ХКЕПОП: невыплата зарплаты

"11" мая 2021

Дело № 642/1929/21
Производство № 2/642/1110/21

С А В Ч Н Е Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

11 мая 2021 Ленинский районный суд. Харькова (действует на основании п.3 раздела ХИИ заключительных и перехидних положений Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» от 30.09.2016р.) в составе:
председательствующего судьи [О.] Е.Б,
при секретаре [А.] Т.Я.,
рассмотрев в открытом судебном заседании порядке упрощенного искового производства без вызова сторон дело по иску
особа_1 в Харьковский казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка завремя задержки расчета и возмещении морального вреда,
установил:

Истец обратился с иском в суд, просит взыскать с ответчика задолженность по заработной плате в сумме 33000 грн., Средний заработок за все время задержки окончательного расчета с 14.05. 2020 по день принятия судебного решения в сумме 48214 грн. 28 коп., И 50 000 грн. морального вреда.
В обоснование исковых требований сослалась на то, что он работал на Харьковском казэнной экспериментальном протезно-ортопедическом предприятии учеником затяжчика обувь в обувном цехе, и приказом директора хкепоп от 14.05.20 был уволен по собственному желанию, в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условий коллективного договора по выплате заработной платы. В день увольнения ответчик не рассчитался с ним, задолженность на день увольнения составляла 33000 грн. Поскольку заработная плата так и не выплачена, чем осуществлена ​​задержка в ее выплате, истец просит взыскать средний заработок за указанное время задержки в размере 48214.28 грн. за 225 дней задержки расчета за период с 14 мая 2020 исходя из среднедневного заработка 225 грн. и выходное пособие в сумме 48214.28 грн.
Кроме того, просил взыскать 50 000 грн. морального вреда, причиненного ей нарушением его конституционных прав, в результате чего он получил душевных страданий, был лишен возможности для удовлетворения жизненных потребностей.
Определением суда от 01.04.21 открыто орение по делу, дело назначено к рассмотрению в упрощенном исковом производстве без вызова сторон. Также было заработано запрос относительно информации о существовании задолженности ответчика по лицо_1.
Ответчик правом подачи отзыва на исковое заявление не воспользовался. Справку о задолженности перед особа_1 суду не предоставил что суд расценивает как злоупотребление правами в соответствии с требованиями ст. 44 УПК Украины.
Суд руководствуется положениями ч. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, согласно которым каждый при решении судом вопроса о его гражданских правах и обязанностей имеет право на судебное разбирательство в течение разумного срока.
Обязанность быстрого правосудия возлагается, в первую очередь, на соответствующие государственные судебные органы. Разумность длительности судебного производства оценивается в зависимости от обстоятельств дела и учитывая сложность дела, поведения сторон, предмета спора. Неспособность суда эффективно противодействовать недобросовестно создаваемым участниками дела перЭпоним для движения дела является нарушением ч. 1 ст. 6 данной Конвенции (§ 66 69 решения Европейского суда по правам человека от 08.11.2005р. По делу "Смирнова против Украины»).
Учитывая изложенное, исходя из положений ст. 280 ГПК Украины, суд считает возможным вынести заочное решение по делу.
Исследовав материалы дела, суд приходит к выводу, что исковые требования подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Как следует из материалов дела, истец с 01.11.90 года работал на Харьковском казеннуюом экспериментальном протезно-ортопедическом предприятии учеником а затем обувщик.
Согласно приказу № 57 / к от 14.05.2020 он был уволен с занимаемой должности по собственному желанию, в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условий коллективного договора по выплате заработной платы (ч.3 ст. 38 КЗоТ).
По требованию суда справку о задолженности по зарплате ответчиком не представлено в связи с чем суд принимает за основу расчет предоставлен истцом.
Предписаниями ст. 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ч. 1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Положениям ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» предусмотрено, что работник имеет правв на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 5 статьи 97 КЗоТ Украины предусмотрено, что оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, проводится в день увольнения.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, - в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган подолжен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Сведений о наличии спора о размере долга суду не предоставлено.
В день увольнения истцу, в нарушение ст.116 КЗоТ Украины, не выплаченные причитающиеся суммы заработной платы, является основанием для взыскания в пользу истца задолженности по заработнойплате, а с учетом требований ст. 117 КЗоТ Украины, основания для взыскания среднего заработка за все время задержки.
Согласно части второй статьи 233 КЗоТ в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
В п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999р. № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» указано, что установив пры рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела по день постановлення решение, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМ Украины от 08.02.1995р. № 100.
