АТ "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД "РАДАР": невыплата зарплаты

Печерский районный суд города Киева
Дело №757/33494/21-ц
Категория 79

заочное решение
именем украины
19 января 2022 Печерский районный суд г. Киева в составе: председательствующего - судьи [В.] С.Я. при секретаре [Т.] А.И., рассмотрев в порядке упрощенного производства гражданское дело по иску особа_1 к Акционерному обществу «Киевский завод «Радар» об удержании заработной платы, среднего заработка за время задержки расчета и возмещения морального ущерба,
установил:
24.06.2021 г.ОСОБА_1 обратилась в суд с указанными требованиями, просит взыскать с Акционерного общества «Киевский завод «Радар» 17 296, 41 грн задолженности по заработной плате за период с декабря 2019 по август 2020, средний заработок за весь период задержки расчета по день принятие судебного решения, 20 000, 00 грн. морального вреда. Иски требования особа_1 обосновываются тем, что в период с 22.07.2015 г. п 12.08.2020 г. работала в ответчика, при этом расчет при увольнении не осуществлен, по вине ответчика долго не получает надлежащие средства, что влияет на уровень ее жизни, она не имела иного дохода, чем заработная плата, на которую рассчитывала при планировании расходов и которой едва хватает на покрытие обычных жизненных потребностей. Ответчиком не были выплачены заработанные средства, что заставило прибегать к просьбам к близким родственникам по поводу ее содержания и этот факт причиняет тяжкие душевные страдания, как и тот факт, что безосновательное затяжение расчета при увольнении заставляет обращатьсяо суде.
По постановлению суда от 05.07.2021 г. исковое заявление особа_1 оставлено без движения.
22.07.2021 г. через канцелярию суда поступило заявление особа_1 об устранении недостатков искового заявления.
По постановлению суда от 23.07.2021 г. открыто производство по делу.
Ответчиком Акционерным обществом «Киевский завод «Радар» отзыв на исковое заявление не подан.
Суд считает возможным рассмотреть дело в отсутствие участников дела по правилам упрощенного искового производства и принять заочное решение в соответствии со статьей280 ГПК Украины, и, исследовав письменные доказательства, имеющиеся в материалах дела, всесторонне проверив обстоятельства, на которых они основываются в соответствии с нормами материального права, подлежащих применению к данным правоотношения, установил следующие обстоятельства и пришел к следующим выводам.
Статьей 8 Конституции предусмотрено, что в Украине признается и действует принцип верховенства права.
Согласно норм статьи 43 Конституции Украины каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать сона жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе профессии и трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями.
Согласно статье 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом. Каждое лицо имеет право в порядке, установленном законом, обращензащититься от своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Основные принципы судопроизводства, установленные частью второй статьи 129 Конституции Украины, дополняют основополагающий принцип верховенства права, который признается и действует в Украине в соответствии со статьей 8 Основного Закона, и указанная норма является определяющей в системе государственной политики защиты прав и свобод человека и гражданина. Такие конституционные положения корреспондируются с положениями статей 2, 4 ГПК Украины, статьи 5-1 КЗоТ Украины, статьи 15 ГК Украины.
По предписаниям частей первой, второй статьи 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и решение гражданских дел с целью эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства. Суд и участники судебного процесса обязаны руководствоваться задачей гражданского судопроизводства, превалирующей над любыми другимии соображениями в судебном процессе.
Статьей первой Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод 1950 г., ратифицированной Законом Украины № 475/97-ВР от 17.07.1997 г. «О ратификации Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод 1950 г., Первого протокола и протоколов № 2, 4, 7 и 11 Конвенции», предусмотрено, что Высокие Договаривающиеся Стороны гарантируют каждому, находящемуся под их юрисдикцией, права и свободы, определенные в разделе I настоящей Конвенции.
По содержанию пункта 1 ст6 Конвенции каждый имеет право на справедливое и публичное рассмотрение его дела в течение разумного срока независимым и беспристрастным судом, установленным законом, который разрешит спор относительно его прав и обязанностей гражданского характера или установит обоснованность любого выдвинутого против него уголовного обвинения.
