ХКЕПОП: невыплата зарплаты
"19" ноября 2020
Дело №642 / 4482/20
Провадження№ 2/642/1396/20
решение
именем украины
19 ноября 2020 Ленинский районный суд. Харькова в составе
председательствующего судьи- Пашнева В.Г.,
с участием секретаря [Г.] Г.А.,
рассмотрев в упрощенном порядке гражданское дело по иску лицо_1 к [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия о взыскании задолженности по выплате заработной платы, взыскании среднего заработка за весь время задержки выплаты по день фактического расчета, взыскании морального вреда, -
В:
Истец особа_1 в лице своего представителя - [А.] [К.] М.В. обратилась в суд с иском к ответчику, которым просит суд взыскать с ответчика задолженность по выплате заработной платы за период в размере 64 376, 38 грн., средний заработок за все время задержки заработной платы в размере 45 433, 52 грн., моральный вред в размере 25 000, 00 грн ..
В обоснование иска указано, что 07.09.1999 особа_1 был принят на работу в «Харьковское казенное экспериментальное протезно-ортопедическое предприятие».
25.05.2020 в соответствии с Приказом № 65 / К истца был уволен с работы на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условий коллективного договора по выплате заработной платы.
Истец отмечает, что за время пребывания в трудовых отношениях с ответчиком истец своевременно и добросовестно выполняла свои должностные обязанности на в условиях полного рабочего дня и у ответчика не было законных оснований для того, чтобы не начислять и не выплачивать истцу заработную плату.
По состоянию на 25.05.2020 ответчик не рассчитался по выплате заработной платы за период с февраля 2020 по 25.05.2020, в связи с чем ответчик имеет задолженность перед истцом в размере 64 376, 38 грн., Что подтверждается соответствующей справкой (а. с. 11).
Неоднократно обращалась к ответчику с просьбой провести расчет, однако денежные кошты до сих пор не получила, в связи с чем была вынуждена обратиться в суд с исковым заявлением к ответчику.
Истцом сделанное общий размер среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета. Истец отмечает, что согласно справке о доходах от 13.07.2020 № 17, которая была выдана истцу, усматривается, что среднедневная заработная плата истца последних календарных месяца работы, предшествующих увольнению составляет 668, 14 грн .. Заработная плата за март 2020 составилаа 17 314, 23 грн., а за апрель 2020 - 10747, 68 грн., что в сумме составляет 28 061, 91 грн .. В марте и апреле 2020 года были 42 рабочих дня, в связи с чем среднедневная заработная плата и составляет 668, 14 грн., поскольку по состоянию на 31.08.2020 ответчик фактически не рассчитался с истцом по выплате заработной платы, чем совершил задержку в период с 25.05.2020 по 31.08.2020. В связи с тем, что в указанный период было 68 рабочих дня, то истец рассчитал, что общий размер среднего зараБытков за все время задержки по день фактического расчета составляет 45 433, 52 грн. (668, 14 грн х 68 рабочих дня).
Также в иске указано, что своевременной невыплатой заработной платы, истцу причинен моральный вред, который им оценена на сумму 25 000, 00 грн., Поскольку невыплата заработной платы привела к моральным страданиям истца и членов его семьи, ухудшение материального положения истца, в связи с чем истец вынуждена была менять свой образ жизни, хотя на его иждивении находится неповнолитня дочь, которая требует материального обеспечения. Таким образом, представитель истца обратилась в суд с иском.
28.09.2020 Ответчиком был представлен Отзыв на исковое заявление, которым просил отказать истцу во взыскании с ответчика морального вреда в размере 25 000, 00 ..
Ответчик в своем отзыве на исковое заявление отмечает, что сумма задолженности по выплате заработной платы истцу на момент ее увольнения составляла 74 662, 26 грн., Но уже после освобождения ответчик расчав частично погашать задолженность по заработной плате: 29.05.2020 погасило 1924, 02 грн .; 10.06.2020 погасило 1500, 00 грн .; 23.06.2020 погасило 2061, 96 грн .; 26.06.2020 погасило 4000, 00 грн .; 10.07.2020 погасило 800, 00 грн .; 31.07.2020 погасило 3000, 00 грн., То есть всего уже было погашено 13 285, 98 грн .. Остаток долга по выплате заработной платы и выходного пособия составляет 61 762, 02 грн., А не 64 376, 38 грн ..
Исковые требования о взыскании с ответчика морального вреда в размере 25 000, 00 грн., Ответчик не признает, поскольку считает, что сейчас отсутствуют условия и основания для взыскания такой. Ответчик выделяет следующие условия, которые имеют место только в своей совокупности и является основанием для удовлетворения иска: вина работодателя, факт нарушения работодателем законных трудовых прав лица, противоправность действий работодателя, причинная связь противоправного поведения работодателя и морального вреда, наступила. В свою очередь ответчик считает, что указанные условия соблюдены, что свидетельствует о необґрунтованисть и недоказанности искового требования о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда. Причиной возникновения задолженности по выплате истцу заработной платы стало то, в начале марта 2020 ответчик закончил выполнять свои обязательства по обеспечению лиц с инвалидностью и других отдельных категорий населения техническими и другими средствами реабилитации на основании заключенных договоров между предприятием и органами социальной защиты населения. Кроме того, ответствендач ссылается на ухудшение своего материального положения и финансирование в связи с внедрением на территории Украины карантина. Кроме того, у ответчика имеется задолженность по налогу на землю за февраль-июнь 2020 году в общей сумме 335, 6 тыс. Грн ..
Вместе с тем ответчик в своем отзыве на исковое заявление отмечает, что истец не представил доказательства вины ответчика, не обосновал размер морального вреда и доказательства наступления негативных последствий, не предоставил доказательств нравственных страданий, которые истец познал в результате невыплаченных ей сумм при увольнении, утрате нормальных жизненных связей, возникновение внезапных финансовых потребностей на лечение или погашения кредита.
