ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ": невыплата зарплаты
Судья [Ч.] В.Г.
Дело №644/2000/21
Производство № 2/644/1539/21
15.11.2021
Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И
15 ноября 2021 года .. .
Орджоникидзевский районный суд г. Харькова в составе:
Председательствующего судьи – [Ч.] В.Г.,
при участии:
секретаря судебных заседаний – Телицына А.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в помещении Орджоникидзевского районного суда г. Харькова.льное дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, морального вреда, -
В С Т А Н О В И В:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ГП «Завод «Электротяжмаш» в котором просил суд взыскать с ответчика в его пользу: средний заработок за время задержки выплаты заработной платы при увольнении в размере 25 146, 24 грн., моральный ущерб в размере 1 000 грн. и судебные издержки, составляющиеься с уплаченного судебного сбора в размере 908 грн. и расходов на юридическую помощь на сумму 5000 грн.
Исковые требования особа_1 обоснованы тем, что с 24.11.2003 года по 08.10.2020 года истец работал в ГП «Завод «Электротяжмаш» в должности слесаря по эксплуатации и ремонта газового оборудования и в дальнейшем должности стержневика машинного формирования 3 разряда. 08.10.2020 года истец особа_1 был уволен из ч.3 ст.38 КЗоТ Украины. Ответчик ГП «Завод «Электротяжмаш» не провел полныйрасчет с истцом, не выплатил заработную плату за август, сентябрь, октябрь 2020 года в общем размере 69 964, 17 грн. Учитывая длительное и системное нарушение ответчиком сроков выплаты заработной платы истец 18.12.2020 г. подал заявление о выдаче судебного приказа о взыскании с ответчика задолженности по заработной плате. 22.12.2020 года Орджоникидзевским районным судом г. Харькова был издан судебный приказ и 30.12.2020 ответчик уплатил сумму задолженности по заработной платетной платы путем перечисления денег на банковский счет истца. Истецом особа_1 в исковом заявлении произведен расчет среднего заработка за время задержки выплаты работнику сумм, подлежащих выплате при увольнении, за период с 09 октября 2020 года по 30 декабря 2020 года, то есть до дня выплаты заработной платы, который по расчету истца14 24 грн., и рассчитан следующим образом: 56 дней (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 449, 04 грн. (среднедневная заработная платана плата).Также, истец особа_1 просит суд взыскать с ответчика моральный ущерб в размере 10 000 грн., состоящий в моральных страданиях, унижении, потери нормальных жизненных связей, тяжелом материальном положении. Кроме того, истец особа_1 просит суд взыскать с ответчика понесенные судебные издержки, которые состоят из уплаченного судебного сбора в размере 908 грн. и расходов на юридическую помощь на сумму 5000 грн.
По постановлению Орджоникидзевского районного суда г. Харькова от 19.03.2021 годапроизводство по делу открыто, принято проводить рассмотрение в порядке упрощенного искового производства.
30.04.2021 года представителем ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» предоставлен отзыв на исковое заявление, в котором представитель ответчика отмечает, что истцом предоставлен неверный расчет размера среднего заработка за период задержки выплаты заработной платы за период с 08.10.2020 года 30.12.2020 года (день фактического расчета), который составляет 43 рабочих дней, а не 56 дней, как ррассчитал истец, а именно октябрь 2020 - 11 рабочих дней, ноябрь - 17, декабрь - 15, и составляет 19 308 грн. 72 коп., а именно 43 дня (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 449, 04 грн. (Среднедневная заработная плата).
Указанная разница рабочих дней обусловлена наличием приказа и.о. генерального директора ГП «Завод «Электротяжмаш» от 24.07.2020 года №309 «Об установлении неполной рабочей недели», которым с 01.10.2020 года на предприятии установлена неполная рабочая неделяпонедельник, вторник, среда, четверг. Кроме того, приказом от 21.10.2020 №427 «Об установлении неполного рабочего времени в декабре 2020 и январе 2021 года».
Кроме того, представитель ответчика просит уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика на 80%, а именно до 3 861, 74 грн., что учтет оптимальный баланс интересов сторон в споре. При этом представитель ответчика просит суд учесть непродолжительное времяи период задержки расчета, объективно сверхтяжелое экономическое и политическое состояние, когда ответчик принимает все возможные меры для сохранения рабочих мест и полноценного функционирования отрасли.
Кроме того, требование о возмещении морального вреда представитель истца считает необоснованным и не подлежащим удовлетворению, поскольку истцом не предоставлено доказательств того, что ему были причинены моральные страдания по вине работодателя, и не доказано, что именно невыплата заработной платы стала причиной.ной нравственных страданий истца. Кроме того, по состоянию на 30.12.2020 заработная плата была выплачена истцу в полном объеме, в том числе выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка.
