АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Печерский районный суд города киева
Дело № 236/1029/19-ц

решение
именем украины

11 ноября 2020 Печерский районный суд города Киева в составе
председательствующего — судьи [И.] Т.Г.,
при секретаре — [Е.] Д.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета и компенсации втраты части денежных доходов, в связи с нарушением сроков их выплаты,

В С Т, А Н О В И Л:

В апреле 2019 по подсудности в Печерский районный суд. Киева, во исполнение постановления Краснолиманского городского суда Донецкой области от 21.03.2020, поступило заявление особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета и компенсации потери чАстином денежных доходов, в связи с нарушением сроков их выплаты.
Мотивируя исковые требования особа_1 указывает, что она находилась в трудовых отношениях с ответчиком. В день увольнения ей было выдана трудовая книжка, но не выплачена задолженность по заработной плате за период. Также, была выплачена денежная компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска.
Кроме этого, в соответствии с приказом № Ц-2−25 / 1666−17 от 11.07.2017 года ПАО «Украинская железная дорога» обязалась выплатить работник превысиликам региональных филиалов, филиалов (в том числе бывшим начальникам (исполняющим обязанности начальника) региональных филиалов и филиалов), вознаграждение по итогам работы за 2016 года на процентах к должностному окладу (месячной тарифной ставки, рассчитанной на норму 167 часов), который сложился на конец 2016 года, учитывая выполнение показателей работы за 2016 год. В соответствии с приказом вознаграждение, принадлежащей истцу в выплате, составляет 1520, 67 грн.
Истец считает такие действия ответчика незаконными и просиа взыскать с ответчика АО «Украинская железная дорога» в ее пользу сумму задолженности по заработной плате, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск в размере 11 689 гривен 20 копеек; взыскать ее пользу сумму среднего заработка, ответчик обязан уплатить в пользу за время задержки расчета, что составляет 96 188, 04 грн .; взыскать с ответчика ОАО «Украинская железная дорога», в соответствии с Порядком проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связив связи с нарушением сроков их выплаты, утвержден Постановлением КМУ от 21.02.2001 № 159, в пользу сумму компенсации в размере 1 769, 25 грн .; взыскать с ОАО «Украинский железная дорога» в пользу сумму вознаграждения по итогам работы за 2016 1 520, 67 грн.
Определением судьи от 22.04.2019 года исковое заявление оставлено без движения, по основаниям неуплаты судебного сбора за имущественный требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении при рассмотрении таких дел во всех судебных Инстанциях.
27.05.2019 года представителем истца обнаружены судом недостатки устранены и постановлением судьи от 19.06.2019 года по делу открыто производство и назначено рассмотрение дела по правилам упрощенного искового производства с вызовом сторон в судебное заседание.
15.06.2020 года в суд средствами почтовой связи поступил отзыв стороны ответчика, из содержания которого следует, что ответчик исковые требования не признает и просит отказать в их удовлетворении.
Представитель истца в судебном заседании з`явылась, подала в суд заявление, в котором отметила, что исковые требования поддерживает и просит удовлетворить в полном объеме.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился также, в своем отзыве отметил, что сторона просит рассмотрение дела провести без участия представителя ответчика.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины фиксирования судебного заседания техническим средством осуществляет секретарь судебного заседания. В случае неявки в судебное заседание всех участников дела, или в случае если в соответствии с положениями настоящегов Кодекс рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Итак, поскольку стороны не явились в судебное заседание, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось.
Суд, на основании полно и всесторонне выяснены обстоятельств этого дела, на которые истец сослался как на основание своих требований, изложенных в исковом заявлении, с учетом обстоятельств викладених в отзыве на иск, на принципах верховенства права, в соответствии с нормами материального права с соблюдением норм процессуального права, пришел к выводу о возможности вынесения по делу решения в отсутствие сторон.
Частью 1 статьи 4 Гражданского процессуального кодекса Украины определено, что каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
задачей гражданскогосудопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Основным Законом Украины статьей 43 Конституции Украины предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондуеться обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
Согласно записей в трудовой книжке особа_1 работала на ГП «Донецкая железная дорога» с октября 1985 (Приказ 30.09.1989 № 460 / л), в соответствии с Приказом от 16.06.2014 № 79 / чел была переведена на должность инспектора руководства информационно-вычислительного центра ГП «Донецкая железная дорога».
В соответствии с Законом Украины от 23.02.2012 № 4442-IV Постановления КМУ от 25.06.2014№ 200, Государственное предприятие «Донецкая железная дорога» было реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога». Согласно приказу правления ПАО «Укрзализныця» от 15.04.2016 № 303 Информационно-вычислительный центр государственного предприятия «Донецкая железная дорога» реорганизовано путем преобразования в производственное подразделение «Информационно-вычислительный центр» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» региональнои филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
С 01.08.2016 года согласно приказу № 1 / чел от 29.07.2016 p. в связи с реорганизацией государственного предприятия «Донецкая железная дорога» продлено действие бессрочного Трудового договора на должности инспектора руководства с окладом в размере 4315 00 коп. (Четыре тысячи триста пятнадцать гривен 0 коп.). производственного подразделения «Информационно-вычислительный центр» структурного подразделения «Донецкая дирекция жичних перевозок регионального филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога».
С 01.03.2017 года на основании приказа от 20.03.2017 №154 председателя правления ОАО «Украинская железная дорога», согласно приказа от 21.03.2017 №21 / 10Ц производственного подразделения «Информационно-вычислительный центр» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» истцу был повищений оклад на 25 процентов есть 5394 грн.00коп (пять тысяч триста девяносто четыре гривны 00 коп.).