Постановлением Ленинского районного суда г.Харькова от 04.09.2020 года открыто производство по делу, рассмотрение дела принято проводить по правилам упрощенного искового производства сообщению сторон.
Истец в судебное заседание явился, исковые требования поддержал. Представитель ответчика в судебном заседании, иск признал частично.
выслухавшы стороны, изучив материалы дела, оценив предоставленные сторонами доказательства, суд считает, что иск подлежит удовлетворению частично.
Согласно ст. 15 ГК Украины, каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания, каждый человек имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского судопроизводства.
В соответствии со ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Суд рассматривает гражданские дела в пределах заявленных требований и на основании представленных сторонами доказательств.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ГПК Украины). Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с этогв Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Судом было установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком, не оспаривалось сторонами и подтверждено копией тРудов книги истца.
Судом установлено, что 07.09.1999 года особа_1 был принят на работу в «Харьковское казенное экспериментальное протезно-ортопедическое предприятие», а 25.05.2020 в соответствии с Приказом № 65 / К истца был уволен с работы на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условий коллективного договора по выплате заработной платы.
Согласно справке о задолженности по оплате труда № 03/1736 от 13.07.2020 (л.д. 11), ответчик по состоянию на 13.07.2020 года имеет задолженность по оплате труда перед особа_1, которая составляет 64 376, 38 грн ..
В соответствии со статьей 116 Кодекса законов о труде Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Ответчиком в порушення ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении истцу не было осуществлено расчеты по заработной плате.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В постановлении Великой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518/16 указано, что ответственность за задержку расчета при увольнении установлено статьей 117 Кодекса законов о труде Украины, согласно предписаниям которой в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за всевремя задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. Следовательно, взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, орции) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом врок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий). Средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является поощрительной или компенсационной выплатой (в частности, компенсацией работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты) в понимании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда », то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день освобождения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Не проведение по вине владельцаили уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 N 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятсяпутем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Конституцииинъекционный Суд Украины в решении от 22 февраля 2012 №4-рп / 2012 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса разъяснил, что по статье 47 КЗоТ Украины работодатель обязательства `связан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работникомм требования о проведении расчета. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая, что ответчик на момент увольнения истца не осуществил с ними окончательный расчет по заработной плате, доказательств отсутствия вины ответчика в невыплате данной задолженностине предоставлено, суд приходит к выводу что ответчик обязан уплатить истцу средний заработок за все время задержки расчета при увольнении, за период с 26.05.2020 года, то есть со дня, следующего за днем увольнения.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100. Согласно абз.3 п. 2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное. Пунктом 5 раздела IV Порядка установлено, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера средней (часоваяой) заработной платы. Пунктом 8 раздела IV Порядка определено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух г.исяцив рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
С учетом указанного, при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни исходя из среднего заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Таким образом, общая сумма среднего заработка завремя задержки расчета исчисляется путем умножения средней заработной платы на число рабочих дней в период задержки.
Судом установлено, что среднедневная заработная плата истца последних календарных месяца работы, предшествующих увольнению составляет 668, 14 грн ..
Таким образом, средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении составляет 668, 14 грн * 68 = 45433, 52 грн., Которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца за вычетом налогов и других обязательных платежив. Ведомости о начислении средств № 32, истцу было выплачено 3000 грн.
Относительно исковой требования касающиеся возмещения морального вреда.
Согласно ч.ч.1, 2 ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья, в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправной поведеникой по его самого, членов его семьи или близких родственников, в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества.
Согласно ч.3 ст. 23 ГК Украины, размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возодування, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
На основании ч.1 ст. 1167 ГК Украины, моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возмещается лицом, которое его нанесло, при наличии его вины, кроме случаев, установленных частью второй настоящей статьи. При этом, если ущерб причинен увечьем, другим повреждением здоровья или смертьюфизического лица вследствие действия источника повышенной опасности, моральный вред возмещается независимо от наличия вины.
Кроме того, согласно ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. При этом моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членовее семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества. Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом.
Размер возмещения морального (неимущественного) вреда, определяется независимо от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.д.), и, с учетом других обстоятельств, в частности тяжести Вымушевних изменений в жизненных отношениях, степени снижение престижа и деловой репутации истца. При этом, выходить нужно с основ разумности, взвешенности и справедливости.
Согласно п.3 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 г.. № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений , причиненных физическому лицу незаконными действиями илибездействием других лиц. Согласно действующему законодательству моральный вред может заключаться, в частности: в унижении чести, достоинства, в нарушении нормальных жизненных связей из-за невозможности продолжения активной общественной жизни, нарушении отношений с окружающими людьми, при наступлении других негативных последствий.
Европейский суд по правам человека указывает, что оценка морального вреда по своему характеру является сложным процессом, за исключением случаев, когда сумма компенсации установлена законом (stankov v. bulgaria, № 68490/01, § 62, ЕСПЧ, 12 июля 2007 года).
Истец обосновывает причиненный ей моральный ущерб тем, что не выплата заработной платы ответчиком после освобождения истца привело к тяжелым последствиям, душевных страданий, ухудшения в связи с этим материального положения истца по вине ответчика, вынужденная смена истцом своего образа жизни, ведь у истца есть несовершеннолетняя дочь особа_2, 2008 года рождения, это нанесло моральный ущерб истцу.
С учетом принципов разумности и справедливости, суд приходит к выводу о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда в размере 2 000.00 грн.
