ПРАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД": невыплата зарплаты

золочевский районный суд харьковской области
2/622/506/20
Дело № 622/1085/20 г..

текст решения
именем украины

25.11.2020 года с. [З.]
[З]ский районный суд Харьковской области в составе:
судьи [Ч.] О.В.,
а участием секретаря ДмитренкоА.А.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в зале судебных заседаний в пгт [З] Харьковской области гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества "Харьковский коксовый завод" о взыскании задолженности, -
В:
Представитель истца адвокат [Ч.] Р.В. обратился в суд с иском, которым просил взыскать с Открытого акционерного общества "Харьковский коксовый завод" пользво особа_1 надлежащие истцу средства после освобождения в размере 64813 грн. 22 коп. и расходы на профессиональную юридическую помощь в сумме 10000 грн.
В обоснование исковых требований указано, что согласно приказу АОЗТ "Харьковский коксовый завод" №145 2 от 16.07.2010 особа_1 была принята на работу с 16.07.2010 года. 15.03.2011 АОЗТ "Харьковский коксовый завод" был переименован в Частное акционерное общество "Харьковский коксовый завод". 27.02.2019 истец была уволен по собственному желанию из-за невыумирание работодателем условий коллективного договора в части выплаты заработной платы на основании приказа № 42-К от 27.02.2019 года. особа_1 получила от работодателя расчетный листок за февраль 2019, где задолженность со стороны работодателя составляет 47 357, 98 грн. После освобождения истица некоторое время получала средства, предприятием ей было задолжали, однако после июня 2019 выплаты прекратились. Остаток задолженности по расчетному листку за февраль 2019 составляет 29 155, 46 грн. 02.05.2019 истец вновь была принята на работу в ЗАО «Харьковский коксовый завод» на основании приказа №83-к от 26.04.2019 года. 01.10.2019 истец снова уволилась по собственному желанию на основании приказа №190-к от 01.10.2019 года из-за невыплаты заработной платы. После очередного увольнения истец получила расчетный листок за август 2019 года, где указана сумма задолженности за время последнего трудоустройства в размере 28134, 72 грн., Однако фактически им было отработано еще месяц, что пидтверджуеться соответствующей записью в трудовой книжке, расчет которого не был проведен и средства не были выплачены. Рассчитывая самостоятельно сумму, которую намерен получить от ответчика за сентябрь 2019, истец исходил из размера среднемесячного заработка за аналогичное количество отработанных часов, что составляет 7103, 71 грн. (Всего отработано 216 часов). Таким образом, всего подлежит взысканию заработная плата в размере 64393, 89 грн. и расходы на правовую помощь в размере 10000 грн. Осколькы ответчиком грубо нарушены его конституционные и трудовые права, а в добровольном порядке денежные средства не выплачиваются, истец вынужден обратиться в суд с соответствующим иском.
Представитель истца и истец в судебном заседании не явились, о дате и времени судебного заседания извещен надлежащим образом, представитель истца подал заявление о проведении судебного заседания без участия истца и его представителя. Возражений против заочного рассмотрения дела не подали.
Представитель ответчика всудебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, отзыв на исковое заявление не предоставил, о причинах неявки суду не сообщил.
Несмотря на то, что все лица, участвующие в деле, в судебное заседание не явились, в соответствии с ч.2 ст.247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
Согласно требованиям ч.8 ст.178 ГПК Украины в случае непредоставления ответчиком отзыва в установленный судом срокбез уважительных причин, суд решает дело по имеющимся материалами.
Таким образом, суд приходит к выводу о наличии оснований для принятия заочного решения на основании имеющихся в деле доказательств в соответствии с требованиями ст. 280 ГПК Украины.
Постановлением от 20.10.2020 года иск принят к рассмотрению, открыто производство по делу, принято проводить рассмотрение в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон.
Согласно ст. ст. 12, 81 ГПК Украины установлено, что каждая сторона должна доказать обстоятельства, Имеющих значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений.
Суд, исследовав письменные доказательства, имеющиеся в материалах дела, всесторонне проверив обстоятельства, на которых они основываются в соответствии с нормами материального права, подлежащих применению к данным правоотношениям, установил следующие обстоятельства и пришел к следующим выводам.
Положениями ст. 2 ГПК Украины определено, что задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременноерассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Судом установлено, что согласно записям в трудовой книжке серия номер_1 на основании приказа № 145-к от 16.07.2010 года истец принята на работу в АОЗТ "Харьковский коксовый завод" (а.с.19).
27.02.2019 года истицу на основании приказа 42-к от 27.02.2019 года освобожден в соответствии с ч.3 ст.38 КЗоТ Украинскаяны (по собственному желанию, невыполнение работодателем условий коллективного договора) (а.с.20).
