ПРАТ "ЗАВОД "КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ": невыплата зарплаты
Уникальный № 756/11456/20
Производство № 2/756/5558/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы
5 ноября 2020 Оболонский районный суд. В составе:
председательствующего - судьи [Б.] И.В.,
с участием секретаря Мушкетик И.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Киеве в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Завод« Кузница наРыбацкой »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки выплаты всех причитающихся сумм работнику при увольнении,
установил:
Истец особа_1 15 сентября 2020 обратился в суд с вышеуказанным иском к Частного акционерного общества «Завод« Кузница на Рыбацком »(далее-ЗАО« Завод «Кузница на Рыбацком») в котором просил суд взыскать с ответчика в свою пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату в сумме 25208, 98 грн., средний зариток за время задержки расчета при увольнении с 25 июня 2020 по день принятия решения и судебные издержки.
В обоснование заявленных исковых требований отметил, что с 3 июня 2019 на основании приказа № 11 от 31 мая 2019 работал в должности слесарем механосборочных работ. Освобожден 24 июня 2020 на основании приказа №27 от 24 июня 2020 по согласию сторон. При увольнении ответчик не выплатил начисленную, но не выплаченную заработную плату в общем размере 25208, 98 грн., Ссылаясь на положения ст.ст.116, 117 КЗоТ просит суд взыскать невыплаченный заработок и средний заработок, исходя из размера среднедневного заработка 1014, 64 грн.
Протоколом автоматизированного распределения судебного дела между судьями от 15 сентября 2020 дело передано председательствующему судье Белоконний И.В.
Постановлением суда 1 октября 2020 по указанному иску открыто упрощенное исковое производство.
Ответчик ЗАО «Завод« Кузница на Рыбацком »21 октября 2020 предоставил отзыв на исковоезаявление, в котором возражал против удовлетворения исковых требований в полном объеме. Просил отказать во взыскании задолженности по выплате заработной платы на основании того, что истец не предъявлял требования к ответчику о ее выплате. Также ответчик считает, что истцом неверно определен размер задолженности по заработной плате, который с учетом содержания обязательных платежей составляет 20748, 41 грн.
Истец в судебное заседание не явился, о времени и месте извещен надлежащим образом, его представник предоставил ходатайство о рассмотрении дела в их отсутствие.
Представитель ответчика ЗАО «Завод« Кузница на Рыбацком »в судебное заседание не явился, о времени и месте извещен надлежащим образом.
Исследовав материалы дела, суд считает, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлены следующие факты и соответствующие им правоотношения.
Согласно приказу № 11 от 31 мая 2019 особа_1 работал в должности слесаря механосборочных г.обет в ремонтно-инструментальном цехе ЧАО «Завод« Кузница на Рыбацком »с 3 июня 2019. Освобожден особа_1 24 июня 2020 на основании приказа №27 от 24 июня 2020 по согласию сторон, что подтверждается записями в его трудовой книжке (а.с.12-14).
Как видно из справки ЗАО «Завод« Кузница на Рыбацком »№21 / 10 от 21.10.2020 за февраль-июнь 2020 особа_1 подлежащей выплате сумма 20748, 41 грн .. за февраль 2020 - 5154, 97 грн., За март - 4520, 05 грн., за апрель 2020 - 455, 18грн., за июнь - 10618, 21 грн. Суммы указаны с уже удержанными обязательным налогам и сборам.
Между сторонами возник спор относительно соблюдения работодателем обязанности выплаты заработной платы при увольнении и уплата среднего заработка за несвоевременную ее выплату.
Конституционное право граждан на оплату труда рассматривается как одно из наиболее важных и приоритетных основ становления и развития общества, эффективное средство стимулирования работников и служащих в надлежащее и качественное выполнениея служебных обязанностей.
Согласно ст.3 КЗоТ Украины, законодательство о труде регулирует трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Согласно ст.ст.21, 43 Конституции Украины, ст 94, 115 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на життя трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
В соответствии с положениями ч.5 ст.97 КЗоТ Украины, оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
положениеми ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч.1 ст.115 КЗоТ, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, ноне реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ст.47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся емуот предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Согласно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный иморган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Как установлено материалами дела, истец освобожден 24 июня 2020, однако ответчиком произведен полный расчет при его освобождены.
