ДП "УКРНТЦ "ЕНЕРГОСТАЛЬ": невыплата зарплаты

Дело № 638/3886/20
Производство № 2/638/3029/20
решение
именем украины
02.12.2020 Дзержинский районный суд. В составе:
председательствующего судьи [О.] Е.А.
с участием секретаря [К.] Л.С.,
рассмотрев в открытом судебном заседании. гражданское дело по иску лицо_1 в Государственное предприятие «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о взыскании начисленной, но не выплаченной по работамной платы и возмещении морального вреда,
установил:
Представитель истца лицо_1 - адвокат [Ч.] А. А. обратился в Дзержинский районный суд г.. Харькова с иском, который 08.10.2020 уточнил, в ГП «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации морального вреда, а именно просит суд взыскать с Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышлености «Энергосталь» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с 01.11.2018 по 31.01.2020 в размере 117652, 21 грн, компенсацию потери части заработной платы за период с 01.11.2018 по 31.01.2020 в сумме 1780, 63 грн. средний заработок за все время задержки расчета при увольнении с 01.02.2020 по 13.10.2020 в размере 68496, 75 грн. и моральный вред в размере 25000, 00 грн.
Требования иска обосновывает тем, что 01.08.2013 года особа_1 находилась в трудовых отношениях с государственнымиим предприятием «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь », а именно находилась в должности инженера 1 категории отдела водоснабжения и очистки промстоков, и 31.01.2020 года уволена по собственному желанию. Однако не получала заработную плату за выполненную работу. Общая сумма задолженности без учета и включения налогов, других обязательных платежей, которые подлежат вычету из заработной платы составляет 117652, 21 грн. Кроме того, не было проведено разрахунок в день увольнения, поэтому размер среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении с 01.02.2020 по 13.10.2020 составляет 68496, 75 грн. Поскольку истица не получает заработную плату, ей постоянно приходится прилагать дополнительные усилия для организации жизни своей семьи, постоянно ограничивать себя в необходимых вещах, экономить на всем, обращаться к близким за помощью, за что имеющиеся постоянные волнения, в связи с чем моральный вред оценена в 25000 грн. С учетом уточнено искового заявления просит суд взыскать кроме заявленного, компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты за период с 01.11.2018 по 31.01.2020 года в общем размере 1780, 63 грн. Просит суд уточненный иск удовлетворить в полном объеме.
Представитель ответчика - Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »отзыва на исковое заявление, который бы отвечал требованиям статьи 178 ГПК Украины, или любыхписьменных и электронных доказательств (которые доставить в суд), заключений экспертов, заявлений свидетелей, подтверждающие возражения против иска, в суд не предоставил. В то же время, согласно заявлению от 12.10.2020 года, представитель ответчика отмечает, что исковые требования в части взыскания морального вреда не подтвержденные надлежащими и допустимыми доказательствами, поэтому не подлежат удовлетворению.
Постановлением Дзержинского районного суда г.. Харькова от 23.03.2020 открыто производство в порядке упрощенного искового провожуния.
Истица и представитель истицы в судебном заседании не явились, представитель истицы предоставил заявление, в котором просит рассматривать дело в его отсутствие и в отсутствие истца по имеющимся материалами дела и не возражал против вынесения заочного решения.
Представитель ответчика надлежащим образом уведомлен о времени и месте судебного заседания, явку своего представителя в судебное заседание не обеспечил. Документов, подтверждающих уважительность причин отсутствия суду не предоставленыо. Ходатайств об отложении рассмотрения дела в суд не поступало.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Суд, проверив материалы дела, пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Правовые основы и гарантии осуществления гражданами Украины права распоряжаться своими способностями к производительному и творческому труду закреплено Кодексом законов о труде Украины.
Кодекс законов о труде Украины регулирует трудовые отношения всех работников, содействуя росту производительности труда, улучшению качества работы, повышению эффективности общественного производства и подъему на этой основе материального и культурного уровня жизни трудящихся, укреплению трудовой дисциплины и постепенному превращению труда на благо суспильства в первую жизненную потребность каждого трудоспособного человека (статья 1 Кодекса законов о труде Украины).
Как установлено материалами дела, особа_1 работала в Государственном предприятии «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь », с 01.08.2013 года в должности инженера 1 категории отдела водоснабжения и очистки промстоков, о чем свидетельствует приказ о принятии на работу от 31.07.2013 года №847-к (а.с.13).
31.01.2020 особа_1 уволен по собственному желанию, ст..38КЗоТ Украины, что подтверждается приказом от 20.01.2020 №14-к (а.с.14)
Как следует из справки Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о размере начисленной и не выплаченной заработной платы особа_1 по состоянию на 31.01.2020 года общая сумма задолженности составляет - 117652, 21 грн (а.с.15).