С расчетного листка за февраль 2019 и справки из Пенсионного фонда Украины формы ОК-5 следует, что за период с декабря 2018 по февраль 2019 заработная плата ответчиком истцу выплачивалась.
Согласно указанного расчетного листа, задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной платы особа_1 по декабрь 2018 - февраль 2019 года, составляет 47357, 98 грн.
ЗАО «Харьковский коксовый завод» всоба_1 после ее освобождения проводились частичные выплаты задолженности по заработной плате, а именно: 29.03.2019 - 5793, 77 грн., За декабрь 2018; 26.04.2019 - 3835, 53 грн., За январь 2019 год; 28.05.2019 - 1569, 08 грн., За январь 2019 год; 29.05.2019 - 784, 54 грн., За январь 2019 год; 05.06.2019 - 784, 54 грн., За январь 2019 год; 19.06.2019 - 5435, 06 грн. за февраль 2019 года, что следует из текущей выписки по контракту № 8192174376 за период 01.01.2019 - 13.12.2019 (а. с. 27-29).
согласнов записей в трудовой книжке серия номер_1 на основании приказа № 83-к от 26.04.2019 года истец вновь принята на работу в ЗАО "Харьковский коксовый завод" (а.с.21).
01.10.2019 года истицу на основании приказа №190-к от 01.10.2019 года освобожден в соответствии со ст. 38 КЗоТ Украины (по собственному желанию) (а.с.22).
С расчетного листка за август 2019 и справки из Пенсионного фонда Украины формы ОК-5 следует, что за период с мая 2019 по август 2019 заработная плата ответчиком позывычу не выплачивалась.
Согласно указанного расчетного листа задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной платы особа_1 по май 2019 - август 2019 года, составляет 28 134, 72 грн. (А 25).
Как судом выше, истец уволена с ЧАО "Харьковский коксовый завод" 01.10.2019 года, таким образом в сентябре 2019 она продолжала выполнять свои обязанности.
Сведений о размере заработной платы в сентябре 2019 суду предоставлено не было.
Задолженность по сентябрь 2019 позивачем была рассчитана самостоятельно, исходя из размера среднемесячного заработка за аналогичное количество отработанных часов в размере 7103, 71 грн. (А.с.26).
Суд критически относится к предоставленного расчета истца о задолженности предприятия перед особа_1 за сентябрь, поскольку к материалам дела не приложены приказа об утверждении должностного оклада работника, а предоставленный истцом табель учета рабочего времени за сентябрь 2019 не отражает порядок исчисления заработной платы, не содержатьь подписи ответственного лица и он не заверен печатью предприятия, суд лишен возможности проверить правильность определения задолженность по определению заработной платы за сентябрь 2019 года.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины "Об оплате труда", работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч. 1 ст. 94. ч. 5 ст. 95 КЗоТ Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленноеа, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Заработная плата подлежит индексации в установленном законодательством порядке.
По ч.1 ст.115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органомм (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно частей 1, 2 ст.233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когдаон узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработной платы за декабрь 2018 - февраль 2019, май 2019 года - август 2019 года, в сроки, установленные частью 1 статьи 116 КЗоТ Украины, не выплатил заработную плату при увольнении, не выплатил ее и на время рассмотрения дела в суде, суд пришел к выводу о частичном удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по выплате заработной платы за декабрь 2018 - февраль 2019 года, май 2019 - август 2019 в размере 57290, 19 грн.
Согласно ч. 1 ст. 67 Конституции Украины, каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 и 14.1.180 ст. 14 Налогового кодекса Украины и ст. 7 Закона Украины "О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование урегулирован порядок удержания налогов с любых выплат в пользу граждан Украины, и суды не являются субъектами, уполномоченными предоставлять толкования требований действующего законодательства.
Поскольку суд не является налоговым агентом, поэтому обязанность отчислить указанные налоги и сборы закон возлагает на роботодавця.
Из письма ДФС от 09.06.2016 года № 12817/6 / 99-99-13-02-03-15 следует, что поскольку выплата дохода в виде суммы средней заработной платы, начисленной на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении работника, осуществляется уволенному работнику и не связана с отношениями Трудового найма, то такой доход облагается налоговым агентом как прочие доходы налогом на доходы физических лиц по ставке 18 проц. и военным сбором - 1, 5 процента в месяце его фактичногв начисления.
Кроме того, лица, имеющие статус налоговых агентов, обязаны подавать в сроки, установленные Кодексом налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, а также суммы удержанного с них налога в контролирующий орган (п. П. " б "п. 176.2 ст. 176 Кодекса).