Относительно взыскания расходов на юридическую помощь представитель ответчика ссылается на то, что истцом не подтверждено надлежащими и допустимыми доказательствами выполнения адвокатом объемов и стоимости услуг юридической помощи, а заявленные расходы несоразмерны со сложностью дела.
Истец в судебное заседаниене явился, о слушании дела сообщался своевременно и должным образом, о причинах неявки суда не сообщил.
Представитель ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» в судебное заседание не явился, о слушании дела сообщался своевременно и должным образом, о причинах неявки суд не сообщил.
Суд, исследовав материалы гражданского дела, установил следующие факты и соответствующие их правоотношения.
Истец особа_1 24.11.2003 года был принят на работу в ГП «Завод «Электротяжмаш» на должность слюсаря по эксплуатации и ремонту газового оборудования.
08.10.2020 года истец особа_1 был уволен из ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, из приказа руководителя ГП «Завод «Электроважмаш» Савюк Л.В. №456 от 08.10.2020 года.
Согласно справке ГП «Завод «Электротяжмаш» № 996 от 11.11.2021 года, задолженность по заработной плате лицо_1 составляет 69 964 грн. 17 коп.: за август -7 968 грн. 01 коп., за сентябрь – 10892 грн. 06 коп., за октябрь – 51 104 грн. 10 коп. (в т.ч. компенсация при увольнениии выходная помощь); среднедневная заработная плата составляет 449, 04 грн.
22.12.2020 года Орджоникидзевским районным судом г. Харькова издан судебный приказ о взыскании с ГП «Завод «Электротяжмаш» в пользу особа_1 указанной суммы задолженности с учетом судебных издержек.
30.12.2020 года ГП «Завод «Электротяжмаш» была выплачена задолженность по заработной плате в сумме 69 964 грн. 17 коп.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать правоработнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику приувольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1 ст.117 КЗоТ).
В п. 20 постановления Пленума Верховного судав Украине от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» отмечено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения , организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, – на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины стягивает на корысть работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его до рассмотрения дела по дню вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Построки исчисления средней заработной платы, утвержденной постановлением КМУ от 08.02.1995 №100.
Согласно п. 2 Порядка № 100, исчисление средней заработной платы для оплаты времени ежегодного отпуска, дополнительных отпусков по учебе, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или для выплаты компенсации за неиспользованные отпуска производится исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска или выплаты компенции за неиспользованные отпуска. Во всех остальных случаях сохранение средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
В соответствии с п. 5 раздела IV Порядка начисления выплатво всех случаях сохранения средней заработной платы проводится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы, которая согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные от числа рабочих рабочих (в течение двух месяцев рабочих). в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Пунктом 8 раздела ІІІ Порядка №100 определено, что начисление рассчитываемых выплатиз средней заработной платы за последние два месяца работы производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней/часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренныхм законодательством, – на число календарных дней за этот период.
Учитывая приведенные законодательные предписания и установленные обстоятельства спорных правоотношений, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца особа_1 и выдав ему трудовую книжку, ответчик ГП «Завод «Электротяжмаш» свою обязанность по проведению с истцом полного расчета в день увольнения не осуществил, а поэтому есть основания для применения к ответчику ГП «Завод «Электротяжмаш» ответственности за задержку расчета при нльные, предусмотренную ст.117 КЗоТ Украины.
Решая вопрос размера среднего заработка за все время задержки, подлежащей взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца, рассчитанного в соответствии с требованиями Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №1 449, 04 грн. Указанный размер среднедневного заработка истца лицо_1 не оспаривается сторонами по делу.
После определениясреднедневной заработной платы как расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на число рабочих дней в расчетном периоде.
Исходя из расчета истца особа_1 по состоянию на 30.12.2020 время задержки расчета с истцом составляет 56 календарных дней (с 09.10.2020 года по 30.12.2020 года).
Вместе с этим, представником ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» суда предоставлен приказ в.и.о. генерального директора ГП «Завод «Электротяжмаш» от 24.07.2020 №309 «Об установлении неполной рабочей недели» и приказ от 21.10.2020 года №427 «Об установлении неполного рабочего времени в декабре 2020 и январе 2021 года».
Учитывая приведенные приказы количество рабочих дней на предприятии за период задержки расчета перед истцом составляет 43 рабочих дней, а не 56 дней, как рассчитал истец, а именно октябрь 2020 -11 рабочих дней, ноябрь – 17, декабрь – 15. , и составляет 19 308 грн. 72 коп. Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, не произведенного при увольнении, за период с 08.10.2020 года по 30.12.2021 года, в сумме 19 308 грн. 72 коп.
