АТ "ЗАВОД "МАЯК": невыплата зарплаты

13.12.2021 Дело № 756/15869/21

Дело пр. № 2/756/6818/21
ун. №756/15869/21

Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И

07 декабря 2021 Оболонский районный суд г. Киева в составе:
председательствующего – судьи [А.] Т.В.,
с участием секретаря судебного заседания - Шлапака Р.А.,
участники дела:
истец – особа_1 ,
рассмотрев в упрощенном исковом производстве в открытом судебном заседании в зале судебных заседаний в г. Киеве гражданское дело по иску особа_1 к акционерному обществу "Завод "Маяк" об удержании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, -

в с т а н о в и в:

Истец особа_1 обратился в Оболонский районный суд г. Киева порядке гражданского судопроизводства с иском к ответчика акционерного общества "Завод "Маяк" (дальше - АО "Завод"Маяк") об удержании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Свои исковые требования истец обосновывал тем, что с 08 апреля 2021 года по 19 июля 2021 года он работал контролером на контрольно-пропускном пункте 1 класса в подразделе 600 службы безопасности АО "Завод "Маяк".
19 июля 2021 года особа_1 был уволен с работы по собственному желанию в связи с невыполнением работодателем законодательства о труде по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины.
Как отметил истец, работодатель допустил задолженность по выплате ему заработной платы на сумму 45854, 03 грн.
Указанную сумму невыплаченного заработка, средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 19 июля 2021 и до принятия решения по делу истец особа_1 просил суд взыскать с АО "Завод "Маяк".
Ответчик подал в суд отзыв на исковое заявление, в котором подтвердил факт невыплаты истцу заработной платы на сумму 45854, 03 грн. Против удовлетворения иска в части взыскания среднегоРаботу за время задержки расчета при увольнении АО "Завод "Маяк" отрицало, утверждая, что его вины в несвоевременной выплате истцу заработной платы нет, так как на счета предприятия наложены аресты в рамках исполнительных производств.
В судебном заседании истец поддержал исковые требования по основаниям, приведенным в исковом заявлении.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, ответчик о времени и месте рассмотрения дела сообщался, при причине неявки в судебное заседаниесуда не сообщил, заявление о рассмотрении дела в отсутствие своего представителя в суд не подал.
Заслушав вступительное слово истца, исследовав материалы дела, собранные в деле доказательства, суд пришел к такому выводу.
Судом установлено, что с 08 апреля 2021 года лицо_1 работал контролером на контрольно-пропускном пункте 1 класса в подразделе 600 службы безопасности АО "Завод "Маяк".
19 июля 2021 года особа_1 был уволен с работы по собственному желанию в связи с невыполнением работодателемния о труде по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины (а. с. 10).
По нормам ст. ст. 21, 22 Закона "Об оплате труда" работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Субъекты организации оплаты труда не вправе в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В ч. 3 ст. 15 указанного Закона закреплено, что оплата труда работников предприятия производится в первоочередном порядке. Все остальные платежи производятся предприятием после выполнения обязательств по оплате труда.
Заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представительные)ками, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата (ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины, ч.1 ст.24 Закона Украины "Об оплате труда").
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса.
Ст. 116 КЗоТ Украины определено, что при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомитьти работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Вопреки приведенным законодательным положениям АО "Завод "Маяк" при увольнении особа_1 не в полном объеме выплатило ему заработную плату. Задолженность ответчика по выплате истцу заработной платы составляет 45854, 03 грн и эта сумма не оспаривается ответчиком.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Анализ приведенных норм материального права дает основания к выводу, что предусмотренный ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя повыплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при условии невыплаты по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при этом определяющими такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Следовательно, непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, перэдвиденной ст. 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета. При принятии судебного решения о взыскании задолженности по заработной плате работодатель не освобождается от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины, а именно выплаты среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период невыплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм.
Ввидуна то, что АО "Завод "Маяк" при увольнении особа_1 не в полном объеме выплатило ему заработную плату, последний имеет право на компенсацию среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Средний заработок для выплаты работнику компенсации за время задержки расчета при увольнении определяется в соответствии со ст. 27 Закона Украины "Об оплате труда" по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08февраля 1995 года №100 (далее – Порядок).
Согласно п. 2 Порядка среднемесячная заработная плата работника исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана выплата, то есть предшествующие дню увольнения работника с работы. П. 3 Порядка определено, что все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскания алиментов и т.п.отчислений из заработной платы лиц, осужденных по приговору суда в исправительные работы без лишения свободы.
При этом согласно п. 5 Порядка основанием для определения общей суммы заработка, подлежащей выплате за время задержки расчета при увольнении, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, которая согласно п. 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (годин), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством – календарных дней за этот период.
Поскольку особа_1 был уволен 19 июля 2021, для расчета среднего заработка суд берет суммы выплат истцу за последние два календарных месяца работы, предшествующих дню увольнения его с работы (май-июнь 2021).
Средний заработок за время задержки расчета при увольнении составляет 56929, 95 грн (99 рабочих дней с 19 июля 2021 года по 07 декабря 2021 х 575, 05 грн - среднедневнаяобетная плата лицо_1 (35078, 40 грн (19859, 03 грн + 15219, 37 грн = 35078, 40 грн) - заработная плата за май-июнь 2021 года / 61 фактически отработанный день = 575, 05 грн) = 562 .