С 20.03.2017 года в соответствии с приказами от 17.03.2017 №236 / ДНД и от 17.03.2017 № 19 / ИВЦ был установлен простой работникам производственного подразделения «Информационно-вычислительный центр» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога «публичного акционерного общества» Украинская железная дорога «.
05.05.2017 года особа_1 был освобожден на подпруду пункта 1 статьи 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон на основании приказа от 05.05.2017 № 76 / чел, о чем сделана отметка в трудовой книжке.
В соответствии с пунктом 2 Устава ОАО «Укрзализныця», утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 02.09.2015р. № 735, ОАО «Украинская железная дорога» является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта. В соответствии со ст. 7 Закона Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества общего користування «ПАИ» Украинская железная дорога «полностью соответствует по обязательствам, предусмотренных Отраслевым соглашением между Укрзализныцей и профсоюзами о предприятиях железнодорожного транспорта, к заключению нового соответствующего соглашения.
В день увольнения истцу выдана трудовая книжка, но не выплачена задолженность по заработной плате за июль 2016 и с марта 2017 по 05.05.2017 года, а также денежная компенсация за неиспользованный ежегодный отпуск, что в сумме составляет: 11 689, 20 грн., видповидно предоставленным ответчиком расчетов заработной платы за июль 2016 года — 2 339, 44 грн. заработной платы; по март 2017 — 3 923, 13 грн. заработной платы, но истцу был выплачен аванс за март 2017 в размере 2000, 00 грн., в октябре 2017року по накладной в кассе регионального филиала «Донецкая железная дорога» ГИАТ «Украинская железная дорога» г.. Лиман, поэтому сумма к оплате за март 2017 составляет 1 923, 13 грн. заработной платы, за апрель 2017 — 6 304, 11 грн. заработнойплаты за май 2017 — 1 122, 52 грн. (Состоит из суммы заработной платы за май, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск, согласно приказа о прекращении Трудового договора от 05.05.2017 №76 / чел.
Выход на работу истца подтверждается табелем учета использования рабочего времени за июль 2016 года, за март, апрель, май 2017 года.
Документы для окончательного расчета, согласно Приказа от 26.06.2017 №899-Н, а именно первичные документы были истцом в структурное подраздел «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ОАО «Укрзализныця» (г.. Лиман) рабочей комиссии по разработке первичных документов, и зарегистрированные по телефону №1234 от 09.10.2017, о чем свидетельствует опись документов для окончательного расчета с инспектором руководства особа_1.
В соответствии с приказом от 11.07.2017року № Ц-2−25 / 1666−17 ПАО «Украинская железная дорога» обязалась выплатить работникам региональных филиалов, филиалов (в том числе бывшим начальникам (Исполняющим обязанности начальника) региональных филиалов и филиалов), вознаграждение по итогам работы за 2016 в процентах (50%) к должностному окладу (месячной тарифной ставки, рассчитанной на норму 167 часов), который сложился на конец 2016року, учитывая выполнение показателей работы по 2016 год. В соответствии с приказом, вознаграждение по итогам работы за 2016, принадлежащей истцу в выплате, составляет 1 520, 67 игры., Месячный оклад на конец 2016 составляет 3778, 00 грн., О чем свидетельствует расчет пв заработной плате за декабрь 2016 года, и с учетом причитающихся удержаний (подоходный налог 18% и военный сбор 1, 5%) вознаграждение по итогам работы за 2016 составляет 3 778, 00 — (3 778, 00×0, 18) — (3 778, 00×0, 015) х 50% = 1 520, 67 грн.
Так, согласно требованиям ч. 1 ст. 47 и ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, выплата всех сумм, причитающихся работнику от предприятия, проводится в день увольнения. В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному праков сумм в сроки, предусмотренные ст. 116 КЗоТ Украины, в соответствии с требованиями ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При изучении материалов иска и отзыва судом установлено, что по настоящее время суммы, причитающиеся истцу выплачены ответчиком.
Согласно статье 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не нижеопределена законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 КЗоТ Украины предусмотрено, что заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодавством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Согласно части первой ст. 115 КЗоТП Украине, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не поздноише семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно части первой ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить рательно его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника (статья 117 КЗоТ Украины).
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, позначении в статье 116 Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
Указанные нормы свидетельствуют о том, что все суммы (заработная плата, выходное пособие, компенсация за неиспользованный отпуск, оплата за время временной нетрудоспособности и т.д.), подлежащие уплате работнику, должны быть выплачены в день увольнения этого работника. Закон прямо возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволеннымработником полный расчет, выплатить все суммы, причитающиеся ему; при невыполнении такого долга по вине собственника или уполномоченного им органа наступает в статье 117 КЗоТ Украины ответственность.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом иобщими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.п.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) кипуовно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, требования имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами Кодекса законов Украины о труде, Закона Украины «Об оплате труда», а истец находился в трудовых отношениях с ответчиком в 5 мая 2017, выполнял свои трудовые обязанности в полном объеме, а также при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в понимании практики Европейского Суда.
В пункте 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», судам разъяснено, что необходимо учитывать, что нормы и гарантии оплаты труда, определенные законодательством для работников предприятий, учреждений, организаций всех форм собственности, являются минимальными государственными гарантиями и поэтому при договорном регулировании они не могут быть ухудшены. Речь идет как о минимальном размере заработной платы, так и о нормах оплаты труда, в том числе за время простоя.
Доводы ответчика о том, что с марта 2017 не поступают документы для перечисления заработной платы, на подконтрольной Украины территории отсутствует первичная документция для начисления заработной платы за период с 16 марта 2017 года, являются необоснованными.