Суд обращает внимание на разъяснения, содержащиеся в пункте 6 Постановления «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24 декабря 1999 года №13 Пленума Верховного Суда Украины, в котором указано, что удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в рении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Следовательно, суд считает подходящими доводы ответчика изложены в отзыве на исковое заявление, что размер задолженности ЗАО «Завод« Кузница на Рыбацком »перед истцом за период с1 февраля 2020 по 24 июня 2020 составляет 20748, 41 грн., Уже с содержанием и отчислениям обязательных платежей.
Тогда, как суммы задолженности указана истцом в исковом заявлении 25208, 98 грн. без учета сумм налога и обязательных платежей, которыми работодатель удержать и перечислить в соответствующие фонды.
Следовательно, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 в этой части подлежит удовлетворению и взысканию с ответчика ЗАО «Завод« Кузница на Рыбацком »на егопользу задолженность по заработной плате за период с 01 февраля 2020 по 24 июня 2020 в сумме 20748, 41 грн., с указанием, что сумма определена без удержания обязательных платежей.
Что касается ссылки ответчика, особа_1 не обращался к ним с требованием о выплате задолженности, как основание отказа в удовлетворении исковых требований является не приемлемым, такими, которые не отвечают требование действующего законодательства. Именно на ответчика, как работодателя, положенный долг по своевременной выплате саробитнои платы (ст.115 КЗоТ), а также законодательно закреплен за ответчиком обязанность выплатить истцу при увольнении все подлежащие к выплате суммы (ст.116 КЗоТ).
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. приналичии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника (ст.117 КЗоТ Украины).
Согласно ст.117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатитьработнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Таким образом, анализ приведенных норм материального права дает основания для вывода, предусмотренного частью 1 статьи 117 КЗоТ Украины обязанность работодателя по выплате среднего заработка за время задержки расчета при увольнении наступает при невыплате по его вине причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, при этом определяющими являются такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета.
Итак, не проведение по вине владельца илиуполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Суд считает, что материалами дела доказан факт невыплаты при увольнении особа_1 всех причитающихся сумм при увольнении, поэтому с ответчика ЗАО «Завод« Кузница на Рыбацком »в его пользу подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета при нильненни.
Конституционный Суд Украины в Решении от 22 февраля 2012 года № 4-рп / 2012 по делу по конституционному обращению гражданина особа_3 относительно официального толкования положений статьи 233 Кодекса законов о труде Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса разъем яснив, что по статье 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, аименно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Указанная правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 29 января 2014 по делу№ 6-144цс14, которая согласно ч.4 ст. 263 ГПК Украины должно учитываться другими судами общей юрисдикции.
Согласно п.20 Постановления Пленума ВСУ №13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе, - настопни дня после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Средний заработок работника судом рассчитывается в соответствии с ст.27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением КМУ от 08.02.1995 года № 100 (далее - Порядок), что также соответствует п.21 Постановления Пленума ВСУ №13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда».
Согласно предписаниям п 1, 2 Порядка он применяется в случаях вынужденного прогула. Во всех остальных случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана отполая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
В соответствии с пунктом 5 Раздел IV указанного Порядка основой для определения общей суммы заработка, подлежащего выплате за время вынужденного прогула, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактичному отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
После определения среднедневной заработной платы расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за время вынужденного прогула, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в разсчетном периоде (абзац второй пункта 8 Порядка).
Судом исследованы расчетно платежные ведомости истца за февраль - июнь 2020 года, табель учета использования рабочего времени март - червнеь 2020 года, согласно которым установлено, что в апреле - июне 2020 особа_1 не работал, в апреле начисленная заработная плата - за время простоя, в июне - компенсация за неиспользованный отпуск. Последние два места работы, предшествовавших увольнению - февраль-март 2020 года.
Согласно табелю учета исвания рабочего времени и расчетно - платежной ведомости в феврале 2020 истец работал 7 дней (56 ч.) ему начислено заработок 6403, 70 грн. В марте истец работал 6 рабочих дней за который начислена заработная плата 4295, 60 грн. Также в марте истец получил выплату по простой за 7 дней в сумме 1319 грн. - какая судом учитывается при определении размера среднедневной заработной платы.