Согласно ч.1 ст.133 ГПК Украины, судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. По п.1 ч.3 ст.133 ГПК Украины, к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч.2 ст.137 ГПК Украины, по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между стОрон вместе с другими судебными издержками и для целей распределения судебных расходов размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката на представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, спАчэн или подлежит уплате стороной или третьим лицом и размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи устанавливается согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих выплат.
По части 3 статьи 137 ГПК Украины, для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных послуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Из искового заявления усматривается, что истец по делу просил взыскать в свою пользу судебные расходы в счет правовой помощи, но никаких доказательств (договор об оказании правовой помощи, соглашение к договору об оказании юридических услуг, справку об оплате, подробный расчет стоимости правовых услуг, отчет о проделанной работе адвокатом, свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью и т.д.) не вдал.
Стороне, в пользу которой принято решение о частичном удовлетворении иска, суд присуждает возместить с другой стороны все понесенные судебные расходы пропорционально размеру заявленных исковых требований (ст.141 ГПК).
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268 ГПК Украины, суд -
постановил:
Иск особа_1 к [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия о взыскании задолженности по выплате заработной платы, взыскании среднего заработка са все время задержки выплаты по день фактического расчета, взыскании морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу особа_1 (рнокпп: номер_1) задолженность по заработной плате в размере 61 376 (шестьдесят одна тысяча триста семьдесят ) грн. 38 коп ..
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического подприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу особа_1 (рнокпп: номер_1) сумму среднего заработка за период задержки заработной платы в размере 45433 грн. 52 коп.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу особа_1 (рнокпп: номер_1) моральный вред в размере 2000 (две тысячи) рублей. 00 коп ..
Взыскать с [Х.] казенногоэкспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу государства лице Государственной судебной администрации Украины судебный сбор в размере 2003 (две тысячи) грн. 20 коп.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу государства лице Государственной судебной администрации Украины судебный сбор в размере 801(Восемьсот один) грн. 28 коп.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Харьковский апелляционный суд через Ленинский районный суд г.Харькова, путем подачи апелляционной жалобы в 30-дневный срок со дня объявления.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
рения суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Судья [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
"19" листопада 2020 р.
Справа №642/4482/20
Провадження№ 2/642/1396/20
рішення
іменем україни
19 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді- Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря [Г.] Г.А.,
розглянувши у спрощеному порядку цивільну справу за позовом особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості щодо виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди, -
встановив:
Позивач особа_1 в особі свого представника – [А.] Коваленка М.В. звернулась до суду з позовом до відповідача, яким просить суд стягнути з відповідача заборгованість із виплати заробітної плати за період у розмірі 64 376, 38 грн., середній заробіток за весь час затримки заробітної плати в розмірі 45 433, 52 грн., моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн..
В обґрунтування позову зазначено, що 07.09.1999 року особа_1 було прийнято на роботу у «Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство».
25.05.2020 відповідно до Наказу № 65/К позивача було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП у зв`язку із невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати.
Позивач зазначає, що за час перебування у трудових відносинах із відповідачем позивач своєчасно і сумлінно виконувала свої посадові обов`язки на умовах повного робочого дня та у відповідача не було законних підстав для того, щоб не нараховувати та не виплачувати позивачу заробітну платну.
Станом на 25.05.2020 відповідач не розрахувався щодо виплати заробітної плати за період з лютого 2020 року по 25.05.2020, у зв`язку із чим відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 64 376, 38 грн., що підтверджується відповідною Довідкою (а.с. 11).
Неодноразово зверталась до відповідача із проханням провести розрахунок, однак грошові кошти досі не отримала, у зв`язку із чим була вимушена звернутись до суду із позовною заявою до відповідача.
Позивачем був обрахований загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач зазначає, що згідно із довідкою про доходи від 13.07.2020 № 17, яка була видана позивачу, вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача за останні календарні місяці роботи, що передували звільненню складає 668, 14 грн.. Заробітна плата за березень 2020 року склала 17 314, 23 грн., а за квітень 2020 року – 10747, 68 грн., що в сумі складає 28 061, 91 грн.. У березні та квітні 2020 року було 42 робочі дні, у зв`язку із чим середньоденна заробітна плата і складає 668, 14 грн., оскільки станом на 31.08.2020 відповідач фактично не розрахувався з позивачем щодо виплати заробітної плати, чим здійснив затримку у період з 25.05.2020 по 31.08.2020. У зв`язку із тим, що у вказаний період було 68 робочих дні, то позивач розрахував, що загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 45 433, 52 грн. (668, 14 грн х 68 робочих дні).
Також у позові зазначено, що своєчасною невиплатою заробітної плати, позивачу спричинено моральну шкоду, яка нею оцінена на суму 25 000, 00 грн., оскільки невиплата заробітної плати призвела до моральних страждань позивача та членів її сім`ї, погіршення матеріального становища позивача, у зв`язку із чим позивач вимушена була змінювати свій спосіб життя, хоча на її утриманні перебуває неповнолітня донька, яка потребує матеріального забезпечення. Таким чином, представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом.
28.09.2020 Відповідачем був поданий Відзив на позовну заяву, яким просив відмовити позивачу у стягненні з відповідача моральної шкоди в розмірі 25 000, 00 грн..
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що сума заборгованості з виплати заробітної плати позивачу на момент її звільнення складала 74 662, 26 грн., але вже після звільнення Відповідач розпочав частково погашати заборгованість по заробітній платі: 29.05.2020 погасило 1924, 02 грн.; 10.06.2020 погасило 1500, 00 грн.; 23.06.2020 погасило 2061, 96 грн.; 26.06.2020 погасило 4000, 00 грн.; 10.07.2020 погасило 800, 00 грн.; 31.07.2020 погасило 3000, 00 грн., тобто всього вже було погашено 13 285, 98 грн.. Залишок боргу по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги складає 61 762, 02 грн., а не 64 376, 38 грн..
