ІНСТИТУТ "УКРЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ": невыплата зарплаты

Справа № 646/5724/19
№ провадження 2/646/651/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.08.2020 м.Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі [М.] В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 22276, 29 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 158783, 30 гривень, а також 30000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 15.07.2011 року був прийнятий у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укреенергомережпроект» на посаду слюсар-сантехнік експлуатаційно-технічного відділу, звільнений 23.11.2017 року за власним бажанням. На час звільнення заборгованість з виплати заробітної плати в період з вересня 2017 року по листопад 2017 року складає 8965, 81 гривень, розрахунок з позивачем в день звільнення проведений не був. 15.02.2018 року позивач був прийнятий у штат відповідача на посаду слюсаря-сантехніка 3 розряду експлуатаційно-технічного відділу, звільнений 14.05.2018 року за власним бажанням. Заборгованість з виплати заробітної плати на день звільнення складає 13310, 48 гривень, розрахунок з позивачем в день звільнення проведений не був. Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01 грудня 2017 року по 16 серпня 2019 року в сумі 95501, 75 гривень, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01 червня 2018 року по 16 серпня 2019 року в сумі 63281, 55 гривень.
Крім заборгованості по заробітній платі позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 30000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, оскільки внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазначала душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2019 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
З боку відповідача до суду у встановлений законом строк надійшли заперечення проти позовних вимог, в яких відповідач посилається на невідповідність розміру позовних вимог в частині заборгованості по заробітній платі відомостям, що зазначені у доданих до позовної заяви довідках про заборгованість. Також, відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди, крім того, пропущено строк позовної давності для звернення із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши надані докази у [censored] суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах.
Наказом № 166-К від 15 липня 2011 року особа_1 прийнятий на посаду у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укреенергомережпроект» на посаду слюсаря-сантехніка експлуатаційно-технічного відділу з повним робочим тижнем.
Наказом № 72-к від 25 листопада 2017 року особа_1 звільнений з посади слюсаря-сантехніка 3 розряду за власним бажанням.
Судом встановлено, що відповідачем не проведений остаточний розрахунок в день звільнення позивача.
Згідно довідки дпвнді «Укреенергомережпроект», загальна сума заборгованості станом на листопад 2017 року становить 7217, 49 гривень, у тому числі заборгованість по заробітній платі за жовтень 2017 року в сумі 3798, 68 гривень за листопад 2017 року - в сумі 3353, 04 гривень.
Наказом № 32 від 15 лютого 2018 року особа_1 прийнятий на посаду у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укреенергомережпроект» на посаду слюсаря-сантехніка експлуатаційно-технічного відділу з тривалістю робочого тижня - позмінно.
Наказом № 73-к від 14 травня 2018 року особа_1 звільнений з посади слюсаря-сантехніка 3 розряду за власним бажанням.
Судом встановлено, що відповідачем не проведений остаточний розрахунок в день звільнення позивача.
Згідно довідки дпвнді «Укреенергомережпроект», загальна сума заборгованості станом на травень 2018 року становить 9714, 94 гривень, у тому числі заборгованість по заробітній платі за березень 2018 року в сумі 3530, 66 гривень, квітень 2018 року в сумі 3131, 72 гривень, травень 2018 року в сумі 2633, 65 гривень.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності заборгованості по заробітній платі станом на час звільнення позивача або наявності заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено у наданих позивачем довідках.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини другої статті 21 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 116 КЗпТ України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При таких обставинах, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі, розмір якої зазначений у наданих позивачем довідках, а саме у загальній сумі 16932, 43 гривень, з яких - заборгованість станом на листопад 2017 року в сумі 7217, 49 гривень, станом на травень 2018 року - в сумі 9714, 94 гривень.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі 6-144ц13, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Середній заробіток розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку).
Відповідно до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Згідно з наданої позивачем довідки про заборгованість по заробітній платі станом на листопад 2017 року, загальний розмір заробітної плати за два місяці, що передували звільненню складає 7217, 49 гривень з кількістю робочих днів - 42 дні, а середньоденна заробітна плата складає 172, 64 гривні (7217, 49 -:- 42 = 171, 84).
Враховуючи п`ятиденний робочий тиждень та заявлений позивачем період - з 01 грудня 2017 року по 16 серпня 2019 рік, суд приходить до висновку, що середній заробіток має бути обчислений виходячи з 422 робочих днів, з яких - 20 робочих днів у грудні 2017 року, 250 робочих днів у 2018 році, 152 робочих днів - з 01 січня 2019 року по 16 серпня 2019 року.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку під час звільнення у листопаді 2017 року складає загальну суму в розмірі 72516, 48 гривень(422 х 171, 84 грн. = 72516, 48).
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього розрахунку за затримку остаточного розрахунку під час звільнення позивача 14 травня 2018 року, оскільки позивачем не надано відомостей про графік змінності, годинну тарифну ставку, кількість робочих годин у обліковому періоду, які є вихідними даними для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при позмінному робочому часі.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно статті 237-1Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав особа_1 , а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.
Суд зауважує, що в результаті невиплати заробітної плати протягом тривалого часу, позивач поніс моральні страждання, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 10 000, 00 грн.
Суд вважає, що в даній справі відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн., стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 16932, 43 гривень та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в сумі 72516, 48 гривень є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для позовних вимог майнового характеру відповідно до суми задоволених позовних вимог - в сумі 894, 48 гривень, а також за ставкою щодо вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - в сумі 2102 гривень.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України

У Х В А Л И В:
Позовні вимоги особа_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у загальній сумі за період з вересня 2017 року по листопад 2017 року та з лютого 2018 року по травень 2018 року у загальній сумі 16932 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 43 копійки.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку під час звільнення з грудня 2017 року по 16 серпня 2019 року в розмірі 72516 (сімдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять) тисяч 48 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь держави судовий збір в сумі 2996 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач: особа_1 , паспорт серії номер_1 , виданий 18 березня 2002 року Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання: адреса_1 ;

Відповідач: Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект», код єдрпоу 00114092, місцезнаходження: вул. Гімназійна набережна, 2, м. Харків.



Суддя В.А. Єжов