Согласно справке Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о расчете компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты составляет - 1780, 63 грн (а.с.18).
Общий размер среднего заработка за все время задержки расчета об освобождении от 01.02.2020 по 13.10.2020 составляет 68496, 75 грн.
Так, в соответствии со статьей 43 Конституции Украины и статьи 2 Кодекса законов о труде Украины, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. каждый имеетправо на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины определено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно части 1 статьи 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своеготруда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со статьей 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата. При этом, по личному письменному согласию работника выплата заработной платы может осуществляться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатой этих услуг за счет работодателя.
В соответствии дв требований статьи 34 Закона Украины «Об оплате труда», а также ст. ст. 1-3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предусмотрена компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, исчисляется с учетом индекса инфляции в период невыплаты.
Согласно статье 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, проводититься в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работникуе сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая указанные нормы действующего законодательства, регулирующего данный вид правоотношений, возникший между сторонами, и невыполнение ответчиком обязанности по своевременной выплате заработной платы, суд считает, что требования истца о взыскании задолженности по заработнойплате являются обоснованными, и взысканию с ответчика в пользу истца подлежит сумма задолженности по начисленной, но невыплаченной заработной платы в размере 117652, 21 грн, компенсация потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты - 1780, 63 грн и общий размер среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении с 01.02.2020 по 13.10.2020 - 68496, 75 грн. При этом, ни наличие задолженности по выплате заработной платы и ее размер, ни факт нарушьения сроков ее выплаты ответчик оспаривал.
О взыскании с ответчика морального вреда, причиненного истцу в результате противоправных действий ответчика, суд отмечает следующее.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется статьей 237-1 КЗоТ Украины.
Статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривает возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненныхсвязей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения ущерба определяется законодательством.
Указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правоотношений по возмещению собственником или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда.
По содержанию указанного положения закона основанием для возмещения морального вреда в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины является факт нарушения прав работника в сфере трудовыхотношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В пункте 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» разъяснено, что в соответствии со статьей 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему грошовых сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, защита нарушенного права в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением состояниеовища, существовавшего до нарушения этого права (например, восстановление на работе), так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, которые лицо понесло в связи с посягательством на ее трудовые права и интересы. Конкретный способ, на основании которого осуществляется возмещение морального вреда, избирается потерпевшим лицом, с учетом характера правонарушения, его последствий и других обстоятельств.
КЗоТ Украины несодержит каких-либо ограничений или исключений для компенсации морального вреда в случае нарушения трудовых прав работников, а статья 237-1 этого Кодекса предусматривает право работника на возмещение морального вреда в выбранный им способ, в частности возвращение потерпевшему стоимостного (денежного) эквивалента причиненного морального вреда, а потому размер такого возмещения суд определяет в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжести вынужденных изменений в жизни и с учетом других обстоятельств справы.
Согласно статье 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Истицей особа_1 представлено достаточных и допустимых доказательств в подтверждение фактов, приведенных в исковом заявлении, в частности подтверждение душевных страданий, потери нормальных жизненных связей, необходимости дополнительных усилий для организации своей жизни, а затем отсутствуют правовые основания для удовлетворения требований пезову в части взыскания морального вреда в пользу истца на основании их недоказанности, более того заявленный размер морального вреда в размере 25000 грн. никоим образом не подтвержден.
Вопрос о распределении расходов по уплате государственной пошлины суд решает на основании статьи 141 ГПК Украины.
Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие юридическое значение для рассмотрения дела и решения спору по сути, пришел к выводу, что иск лицо_1 в Государственное предприятие «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации морального вреда подлежит удовлетворению.
Руководствуясь статьями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ГПК Украины, статьями 94, 115 Кодекса законов о труде Украины, суд
принял:
Иск особа_1 в Государственное предприятие «Украинский научно-технический центр металлургической промшлен- ности «Энергосталь» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »(код егрпоу 31632138, местонахождение: 61166, г. Харьков, пр.-Т. Науки, 9) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, зарегистрированной по адресу: адрес_1 ) задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате за период с 01.11.2018по 31.01.2020 года в размере 117 652 (сто семнадцать тысяч шестьсот пятьдесят две) грн 21 коп, компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты за период с 01.11.2018 по 31.01.2020 в размере 1 780 (одна тысяча семьсот восемьдесят) рублей 63 коп, и общий размер среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении с 01.02.2020 по 13.10.2020 - 68 496 (шестьдесят восемь тысяч четыреста девяносто шесть) рублей. 75 коп., А всего - 187 929 (сто восемьдесят семь тысяч девятьсот двадцать девять) рублей. 59 коп.
В удовлетворении остальной части исковых требований - отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »(код егрпоу 31632138, местонахождение: 61166, г. Харьков, пр.-Т. Науки, 9) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1, зарегистрированной по адресу: адрес_1 ) судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп.