По ст. 117 КЗоТ Украины обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Суд считает, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя, наложение органами государственнойисполнительной службы арестов на средства работодателя в банковских учреждениях не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной ст. 117 КЗоТ Украины (такое заключение суда соответствует правовой позиции, сформулированной Верховным Судом Украины в постановлении от 03 июля 2013 года по делу № 6-63цс13, от 25 мая 2016 года по делу № 6-948цс16, Верховным Судом по постановлению от 0 по делу №331/2814/16-ц). Сам по себе факт финансовых затруднений на предприятии не может лишать работников права на выплаты, предусмотренные при их увольнении.
Следовательно, АО "Завод "Маяк" не доказано отсутствие его вины в невыплате причитающихся лицо_1 сумм при увольнении.
Закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности наступает предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины ответственность.
Согласнопо ч. 1 ст. 9 ГК Украины положения ГК Украины применяются к урегулированию, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства. Таким образом, положения ГК Украины должны применяться субсидиарно для урегулирования трудовых отношений.
Согласно п. 6 ч. 1 ст. 3 ГК Украины общими основами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность.
В трудовом правоотношении как работник так и работодатель должны действовать добросовестно, реализуя све права, как этого требует ч. 12 ст. 13 ГК Украины, не допуская действий, совершаемых с намерением нанести ущерб другому лицу, а также злоупотребление правом в других формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности своевременного расчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным ввиду его непропорциональности последствиям правонарушения. Он мбыть несправедливым в отношении работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественное бремя соответствующих выплат может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительным или даже непосильным. В таких случаях непризнание судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумным и несправедливым последствиям.
Возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ Украины, направленноена компенсацию работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Мероприятия гражданско-правовой ответственности ориентированы не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения.
Согласно ч. 1 ст. 9 ГК Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренному ст. 117 КЗоТ Украины.
Одиним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненные правонарушением, совершенном другим лицом. Этой цели прежде всего служит взыскание убытков. Размер ущерба в момент правонарушения, как правило, еще не известен, а действительный размер ущерба в большинстве случаев доказать либо сложно, либо невозможно вообще.
В целях защиты интересов пострадавшей стороны законодатель может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих имущественных потерь.. Такие правила преследуют цель компенсации пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном по сравнению с взысканием убытков порядке. Такая упрощенность состоит в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доказывания размера убытков.
Обращаясь с требованием об удержании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст.. 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Оценка потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера, суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предусмотреть, мог понести истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационном характере мер ответственности в гражданском праве необходимо сделать вывод, что исходя из принципов разумности, справедливостите и пропорциональности, суд в определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины.
Уменьшая размер возмещения, определен исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудоговором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность предполагаемого размера связанных с задержкойрасчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом взыскания сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, удовлетворяет ли он исковые требования об удержании надлежащих уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
Аналогичных правовых выводовпришла Большая Палата Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 г. по делу № 761/9584/15-ц и неоднократно подтвержденных Кассационным гражданским судом в составе Верховного Суда, в частности в постановлениях от 08 апреля 2020 г. по делу № 569/7584/18 от 08 июля 2020 года по делу № 761/17815/18, от 08 июля 2020 года по делу № 569/13794/18, от 29 июля 2020 года по делу № 212/6331/19, от 02 декабря 2020 152/1957/15-ц, от 27 января 2021 года по делу № 332/3682/17, от 29 мармарка 2021 года по делу № 760/23306/17, от 16 апреля 2021 года по делу № 761/11253/19, от 09 июня 2021 года по делу № 213/817/20, от 09 июня 2021 года по делу 719/20.
Учитывая очевидную несоизмеримость заявленных к взысканию сумм среднего заработка с установленным размером задолженности, характером этой задолженности, суд считает справедливым, пропорциональным и соответствующим обстоятельствам этого дела, имеющим юридическое значение и приведенным выше критериям, ру ответственности ответчика за просрочку им причитающихся при увольнении истца выплат на сумму 45854, 03 грн.
Согласно разъяснениям, изложенным в абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 г. № 13 "О практике применения судами законодательства об оплате труда", удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении подлежащих сумм взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с громаден является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в решении.
Вопрос по взиманию и уплате налогов и других обязательных платежей в таком случае будет решаться при исполнении решения суда.
Учитывая изложенное, суд пришел к выводу о необходимости взыскать с АО "Завод "Маяк" в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы в сумме 45854, 03 грн и средний заработок за времязадержки расчета при увольнении на сумму 45854, 03 грн.
Согласно ст. 141 ГПК Украины суд присуждает с ответчика в пользу истца судебный сбор пропорционально удовлетворенным требованиям на сумму 810, 15 грн (91708, 06 грн / 102783, 98 грн х 908, 00 грн = 810, 15 грн).
Руководствуясь ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ГПК Украины, суд -