Согласно части второй ст. 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда», работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16 июля 1999 года № 996-XIV «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», вопрос организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами. Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченныйи орган (должностное лицо), осуществляющий руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Учитывая, что трудовой договор это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, саме ответчик должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
В соответствии со ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Кроме того, 16 января 2018 ПАО «Укрзализныця» предоставлено Научно-правовое заключение № 126/2 / 21−10.2 по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украинытруд при увольнении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы), согласно которому вина ПАО «Укрзализныця» в невыплате причитающихся работнику сумм при увольнении отсутствует.
В то же время форс-мажорные обстоятельства, о существовании которых говорится в заключении, свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Встраны. Однако ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 2 сентября 2014 № 1669-VII «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
При этом следует отметить, что заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ), компенсация за неиспользованный отпуск (ст. 83 КЗоТ), не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Согласно разъяснений изложенных в п. 8 Постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24.12.99 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он выходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и выплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-ВР «Об оплате труда» не предоставил суду документов ни о начисленной истцу заработную плату, нио наличии задолженности по заработной плате, суд исходит из предоставленных истцом доказательств.
При определении размера задолженности по заработной плате, суд принимает во внимание расчеты заработной платы согласно табелей учета использования рабочего времени, лицевой счет и расчеты заработной платы, предоставленные истцом.
Так, истцу было начисленная заработная плата в период:
Июль 2016 в размере 2 339, 44 грн,
по март 2017 1923, 13 грн,
за апрель 2017 6 304, 11 грн,
за май 2017 року 98, 56 грн.
Кроме того, согласно ст.ст.74, 79 КЗоТ Украины, гражданам, состоящим в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договору у физического лица, предоставляются ежегодные (основная и дополнительная) отпуска с сохранением на их период места работы (должности) и заработной платы.
Согласно ст. 24 Закона Украины «Об отпусках» в случае увольнения работника ему выплачиваетсяденежная компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска.
Количество неиспользованных дней отпуска истца, за которые предоставляется компенсация, составляет 4 дня.
Согласно расчета оплаты отпусков, компенсация за все неиспользованные дни ежегодного отпуска составляет 1023, 96 грн.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае неуплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размер, предпмство, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета или на момент рассмотрения дела в суде.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработка за все время задержки расчета, а именно по день вынесения судебного решения по делу, следует отметить, что согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999р. «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установилши при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день постановлення решение, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу истца или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело. При частичном удовлетворении иска работника суд определяет г.ОЗМиР возмещения за время задержки расчета с учетом спорной суммы, на которую тот имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Среднедневная заработная плата для расчета среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определяется по правилам, установленным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 8 февраля 1995 по№ 100.
Согласно п. 2 Порядка, в случае начисления среднего заработка за время задержки расчета среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, середня заработная плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработнойплаты за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период.
Учитывая, что ответчиком не представлено каких-либо доказательств в подтверждение или опровержение изложенных в исковом заявлении сведений, суд считает возможным принять предоставленный истцом расчет и взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении в г.ОЗМиР 96 188, 04 грн.
Что касается исковых требований о взыскании компенсации, то согласно постановлению КМУ № 159 от 21 февраля 2001 года сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения г.исячних индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Суд считает возможным принять предоставленный истцом расчет и взыскать с ответчика компенсацию потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты за период июль 2016 года, апрель — май 2017 в общем размере 1 769, 25 грн.
Частью первой сТатти 5 ГПК Украины перьев, осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором. При этом, по содержанию ст 55, 124 Конституции Украины и ст. 13 Конвенции о защите прав человека и основных свобод следует, что каждый человек имеет право на эффективное средство правовой защиты, не запрещенным законом.
В соответствии с положениями части третьей ст. 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Согласно требованиям ст. 76−81 ГПК Украины средствами доказывания по гражданскому делу являются письменные, вещественные и электронные доказательства, заключения эксперта, показания свидетелей. Суд принимает к рассмотрению только те доказательства, которые имеют значение для дела. Обстоятельства, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут пойтиверджуватися никакими другими средствами доказывания. Доказывания не может основываться на предположениях.
Судом установлено и истцом не представлено доказательств в подтверждение суммы вознаграждения, которая принадлежит ей к выплате в соответствии с приказом № Ц-2−25 / 1666−17 от 11 июля 2017 года. ПАО «Украинская железная дорога». В подтверждение этого предоставлено только ссылки на электронную страницу профсоюза железнодорожников и транспортных строителей, которая никоим образом не подтверждает, каким именно работникам и в каком размереначислено вознаграждение.
Таким образом, суд полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные доказательства, суд пришел к выводу, что исковые требования истца подлежат удовлетворению.