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25 000, 00 грн., відповідач не визнає, оскільки вважає, що наразі відсутні умови та підстави для стягнення такої. Відповідач виокремлює наступні умови, які мають місце лише у своїй [censored] і є підставою для задоволення позову: вина роботодавця, факт порушення роботодавцем законних трудових прав особи, протиправність дій роботодавця, причинний зв`язок протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди, що настала. В свою чергу відповідач вважає, що вказані умови недотримані, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Причиною виникнення заборгованості по виплаті позивачу заробітної плати стало те, на початку березня 2020 року відповідач закінчив виконувати свої зобов`язання щодо забезпечення осіб з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації на підставі укладених договорів між підприємством та органами соціального захисту населення. Крім того, відповідач посилається на погіршення його матеріального становища та фінансування у зв`язку із впровадженням на території України карантину. Крім того, у відповідача є заборгованість з податку на землю за лютий-червень 2020 року в загальній сумі 335, 6 тис. грн..
Разом із цим відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не надав докази вини відповідача, не обґрунтував розмір моральної шкоди та докази настання негативних наслідків, не надав доказів моральних страждань, які позивач зазнав в результаті невиплачених їй сум при звільненні, втрати нормальних життєвих зв`язків, виникненню раптових фінансових потреб на лікування або погашення кредиту.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 04.09.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судовому засіданні, позов визнав частково.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом було встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача.
Судом встановлено, що 07.09.1999 року особа_1 було прийнято на роботу у «Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», а 25.05.2020 відповідно до Наказу № 65/К позивача було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП у зв`язку із невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати.
Згідно з Довідкою про заборгованість з оплати праці № 03/1736 від 13.07.2020 (а.с. 11), відповідач станом на 13.07.2020 року має заборгованість з оплати праці перед особа_1 , яка складає 64 376, 38 грн..
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідачем в порушення ст. 116 КЗпП України при звільненні позивачу не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ними остаточний розрахунок по заробітній платі, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 26.05.2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на число робочих днів в період затримки.
Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача за останні календарні місяці роботи, що передували звільненню складає 668, 14 грн..
Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні складає 668, 14 грн * 68 = 45433, 52 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Відповідно до відомості про нарахування коштів № 32, позивачу було сплачено 3000 грн.
Стосовно позовної вимоги що до відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.
Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (stankov v. bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Позивач обгрунтовує завдану їй моральну шкоду тим, що не виплата заробітної плати відповідачем після звільнення позивача призвело до тяжких наслідків, душевних страждань, погіршення в зв`язку з цим матеріального становища позивача з вини відповідача, вимушена зміна позивачем свого способу життя, адже у позивача є неповнолітня донька особа_2 , 2008 року народження, це завдало моральних страждань позивачу.
З урахуванням засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000.00 грн.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами і для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката на представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.
За частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З позовної заяви вбачається, що позивач по справі просив стягнути на свою користь судові витрати в рахунок правової допомоги, але ніяких доказів (договір про надання правової допомоги, угоду до договору про надання юридичних послуг, довідку про оплату, детальний розрахунок вартості правових послуг, звіт про виконану роботу адвокатом, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, тощо) не надав.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення про часткове задоволення позову, суд присуджує з другої сторони понесені судові витрати пропорційно до розміру заявлених позовних вимог (ст.141 ЦПК).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості щодо виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь особа_1 (рнокпп: номер_1 ) заборгованість із заробітної плати в розмірі 61 376 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 38 коп..
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь особа_1 (рнокпп: номер_1 ) суму середнього заробітку за період затримки заробітної плати в розмірі 45433 грн. 52 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь особа_1 (рнокпп: номер_1 ) моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп..
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь держави особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2003 (дві тисячі три) грн. 20 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь держави особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 801 (вісімсот одна) грн. 28 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.Г.Пашнєв
Дело №642 / 4482/20
Провадження№ 2/642/1396/20
решение
именем украины
19 ноября 2020 Ленинский районный суд. Харькова в составе
председательствующего судьи- Пашнева В.Г.,
с участием секретаря [Г.] Г.А.,
рассмотрев в упрощенном порядке гражданское дело по иску лицо_1 к [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия о взыскании задолженности по выплате заработной платы, взыскании среднего заработка за весь время задержки выплаты по день фактического расчета, взыскании морального вреда, -
В:
Истец особа_1 в лице своего представителя - [А.] [К.] М.В. обратилась в суд с иском к ответчику, которым просит суд взыскать с ответчика задолженность по выплате заработной платы за период в размере 64 376, 38 грн., средний заработок за все время задержки заработной платы в размере 45 433, 52 грн., моральный вред в размере 25 000, 00 грн ..
В обоснование иска указано, что 07.09.1999 особа_1 был принят на работу в «Харьковское казенное экспериментальное протезно-ортопедическое предприятие».
25.05.2020 в соответствии с Приказом № 65 / К истца был уволен с работы на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условий коллективного договора по выплате заработной платы.
Истец отмечает, что за время пребывания в трудовых отношениях с ответчиком истец своевременно и добросовестно выполняла свои должностные обязанности на в условиях полного рабочего дня и у ответчика не было законных оснований для того, чтобы не начислять и не выплачивать истцу заработную плату.
По состоянию на 25.05.2020 ответчик не рассчитался по выплате заработной платы за период с февраля 2020 по 25.05.2020, в связи с чем ответчик имеет задолженность перед истцом в размере 64 376, 38 грн., Что подтверждается соответствующей справкой (а. с. 11).
Неоднократно обращалась к ответчику с просьбой провести расчет, однако денежные кошты до сих пор не получила, в связи с чем была вынуждена обратиться в суд с исковым заявлением к ответчику.