Относительно требований в части взыскания расходов на правовую помощь, суд приходит к следующим выводам.
В соответствии с частями 1 и 3 (пункт 1) статьи 133 и пунктами 1 - 3 ст. 137 ГПК Украины, судови расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь. Расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства. По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для определения размера расходов на юридическую помощь с цельюраспределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Согласно ч. 8 ст. 141 ГПК Украины, размер затрат, которые сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.). Такие доказательства представляются до окончания судебных прений по делу или в течение пяти дней после принятия решения суда по умовы, что до окончания судебных прений по делу сторона сделала об этом соответствующее заявление. В случае непредставления соответствующих доказательств в течение установленного срока такое заявление остается без рассмотрения.
Расходы на юридическую помощь определяются совокупностью следующих документов: договора о предоставлении правовой помощи и соответствующими доказательствами по объему оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной.
Для определения размера расходов на юридическую помощь Исключитьик дела должен подать (кроме договора о предоставлении правовой помощи) детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом (для определения размера гонорара, уплаченный или подлежит уплате) и описание осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Размер расходов должно быть соразмерным со сложностью дела и выполненных адвокатом (профессиональная юридическая помощь) работ; временем, затраченным адвокатом на выполнение соответствующих работ; объемом предоставленных адвокатом услуг; цене иска и значенням дела для стороны, в том числе влиянием решения дела и репутацию стороны или публичным интересом к делу. В случае несоблюдения требований соразмерности, по ходатайству другой стороны, суд может уменьшить размер расходов на юридическую помощь, подлежащих распределению между сторонами.
Вместе с тем, Договор об оказании правовой помощи - договоренность, по которой одна сторона (адвокат, адвокатское бюро, адвокатское объединение) обязуется осуществить защиту, представительство или предоставить другие виды законной помощи другой стороне (клиенту) на условиях и в порядке, определенных договором, а клиент обязуется оплатить предоставление правовой помощи и фактические затраты, необходимые для исполнения договора (ст. 1 Закона Украины "Об адвокатуре и адвокатской деятельности").
Итак, в подтверждение понесенных расходов на профессиональную юридическую помощь и их возмещения за счет оппонента в процессе сторонам необходимо представить следующие доказательства: 1) договор о предоставлении правовой помощи (договор поручения, договор о предоставлении юридических услуг и т.п.); 2) документы, свидетельствующие об оплате гонорара и других расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленные в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовые чеки, удостоверения и т.д. ) 3) доказательства объема оказанных услуг и выполненных работ (акты оказанных услуг, акты выполненных работ и др.) 4) иные документы, подтверждающие объёг, стоимость предоставленных услуг или расходы адвоката, необходимые для предоставления юридической помощи.
Согласно материалам дела, в подтверждение понесенных расходов на профессиональную помощь представителем истца предоставлено: договор об оказании правовой помощи, акт приема-передачи услуг по Договору от 26.11.2020 и детальное описание работ выполненных адвокатом по договору.
Так, согласно п. П. 1.1 договора б / н о предоставлении правовой помощи от 26.11.2020 г.. Клиент поручает, а адвокатское объединение принимает на себя обязательство оказывать юридическую помощь: подготовка искового заявления в суд о взыскании с ЧАО "Харьковский коксовый завод" задолженности по заработной плате, представительство интересов заказчика в суде первой инстанции о взыскании долга по заработной плате, представительство интересов заказчика в суде апелляционной инстанции ( в случае подачи апелляционной жалобы), получение решения суда, вступившего в законную силу и исполнительный лист. П 4.1, 4.2 указанного договора предусматривает, что стороныдоговорились о следующем порядке оплаты стоимости предоставленных юридических услуг, а именно 10000, 00 грн. клиент платит компании в течение 3 (трех) календарных дней с даты вступления в законную силу вынесенного решения по существу.
Учитывая, что истец не предоставил суду документы, свидетельствующие об оплате расходов, связанных с предоставлением правовой помощи, оформленных в установленном законом порядке (квитанция к приходному кассовому ордеру, платежное поручение с отметкой банка или другой банковский документ, кассовыечеки), другие документы, подтверждающие объем, стоимость предоставленных услуг или расходы адвоката, необходимые для предоставления юридической помощи, и помимо прочего включены также расходы, которые просит взыскать истец, которые могут быть понесены истцом только после вынесения судебного решения, суд считает необходимым отказать в удовлетворении требования истца о взыскании расходов, связанных с предоставлением юридической помощи.