вы р и ш и в:

Иск лицо_1 в акционерное общество "Завод "Маяк" о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета приувольнении – удовлетворить частично.
Взыскать с акционерного общества "Завод "Маяк" (местонахождение: г. Киев, пр-т Степана Бандеры, 8; идентификационный код в егрпоу - 14307423) в пользу особа_1 (зарегистрированное место жительства: адреса_1 ; - идентификационный код в ЕГР выплаты заработной платы в сумме 45854 (сорок пять тысяч восемьсот пятьдесят четыре) гривны 03 (три) копейки;средний заработок за время задержки расчета при увольнении в сумме 45854 (сорок пять тисяч восемьсот пятьдесят четыре) гривны 03 (три) копейки.
В удовлетворении остальных исковых требований – отказать.
Взыскать с акционерного общества "Завод "Маяк" (местонахождение: г. Киев, пр-т Степана Бандеры, 8; идентификационный код в егрпоу - 14307423) в пользу особа_1 (зарегистрированное место жительства: адреса_1 ; - идентификационный код в ЕГР в сумме 810 (восемьсот десять) гривен 15 (пятнадцать) копеек.
Допустить немедленное исполнение решения о взыскании заработной платы заодин месяц.
Решение суда может быть обжаловано в апелляционном порядке в Киевский апелляционный суд путем представления в тридцатидневный срок со дня оглашения решения суда апелляционной жалобы.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытиеапелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.