Расчет произведен судом следующим образом: 43 дня (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 449, 04 грн. (среднедневная заработная плата) = 19 308 грн. 72 коп., следовательно исковое требование истца особа_1 об удержании среднего заработка за время задержки выплаты работнику сумм, подлежащих выплате при увольнении, подлежит частичному удовлетворению.
Относительно ходатайства представителя ГП «Завод «Электротяжмаш» об уменьшении размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика, до 80%, а именно до 3 861 грн. 74 коп., суд отмечает следующее.
Так, в ходатайстве представитель ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» ссылается на непродолжительный пэриод задержки расчета, объективно сверхтяжелое экономическое и политическое состояние предприятия, погашение задолженности по заработной плате, что по мнению представителя ответчика является основанием для уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика. Однако с такими ссылками представителя ответчика суд согласиться не может исходя из следующего.
Да, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провесты с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности наступает предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины ответственность.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за проделанную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимой для обеспечения его жизни.
Однако, установленный статьею 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности учета справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 года по делу №761/9584/15-ц(производство №14-623цс18) сделан правовой вывод, согласно которому.среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, при этом суду необходимо учитывать:
1) Размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором.
2) Период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с моментанарушение права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
3) Вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника.
4) Другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчетпри увольнении.
Следовательно, суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника. При этом суд считает, что взыскание с ответчика среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника в размере 19 308 грн. 72 коп. отвечает целям соблюдения разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Учитывая изложенное, исковые требования истца особа_1 об удержании среднего заработка завсе время задержки расчета подлежит частичному удовлетворению, а именно в размере 19 308 грн. 72 коп., что соответствует приведенным расчетам, а основания для уменьшения среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника отсутствуют.
Оценивая обоснованность аргументов, приведенных истцом обоснование требования об удержании с ответчика 10 000 грн. на возмещение морального вреда, суд приходит к такому.
Согласно части первой статьи 23 ГК Украины, лицо имеет право насожаление морального вреда, причиненного нарушением его прав.
Согласно общим основаниям гражданско-правовой ответственности обязательному выяснению при разрешении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния его причинителя, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в ее причинении.
Кроме того, согласно разъяснениям, содержащимся в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины №4 вид 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», суд, при разрешении спора о возмещении морального (неимущественного) ущерба должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу моральных или физических страданий или потерь неимущественного характера , при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) они причинены, в какой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему вред и из чего он при этом исходит, а также другие оставления, имеющие значение для разрешения спора. Размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.п.), которые понес истец, характер неимущественных потерь (их продолжительности, возможности, восстановления и т.д.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимыедни для восстановления предыдущего состояния При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Учитывая изложенное, суд приходит к выводу, что лицо_1 было нанесено моральный вред действиями ответчика, и состоящее в душевных страданиях, которые он испытал, однако, в случае несостоятельности. ., поскольку суду не предоставлено доказательств на подтверждение того, что истцу был причинен моральный ущерб в размери, определенным последней. В связи с отсутствием таких фактических данных, свидетельствующих о наличии обстоятельств, имеющих существенное значение для решения вопроса об обоснованности заявленного требования о возмещении морального вреда именно в размере, определенном истцом, суд приходит к выводу, что иск в этой части подлежит частичному удовлетворению.
Определяя размер денежной компенсации морального вреда, причиненного особа_1 в результате действий ответчика, суд исходит из принципов разумности ии приходит к выводу, что 1000 грн. будет справедливой и в достаточной степени компенсации морального вреда, причиненного истцу.
Относительно искового требования истца особа_1 о взыскании с ответчика расходов на юридическую помощь в сумме 5000, 00 грн., суд отмечает следующее.
В соответствии с ч.1 ст.137 ГПК Украины, расходы, связанные с юридической помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства.
В соответствии с ч.2 ст.137 ГПК Украины, по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных издержек:
1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.п., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении юридической помощии на основании соответствующих доказательств об объеме предоставленных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом;
2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления юридической помощи, устанавливается согласно условиям договора о предоставлении юридической помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
В соответствии с ч.3 ст.137 ГПК Украины, для определения рразмера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела представляет детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для оказания юридической помощи.
В подтверждение понесенных истцом особа_1 расходов на юридическую помощь истцом предоставлен договор о предоставлении правовой помощи от 09.03.2021 года, согласно которому истцом был заключен договор с адвокатом [Н.] А.И, с которого усматривается, что при предоставлении юридических услуг размер гонорара составляет 5000 грн.