Согласно практике Европейского суда по правам человека в статье 6 Конвенции закреплены такие элементы права на судебную защиту, как право на рассмотрение дела; справедливость судебногорассмотрения; публичность рассмотрения дела и провозглашение решения; разумный срок рассмотрения дела; рассмотрение дела судом, установленным законом; независимость и беспристрастность суда. Справедливое рассмотрение дела включает в себя такие аспекты надлежащего отправления правосудия, как право на доступ к правосудию, равенство сторон, соревновательный характер судебного разбирательства, обоснованность судебного разбирательства.
Согласно постоянной практике Европейского суда по правам человека требование законности, вытекающей из Конвеции, означает требование соблюдения соответствующих положений национального закона и принципа верховенства права.
Согласно части первой статьи 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно части первой статьи 116, части первой статьи 117 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, установленавы, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в срок, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Предоставленные суду документы свидетельствуют о том, что особа_1 с 22.07.2015 г. работала в Публичном акционерном обществе «Киевский завод «Радар», которое приказом Государственного концерна «Укроборонпром» № 89 от 09.2020 г. переименовано в «Акционерное общество» , в должности контроллера на контрольно-пропускном пункте в вохор; приказом № 46-к от 12.08.2020 г. уволена 12.08.2020 г. в связи с выходом на пенсию по возрасту согласно статье 38 КЗоТ Украины.
Предоставленные истцом документы, которые ответчиком в установленном законом порядке не опровергнуты, свидетельствуют о том, что на день увольнения задолженность предприятия перед истцом составляет 17 296, 41 грн, указанные средства подлежат взысканию в пользу истца.
Установив при рассмотрении дела об удержании среднегозаработка в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд из статьи 117 КЗоТ Украины взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а в случае непроведения его до рассмотрения дела - по день постановления решения, если работадавец не докажет отсутствия в этом своей вины. В случае непроведения расчета в связи с возникновением спора о размере подлежащих выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу истца или к такому выводу придет суд, рассматривающий дело. В случае частичного удовлетворения иска работника суд определяет размер возмещения за время задержки расчета с учетом спорной суммы, на которую тот имел право, доли, которую вона составляла в заявленных требованиях, существовании этой доли по сравнению со средним заработком и другим конкретным обстоятельствам дела (правовая позиция, изложенная в постановлении Верховного Суда от 08.07.2019 г. по делу № 592/11217/16-ц).
Анализ статей 116, 117 КЗоТ Украины свидетельствует о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.п.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого правацевника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. При неисполнении такой обязанности по вине собственника или уполномоченного им органа наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность (правовая позиция, изложенная в постановлении Верховного Суда от 11.04.2018 г. по делу № 372/2644/15-ц).
Суд, решая сумму, которую следует взыскать в пользу истца, учитывает, что нас рассмотрения дела задолженность предприятия перед истцом составляет 17 296, 41 грн, указанные средства не выплачены ему по вине работодателя, поэтому, к ответчика должна применяться ответственность, предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины, в виде взыскания среднего заработка за все время задержки расчета. Согласно предоставленной суда справки вых.№181 от 09.11.2020 г., предоставленного истцом расчета, который ответчиком в установленном законом порядке не опровергнут, начислена заработная плата согласно расчетамунков предприятия за ноябрь июнь 2020 г. составляет 4 246, 99 грн, за август 2020 г. составляет 5 787, 07 грн, а всего 10 034, 06 грн, в июле лицо не работало, в июне 2020 г. 20 рабочих дней, в августе 2020 г. – 20, поэтому среднедневная заработная плата истца составляет: 10 034, 06/20+20=250, 85 грн. Уволили особа_1 12.08.2020 г., то есть в августе 2020 г. - 12 дней, сентябрь, октябрь, ноябрь, декабрь 2020 г., январь-декабрь 2021 г. - полные места, в январе 2022 г. на момент вынесения решения -12 дней. Всего в пользу истца за время задержки расчета при увольнении подлежит взысканию 250, 85 грн. х 365 дней = 91 560, 25 грн.
Согласно пункту 2 части первой 430 ГПК Украины суд допускает немедленное исполнение решений по делам о присуждении работнику выплат заработной платы, но не более чем на один месяц.
Что касается других требований иска, то статьей 23 ГК Украины определено, что лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного в результате нарушения его прав. Моральный вред возмещенийется однократно, если иное не установлено договором или законом.