В соответствии с требованиями п. 2 ч. 1 статьи 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное исполнение решенийпо делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц. Таким образом, решение суда в взыскании заработной платы в пределах месячной заработной платы необходимо допустить к немедленному исполнению.
Вопрос о судебных расходах (судебный сбор) суд решает в соответствии со ст. 141 ГПК Украины.
На основании изложенного и руководствуясь ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ГПК Украины, суд,
решил:
Исковые требования особа_1 удовлетворить частично.
Взыскать с Частного аакционерные общества «Харьковский коксовый завод» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате в размере 57 290 (пятьдесят семь тысяч двести девяносто) рублей 19 копеек за вычетом обязательных платежей, взносов и сборов.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Харьковский коксовый завод» в пользу государства судебный сбор в размере 1609 (одна тысяча шестьсот девять) рублей. 71 коп.
Допустить немедленное исполнение решения в части присуждения взыскании задолженности по заработныеи плате, но не более чем за один месяц.
В другой части исковых требований отказать.
Ответчиком в течение тридцати дней со дня принятия решения может быть подана письменное заявление о пересмотре заочного решения в соответствии с требованиями ст. ст. 284-285 ГПК Украины.
Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре, если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полногозаочного решения суда.
Решение может быть обжаловано истцом в общем порядке путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня принятия решения или со дня составления полного судебного решения в случае объявления вступительной и резолютивной части решения или рассмотрения дела без уведомления (вызова) участников дела.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные жалобы подаются участниками дела из [З.] районныйсуд Харьковской области.
Истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_3, зарегистрированная и проживает по адресу: адрес_1.
Ответчик: Частное акционерное общество «Харьковский коксовый завод», код егрпоу 24481702, адрес: 61010, г.. Харьков, Набережная Красношкольная, 24.




Судья А. [В.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


золочівський районний СУД харківської області
2/622/506/20
Справа № 622/1085/20 р.

заочне рішення
іменем україни

25.11.2020 року смт. Золочів
Золочівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Чернової О.В.,
а участю секретаря Дмитренко А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт Золочів Харківської області цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про стягнення заборгованості, -
встановив:
Представник позивача адвокат [Ч.] Р.В. звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" на користь особа_1 належні позивачу кошти після звільнення у розмірі 64813 грн. 22 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно наказу АТЗТ "Харківський коксовий завод" №145 2 від 16.07.2010 особа_1 була прийнята на роботу з 16.07.2010 року. 15.03.2011 АТЗТ "Харківський коксовий завод" було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод". 27.02.2019 позивач була звільнений за власним бажанням через невиконання роботодавцем умов колективного договору в частині виплати заробітної плати на підставі наказу № 42-К від 27.02.2019 року. особа_1 отримала від роботодавця розрахунковий листок за лютий 2019, де заборгованість з боку роботодавця становить 47 357, 98 грн. Після звільнення позивачка деякий час отримувала кошти, які підприємством їй було заборговано, однак після червня 2019 року виплати припинилися. Залишок заборгованості по розрахунковому листку за Лютий 2019 року становить 29 155, 46 грн. 02.05.2019 позивач знову була прийнята на роботу до ПрАТ «Харківський коксовий завод» на підставі наказу №83-к від 26.04.2019 року. 01.10.2019 позивач знову звільнилася за власним бажанням на підставі наказу №190-к від 01.10.2019 року через невиплату заробітної плати. Після чергового звільнення позивач отримала розрахунковий листок за серпень 2019 року, де вказана сума заборгованості за час останнього працевлаштування у розмірі 28134, 72 грн., проте фактично нею було відпрацьовано ще місяць, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, розрахунок за який не був проведений і кошти не були виплачені. Розраховуючи самостійно суму, яку має намір отримати від відповідача за вересень 2019, позивач виходив з розміру середньомісячного заробітку за аналогічну кількість відпрацьованих годин, що становить 7103, 71 грн. (всього відпрацьовано 216 годин). Таким чином, всього підлягає стягненню заробітна плата у розмірі 64393, 89 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Оскільки відповідачем грубо порушені її конституційні та трудові права, а в добровільному порядку грошові кошти не сплачуються, позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника. Заперечень проти заочного розгляду справи не подали.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до вимог ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою від 20.10.2020 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Положеннями ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серія номер_1 на підставі наказу № 145-к від 16.07.2010 року позивач прийнята на роботу до АТЗТ "Харківський коксовий завод" (а.с.19).
27.02.2019 року позивачку на підставі наказу 42-к від 27.02.2019 року звільнено відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням, невиконання роботодавцем умов колективного договору) (а.с.20).