Судья Т.В. [А.]







































Полный текст решения сделан 13 декабря 2021 года.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

13.12.2021 Справа № 756/15869/21

Справа пр. № 2/756/6818/21
ун. № 756/15869/21

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді [А.] Т.В.,
за участі секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,
учасники справи:
позивач - особа_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом особа_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач особа_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача акціонерного товариства "Завод "Маяк" (далі - АТ "Завод "Маяк") про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 08 квітня 2021 року до 19 липня 2021 року він працював контролером на контрольно-пропускному пункті 1 класу в підрозділі 600 служби безпеки АТ "Завод "Маяк".
19 липня 2021 року особа_1 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Як зазначив позивач, роботодавець допустив заборгованість з виплати йому заробітної плати у сумі 45854, 03 грн.
Указану суму невиплаченого заробітку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2021 року і до ухвалення рішення у справі позивач особа_1 просив суд стягнути з АТ "Завод "Маяк".
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому підтвердив факт невиплати позивачеві заробітної плати у сумі 45854, 03 грн. Проти задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні АТ "Завод "Маяк" заперечувало, стверджуючи, що його вини у несвоєчасній виплаті позивачеві заробітної плати немає, позаяк на рахунки підприємства накладено арешти у рамках виконавчих проваджень.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся, при причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності свого представника до суду не подав.
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
Судом з`ясовано, що з 08 квітня 2021 року особа_1 працював контролером на контрольно-пропускному пункті 1 класу в підрозділі 600 служби безпеки АТ "Завод "Маяк".
19 липня 2021 року особа_1 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а. с. 10).
За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Усупереч наведеним законодавчим положенням АТ "Завод "Маяк" при звільненні особа_1 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату. Заборгованість відповідача з виплати позивачеві заробітної плати становить 45854, 03 грн і ця сума не оспорюється відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Зважаючи на те, що АТ "Завод "Маяк" при звільненні особа_1 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату, останній має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Оскільки особа_1 був звільнений 19 липня 2021 року, для розрахунку середнього заробітку суд бере суми виплат позивачеві за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення його з роботи (травень-червень 2021 року).
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 56929, 95 грн (99 робочих днів з 19 липня 2021 року до 07 грудня 2021 року х 575, 05 грн - середньоденна заробітна плата особа_1 (35078, 40 грн (19859, 03 грн + 15219, 37 грн = 35078, 40 грн) - заробітна плата за травень-червень 2021 року / 61 фактично відпрацьований день = 575, 05 грн) = 56929, 95 грн).
За положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Суд вважає, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами державної виконавчої служби арештів на кошти роботодавця в банківських установах не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (такий висновок суду відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постановах від 03 липня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, Верховним Судом у постанові від 03 січня 2018 року у справі № 331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.
Отже, АТ "Завод "Маяк" не доведено відсутність його вини у невиплаті належних особа_1 сум при звільненні.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У трудових правовідносинах як працівник так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як цього вимагає ч. 12 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та неодноразово підтверджених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня 2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі № 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17, від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.
Ураховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 45854, 03 грн.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.
Питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність стягнути з АТ "Завод "Маяк" на користь особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 45854, 03 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 45854, 03 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 810, 15 грн (91708, 06 грн / 102783, 98 грн х 908, 00 грн = 810, 15 грн).
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов особа_1 до акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в єдрпоу - 14307423) на користь особа_1 (зареєстроване місце проживання: адреса_1 ; ідентифікаційний код в єдрпоу - номер_1 ) заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 45854 (сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 03 (три) копійки; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 45854 (сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 03 (три) копійки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства "Завод "Маяк" (місцезнаходження: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код в єдрпоу - 14307423) на користь особа_1 (зареєстроване місце проживання: адреса_1 ; ідентифікаційний код в єдрпоу - номер_1 ) судовий збір у сумі 810 (вісімсот десять) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.





Суддя Т.В. [А.]







































Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2021 року.