Согласно части второй настоящей статьи моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или другим повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением в отношении него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4)в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
По содержанию статьи 237-1 КЗоТ Украины возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушения его законных прав привели к нравственным страданиям, потере нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством. Согласно пункту 3 Постанны Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) ущерба» № 4 от 31.03.1995 г. под моральным ущербом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лице незаконными действиями или бездействием других лиц. В соответствии с действующим законодательством моральный вред может заключаться, в частности: в унижении чести, достоинства, престижа или деловой репутации, моральных переживаниях в связи с повреждением здоровья, в нарушении права собственности (в том числе интеллектуальной), прав, предоставленных потребителям, других гражданских прав, в связи с незаконным пребыванием под следствием и судом, в нарушении нормальных жизненных зав честв из-за невозможности продолжения активной общественной жизни, нарушении отношений с окружающими людьми, при наступлении других негативных последствий.
В данном случае, принимая во внимание ссылку истца на причинение ей морального вреда, и, учитывая, что в связи с невыплатой заработной платы, расчета при увольнении истцу пришлось прилагать значительные усилия для восстановления ее нарушенных прав, что стало причиной ее моральных страданий, суд согласен с требованиями истца о необходимости возмещения такого морального вреда.
Учитывая характер и объем страданий, которые испытала истец, исходя из основ разумности, взвешенности и справедливости, суд приходит к выводу о необходимости определить размер возмещения моралного ущерба в размере 20 000, 00 грн, считает определенный истцом размер возмещения такого ущерба не является завышенным.
В связи с удовлетворением иска, судебные издержки в виде уплаченного судебного сбора в размере 951, 60 грн подлежат взысканию с ответчика в пользу истца и судебные издержки в виде судебного сбора в размере 4 540, 00 грн в соответствии со статьей 141 ГПК Украины возлагаются на ответчика, поскольку при подаче иска истец освобожден от их уплаты.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 47, 116, 117, 237-1 КЗоТ Украины, статьями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 254, 355 ГПК Украины, суд
решил:
Иск – удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества «Киевский завод «Радар» в пользу особа_1 17 296, 41 грн задолженности по заработной плате, 91 560, 25 грн среднего заработка за весь период задержки расчета, 20 000, 00 грн морального ущерба, 951, 60 грн сбора.
Взыскать с Акционерного общества «Киевский завод «Радар» в пользу государства судовный сбор в размере 4 540, 00 грн.
Решение подлежит немедленному исполнению в части взыскания с Акционерного общества «Киевский завод «Радар» в пользу лицо_1 заработной платы за один месяц.
Заочное решение может быть пересмотрено принятым судом по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение 30 дней со дня его оглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день его провозглашения, имеет право на возобновлениепропущенного срока на представление заявления о его пересмотре – если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему полного заочного решения суда. Срок подачи заявления о пересмотре заочного решения может быть возобновлен в случае пропуска по другим уважительным причинам.
Истец имеет право обжаловать заочное решение в общем порядке, установленном ГПК Украины. В таком случае решение суда может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня составления полногоксту судебного решения. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование на решение суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Повторное заочное решение истец и ответчик могут оспорить общем порядке, установленном ГПК Украины.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных настоящим Кодексом, не пзаявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
Апелляционные жалобы подаются участниками дела в Киевский апелляционный суд или через Печерский районный суд г. Киева.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанциипо результатам апелляционного пересмотра.
Истец: лицо_1 ( адрес_1 , рнокпп: номер_1 ).
Ответчик: Акционерное общество «Киевский завод «Радар» (03150, г. Киев, ул. Предславинская, 35, егрпоу: 14307274).
Судья [В.] С.Я.

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:



печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33494/21-ц
Категорія 79

заочне рішення
іменем україни
19 січня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі [Т.] А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
установив:
24.06.2021 р. особа_1 звернулася до суду із зазначеними вимогами, просить стягнути з Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» 17 296, 41 грн заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2019 р. по серпень 2020 р., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, 20 000, 00 грн моральної шкоди. Позовні вимоги особа_1 обґрунтовуються тим, що у період з 22.07.2015 р. п 12.08.2020 р. працювала у відповідача, при цьому розрахунок при звільненні не здійснений, з вини відповідача тривалий час не отримує належні кошти, що впливає на рівень її життя, вона не мала іншого доходу, аніж заробітна плата, на яку розраховувала при плануванні витрат і якої ледве вистачає на покриття звичайних життєвих потреб. Відповідачем не були виплачені зароблені кошти, що змусило вдаватися до прохань до близьких родичів з приводу її утримання і цей факт завдає тяжких душевних страждань, як і той факт, що безпідставне затягнення розрахунку при звільненні змушує звертатися до суду.