Истцом сделанное общий размер среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета. Истец отмечает, что согласно справке о доходах от 13.07.2020 № 17, которая была выдана истцу, усматривается, что среднедневная заработная плата истца последних календарных месяца работы, предшествующих увольнению составляет 668, 14 грн .. Заработная плата за март 2020 составилаа 17 314, 23 грн., а за апрель 2020 - 10747, 68 грн., что в сумме составляет 28 061, 91 грн .. В марте и апреле 2020 года были 42 рабочих дня, в связи с чем среднедневная заработная плата и составляет 668, 14 грн., поскольку по состоянию на 31.08.2020 ответчик фактически не рассчитался с истцом по выплате заработной платы, чем совершил задержку в период с 25.05.2020 по 31.08.2020. В связи с тем, что в указанный период было 68 рабочих дня, то истец рассчитал, что общий размер среднего зараБытков за все время задержки по день фактического расчета составляет 45 433, 52 грн. (668, 14 грн х 68 рабочих дня).
Также в иске указано, что своевременной невыплатой заработной платы, истцу причинен моральный вред, который им оценена на сумму 25 000, 00 грн., Поскольку невыплата заработной платы привела к моральным страданиям истца и членов его семьи, ухудшение материального положения истца, в связи с чем истец вынуждена была менять свой образ жизни, хотя на его иждивении находится неповнолитня дочь, которая требует материального обеспечения. Таким образом, представитель истца обратилась в суд с иском.
28.09.2020 Ответчиком был представлен Отзыв на исковое заявление, которым просил отказать истцу во взыскании с ответчика морального вреда в размере 25 000, 00 ..
Ответчик в своем отзыве на исковое заявление отмечает, что сумма задолженности по выплате заработной платы истцу на момент ее увольнения составляла 74 662, 26 грн., Но уже после освобождения ответчик расчав частично погашать задолженность по заработной плате: 29.05.2020 погасило 1924, 02 грн .; 10.06.2020 погасило 1500, 00 грн .; 23.06.2020 погасило 2061, 96 грн .; 26.06.2020 погасило 4000, 00 грн .; 10.07.2020 погасило 800, 00 грн .; 31.07.2020 погасило 3000, 00 грн., То есть всего уже было погашено 13 285, 98 грн .. Остаток долга по выплате заработной платы и выходного пособия составляет 61 762, 02 грн., А не 64 376, 38 грн ..
Исковые требования о взыскании с ответчика морального вреда в размере 25 000, 00 грн., Ответчик не признает, поскольку считает, что сейчас отсутствуют условия и основания для взыскания такой. Ответчик выделяет следующие условия, которые имеют место только в своей совокупности и является основанием для удовлетворения иска: вина работодателя, факт нарушения работодателем законных трудовых прав лица, противоправность действий работодателя, причинная связь противоправного поведения работодателя и морального вреда, наступила. В свою очередь ответчик считает, что указанные условия соблюдены, что свидетельствует о необґрунтованисть и недоказанности искового требования о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда. Причиной возникновения задолженности по выплате истцу заработной платы стало то, в начале марта 2020 ответчик закончил выполнять свои обязательства по обеспечению лиц с инвалидностью и других отдельных категорий населения техническими и другими средствами реабилитации на основании заключенных договоров между предприятием и органами социальной защиты населения. Кроме того, ответствендач ссылается на ухудшение своего материального положения и финансирование в связи с внедрением на территории Украины карантина. Кроме того, у ответчика имеется задолженность по налогу на землю за февраль-июнь 2020 году в общей сумме 335, 6 тыс. Грн ..
Вместе с тем ответчик в своем отзыве на исковое заявление отмечает, что истец не представил доказательства вины ответчика, не обосновал размер морального вреда и доказательства наступления негативных последствий, не предоставил доказательств нравственных страданий, которые истец познал в результате невыплаченных ей сумм при увольнении, утрате нормальных жизненных связей, возникновение внезапных финансовых потребностей на лечение или погашения кредита.
Постановлением Ленинского районного суда г.Харькова от 04.09.2020 года открыто производство по делу, рассмотрение дела принято проводить по правилам упрощенного искового производства сообщению сторон.
Истец в судебное заседание явился, исковые требования поддержал. Представитель ответчика в судебном заседании, иск признал частично.
выслухавшы стороны, изучив материалы дела, оценив предоставленные сторонами доказательства, суд считает, что иск подлежит удовлетворению частично.
Согласно ст. 15 ГК Украины, каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания, каждый человек имеет право на защиту своего интереса, не противоречит общим принципам гражданского судопроизводства.
В соответствии со ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Суд рассматривает гражданские дела в пределах заявленных требований и на основании представленных сторонами доказательств.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ГПК Украины). Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с этогв Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Судом было установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ответчиком, не оспаривалось сторонами и подтверждено копией тРудов книги истца.
Судом установлено, что 07.09.1999 года особа_1 был принят на работу в «Харьковское казенное экспериментальное протезно-ортопедическое предприятие», а 25.05.2020 в соответствии с Приказом № 65 / К истца был уволен с работы на основании ч. 3 ст. 38 КЗоТ в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условий коллективного договора по выплате заработной платы.
Согласно справке о задолженности по оплате труда № 03/1736 от 13.07.2020 (л.д. 11), ответчик по состоянию на 13.07.2020 года имеет задолженность по оплате труда перед особа_1, которая составляет 64 376, 38 грн ..
