ПРАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД": невыплата зарплаты

Справа № 646/8734/19
№ провадження 2/646/944/2020
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.08.2020 м.Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі [М.] В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом особа_1 до приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» про стягнення нарахованою, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» заборгованість по заробітній платі в розмірі 30707, 37 гривень, середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01.02.2019 року по 02.12.2019 року в розмірі 1450545, 51 гривень, а також сплачений позивачем судовий збір в сумі 1455, 47 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період часу з 25 серпня 2005 року по 31 січня 2019 року він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Харківський коксовий завод», на день звільнення позивачу було нараховано до виплати заробітну плату в розмірі 57892, 23 гривень, яка не була виплачена в день звільнення. Протягом часу з 01 лютого 2019 року по 18 квітня 2019 року позивачу частково виплачені нараховані кошти - 1554, 48 гривень - борг підприємства за листопад 2018 року, 11643, 41 гривень - борг підприємства за грудень 2018 року, 13986, 97 гривень - частина заробітної плати за січень 2019 року. Позивач просить стягнути нараховану, але не виплачену заборгованість по заробітній платі в сумі 30707, 37 гривень, а також середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період часу з 01 лютого 2019 року по 02 грудня 2019 року в сумі 145545, 00 гривень. Обчислюючи середній заробіток позивач виходив з розміру середньоденної заробітної плати, що складає 696, 39 гривень та кількості днів затримки розрахунку - 209 днів.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 січня 2020 року у відповідача витребувані докази - копію наказу про прийняття особа_1 на роботу від 25.08.2005 року, копію наказу про звільнення особа_1 від 31.01.2019 року, довідку про заборгованість по заробітній платі станом на 31.01.2019 року, довідку про середній заробіток за період з 01.02.2019 року по 02.12.2019 року.
З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.
Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши надані докази у [censored] суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії номер_1 , наказом № 149-к від 25.08.2005 року особа_1 прийнятий на роботу в АТЗТ «Харківський коксовий завод» на посаду газовиком коксових печей коксового відділу коксового цеху тимчасово на 2 місяці.
Наказом № 186-к від 26.10.2005 року позивач переведений на постійну роботу на посаду газовиком коксових печей коксового відділу коксового цеху.
Розпорядженням № 853 від 04.10.2007 року позивач призначений на тимчаслвл виконуючого обов`язки заступника начальника коксового цеху.
Наказом № 90-к від 30.04.2010 року затверджений на вищевказаній посаді.
15 березня 2011 року АТЗТ «Харківський коксовий завод» перейменовано на ПАТ «Харківський коксовий завод».
Наказом № 25-к від 01.02.2012 року призначений начальником коксового цеху.
Наказом № 24-к від 31.01.2019 року звільнений за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Судом встановлено, що відповідачем не виконувались умови колективного договору в частині оплати праці, у зв`язку з чим на час звільнення утворилася заборгованість із заробітної плати.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини другої статті 21 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням.
Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вбачається з наданого позивачем розрахункового документу за січень 2019 року станом на 01 лютого 2019 року заборгованість підприємства перед співробітником складає 57892, 23 гривень, у тому числі борг підприємства перед співробітником за листопад 2018 року в сумі 1554, 48 гривень, за грудень 2018 року - 1643, 41 гривень.
Судом встановлено, що в порушення вищевказаних положень КЗпП України підприємство не провело з працівником остаточний розрахунок належних до сплати сум при звільненні.
Як вбачається з наданою позивачем поточної виписки за контрактом, протягом часу з 01 лютого 2019 року по 18.04.2019 року частина заборгованості в сумі 27184, 86 гривень
При таких обставинах, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума нарахованої, але не сплаченої суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 30707, 37 гривень.
Що стосується вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд наступне.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі 6-144ц13, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Середній заробіток підлягає до розрахунку у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку).
Відповідно до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Суду не надано даних про розмір заробітної плати за два місяці, що передували звільненню позивача, а також кількість відпрацьованих за цей період часу робочих днів. При таких обставинах, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку.
За змістом ст.ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку у зв`язку з ненаданням вихідних даних, з яких здійснюється обчислення суми середнього заробітку.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме - з відповідача на користь держави стягується судовий збір за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» в 2019 році для позовних вимог майнового характеру в сумі 768, 40 гривень.
Також, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1455, 47 гривень за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної. У зв`язку з відмовою у задоволенні вказаної позовної вимоги сплачені судові витрати відносяться за рахунок позивача. Одночасно з цим суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
При таких обставинах, позивач не позбавлений права звернення до суду із заявою про повернення переплаченого судового збору у порядку ст.. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги особа_1 до приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» про стягнення остаточного розрахунку при звільненні- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 30707 (тридцять тисяч сімсот сім) гривень 37 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь особа_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст. 284 ЦПК України.
Іншими учасниками процесу рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу, відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_2 , адреса_1 ;

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», код єдрпоу 24481702, місце знаходження: вул. Набережна Червоношкільна, 24, м. Харків.



Суддя В.А. Єжов