Итак, за 13 рабочих дней февраль- март 2020 истцу начислено 10499, 30 грн., Назад сэредньоденний заработок составляет 807, 64 грн.
Суд не может полностью согласиться с расчетом истца, приведенным в исковом заявлении о размере среднедневного заработка, так как определен в сумме 1014, 64 грн. с учетом суммы 1319, 36 грн. выплаченных истцу в марте за семь рабочих дней простоя, что является неверным.
Ответчик не предоставил суду в отзыва справку о размере среднедневной заработной платы истца и не представил своего собственного расчета.
Таким образом к взысканию с ответчика подлежит суммасреднего заработка за время задержки расчета при увольнении 75110, 52 грн., исходя из расчета 807, 64 грн. х 93 рабочих дней (за период с 25.06.2020 года по 05.11.2020 года). При этом из указанной суммы должны быть отчислены обязательные платежи в государственный бюджет. Поскольку у суда отсутствуют выходные данные об отчислении надлежащих обязательных платежей, отдельно по заработной плате (без учета уплаченных сумм простоя), суд определяет размер с последующим обязанностью содержание ответчиком та перечисления соответствующих сумм в бюджет.
Суд не находит правовых оснований для уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, поскольку ни поводов для его уменьшения, ни соответствующего ходатайства не было заявлено ответчиком требований ст.13 ГПК Украины. Также с учетом того, что истец меньше чем через три месяца после освобождены обратился в суд с соответствующим иском, а также, что на время обращения не трудоустроен, что подтверждается отсутствуютстью соответствующей записи в трудовой книжке, несвоевременной выплата заработка потащила нарушение его конституционных прав, поэтому определенный судом размер среднего заработка является достаточным компенсацию для восстановления нарушенного права и не приведет к крайне тяжелого финансового состояния ответчика.
Решая вопрос о распределении судебных расходов согласно ст.141 ГПК Украины, суд учитывает, что истцом при обращении в суд заявлено две иске требования. По исковым требованием о взыскании задолженности по заработнойй плате истец освобожден от уплаты судебного сбора согласно положения п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «О судебном сборе», в связи с чем судебный сбор в сумме 840, 80 грн., что составляет 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц, подлежит взысканию с ответчика в доход государства.
Кроме того, во исполнение решения суда от 18 сентября 2020 истцом уплачен судебный сбор в сумме 840, 80 грн. за требования о взыскании среднего заработка, подлежащего взысканию с ответчика в пользу истца.
на пидстави изложенного, ст. 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 15 Закона Украины «Об оплате труда», руководствуясь ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 430 ГПК Украины, суд -
р е ш и л:
Исковые требования лицо_1 к Частного акционерного общества «Завод« Кузница на Рыбацком »о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки выплаты всех причитающихся сумм работнику при увольнении, удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Завод« Кузния на Рыбацком »(код егрпоу 14312364, адрес местонахождения: г.. Киев, вул..Електрикив, 26) в пользу особа_1 (рнокпп номер_1, место жительства адрес_1) задолженность по заработной плате за период с 1 февраля 2020 по 24 июня 2020 в сумме 20748, 41 грн. (Двадцать тысяч семьсот сорок восемь гривен 41коп.) Без удержания налогов и сборов; средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 25 июня 2020 по 5 ноября 2020 в сумме 75110, 52 грн. (симдесят пять тысяч сто десять гривен 52 коп.), за вычетом обязательных платежей в государственный бюджет.
В другой части исковых требований отказать.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Завод« Кузница на Рыбацком »(код егрпоу 14312364, адрес местонахождения: г.. Киев, ул.Электриков, 26) в пользу особа_1 (рнокпп номер_1, место жительства адрес_1) расходы по уплате судебного сбора в сумме 840, 80 грн.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Завод« Кузница на Рыбацком »(кот егрпоу 14312364, адрес местонахождения: г.. Киев, ул.Электриков, 26) в пользу государства судебный сбор в сумме 840, 80 грн.
