ПРАТ "ТЕРМОРОК": невыплата зарплаты

Дело № 639/8432/19
Производство № 2/639/482/20
текст решения
именем украины
26 мая 2020 г.. Харьков
Октябрьский районный суд. В составе:
председательствующего — судьи [Г] С. М.,
при секретаре судебного заседания — [П.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело № 639/8432/20 по иску лицо_1 к Частного акционерного общества «Терморок» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за НЕиспользованную отпуск,
установил:
особа_1 обратилась в суд с иском к Частного акционерного общества «Терморок», в котором просит суд взыскать с ответчика в ее пользу задолженность по заработной плате (в том числе оклад и компенсацию за неиспользованный отпуск) в размере 16779, 88 грн, а также средний заработок за время задержки выплаты заработной платы в размере 13380, 00 грн, что в общей сумме составляет 30159, 88 грн.
Истец в обоснование своих требований ссылается на то, что начинаеткая с 22.08.2017 особа_1 находилась в трудовых отношениях с ЗАО «Терморок». 29.10.2019 истец освобожден с предприятия по соглашению сторон. Однако, при увольнении особа_1 не было проведено выплату задолженности по заработной плате за октябрь 2019 года.
Поскольку задолженность по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпуск до сих пор ответчиком не выплачена, истец обратился в суд за защитой своих прав и интересов.
29.11.2019 постановлением Октябрьского районного суда г.. Харьковаоткрыто упрощенное исковое производство по делу, назначено судебное заседание (а 14−15).
Определением суда от 27.02.2020 исковое заявление оставлено без движения в части исковых требований с предоставлением срока на устранение недостатков (а 46−48).
11.03.2020 определением суда исковое заявление в части исковых требований о взыскании с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении оставлено без рассмотрения (л.д. 57−58).
Кроме того, определением суда от 11.03.2020 истребовано у ответчика ЗАО «Терморок»Справку о задолженности заработной платы, начисленной и не выплачена особа_1 о размере компенсации за неиспользованный истцом отпуск (а 59−60).
15.05.2020 определением суда отложено судебное заседание до отмены карантинных мероприятий, введенных с целью предотвращения распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавируса SARS-CoV-2 (а 64−65).
Определением суда от 26.05.2020 принято рассматривать дело в порядке заочного производства.
Истец подал всуд заявление, в котором просила рассмотрение дела проводить без ее участия, исковые требования поддержала в полном объеме, а также отметила, что в случае неявки ответчика не возражает против рассмотрения дела в заочном порядке.
Надлежащим образом о времени и месте рассмотрения дела ответчик, согласно требованиям п.3 ч. 8 ст. 128 ГПК Украины, в судебном заседании не явился, в нарушение ч. 3 ст. 131 ГПК Украины о причинах неявки суду не сообщил, отзыв не подавал.
Согласно ч. 2 ст. 43 ГПК Украинскаяны лица, участвующие в деле, обязаны, в частности, способствовать своевременному, всестороннему, полному и объективному установлению всех обстоятельств дела и выполнять другие процессуальные обязанности, определенные законом или судом.
Частью 3 ст. 131 ГПК Украины предусмотрено, что в случае несообщения суда о причинах неявки считается, что участники судебного процесса не явились в судебное заседание без уважительных причин.
Согласно статье 280 ГПК Украины суд может принять заочное решение на основании имеющихся в спрАви доказательств при одновременном существовании следующих условий: 1) ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; 2) ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; 3) ответчик не представил отзыв; 4) истец не возражает против такого решения дела.
Суд, с согласия истца, принимает решение при заочном рассмотрении дела, в соответствии с положениями ст. 280 ГПК Украины.
В связи с неявкой в ​​судебное заседание всех участников дела, фиксированиея судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства, в соответствии с положениями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, суд не осуществлялось.