В соответствии со статьей 116 Кодекса законов о труде Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Ответчиком в порушення ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении истцу не было осуществлено расчеты по заработной плате.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В постановлении Великой Палаты Верховного Суда от 30.01.2019 по делу №910 / 4518/16 указано, что ответственность за задержку расчета при увольнении установлено статьей 117 Кодекса законов о труде Украины, согласно предписаниям которой в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за всевремя задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. Следовательно, взыскание с работодателя (собственника или уполномоченного им органа предприятия, учреждения, орции) среднего заработка за время задержки расчета при увольнении (в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, за все время задержки по день фактического расчета) по своей правовой природе является специальным видом ответственности работодателя, который начисляется в размере среднего заработка и направлен на защиту прав уволенных работников на получение ими в предусмотренный законом врок вознаграждения за выполненную работу (всех выплат, на получение которых работники имеют право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий). Средний заработок за время задержки расчета при увольнении по своей правовой природе не является основной или дополнительной заработной платой, а также не является поощрительной или компенсационной выплатой (в частности, компенсацией работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты) в понимании статьи 2 Закона Украины «Об оплате труда », то есть средний заработок за время задержки расчета при увольнении не входит в структуру заработной платы.
Согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день освобождения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Не проведение по вине владельцаили уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 N 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятсяпутем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Конституцииинъекционный Суд Украины в решении от 22 февраля 2012 №4-рп / 2012 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса разъяснил, что по статье 47 КЗоТ Украины работодатель обязательства `связан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работникомм требования о проведении расчета. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая, что ответчик на момент увольнения истца не осуществил с ними окончательный расчет по заработной плате, доказательств отсутствия вины ответчика в невыплате данной задолженностине предоставлено, суд приходит к выводу что ответчик обязан уплатить истцу средний заработок за все время задержки расчета при увольнении, за период с 26.05.2020 года, то есть со дня, следующего за днем увольнения.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 №100. Согласно абз.3 п. 2 Порядка среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное. Пунктом 5 раздела IV Порядка установлено, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера средней (часоваяой) заработной платы. Пунктом 8 раздела IV Порядка определено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух г.исяцив рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - календарных дней за этот период.
С учетом указанного, при исчислении размера среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета следует использовать формулу, по которой обсчету подлежит период задержки за рабочие дни исходя из среднего заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Таким образом, общая сумма среднего заработка завремя задержки расчета исчисляется путем умножения средней заработной платы на число рабочих дней в период задержки.
Судом установлено, что среднедневная заработная плата истца последних календарных месяца работы, предшествующих увольнению составляет 668, 14 грн ..
Таким образом, средний заработок за время задержки окончательного расчета при увольнении составляет 668, 14 грн * 68 = 45433, 52 грн., Которая подлежит взысканию с ответчика в пользу истца за вычетом налогов и других обязательных платежив. Ведомости о начислении средств № 32, истцу было выплачено 3000 грн.
Относительно исковой требования касающиеся возмещения морального вреда.
Согласно ч.ч.1, 2 ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья, в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправной поведеникой по его самого, членов его семьи или близких родственников, в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества.
Согласно ч.3 ст. 23 ГК Украины, размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возодування, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
На основании ч.1 ст. 1167 ГК Украины, моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возмещается лицом, которое его нанесло, при наличии его вины, кроме случаев, установленных частью второй настоящей статьи. При этом, если ущерб причинен увечьем, другим повреждением здоровья или смертьюфизического лица вследствие действия источника повышенной опасности, моральный вред возмещается независимо от наличия вины.
Кроме того, согласно ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. При этом моральный вред заключается в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членовее семьи или близких родственников; в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества. Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом.
Размер возмещения морального (неимущественного) вреда, определяется независимо от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера неимущественных потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.д.), и, с учетом других обстоятельств, в частности тяжести Вымушевних изменений в жизненных отношениях, степени снижение престижа и деловой репутации истца. При этом, выходить нужно с основ разумности, взвешенности и справедливости.
Согласно п.3 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 г.. № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений , причиненных физическому лицу незаконными действиями илибездействием других лиц. Согласно действующему законодательству моральный вред может заключаться, в частности: в унижении чести, достоинства, в нарушении нормальных жизненных связей из-за невозможности продолжения активной общественной жизни, нарушении отношений с окружающими людьми, при наступлении других негативных последствий.
Европейский суд по правам человека указывает, что оценка морального вреда по своему характеру является сложным процессом, за исключением случаев, когда сумма компенсации установлена законом (stankov v. bulgaria, № 68490/01, § 62, ЕСПЧ, 12 июля 2007 года).
Истец обосновывает причиненный ей моральный ущерб тем, что не выплата заработной платы ответчиком после освобождения истца привело к тяжелым последствиям, душевных страданий, ухудшения в связи с этим материального положения истца по вине ответчика, вынужденная смена истцом своего образа жизни, ведь у истца есть несовершеннолетняя дочь особа_2, 2008 года рождения, это нанесло моральный ущерб истцу.
С учетом принципов разумности и справедливости, суд приходит к выводу о взыскании с ответчика в пользу истца морального вреда в размере 2 000.00 грн.
Согласно ч.1 ст.133 ГПК Украины, судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. По п.1 ч.3 ст.133 ГПК Украины, к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
Согласно ч.2 ст.137 ГПК Украины, по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между стОрон вместе с другими судебными издержками и для целей распределения судебных расходов размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката на представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, спАчэн или подлежит уплате стороной или третьим лицом и размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи устанавливается согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих выплат.
По части 3 статьи 137 ГПК Украины, для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных послуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Из искового заявления усматривается, что истец по делу просил взыскать в свою пользу судебные расходы в счет правовой помощи, но никаких доказательств (договор об оказании правовой помощи, соглашение к договору об оказании юридических услуг, справку об оплате, подробный расчет стоимости правовых услуг, отчет о проделанной работе адвокатом, свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью и т.д.) не вдал.
Стороне, в пользу которой принято решение о частичном удовлетворении иска, суд присуждает возместить с другой стороны все понесенные судебные расходы пропорционально размеру заявленных исковых требований (ст.141 ГПК).