Допустить немедленное исполнение решения суда в части взыскания заработной платы, но не более чем за один месяц.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляцийнои жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в Киевский апелляционный суд через районный суд. Киева в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) учасникив дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Судья [Б.] И.В.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
05.11.2020 Справа № 756/11456/20
Унікальний № 756/11456/20
Провадження № 2/756/5558/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2020 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Белоконної І.В.,
за участю секретаря Мушкетик І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних сум працівнику при звільненні,
установив:
Позивач особа_1 15 вересня 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» ( надалі-ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському») в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 25208, 98 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 червня 2020 року по день ухвалення рішення та судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з 03 червня 2019 року на підставі наказу № 11 від 31 травня 2019 року працював на посаді слюсарем з механоскладальних робіт. Звільнений 24 червня 2020 року на підставі наказу №27 від 24 червня 2020 року за згодою сторін. При звільненні відповідач не виплатив нараховану, але не виплачену заробітну плату в загальному розмірі 25208, 98 грн., посилаючись на положення ст.ст.116, 117 КЗпП просить суд стягнути невиплачений заробіток та середній заробіток, виходячи з розміру середньоденного заробітку 1014, 64 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2020 року справу передано головуючому судді Белоконній І.В .
Ухвалою суду 01 жовтня 2020 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» 21 жовтня 2020 року надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Просив відмовити в стягненні заборгованості по виплаті заробітної плати з підстав того, що позивач не пред`являв вимоги до відповідача про її виплату. Також відповідач вважає, що позивачем невірно визначений розмір заборгованості по заробітній платі, який з урахуванням утримання обов`язкових платежів становить 20748, 41 грн.
Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, його представник надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги особа_1 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно наказу № 11 від 31 травня 2019 року особа_1 працював на посаді слюсаря з механоскладальних робіт в ремонтно-інструментальному цеху ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» з 03 червня 2019 року. Звільнений особа_1 24 червня 2020 року на підставі наказу №27 від 24 червня 2020 року за згодою сторін, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.12-14).
Як видно з довідки ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» №21/10 від 21.10.2020 за лютий-червень 2020 року особа_1 належить до виплати сума 20748, 41 грн.. за лютий 2020 - 5154, 97 грн., за березень - 4520, 05 грн., за квітень 2020 - 455, 18 грн., за червень - 10618, 21 грн. Суми зазначені з вже утриманими обов`язковим податками та зборами.
Між сторонами виник спір стосовно дотримання роботодавцем обов`язку виплати заробітної плати при звільнені та сплата середнього заробітку за несвоєчасну її виплату.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.
Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно із ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як встановлено матеріалами справи, позивач звільнений 24 червня 2020 року, однак відповідачем не проведений повний розрахунок при його звільнені.
Суд звертає увагу на роз`яснення, які містяться у пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999року №13 Пленуму Верховного Суду України, в якому зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, суд вважає слушними доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, що розмір заборгованості ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» перед позивачем за період з 01 лютого 2020 по 24 червня 2020 року становить 20748, 41 грн., вже з утриманням і відрахуванням обов`язкових платежів.
Тоді, як суми заборгованості зазначена позивачем в позовній заяві 25208, 98 грн. без урахування сум податку та обов`язкових платежів, які має роботодавець утримати та перерахувати до відповідних фондів.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 в цій частині підлягаю частковому задоволенню та стягненню з відповідача ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2020 по 24 червня 2020 року в сумі 20748, 41 грн., із зазначенням, що сума визначена без утримання обов`язкових платежів.
Що стосується посилання відповідача, що особа_1 не звертався до них із вимогою про виплату заборгованості, як підставу відмови в задоволенні позовних вимог є не прийнятними, такими, що не відповідають вимога діючого законодавства. Саме на відповідача, як працедавця, покладений обов`язок по своєчасній виплаті заробітної плати (ст.115 КЗпП), а також законодавчо закріплений за відповідачем обов`язок виплатити позивачу при звільненні всі належні до виплати суми (ст.116 КЗпП).
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (ст.117 КЗпП України).
Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд вважає, що матеріалами справи доведений факт невиплати при звільнені особа_1 всіх належних сум при звільненні, тому з відповідача ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина особа_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс14, яка згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Згідно з п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок), що також відповідає п.21 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Згідно з приписами п.п. 1, 2 Порядку він застосовується у випадках вимушеного прогулу. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Судом досліджені розрахунково- платіжні відомості позивача за лютий - червень 2020 року, табель обліку використання робочого часу березень - червнеь 2020 року, згідно яких встановлено, що у квітні - червні 2020 року особа_1 не працював, у квітні нарахована заробітна плата - за часи простою, у червні - компенсація за невикористану відпустку. Останні два місця роботи, що передували звільненню - лютий-березень 2020 року.
Згідно табелю обліку використання робочого часу та розрахунково - платіжної відомості у лютому 2020 року позивач працював 7 днів (56 год.) йому нараховано заробіток 6403, 70 грн. У березні позивач працював 6 робочих днів за який нараховано заробітну плату 4295, 60 грн. Також у березні позивач отримав виплату за простой за 7 днів в сумі 1319 грн. - яка судом не ураховується при визначенні розміру середньоденної заробітної плати.
Отже, за 13 робочих днів лютий- березень 2020 року позивачу нараховано 10499, 30 грн., тому середньоденний заробіток становить 807, 64 грн.
Суд не може повністю погодитися із розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві щодо розміру середньоденного заробітку, тому що визначений в сумі 1014, 64 грн. з урахуванням суми 1319, 36 грн. виплачених позивачу у березні за сім робочих днів простою, що є невірним.
Відповідач не надав суду у відзиву довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача та не навів свого власного розрахунку.
Таким чином до стягнення з відповідача підлягає сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 75110, 52 грн., виходячи з розрахунку 807, 64 грн. х 93 робочих днів (за період з 25.06.2020 року по 05.11.2020 року). При цьому з вказаної суми, мають бути відраховані обов`язкові платежі до державного бюджету. Оскільки у суду відсутні вихідні відомості про відрахування належних обов`язкових платежів, окремо за заробітну плату ( без урахування сплачених сум простою), суд визначає розмір з подальшим обов`язком утримання відповідачем та перерахування відповідних сум до бюджету.
Суд не знаходить правових підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ані мотивів для його зменшення, ані відповідного клопотання не було заявлено відповідачем на виконання вимог ст.13 ЦПК України. Також з урахуванням того, що позивач менше ніж через три місяці після звільнені звернувся до суду з відповідним позовом, а також, що на час звернення не працевлаштований, що підтверджується відсутністю відповідного запису в трудовій книжці, не своєчасна виплата заробітку потягла порушення його Конституційних прав, тому визначений судом розмір середнього заробітку є достатньою компенсацію для відновлення порушеного права та не призведе до вкрай тяжкого фінансового стану відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує, що позивачем при зверненні до суду заявлено дві позові вимоги. За позовною вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач звільнений від сплати судового збору згідно положення п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», у зв`язку з чим судовий збір в сумі 840, 80 грн., що становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Окрім того, на виконання ухвали суду від 18 вересня 2020 року позивачем сплачений судовий збір в сумі 840, 80 грн. за вимоги про стягнення середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги особа_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних сум працівнику при звільненні, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (код єдрпоу 14312364; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул..Електриків, 26) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 , місце проживання адреса_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2020 року по 24 червня 2020 року в сумі 20748, 41 грн. (двадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 41коп.) без утримання податків та зборів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня 2020 року по 05 листопада 2020 року в сумі 75110, 52 грн. (сімдесят п`ять тисяч сто десять гривень 52 коп.), з відрахуванням обов`язкових платежів до державного бюджету.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (код єдрпоу 14312364, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.Електриків, 26) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 , місце проживання адреса_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 840, 80 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (код єдрпоу 14312364, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.Електриків, 26) на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя [Б.] І.В.
Хотите получать в Telegram уведомления о комментариях к этому посту?
Перейдите по ссылке и нажмите "Старт"
Завод и фабрика: отзывы о работе в Киеве (62 отзыва) →
Работа в Киеве (5556 отзывов) →
Дело № 286/2882/20 Р Е Ш Е Н И Е именем украины (Вводная и резолютивная части) 27 октября 2020 г.. Овруч Овручский районный суд Житомирской области в составе: председательствующего судьи [Г.] А. Л. с секретарем [П.] Л.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Овруче дело иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Завод« Кузница на Рыбацком »о взыскании задолженности по зарабо...