Согласно п. 2Порядка № 100, исчисление средней заработной платы для оплаты времени ежегодного отпуска, дополнительных отпусков в связи с обучением, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или для выплаты компенсации за неиспользованные отпуска производится исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска или выплаты компенсации за неиспользованные отпуска. Во всех остальных случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заротниму плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
Согласно п. 5 Раздел IV Порядка начисления выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) зара платы, в соответствии с пунктом 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Пунктом 8 раздел III Порядка №100 определено, что начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заритку на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Постановлением ВСУ от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц(Производство № 14-623цс18) приведены выводы о размере выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки. Так, в частности указано, что цель возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины, заключается в компенсации работнику имущественных потерь, он испытывает вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя. Размер этого возмещения может быть уменьшен с учетом: 1) размера просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при ОсвободитеЭнни всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; 2) период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; 3) вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; 4) иные обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Учитывая изложенное, суд считает, что исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в размере 33000 грн. , Выходного пособия в сумме 48214.28 грн. и 48214.28 грн. среднего заработка за время задержки виплаты подлежат удовлетворению в полном объеме.
При решении вопроса о требованиях истца о взыскании с ответчика 50 000 грн. морального вреда, суд исходит из следующего.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется статьей 237-1 КЗоТ Украины, в соответствии с положениями которой предусмотрено возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненныхх связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Частью 1 статьи 1167 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возмещается лицом, которое его нанесло, при наличии его вины.
В части 2 ст. 23 ГК Украины закреплено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных стражданнях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
В силу ч.4 ст. 23 ГК Украины моральный вред возмещается независимо от имущественного вреда, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения.
В пункти 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» (с соответствующими изменениями) разъяснено, что в соответствии со статьей 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных життевих связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, высказанной в постановлении от 14.12.2016р. по делу № 428/7002/14-ц, указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правоотношений по видшкодувания собственником или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда. Основанием для возмещения морального вреда по указанной статье является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Определяя размер суммы, подлежащей взысканию в возмещение морального вреда, суд учитывает конкретные обстоятельства дела, характер и степень моральных страданий истца. Невыплата заработной платы установлена ​​и доказана в ходе судебного разбирательства. Сам факт нарушения законного Трудового права истца свидетельствует о причинении нравственных страданий, потери им нормальных жизненных связей, что требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Именно к такому выводу пришел Верховный Суд в постановлении от 18.01.2018р. по гражданскому делу №362 / 7161/15-ц, которые учитываются судом на основании ч. 4 ст. 263 ГПК Украины.
Действительно, невыплатойответчиком надлежащих истцу средств, ему вызвана моральный вред, который заключается в нарушении его права на получение оплаты за труд, что привело к моральным страданиям. Таким образом, принимая во внимание что истец потерпел волнения, нравственных страданий, а также учитывая продолжительность не проведения полного расчета с ним, учитывая требования разумности и справедливости, суд считает, что с ответчика в пользу истца следует взыскать в возмещение морального вреда 5000 грн. Доказательств причинения моральной вреда в большем размере суду не предоставлено.
В соответствии со ст. 141 ГПК Украины при решении вопроса о распределении судебных расходов, суд исходит из того, что истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу искового требования о взыскании заработной платы
Поэтому следует взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор в размере 1205 грн. 66 коп. пропорционально удовлетворенным исковым требованиям.
Руководствуясь ст.ст.4, 12-13, 44, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ГПК Украины, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117, 237-1 КЗоТ, -