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268 ГПК Украины, суд -
постановил:
Иск особа_1 к [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия о взыскании задолженности по выплате заработной платы, взыскании среднего заработка са все время задержки выплаты по день фактического расчета, взыскании морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу особа_1 (рнокпп: номер_1) задолженность по заработной плате в размере 61 376 (шестьдесят одна тысяча триста семьдесят ) грн. 38 коп ..
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического подприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу особа_1 (рнокпп: номер_1) сумму среднего заработка за период задержки заработной платы в размере 45433 грн. 52 коп.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу особа_1 (рнокпп: номер_1) моральный вред в размере 2000 (две тысячи) рублей. 00 коп ..
Взыскать с [Х.] казенногоэкспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу государства лице Государственной судебной администрации Украины судебный сбор в размере 2003 (две тысячи) грн. 20 коп.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.. Харьков, ул. Большая Панасовская, 112; код егрпоу: 03187743) в пользу государства лице Государственной судебной администрации Украины судебный сбор в размере 801(Восемьсот один) грн. 28 коп.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Харьковский апелляционный суд через Ленинский районный суд г.Харькова, путем подачи апелляционной жалобы в 30-дневный срок со дня объявления.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
рения суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Судья [В.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
"19" листопада 2020 р.
Справа №642/4482/20
Провадження№ 2/642/1396/20
рішення
іменем україни
19 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді- Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря [Г.] Г.А.,
розглянувши у спрощеному порядку цивільну справу за позовом особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості щодо виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди, -
встановив:
Позивач особа_1 в особі свого представника – [А.] Коваленка М.В. звернулась до суду з позовом до відповідача, яким просить суд стягнути з відповідача заборгованість із виплати заробітної плати за період у розмірі 64 376, 38 грн., середній заробіток за весь час затримки заробітної плати в розмірі 45 433, 52 грн., моральну шкоду у розмірі 25 000, 00 грн..
В обґрунтування позову зазначено, що 07.09.1999 року особа_1 було прийнято на роботу у «Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство».
25.05.2020 відповідно до Наказу № 65/К позивача було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП у зв`язку із невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати.
Позивач зазначає, що за час перебування у трудових відносинах із відповідачем позивач своєчасно і сумлінно виконувала свої посадові обов`язки на умовах повного робочого дня та у відповідача не було законних підстав для того, щоб не нараховувати та не виплачувати позивачу заробітну платну.
Станом на 25.05.2020 відповідач не розрахувався щодо виплати заробітної плати за період з лютого 2020 року по 25.05.2020, у зв`язку із чим відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 64 376, 38 грн., що підтверджується відповідною Довідкою (а.с. 11).
Неодноразово зверталась до відповідача із проханням провести розрахунок, однак грошові кошти досі не отримала, у зв`язку із чим була вимушена звернутись до суду із позовною заявою до відповідача.
Позивачем був обрахований загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач зазначає, що згідно із довідкою про доходи від 13.07.2020 № 17, яка була видана позивачу, вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача за останні календарні місяці роботи, що передували звільненню складає 668, 14 грн.. Заробітна плата за березень 2020 року склала 17 314, 23 грн., а за квітень 2020 року – 10747, 68 грн., що в сумі складає 28 061, 91 грн.. У березні та квітні 2020 року було 42 робочі дні, у зв`язку із чим середньоденна заробітна плата і складає 668, 14 грн., оскільки станом на 31.08.2020 відповідач фактично не розрахувався з позивачем щодо виплати заробітної плати, чим здійснив затримку у період з 25.05.2020 по 31.08.2020. У зв`язку із тим, що у вказаний період було 68 робочих дні, то позивач розрахував, що загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 45 433, 52 грн. (668, 14 грн х 68 робочих дні).
Також у позові зазначено, що своєчасною невиплатою заробітної плати, позивачу спричинено моральну шкоду, яка нею оцінена на суму 25 000, 00 грн., оскільки невиплата заробітної плати призвела до моральних страждань позивача та членів її сім`ї, погіршення матеріального становища позивача, у зв`язку із чим позивач вимушена була змінювати свій спосіб життя, хоча на її утриманні перебуває неповнолітня донька, яка потребує матеріального забезпечення. Таким чином, представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом.
28.09.2020 Відповідачем був поданий Відзив на позовну заяву, яким просив відмовити позивачу у стягненні з відповідача моральної шкоди в розмірі 25 000, 00 грн..
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що сума заборгованості з виплати заробітної плати позивачу на момент її звільнення складала 74 662, 26 грн., але вже після звільнення Відповідач розпочав частково погашати заборгованість по заробітній платі: 29.05.2020 погасило 1924, 02 грн.; 10.06.2020 погасило 1500, 00 грн.; 23.06.2020 погасило 2061, 96 грн.; 26.06.2020 погасило 4000, 00 грн.; 10.07.2020 погасило 800, 00 грн.; 31.07.2020 погасило 3000, 00 грн., тобто всього вже було погашено 13 285, 98 грн.. Залишок боргу по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги складає 61 762, 02 грн., а не 64 376, 38 грн..
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25 000, 00 грн., відповідач не визнає, оскільки вважає, що наразі відсутні умови та підстави для стягнення такої. Відповідач виокремлює наступні умови, які мають місце лише у своїй [censored] і є підставою для задоволення позову: вина роботодавця, факт порушення роботодавцем законних трудових прав особи, протиправність дій роботодавця, причинний зв`язок протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди, що настала. В свою чергу відповідач вважає, що вказані умови недотримані, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Причиною виникнення заборгованості по виплаті позивачу заробітної плати стало те, на початку березня 2020 року відповідач закінчив виконувати свої зобов`язання щодо забезпечення осіб з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації на підставі укладених договорів між підприємством та органами соціального захисту населення. Крім того, відповідач посилається на погіршення його матеріального становища та фінансування у зв`язку із впровадженням на території України карантину. Крім того, у відповідача є заборгованість з податку на землю за лютий-червень 2020 року в загальній сумі 335, 6 тис. грн..