Исследовав материалы дела, суд приходит к выводу о том, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Исходя из требований ч. 1 ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч. 1 ст. 81 ГПК Украины каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии с ч. 1 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, которые признаютсяучастниками дела, не подлежат доказыванию, если суд не имеет обоснованного сомнения в достоверности этих обстоятельств или добровольности их признания.
Судом установлено, что истец с ответчиком находилась в трудовых отношениях с 22.08.2017 по 29.10.2019 и работала в должности главного бухгалтера, что подтверждается соответствующими записями в трудовой книжке, изданной на имя особа_1 (л.д. 4−7).
Приказом директора ЗАО «Терморок» от 29 октября 2019 № 2в-К освобожден особа_1 по соглашению сторон, отвовидно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины (а 8).
Кроме того, в соответствии с пунктом вторым указанного приказа поручено бухгалтерии выплатить особа_1 компенсацию за 19 календарных дней неиспользованного ежегодного основного отпуска (а 8).
За отчетный период с 01.10.2019 по 31.10.2019, согласно табелю учета использования рабочего времени от 31.10.2109, главный бухгалтер особа_1 отработала 20 рабочих дней, что составляет 160 часов (а 9).
Как следует из расчетной ведомости заработной платыи ЗАО «Терморок» по октябрь 2019, выданной Частным акционерным обществом «Терморок» и подписанным главным бухгалтером предприятия, особа_1 всего начислено 20869, 41 грн, в том числе: оклад по дням — 12145, 45 грн, индексация — 116, 77 грн, компенсация отпуска при увольнении — 8607, 19 грн; всего удержано 4069, 53 грн, в том числе: военный сбор 1, 5% — 313, 04 грн, НДФЛ 18% — 3756, 49 грн (а 10).
Таким образом, суд считает установленным, что ЗАО «Терморок» имеет задолженность по начисляютсяней, но не выплаченной заработной плате и компенсации отпуска при увольнении перед особа_1.
С учетом изложенного, общая сумма задолженности ответчика перед истцом на момент принятия решения составляет 16779, 88 грн без учета налогов (20869, 41 — 4069, 53 = 16779, 88).
Статьей 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается сАКОН.
Согласно ч. 1 ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачиваетсяработникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов — представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, За который осуществляется выплата.
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при свильненни работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Анализ указанных норм свидетельствуето том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотрена статТее 117 КЗоТ Украины ответственность.
Согласно ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенции о защите заработной платы от 01.07.1949 № 95, ратифицированной Украиной 04.08.1961, настоящая Конвенция применяется ко всем лицам, которым выплачивается или должна выплачиваться заработная плата. Заработная плата должна охраняться от арестов и передачи в такой мере, в какой это считается необходимым для содержания работника и его семьи.
Частью 5 ст. 97 КЗоТ Украины установлено, что оплата труда работников осуществляемойя в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Частью 6 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» предусмотрено, что своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности. Итак, государство гарантирует и защищает законом право гражданина на своевременное получение вознаграждения за труд. Своевременность и объемы выплаты зарИтно платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности. Оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке.
Таким образом, государство гарантирует и защищает законом право гражданина на своевременное получение вознаграждения за труд.
Статьей 625 ГК Украины установлено, что должник не освобождается от ответственности за невозможность выполнения им денежного обязательства.
С учетом вышеприведенного, с ответчика подлежит взысканию в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы в размере 12145, 45 грн и индексация в размере 116, 77 грн.
В соответствии со ст. 24 Закона Украины? Ни «Об отпусках», ст. 83 КЗоТ Украины при увольнении работника и? Ом выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни щоричнои? отпуска, а также додатковои? отпуска работникам, имеющим детей? или совершеннолетнего ребенка — инвалида с детства подгруппы, А I группы. Это — общая норма, которая применяется в данных правоотношениях.
В то же времяНеобходимо обратиться к ст. 8−1 КЗоТ крайне? Ни, согласно которой, если международным договором или международным соглашением, в которых принимает участие крайне? На, установлены иные правила, чем те, что содержатся в законодательстве крайне? Ни о труде, то применяются правила международного договора или международное? соглашения.