Все остальные объяснения сторон, их доводы и аргументы не опровергают выводов суда, указанных в этом решении, их исследование и оценка судом предоставило возможности установить обстоятельства, которые были основанием для принятия любого другого судебного решения.
Согласно части шестой ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно ч.1 ст. 430гпк Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ГПК Украины, суд,

Р Е Ш И Л:

Иск особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, среднего заработка за время задержки расчета и компенсации потери части денежных дОход, в связи с нарушением сроков их выплаты удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815, местонахождение юридического лица м. Киев, ул. Тверская, д. 5) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_1, адрес: адрес_1) сумму задолженности по заработной плате, денежной компенсации за неиспользованный ежегодный отпуск в размере 11 689 гривен 20 копеек; сумму среднего заработка за время задержки расчета, что составляет 96 188, 04 грн .;сумму компенсации в размере 1 769, 25 грн.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» (егрпоу 40075815, местонахождение юридического лица м. Киев, ул. Тверская, д. 5) в доход государства судебный сбор 1096, 46 грн.
В другой части исковых требований — отказать.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.

Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании быуло объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Полный текст судебного решения составлен 11.11.2020.

Судья Т. [И.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


печерський районний суд міста києва
Справа № 236/1029/19-ц

рішення
іменем україни

11 листопада 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого — судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі — Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

В С Т, А Н О В И В:

У квітні 2019 року за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Краснолиманского міського суду Донецької області від 21.03.2020, надійшла позовна заява особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Мотивуючи позовні вимоги особа_1 вказує, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. В день звільнення їй було видано трудову книжку, але не виплачено заборгованість із заробітної плати за період. Також, не була виплачена грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки.
Окрім цього, відповідно до наказу № Ц-2−25/1666−17 від 11.07.2017 року ПАТ «Українська залізниця» зобов`язалась виплатити працівникам регіональних філій, філій (в тому числі колишнім начальникам (виконуючим обов`язки начальника) регіональних філій і філій), винагороду за підсумком роботи за 2016 року у відсотках до посадового окладу (місячної тарифної ставки, розрахованої на норму 167 годин), який склався на кінець 2016 року, враховуючи виконання показників роботи за 2016 рік. Відповідно до наказу винагорода, яка належить позивачу до виплати, складає 1 520, 67 грн.
Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та просила стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на її користь суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 11 689 гривень 20 копійок; стягнути її користь суму середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку, що складає 96 188, 04 грн.; стягнути з відповідача ПАТ «Українська залізниця», відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджено Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, на її користь суму компенсації у розмірі 1 769, 25 грн.; стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на її користь суму винагороди за підсумком роботи за 2016 рік 1 520, 67 грн.
Ухвалою судді від 22.04.2019 року позовну заяву залишено без руху, з підстав несплати судового збору за майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
27.05.2019 року представником позивача виявлені судом недоліки усунуто та ухвалою судді від 19.06.2019 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
15.06.2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив сторони відповідача, зі змісту якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує і просить задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився також, у своєму відзиві зазначив, що сторона просить розгляд справи провести без участі представника відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення у відсутність сторін.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Згідно записів в трудовій книжці особа_1 працювала на ДП «Донецька залізниця» з жовтня 1985 року (Наказ від 30.09.1989 № 460/л), відповідно до Наказу від 16.06.2014 № 79/ос була переведена на посаду інспектора керівництва інформаційно-обчислювального центру ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до Закону України від 23.02.2012 № 4442-IV, Постанови КМУ від 25.06.2014 № 200, Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 № 303 Інформаційно-обчислювальний центр державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
З 01.08.2016 року згідно з наказом № 1/ос від 29.07.2016 p. у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства «Донецька залізниця» продовжено дію безстрокового Трудового договору на посаді інспектора керівництва з окладом у розмірі 4315 грн.00 коп. (чотири тисячі триста п`ятнадцять гривень 0 коп.). виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
З 01.03.2017 року на підставі наказу від 20.03.2017 №154 голови правління ПАТ «Українська залізниця», відповідно наказу від 21.03.2017 №21/10ц виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» позивачу був підвищений оклад на 25 відсотків тобто 5394 грн.00коп (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири гривні 00 коп.).
З 20.03.2017 року згідно з наказами від 17.03.2017 №236/днд та від 17.03.2017 № 19/ ІОЦ був встановлений простой працівникам виробничого підрозділу «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
05.05.2017 року особа_1 було звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін на підставі наказу від 05.05.2017 № 76/ос, про що зроблена відмітка у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. № 735, ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства загального користування» ПАЇ «Українська залізниця» повністю відповідає за зобов`язаннями, які передбачені Галузевою угодою між Укрзалізницею та профспілками щодо підприємств залізничного транспорту, до укладення нової відповідної угоди.
В день звільнення з роботи позивачу видано трудову книжку, але не виплачена заборгованість із заробітної плати за липень 2016 року та з березня 2017 року по 05.05.2017 року, а також грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, що у сумі складає: 11 689, 20 грн., відповідно до наданих відповідачем розрахунків заробітної плати: за липень 2016 року — 2 339, 44 грн. заробітної плати; за березень 2017 року — 3 923, 13 грн. заробітної плати, але позивачу був виплачений аванс за березень 2017 року у розмірі 2000, 00 грн., у жовтні 2017року за накладною у касі регіональної філії «Донецька залізниця» ГІАТ «Українська залізниця» м. Лиман, тому сума до сплати за березень 2017 року складає 1 923, 13 грн. заробітної плати, за квітень 2017 року — 6 304, 11 грн. заробітної плати, за травень 2017 року — 1 122, 52 грн. (складається із суми заробітної плати за травень, грошової компенсація за невикористану щорічну відпустку, згідно наказу про припинення Трудового договору від 05.05.2017 №76/ос.
