Киевский маргариновый завод Олком: Талант и усилия игнорируются, ценится стиль работы.

Відсутні

Чому з компаній ідуть сильні, а бовтуни лишаються роками?

1. Сильні не готові витрачати своє життя на роботу, де здоровий глузд тоне в бюрократії, заздрості та гіперконтролі. Вони приглядаються — і розуміють, що компанія не готова до системи. Один топовий аналітик пішов через 4 місяці зі словами: «Я вмію працювати, а ви виживати».

2. Розумних і сильних душить безглуздий мікроменеджмент. Там, де важливіше гора звітів, а не результат. Де просувається не той, хто працює, а той, хто ближче до керівництва. Сильні не борються за владу — вони шукають сенс. А коли його немає — просто йдуть.

3. А бовтуни-прихвосні? Вони — вічні, як таргани після апокаліпсису — завжди знайдуть собі теплу схему: загортають бездіяльність у обгортку «ініціативності» — і лишаються. Бо зручні. Продуктивність — ні, імітація своєї цінності — так. Їх цікавить не результат, а статус. Вони зливають проєкти, гальмують ініціативи, але, муркочучи та компліментуючи, здаються лояльними.

4. Компанії втрачають найкращих тихо. Бо сильні не скаржаться, не тупотять ногами, не скандалять — вони діють. Якщо всередині компанії все «гниє» — вони не вкладатимуться. Вони підуть туди, де поважають. Де чують. Де дають дихати. А залишаються ті, хто вміє сидіти, терпіти і розтягувати відповідальність на 10 чатів і 12 нарад. Починається стагнація. Непомітна, але смертельна.

5. Сильні працюють через сенс. Їм не потрібні тімбілдинги — їм потрібно, щоб не заважали працювати добре. І поки в команді заохочують зручних, а не цінних — сильні завжди будуть першими, хто піде. І, до речі, найчастіше вони — єдині, кого справді важко замінити.