З розрахункового листка за лютий 2019 та довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що за період з грудня 2018 по лютий 2019 року заробітна плата відповідачем позивачу не виплачувалась.
Згідно вказаного розрахункового листа, заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати особа_1 за грудень 2018 року - лютий 2019 року, складає 47357, 98 грн.
ПрАТ «Харківський коксовий завод» особа_1 після її звільнення проводились часткові виплати заборгованості по заробітній платі, а саме: 29.03.2019 - 5793, 77 грн., за грудень 2018 року; 26.04.2019 - 3835, 53 грн., за січень 2019 року; 28.05.2019 - 1569, 08 грн., за січень 2019 року; 29.05.2019 - 784, 54 грн., за січень 2019 року; 05.06.2019 - 784, 54 грн., за січень 2019 року; 19.06.2019 - 5435, 06 грн. за лютий 2019 року, що вбачається із поточної виписки за контрактом № 8192174376 за період 01.01.2019 - 13.12.2019 (а. с. 27-29).
Згідно записів у трудовій книжці серія номер_1 на підставі наказу № 83-к від 26.04.2019 року позивач знову прийнята на роботу до ПрАТ "Харківський коксовий завод" (а.с.21).
01.10.2019 року позивачку на підставі наказу №190-к від 01.10.2019 року звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с.22).
З розрахункового листка за серпень 2019 та довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що за період з травня 2019 по серпень 2019 року заробітна плата відповідачем позивачу не виплачувалась.
Згідно вказаного розрахункового листа заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати особа_1 за травень 2019 року - серпень 2019 року, складає 28 134, 72 грн. (а.с. 25).
Як зазначено судом вище, позивач звільнена з ПрАТ "Харківський коксовий завод" 01.10.2019 року, таким чином у вересні 2019 року вона продовжувала виконувати свої обов`язки.
Відомостей про розмір заробітної плати у вересні 2019 року суду надано не було.
Заборгованість за вересень 2019 року позивачем була розрахована самостійно, виходячи з розміру середньомісячного заробітку за аналогічну кількість відпрацьованих годин у розмірі 7103, 71 грн. (а.с.26).
Суд критично ставиться до наданого розрахунку позивача про заборгованість підприємства перед особа_1 за вересень, оскільки до матеріалів справи не додано наказу про затвердження посадового окладу працівника, а наданий позивачем табель обліку робочого часу за вересень 2019 року не відображає порядок обчислення заробітної плати, не містить підпису відповідальної особи та він не завірений печаткою підприємства, тому суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення заборгованість із визначення заробітної плати за вересень 2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 94. ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
За ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно частин 1, 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за грудень 2018 року - лютий 2019 року, травень 2019 року - серпень 2019 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив заробітну плату при звільненні, не виплатив її і на час розгляду справи в суді, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за грудень 2018 року - лютий 2019 року, травень 2019 року - серпень 2019 року у розмірі 57290, 19 грн.
Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Оскільки суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.
З листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 вбачається, що оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами Трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1, 5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п. п. "б" п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правничу допомогу визначаються [censored] таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі послуг за Договором від 26.11.2020 та детальний опис робіт виконаних адвокатом за договором.
Так, відповідно до п. п. 1.1 договору б/н про надання правової допомоги від 26.11.2020 р. клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу: підготовка позовної заяви до суду про стягнення з ПРАТ "Харківський коксовий завод" заборгованості по заробітній платі, представництво інтересів замовника в суді першої інстанції про стягнення боргу по заробітній платі, представництво інтересів замовника у суді апеляційної інстанції (у випадку подачі апеляційної скарги), отримання рішення суду, що набрало законної сили та виконавчого листа. П.п. 4.1, 4.2 зазначеного договору передбачає, що сторони домовилися про наступний порядок оплати вартості наданих юридичних послуг, а саме 10000, 00 грн. клієнт сплачує компанії протягом 3 (трьох) календарних днів від дати набуття законної сили винесеного рішення по суті.
Враховуючи, що позивач не надала суду документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, та крім іншого включено також витрати, які просить стягнути позивач, які можуть бути понесені позивачем лише після винесення судового рішення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Таким чином, рішення суду в стягнення заробітної плати в межах місячної заробітної плати необхідно допустити до негайного виконання.
Питання про судові витрати (судовий збір) суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 57 290 (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто) гривень 19 копійок за вирахуванням обов`язкових платежів, внесків та зборів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь держави судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн. 71 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Золочівський районний суд Харківської області.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_3 , зареєстрована та проживає за адресою: адреса_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», код єдрпоу 24481702, адреса: 61010, м. Харків, Набережна Червоношкільна, 24.




Суддя О. [В.]