Р Е Ш И Л:

Иск удовлетворить частично.
Взыскать с Харьковского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (адрес 61017, Харьковская обл., Город Харьков, ул. Большая Панасовская, 112, ОКПО 03187743, счет номер_1 в Харьковском ГРУ АО КБ «ПриватБанк», МФГО 351533, ) в пользу особа_1 ( др. номер_2) задолженность по заработной плате в сумме 33000 коп., выходное пособие в размере 48214.28 декабрян. Средний заработок за период задержки расчета при увольнении с 14.05.20 г.. По день принятия решения - 11 мая 2021 в сумме 48214.28 грн. и моральный вред в размере 5000 грн., а всего 134428.56 грн.
Взыскать с Харьковского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия в пользу государства судебный сбор в размере 1205 грн. 66 коп. (Одну тысячу двести пять гривен 66 копеек).
В другой части исковых требований отказать.
Решение может быть обжалованочто его судье заявление об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке непосредственно в Апелляционный суд Харьковской области через Ленинский районный суд. Харькова, путем подачи апелляционной жалобы в тридцати дней со дня его провозглашения, а в случае провозглашения только вводной и резолютивной части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела в течение тридцати дней с дня составления полного судебного решения. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование экония суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Согласно ч. 11 ст. 272 ГПК Украины в случае рассмотрения дела по материалам в бумажной форме судебные решения направляются в бумажной форме заказным письмом с уведомлением о вручении.
В соответствии с п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 раздела ХШ Переходных Положений ГПК Украины в новой редакции, в день начала функционирования Единой судебной информационно - телекоммуникационной системы апелляционныеи кассационные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды.



Судья - Е.Б. [О.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

"11" травня 2021 р.

Справа № 642/1929/21
Провадження № 2/642/1110/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) в складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б,
з участю секретаря Алімурадової Т.Я.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом
особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
встановив:

Позивач звернувся з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 33000 грн., середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 14.05. 2020 року по день ухвалення судового рішення в сумі 48214 грн. 28 коп., та 50 000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що він працював на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві учнем затяжчика взуття у взуттєвому цеху, та наказом директора хкепоп від 14.05.20 був звільнений за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати. В день звільнення відповідач не розрахувався з ним, заборгованість на день звільнення складала 33000 грн. Оскільки заробітна плата так і не виплачена, чим здійснена затримка у її виплаті, позивач просить стягнути середній заробіток за вказаний час затримки у розмірі 48214.28 грн. за 225 днів затримки розрахунку за період з 14 травня 2020 року виходячи з середньоденного заробітку 225 грн. та вихідну допомогу у сумі 48214.28 грн.
Крім того, прохав стягнути 50 000 грн. моральної шкоди, завданої їй порушенням його конституційних прав, внаслідок чого він зазнав душевних страждань, був позбавлений можливості для задоволення життєвих потреб.
Ухвалою суду від 01.04.21 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Також було зароблено запит щодо інформації про існування заборгованості відповідача щодо особа_1 .
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Довідку щодо заборгованості перед особа_1 суду не надав що суд розцінює як зловживання правами відповідно до вимог ст. 44 КПК України.
Суд керується положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи наведене, виходячи з положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим постановити заочне рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.11.90 року працював на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві учнем а потім обувщиком.
Згідно з наказом № 57/к від 14.05.2020 він був звільнений із займаної посади за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати (ч.3 ст. 38 КЗпП).
На вимогу суду довідку про заборгованість з зарплатні відповідачем не надано в зв`язку з чим суд бере за основу розрахунок наданий позивачем.
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надано.
В день звільнення позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна)заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Постановою ВСУ від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) наведено висновки щодо розміру виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки. Так, зокрема зазначено, що мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 33000 грн. , вихідної допомоги в сумі 48214.28 грн. та 48214.28 грн. середнього заробітку за час затримки виплати підлягають задоволенню в повному обсязі.
При вирішення питання щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача 50 000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В силу ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016р. у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата заробітної плати встановлена та доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного Трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018р. у цивільній справі №362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Дійсно, невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його права на отримання оплати за працю, що призвело до моральних страждань. Таким чином, приймаючи до уваги що позивач зазнав хвилювання, моральних страждань, а також враховуючи тривалість не проведення повного розрахунку з ним, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Доказів заподіяння моральної шкоди у більшому розмірі суду не надано.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної вимоги про стягнення заробітної плати
Тому слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 205 грн. 66 коп. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.4, 12-13, 44, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117, 237-1 КЗпП, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (адреса 61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, 112, єдрпоу 03187743, поточний рахунок номер_1 в Харківському ГРУ АТ КБ «ПриватБанк», МФГО 351533, ) на користь особа_1 (ін. номер_2 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 33000 коп., вихідну допомогу в розмірі 48214.28 грн. , середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 14.05.20 р. по день ухвалення рішення - 11 травня 2021 року в сумі 48214.28 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а всього 134428.56 грн.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь держави судовий збір у розмірі 1 205 грн. 66 коп. (одну тисячу двісті п`ять гривень 66 копійок).
В інший частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.



Суддя - Є.Б. Ольховський