок обчислення заробітної плати, не містить підпису відповідальної особи, окрім підпису позивача та він не завірений печаткою підприємства, тому суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення заборгованість із визначення заробітної плати за вересень.
Судом вживалися заходи для витребування довідки про заборгованість підприємства перед особа_1 за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року включно, шляхом постановленням ухвали від 03.03.2020 року, проте, вказана вище ухвала до теперішнього часу відповідачем не виконана, витребувані судом докази, які необхідні для вирішення спору, не подані.
Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.94. ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
За ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за травень- серпень 2019 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив заробітну плату при звільненні, не виплатив її і на час розгляду справи в суді, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за травень- серпень 2019 року у розмірі 44 613, 11 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення надбавки за вислугу років, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку розміру заборгованості за вислугу років за період 2016-2018 рр., розмір такої заборгованості складає 23 707, 20 грн.
Позивачем надано копію колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПрАТ «Харківський коксовий завод» на 2018-2022 рр. та зазначено, що аналогічний договір існував і до цього.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви в цій частині, оскільки суду не надано доказів існування колективного договору, який би передбачав встановлення річної винагороди за вислугу років за період 2016-2018 років у зазначеному позивачем розмірі.
Більше того, позивачем не надано доказів того, що надбавка за вислугу років їй не виплачувалась. З наданих суду розрахункових листів це встановити не виявилось можливим.
Більше того, у позовній заяві зазначено, що роботодавець не здійснював виплату за вислугу років з 2016 по 2018 роки. Таким чином, з урахуванням того, що позивач звільнена з ПрАТ «Харківський коксовий завод» лише у жовтні 2019 року, можливо зробити висновок, що у 2019 році виплата цих сум відновилась. В той же час, порівнюючи надані суду розрахункові листи за 2016-2018 роки та за 2019 рік, з них вбачається, що вони містять однакові види нарахувань у відповідний період. Таким чином, суду не надано докази того, що виплата за вислугу років у 2016-2018 роки не здійснювалась.
Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правничу допомогу визначаються [censored] таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі послуг за Договором від 31.01.2020 та детальний опис робіт виконаних адвокатом за договором.
Так, відповідно до п.п.1.1 договору б/н про надання правової допомоги від 31.01.2020 р. клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу: підготовка позовної заяви до суду про стягнення з ПРАТ «Харківський коксовий завод» заборгованості по заробітній платі, представництво інтересів замовника в суді першої інстанції про стягнення боргу по заробітній платі, представництво інтересів замовника у суді апеляційної інстанції (у випадку подачі апеляційної скарги), отримання рішення суду, що набрало законної сили та виконавчого листа. П.п. 4.1, 4.2 зазначеного договору передбачає, що сторони домовилися про наступний порядок оплати вартості наданих юридичних послуг, а саме 2 000 (дві тисячі) гривень клієнт сплачує протягом 2 (двох) днів з дати укладання договору, та 8 000 ( вісім тисяч) гривень клієнт сплачує компанії протягом 2 ( двох) календарних днів після отримання рішення суду.
Враховуючи, що позивач не надала суду документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, та крім іншого частина витрат, які просить стягнути позивач, є витратами, які можуть бути понесеними позивачам лише після винесення судового рішення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог п.2 ч. 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, таким чином рішення суду в стягнення заробітної плати в межах місячної заробітної плати необхідно допустити до негайного виконання.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
постановив:
Позовні вимоги представника особа_1 , адвоката [Ч.] [Р.] [В.] - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 44 613 (сорок чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 11 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , зареєстрована за адресою: адреса_1 .
Представник позивача: [А.] [Ч.] [Р.] [В.] місцезнаходження: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, офіс 504-505.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», єдрпоу 24481702, місцезнаходження: м. Харків, Набережна Червоношкільна, 24.
Повний текс рішення складено 18.09.2020 року.

Суддя [Т.] І.І.