Так, Закона Украины? Ни от 29.05.2001 № 2481−111 ратифицирована Конвенция международное? организации? труда № 132 1970 года об оплачиваемых отпусках. Согласно статье 12 Конвенции? соглашения об отказе от права на мынимальну ежегодный оплачиваемый отпуск или о неиспользовании такого? отпуска с заменой и? и? компенсацией или иным способом признаются не действует? с ними или запрещаются. Это правило является обязательным для исполнения на территории? Крайне? Ни.
Исходя именно из этих общих положений о невозможности замены отпуска компенсацией, в абзаце 4 п. 23 Пленума Верховного Суда крайне? Ни в Постановлении от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» определено, что рассматривая споры о виплату грошовои? компенсации? за неиспользованный отпуск, необходимо исходить из того, что согласно ст. 83 КЗоТ она может быть взыскана по требованию работника за все дни невикористанои? им основной? и? додатковои? щоричнои? отпуска и додатковои? отпуска для работников, имеющих детей? (Ст. 182−1 КЗоТ), только в случае увольнения и? Ого с работы, а при неи? — только за часть этих отпусков при условии, что продолжительность предоставленных и? Ом при этом щоричнои? и? додатковои? отпусков составляет не менее 24календарных дней и что работник не является лицом в возрасте до 18 лет.
В этом случае и? Деться именно об отпуске в единственном числе, то есть отпуск за Последние являются? год работы. В то же время в абз. 4 этого пункта отмечается об отпусках за предыдущие годы: если работник по независящим от него причинам (не из и? Ого вине) не использовал ежегодный отпуск и за годы, предшествующие увольнению, суд на основании ст. 238 КЗоТ имеет право взыскать денежную компенсацию за все дни невикористанои? отпуска. Аналогичное положение закриплене в Письме Министерства социальнои? политики крайне? ни № 207/13 / 116−12 от 21.06.2012 «О денежной компенсации за неиспользованный отпуск». Таким образом, в случае, если работник не использовал отпуск за годы, предшествовавшие увольнению, то вопрос выплаты и? Ом компенсации? ставится в зависимость от причины неиспользования им этих отпусков ли с и? ого вине или без и? ого вине. В частности, виновным поведением работника можно считать ненаписання им заявления с просьбой предоставить основной ежегодный отвУСТК.
В данном случае в тексте приказа об увольнении особа_1 работодателем признано продолжительность неиспользованных истцом отпусков и необходимость выплаты соответствующей компенсации, в связи с чем исковые требования в этой части также подлежат удовлетворению и в пользу истца подлежит взысканию сумма задолженности по компенсации за неиспользованный ежегодный основной отпуск в размере 8607, 19 грн, что фактически также признано ответчиком.
Учитывая изложенное, суд пришел к выводу, что исковые требования овзыскании с ответчика задолженности по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпуск в общей сумме 16779, 88 грн являются обоснованными и подлежащими удовлетворению в полном объеме.
В соответствии с положениями ст. 141 ГПК Украины судебный сбор в размере 768, 40 грн подлежит взысканию с ответчика в доход государства.
Суд считает необходимым допустить немедленное исполнение решения в части взыскания в пользу истца заработную плату в пределах суммы платежа за один месяц.
руководствуясь ст.ст. 4, 5, 13, 76−81, 133, 141, 265, 280, 430 ГПК Украины, ст.ст. 47, 97, 115, 116, 233 Кодекса законов о труде Украины, Законом Украины «Об оплате труда», суд
решил:
Исковое заявление особа_1 к Частного акционерного общества «Терморок» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск — удовлетворить.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Терморок» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате и компенсации за неиспользованный отпустку в общей сумме 16779, 88 грн (шестнадцать тысяч семьсот семьдесят девять гривен 88 копеек).
