ІНСТИТУТ "УКРЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ": невыплата зарплаты

Справа № 646/867/20
№ провадження 2/646/1107/2020
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.08.2020 м.Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:
головуючий суддя Єжов В.А.
при секретарі [М.] В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом особа_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 44851, 10 гривень, а також 25000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 01 квітня 1967 року був прийнятий у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укреенергомережпроект» на посаду техніка відділу комплексного проектування трансформаторний підстанцій, 31 жовтня 2007 року позивач був переведений на посаду головного фахівця з транспорту та генерального плану комплексного проектування трансформаторних підстанцій інституту, на якій продовжує працювати по теперішній час. Починаючи з 01 вересня 2017 року керівництвом інституту не було забезпечено виплату заробітної плати впродовж всього періоду до цього часу, станом на теперішній час за відповідачем існує заборгованість по заробітній платі за 2017-2018 року в сумі 34851, 10 гривень, зарплата нарахована - 50901, 48 гривень. З січня 2019 року до лютого 2020 року приблизно 10000 гривень, у зв`язку з відсутністю належного ведення на підприємстві бухгалтерського обліку та обліку робочого часу для нарахування заробітної плати, довідки про заборгованість та її виплати по даний час не видавались.
Позивач зазначає, що посадовий оклад за посадою Начальника відділу комплексного проектування трансформаторних підстанцій інституту становив 7720, 00 гривень, а тому позивачем обчислено заборгованість по заробітній платі з вересня 2017 року по лютий 2020 року включно - у розмірі 44851, 10 гривень, яку він просить стягнути з відповідача. Крім заборгованості по заробітній платі позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 25000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, оскільки внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазначав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2020 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.
Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши надані докази у [censored] суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових правовідносинах з відповідачем.
Наказом № 76 від 11 квітня 1967 року особа_1 зарахований до відділу комплексного проектування трансформаторних підстанцій на посаду техніка.
Як вбачається з трудової книжки на ім`я позивача, наказом № 154-к від 31 жовтня 2007 року позивач переведений на посаду головного фахівця з транспорту та генерального плану комплексного проектування трансформаторних підстанцій Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укреенергомережпроект».
Наказом № 4/18 від 05 січня 2018 року встановлено посадовий оклад штатного розпису головному фахівцю з транспорту та генерального плану особа_1 у розмірі 7720, 00 гривень.
Судом встановлено, що трудові правовідносини станом на час звернення до суду із позовом не припинені, проте відповідачем не було забезпечено своєчасна виплата заробітної плати позивачу, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Як вбачається з довідки № 26 від 30 січня 2019 року, заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року складає 34851, 10 гривень.
Відомостей про наявність та розмір заборгованості за період часу з січня 2019 року по день звернення до суду із позовом - позивачем не надано, клопотання про витребування таких відомостей - не заявлялося.
При таких обставинах, суд не має можливості встановити факт наявності чи відсутності заборгованості по заробітній платі за період з січня 2019 року по квітень 2020 року, а також розмір такої заборгованості.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини другої статті 21 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
При таких обставинах, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року в сумі 34851, 10 гривень.
Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно статті 237-1Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав особа_1 , а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто позивачу завдано моральну шкоду.
Суд зауважує, що в результаті невиплати заробітної плати протягом тривалого періоду часу позивач поніс моральні страждання, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково із врахуванням розміру невиплачених відповідачем сум, характеру та тривалості завданих моральних страждань.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 10 000, 00 грн.
Суд вважає, що в даній справі відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. та стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 34851, 10 гривеньє достатніми для сприяння відновленню порушених прав позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для позовних вимог майнового характеру в сумі 840, 80 гривень та вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в сумі 2102 гривень.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги особа_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року в сумі 34851, 10 гривень (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят однієї) гривні 10 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь особа_1 10000 (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь держави судовий збір в сумі 2942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст. 284 ЦПК України.
Іншими учасниками процесу рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу, відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: особа_1 , рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 ;

Відповідач: Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект», код єдрпоу 00114092, місцезнаходження: вул. Гімназійна набережна, 2, м. Харків.



Суддя В.А. Єжов