Разом із цим відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не надав докази вини відповідача, не обґрунтував розмір моральної шкоди та докази настання негативних наслідків, не надав доказів моральних страждань, які позивач зазнав в результаті невиплачених їй сум при звільненні, втрати нормальних життєвих зв`язків, виникненню раптових фінансових потреб на лікування або погашення кредиту.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 04.09.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судовому засіданні, позов визнав частково.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом було встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача.
Судом встановлено, що 07.09.1999 року особа_1 було прийнято на роботу у «Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», а 25.05.2020 відповідно до Наказу № 65/К позивача було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП у зв`язку із невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати.
Згідно з Довідкою про заборгованість з оплати праці № 03/1736 від 13.07.2020 (а.с. 11), відповідач станом на 13.07.2020 року має заборгованість з оплати праці перед особа_1 , яка складає 64 376, 38 грн..
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідачем в порушення ст. 116 КЗпП України при звільненні позивачу не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ними остаточний розрахунок по заробітній платі, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 26.05.2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на число робочих днів в період затримки.
Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача за останні календарні місяці роботи, що передували звільненню складає 668, 14 грн..
Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні складає 668, 14 грн * 68 = 45433, 52 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Відповідно до відомості про нарахування коштів № 32, позивачу було сплачено 3000 грн.
Стосовно позовної вимоги що до відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.
Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (stankov v. bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Позивач обгрунтовує завдану їй моральну шкоду тим, що не виплата заробітної плати відповідачем після звільнення позивача призвело до тяжких наслідків, душевних страждань, погіршення в зв`язку з цим матеріального становища позивача з вини відповідача, вимушена зміна позивачем свого способу життя, адже у позивача є неповнолітня донька особа_2 , 2008 року народження, це завдало моральних страждань позивачу.
З урахуванням засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000.00 грн.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами і для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката на представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.
За частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З позовної заяви вбачається, що позивач по справі просив стягнути на свою користь судові витрати в рахунок правової допомоги, але ніяких доказів (договір про надання правової допомоги, угоду до договору про надання юридичних послуг, довідку про оплату, детальний розрахунок вартості правових послуг, звіт про виконану роботу адвокатом, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, тощо) не надав.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення про часткове задоволення позову, суд присуджує з другої сторони понесені судові витрати пропорційно до розміру заявлених позовних вимог (ст.141 ЦПК).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості щодо виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь особа_1 (рнокпп: номер_1 ) заборгованість із заробітної плати в розмірі 61 376 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 38 коп..
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь особа_1 (рнокпп: номер_1 ) суму середнього заробітку за період затримки заробітної плати в розмірі 45433 грн. 52 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь особа_1 (рнокпп: номер_1 ) моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп..
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь держави особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2003 (дві тисячі три) грн. 20 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112; код єдрпоу: 03187743) на користь держави особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 801 (вісімсот одна) грн. 28 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.Г.Пашнєв
Полезный отзыв?
(1)
Работа в Харькове (1442 отзыва) →
ХКЕПОП
Харьков | 24.11.2021
"24" ноября 2021 г. Дело №642/6226/21 Производство № 2/642/2200/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И (вводная и резолютивная часть) 24 ноября 2021 года Ленинский районный суд г. Харькова в составе: председательствующего судьи [Ш.] Л.Л., с участием секретаря [М.] И.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 ...
ХКЕПОП
Харьков | 23.11.2021
"23" ноября 2021 г. Дело №642/5686/21 Производство 2/642/2037/21 решение именем украины 23 ноября 2021 года Ленинский районный суд г. Харькова в составе: председательствующего судьи [Г.] В.А. с участием секретаря [Н.] К.В. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без исклику (сообщение) сторон в открытом судебном заседании в городе Харькове гражданское дело по исковому заявлен...
ХКЕПОП
Харьков | 01.11.2021
Дело №642/4429/21 Производство № 2/642/1789/21 решение И м е н е м Украи ны /вводная и резолютивная части/ 01 ноября 2021 года Ленинский районный суд г. Харькова в составе: председательствующего судьи- [П.] В.Г., с участием секретаря судебного заседания - [З.] Я.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в помещениии Ленинского районного суда г...
ХКЕПОП
Харьков | 07.10.2021
"07" октября 2021 Дело № 642/5069/21 Производство № 2/642/1920/21 решение И м е н е м В к р а й н ы 7 октября 2021 Ленинский районный суд. Харькова в составе: председательствующего судьи - [Б.] О.В., с участием секретаря судебного заседания - Добронос Д.С., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в штищення Ленинского районного суда г.. Харькова...
ХКЕПОП
Харьков | 01.09.2021
"01" сентября 2021 Дело № 642/5192/21 Производство № 2/642/1932/21 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы (Вводная и резолютивная часть) 1 сентября 2021 Ленинский районный суд. Харькова в составе председательствующего судьи Ш. Л.Л., при секретаре [З.] Я.А., представителя истца - Бондаренко М., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства дело по иско...
ХКЕПОП
Харьков | 11.08.2021
"11" августа 2021 Дело № 642/4328/21 Производство № 2/642/1751/21 решение именем украины 11 августа 2021 Ленинский районный суд. Харькова в составе судьи - [Г.] А.П., с участием секретаря - Мотора В.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда в г.. гражданское дело по иску лицо_1 к [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия о взыскании задолжен...