Решение в пределах суммы платежа за один месяц подлежит немедленномув исполнению.
Участники дела, а также лица, не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, имеют право обжаловать в апелляционном порядке решение суда первой инстанции полностью или частично.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без сообщния (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение не были вручены в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование: решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Решение может быть обжаловано в Харьковский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в или через Дзержинский раионный суд. Харькова в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Полный текст решения изготовлен 02.12.2020 года.

Судья: Е.А. [О.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



Справа № 638/3886/20
Провадження № 2/638/3029/20
рішення
іменем україни
02.12.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді [О.] К.О.
за участю секретаря Корнієнко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
установив:
Представник позивача особа_1 – адвокат [Ч.] О. А. звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, який 08.10.2020 уточнив, до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, а саме просить суд стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2018 по 31.01.2020 в розмірі 117652, 21 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 01.11.2018 по 31.01.2020 у сумі 1780, 63 грн., середній заробіток за ввесь час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2020 по 13.10.2020 в розмірі 68496, 75 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000, 00 грн.
Вимоги позову обґрунтовує тим, що з 01.08.2013 року особа_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», а саме перебувала на посаді інженера 1 категорії відділу водопостачання та очистки промстоків, та 31.01.2020 року звільнена за власним бажанням. Проте не отримувала заробітну плату за виконану роботу. Загальна сума заборгованості без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати становить 117652, 21 грн. Крім того, не було проведено розрахунок в день звільнення, тому розмір середнього заробітку за ввесь час затримки розрахунку при звільнення з 01.02.2020 по 13.10.2020 складає 68496, 75 грн. Оскільки позивачка не отримує заробітну плату, їй постійно приходиться докладати додаткових зусиль для організації життя своєї сім`ї, постійно обмежувати себе у необхідних речах, економити на всьому, звертатись до близьких за допомогою, через що наявні постійні хвилювання, у зв`язку з чим моральна шкода оцінена у 25000 грн. З урахуванням уточненої позовної заяви просить суд стягнути окрім заявленого, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.11.2018 по 31.01.2020 року в загальному розмірі 1780, 63 грн. Просить суд уточнений позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав. Водночас, згідно заяви від 12.10.2020 року, представник відповідача зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не підлягають задоволенню.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.03.2020 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
Позивачка та представник позивачки в судове засідання не з`явилися, представник позивачки надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності та за відсутності позивачки за наявними матеріалами справи та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Документів, що підтверджують поважність причин відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Як встановлено матеріалами справи, особа_1 працювала у Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», з 01.08.2013 року на посаді інженера 1 категорії відділу водопостачання та очистки промстоків, про що свідчить наказ про прийняття на роботу від 31.07.2013 року №847-к (а.с.13).
31.01.2020 особа_1 звільнено за власним бажанням, ст..38 КЗпП України, що підтверджується наказом від 20.01.2020 №14-к (а.с.14)
Як вбачається із довідки Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати особа_1 станом на 31.01.2020 року загальна сума заборгованості становить - 117652, 21 грн (а.с.15).
Відповідно до довідки Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати становить - 1780, 63 грн (а.с.18).
Загальний розмір середнього заробітку за ввесь час затримки розрахунку про звільнення з 01.02.2020 по 13.10.2020 становить 68496, 75 грн.
Так, відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
У відповідності до вимог статті 34 Закону України «Про оплату праці», а також ст. ст. 1-3 Закону Україні «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка обчислюється з урахуванням індексу інфляції в період невиплати.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості із нарахованої, проте невиплаченої заробітної плати у розмірі 117652, 21 грн, компенсація втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати – 1780, 63 грн та загальний розмір середнього заробітку за ввесь час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2020 по 13.10.2020 – 68496, 75 грн. При цьому, ні наявність заборгованості з виплати заробітної плати та її розмір, ні факт порушення строків її виплати відповідач не оспорював.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачкою особа_1 не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження фактів, наведених у позовній заяві, зокрема підтвердження душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вимог позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача з підстав їх недоведеності, більш того заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 25000 грн. жодним чином не підтверджений.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, статтями 94, 115 Кодексу законів про працю України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код єдрпоу 31632138, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр-т. Науки, 9) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.11.2018 по 31.01.2020 року у розмірі 117652 (сто сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 21 коп, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати за період з 01.11.2018 по 31.01.2020 у розмірі 1780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн 63 коп, та загальний розмір середнього заробітку за ввесь час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2020 по 13.10.2020 – 68496 (шістдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 75 коп., а всього – 187929 (сто вісімдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 59 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код єдрпоу 31632138, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр-т. Науки, 9) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 02.12.2020 року.

Суддя: К.О. [О.]