Ухвалою суду від 05.07.2021 р. позовну заяву особа_1 залишено без руху.
22.07.2021 р. через канцелярію суду надійшла заява особа_1 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.07.2021 р. відкрито провадження у справі.
Відповідачем Акціонерним товариством «Київський завод «Радар» відзив на позовну заяву не подано.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження і ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України, та, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно норм статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Основні засади судочинства, установлені частиною другою статті 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до статті 8 Основного Закону, і означена норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина. Такі конституційні положення кореспондуються із положеннями статтей 2, 4 ЦПК України, статті 5-1 КЗпП України, статті 15 ЦК України.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею першою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції закріплено такі елементи права на судовий захист, як право на розгляд справи; справедливість судового розгляду; публічність розгляду справи та проголошення рішення; розумний строк розгляду справи; розгляд справи судом, встановленим законом; незалежність і безсторонність суду. Справедливий розгляд справи включає в себе такі аспекти належного відправлення правосуддя, як право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строку, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Надані суду документи свідчать про те, що особа_1 з 22.07.2015 р. працювала у Публічному акціонерному товаристві «Київський завод «Радар», яке наказом Державного концерну «Укроборонпром» № 89 від 09.2020 р. перейменовано в Акціонерне товариство «Київський завод «Радар», на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті в вохор; наказом № 46-к від 12.08.2020 р. звільнена 12.08.2020 р. у зв`язку з виходом на пенсію за віком згідно статті 38 КЗпП України.
Надані позивачем документи, які відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, свідчать про те, що станом на день звільнення заборгованість підприємства перед позивачем складає 17 296, 41 грн, означені кошти підлягають стягненню на користь позивача.
Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 р. у справі № 592/11217/16-ц).
Аналіз статтей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 372/2644/15-ц).
Суд, вирішуючи суму, яку слід стягнути на користь позивача, враховує, що станом на час розгляду справи заборгованість підприємства перед позивачем складає 17 296, 41 грн, означені кошти не виплачені їй з вини роботодавця, а тому, до відповідача має застосовуватися відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, у виді стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Згідно наданої суду довідки вих.№181 від 09.11.2020 р., наданого позивачем розрахунку, який відповідачем у встановленому законом порядку не спростований, нарахована заробітна плата згідно розрахунків підприємства за листопад червень 2020 р. становить 4 246, 99 грн, за серпень 2020 р. становить 5 787, 07 грн, а всього 10 034, 06 грн, у липні особа не працювала, у червні 2020 р. 20 робочих днів, у серпні 2020 р. - 20, тому середньоденна заробітна плата позивача складає: 10 034, 06/20+20=250, 85 грн. Звільнили особа_1 12.08.2020 р., тобто у серпні 2020 р. - 12 днів, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 р., січень-грудень 2021 р.- повні місці, у січні 2022 р. на момент винесення рішення - 12 днів. Всього на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню 250, 85 грн х 365 днів = 91 560, 25 грн.
Згідно пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплат заробітної плати, але не більше ніж на один місяць.
Щодо інших вимог позову, то статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За змістом статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В даному випадку, приймаючи до уваги посилання позивача на спричинення їй моральної шкоди, та, враховуючи те, що у зв`язку із невиплатою заробітної плати, розрахунку при звільненні позивачу довелося докладати значних зусиль для відновлення її порушених прав, що стало причиною її моральних страждань, суд погоджується з вимогами позивача про необхідність відшкодування такої моральної шкоди.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкодив у розмірі 20 000, 00 грн, вважає визначений позивачем розмір відшкодування такої шкоди не є завищеним.
У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 951, 60 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача та судові витрати у виді судового збору в розмірі 4 540, 00 грн відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача, оскільки при подачі позову позивача звільнено від їх сплати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 254, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» на користь особа_1 17 296, 41 грн заборгованості по заробітній платі, 91 560, 25 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, 20 000, 00 грн моральної шкоди, 951, 60 грн сплаченого судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» на користь держави судовий збір в розмірі 4 540, 00 грн.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення з Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» на користь особа_1 заробітної плати за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1 ( адреса_1 , рнокпп: номер_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство «Київський завод «Радар» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, єдрпоу: 14307274).
Суддя [В.] С.Я.