Взыскать с Открытого акционерного общества «Терморок» в пользу государства (Получатель средств — ГУК в г.. Киеве / м. Киев / 22030106, Код получателя (код по егрпоу) — 37993783, Банк получателя — Казначейство Украины (еап), Счет получателя — ua908999980313111256000026001, Код классификации доходов бюджета — 22030106) судебный сбор в сумме 768 (семьсот шестьдесят восемь) рублей 40 коп.
Допустить немедленное исполнениия решение суда в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре — если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда.
Истец имеет право обжаловать вглазное решение в общем порядке, установленном Гражданско-процессуальным законодательством.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Харьковский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вруния ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 настоящего Кодекса.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных ГПК Украины, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Истец особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, адрес местарегистрации: адрес_1.
Ответчик: Частное акционерное общество «Терморок», ОКПО 40457938, адрес местонахождения: 61052, г.. Харьков, пер. Симферопольский, д. 6, офис 204/2.
Полное решение составлено 26.05.2020.
Веб-адрес этого документа в Едином государственном реестре судебных решений http://reyestr.court.gov.ua/ со ссылкой на номер дела.

Судья С. М. [Г.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



Справа № 639/8432/19
Провадження № 2/639/482/20
заочне рішення
іменем україни
26 травня 2020 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого — судді [Г] С. М.,
при секретарі судового засідання — Пивоваровій Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/8432/20 за позовом особа_1 до Приватного акціонерного товариства «терморок» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку,
встановив:
особа_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «терморок», в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі (в тому числі оклад та компенсацію за невикористану відпустку) в розмірі 16779, 88 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 13380, 00 грн, що в загальній сумі становить 30159, 88 грн.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що починаючи з 22.08.2017 особа_1 перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «терморок». 29.10.2019 позивача звільнено з підприємства за угодою сторін. Однак, при звільненні особа_1 не було проведено виплату заборгованості по заробітній платі за жовтень 2019 року.
Оскільки заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку до цього часу відповідачем не виплачена, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
29.11.2019 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 14−15).
Ухвалою суду від 27.02.2020 позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог з наданням строку на усунення недоліків (а.с. 46−48).
11.03.2020 ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено без розгляду (а.с. 57−58).
Окрім того, ухвалою суду від 11.03.2020 витребувано у відповідача ПрАТ «терморок» довідку про заборгованість заробітної плати, що нарахована та не виплачена особа_1, про розмір компенсації за невикористану позивачем відпустку (а.с. 59−60).
15.05.2020 ухвалою суду відкладено судове засідання до скасування карантинних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (а.с. 64−65).
Ухвалою суду від 26.05.2020 постановлено розглядати справу у заочному порядку.
Позивач подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, а також зазначила, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що позивач з відповідачем перебувала у трудових відносинах з 22.08.2017 по 29.10.2019 та працювала на посаді головного бухгалтера, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, виданій на ім`я особа_1 (а.с. 4−7).
Наказом директора ПрАТ «терморок» від 29 жовтня 2019 року № 2у-К звільнено особа_1 за угодою сторін, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).
Окрім того, у відповідності до пункту другого вказаного наказу доручено бухгалтерії виплатити особа_1 компенсацію за 19 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки (а.с. 8).
За звітний період з 01.10.2019 по 31.10.2019, відповідно до табелю обліку використання робочого часу від 31.10.2109, головний бухгалтер особа_1 відпрацювала 20 робочих днів, що складає 160 годин (а.с. 9).
Як вбачається з розрахункової відомості заробітної плати ПрАТ «терморок» за жовтень 2019 р., виданої Приватним акціонерним товариством «терморок» та підписаною головним бухгалтером підприємства, особа_1 всього нараховано 20869, 41 грн, у тому числі: оклад по дням — 12145, 45 грн, індексація — 116, 77 грн, компенсація відпустки при звільненні — 8607, 19 грн; всього утримано 4069, 53 грн, у тому числі: військовий збір 1, 5% — 313, 04 грн, ПДФО 18% — 3756, 49 грн (а.с. 10).