Вихід на роботу позивача підтверджується табелем обліку використання робочого часу за липень 2016 року, за березень, квітень, травень 2017 року.
Документи для остаточного розрахунку, згідно Наказу від 26.06.2017 №899-Н, а саме первинні документи були позивачем у структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (м. Лиман) до робочої комісії з опрацювання первинних документів, та зареєстровані за номером №1234 від 09.10.2017, про що свідчить опис документів для остаточного розрахунку з інспектором керівництва особа_1.
Відповідно до наказу від 11.07.2017року № Ц-2−25/1666−17 ПАТ «Українська залізниця» зобов`язалась виплатити працівникам регіональних філій, філій (в тому числі колишнім начальникам (виконуючим обов`язки начальника) регіональних філій і філій), винагороду за підсумком роботи за 2016 рік у відсотках (50%) до посадового окладу (місячної тарифної ставки, розрахованої на норму 167 годин), який склався на кінець 2016року, враховуючи виконання показників роботи за 2016 рік. Відповідно до наказу, винагорода за підсумком роботи за 2016 рік, яка належить позивачу до виплати, складає: 1 520, 67 гри., місячний оклад на кінець 2016 року складає 3778, 00 грн., про що свідчить розрахунок по заробітній платі за грудень 2016 року, та з урахуванням належних утримань (податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 1, 5%) винагорода за підсумком роботи за 2016 рік складає: 3 778, 00 — (3 778, 00×0, 18)-(3 778, 00×0, 015) х 50% =1 520, 67 грн.
Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При вивченні матеріалів позову та відзиву судом встановлено, що по теперішній час суми, що належать позивачу не виплачені відповідачем.
Згідно із статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Вказані норми свідчать про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України « Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 05 травня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Доводи відповідача про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, є необґрунтованими.
Відповідно до частини другої ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Окрім того, 16 січня 2018 року ПАТ «Укрзалізниця» надано Науково-правовий висновок № 126/2/21−10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно з яким вина ПАТ «Укрзалізниця» в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
При цьому слід зазначити, що заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» не надав суду документів ні про нараховану позивачу заробітну плату, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наданих позивачем доказів.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати згідно табелів обліку використання робочого часу, особовий рахунок та розрахунки заробітної плати, надані позивачем.
Так, позивачу було нарахована, заробітна плата у період:
липень 2016 року у розмірі 2 339, 44 грн,
за березень 2017 року 1923, 13 грн,
за квітень 2017 року 6 304, 11 грн,
за травень 2017 року 98, 56 грн.
Крім того, відповідно до ст.ст.74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Кількість невикористаних днів відпустки позивача, за які надається компенсація, складає 4 дні.
Згідно розрахунку оплати відпусток, компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки складає 1023, 96 грн.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а саме по день винесення судового рішення по справі, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Враховуючи те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження або спростування викладених у позовній заяві відомостей, суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 96 188, 04 грн.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення компенсації, то відповідно до постанови КМУ № 159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період липень 2016 року, квітень — травень 2017 року у загальному розмірі 1 769, 25 грн.
Частиною першою статті 5 ЦПК України пер, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76−81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом не встановлено та позивачем не надано доказів на підтвердження суми винагороди, яка належить їй до виплати, відповідно до наказу № Ц-2−25/1666−17 від 11 липня 2017 року. ПАТ «Українська залізниця». На підтвердження цього надано лише посилання на електронну сторінку профспілки залізничників і транспортних будівельників, яка жодним чином не підтверджує, яким саме працівникам та у якому розмірі нарахована винагорода.
Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Згідно з частиною шостою ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815, місцезнаходження юридичної особи м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп номер_1, адреса: адреса_1) суму заборгованості із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 11 689 гривень 20 копійок; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, що складає 96 188, 04 грн.; суму компенсації у розмірі 1 769, 25 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдрпоу 40075815, місцезнаходження юридичної особи м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в дохід Держави судовий збір 1096, 46 грн.
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2020.

Суддя Т. Г. Ільєва