Таким чином, суд вважає встановленим, що ПрАТ «терморок» має заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та компенсації відпустки при звільненні перед особа_1.
З урахуванням викладеного, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент ухвалення рішення становить 16779, 88 грн без врахування податків (20869, 41 — 4069, 53 = 16779, 88).
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Частиною 5 ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Частиною 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Таким чином, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
З урахуванням вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь особа_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 12145, 45 грн та індексація в розмірі 116, 77 грн.
Відповідно до ст. 24 Закону Украі?ни «Про відпустки», ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника и? ому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічноі? відпустки, а також додатковоі? відпустки працівникам, які мають дітеи? або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи, А I групи. Це — загальна норма, яка застосовується у даних правовідносинах.
Водночас, необхідно звернутись до ст. 8−1 КЗпП Украі?ни, згідно з якою, якщо міжнародним договором чи міжнародною угодою, в яких бере участь Украі?на, встановлені інші правила, ніж ті, що містить законодавство Украі?ни про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародноі? угоди.
Так, Законом Украі?ни від 29.05.2001 № 2481−111 ратифікована Конвенція Міжнародноі? організаціі? праці № 132 1970 року про оплачувані відпустки. Згідно статті 12 Конвенціі? угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку чи про невикористання такоі? відпустки з заміною і?і? компенсацією чи іншим способом визнаються недіи?сними чи забороняються. Це правило є обов`язковим для виконання на територіі? Украі?ни.
Виходячи саме з цих загальних положень про неможливість заміни відпустки компенсацією, в абзаці 4 п. 23 Пленуму Верховного Суду Украі?ни в Постанові від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що розглядаючи спори про виплату грошовоі? компенсаціі? за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаноі? ним основноі? и? додатковоі? щорічноі? відпустки та додатковоі? відпустки для працівників, які мають дітеи? (ст. 182−1 КЗпП), тільки в разі звільнення и? ого з роботи, а під час неі? — лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих и? ому при цьому щорічноі? и? додатковоі? відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.
У цьому випадку и? деться саме про відпустку в однині, тобто відпустку за останніи? рік роботи. Водночас в абз. 4 цього пункту зазначається про відпустки за попередні роки: якщо працівник з незалежних від нього причин (не з и? ого вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаноі? відпустки. Аналогічне положення закріплене в Листі Міністерства соціальноі? політики Украі?ни № 207/13/116−12 від 21.06.2012 «Про грошову компенсацію за невикористану відпустку». Таким чином, у випадку, якщо працівник не використав відпустки за роки, що передували звільненню, то тут питання виплати и? ому компенсаціі? ставиться в залежність від причини невикористання ним цих відпусток: чи з и? ого вини чи без и? ого вини. Зокрема, винною поведінкою працівника можна вважати ненаписання ним заяви з проханням надати основну щорічну відпустку.
В даному випадку в тексті наказу про звільнення особа_1 роботодавцем визнано тривалість невикористаних позивачем відпусток та необхідність виплати відповідної компенсації, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню та на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості з компенсації за невикористану щорічну основну відпустку в розмірі 8607, 19 грн, що фактично також визнано відповідачем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в загальній сумі 16779, 88 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 768, 40 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь позивача заробітну плату в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76−81, 133, 141, 265, 280, 430 ЦПК України, ст.ст. 47, 97, 115, 116, 233 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», суд
вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Приватного акціонерного товариства «терморок» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку — задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «терморок» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 16779, 88 грн (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 88 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «терморок» на користь держави (Отримувач коштів — ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за єдрпоу) — 37993783, Банк отримувача — Казначейство України (еап), Рахунок отримувача — ua908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету — 22030106) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, адреса місця реєстрації: адреса_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «терморок», єдрпоу 40457938, адреса місцезнаходження: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, офіс 204/2.
Повне рішення складено 26.05.2020.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. [Г.]