При таких обстоятельствах суд приходит к выводу о наличии оснований для взыскания с ответчика в пользу истца понесенных им расходов на профессиональную юридическую помощь в размере 1 000, 00 грн., что соответствует соразмерности со сложностью дела и выполненных адвокатом работ. Ссылку представителя ответчика на ненадлежащее подтверждение расходов истца на юридическую помощь суд считает безосновательными.
В соответствии с требованиями ст.141 ГПК Украины, учитывая, что истец [О.] от уплаты судебного сбора за исковые требования об удержании среднего заработка за все время задержки расчета, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 697 грн. 34 коп., за частично удовлетворенное исковое требование о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета, то есть пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Кроме того, согласно ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежит взысканию судебный сбор в размере 9 грн. 08 коп., за частично удовлетворенное исковое требование о взыскании морального вреда.
Руководствуясь ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 430 ГПК Украины, ст.ст. 47, 116, 117КЗоТ, Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, Пленумом Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», , суд –
В И Р И Ш И В:
Иск лицо_1 к Государственномупредприятия «Завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, морального ущерба – удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: пр. Московский, 299, г. Харьков) в пользу лицо_1 (регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика НОМ) увольнении в размере 19 308 грн. 72 коп.
бедруты с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: пр.Московский, 299, г.Харьков) в пользу лицо_1 (регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1: регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1)
В удовлетворении иска в другой части – отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: г.Харьков, пр.Московский, 299) в пользу государства в лице Государственной судебное администрации Украины судебный сбор в размере 697 грн. 34 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: г.Харьков, пр.Московский, 299) в пользу лицо_1 (регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика НОМ). 08 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: г.Харьков, пр.Московский, 299) в пользу лицо_1 (реестрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1 , место регистрации: адрес_1 ) судебные расходы правовую помощь на сумму 1000 грн.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня провозглашения решения в Харьковский апелляционный суд, а если в судебном заседании была объявлена только вступительная и резолютивная части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляетсясо дня составления полного судебного решения.
Полный текст решения был составлен 19 ноября 2021 года.
Председательствующий - судья: .. . .
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [Ч.] В. Г.
Справа № 644/2000/21
Провадження № 2/644/1539/21
15.11.2021
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2021 року м. Харків.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді – [Ч.] В.Г.,
за участю:
секретаря судових засідань – Теліцина А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Завод «Електроважмаш» в якому, просив суд стягнути з відповідача на його користь: середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 25 146, 24 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Позовні вимоги особа_1 обґрунтовані тим, що з 24.11.2003 року по 08.10.2020 року позивач працював в ДП «Завод «Електроважмаш» на посаді слюсаря по експлуатації та ремонту газового обладнання та у подальшому на посаді стрижневика машинного формування 3 розряду. 08.10.2020 року позивача особа_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» не провів повний розрахунок з позивачем, не виплатив заробітну плату за серпень, вересень, жовтень 2020 року у загальному розмірі 69 964, 17 грн. Враховуючи довготривале та системне порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивач 18.12.2020 р. подав заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі. 22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ та 30.12.2020 року відповідач сплатив суму заборгованості із заробітної плати шляхом перерахування грошей на банківський рахунок позивача. Позивачем особа_1 у позовній заяві проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, за період з 09 жовтня 2020 року по 30 грудня 2020 року, тобто до дня виплати заробітної плати, який за розрахунком позивача склав 25 146, 24 грн., та розрахований наступним чином: 56 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449, 04 грн. (середньоденна заробітна плата).Також, позивач особа_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., яка полягає у моральних стражданнях, приниженні, втрати нормальних життєвих зв`язків, скрутному матеріальному становищі. Крім того, позивач особа_1 просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.03.2021 року провадження по справі відкрито, ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
30.04.2021 року представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що позивачем надано невірний розрахунок розміру середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати за період з 08.10.2020 року (день звільнення) по 30.12.2020 року (день фактичного розрахунку), який складає 43 робочих днів, а не 56 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 11 робочих днів, листопад - 17, грудень – 15, та складає 19 308 грн. 72 коп., а саме 43 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449, 04 грн. (середньоденна заробітна плата).
Вказана різниця робочих днів обумовлена наявністю наказу т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня», яким з 01.10.2020 року на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями : понеділок, вівторок, середа, четвер. Крім того, наказом від 21.10.2020 року №427 «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 та січні 2021 року».
Крім того, представник відповідача просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача на 80%, а саме до 3 861, 74 грн., що врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі. При цьому представник відповідача просить суд враховати нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан, коли відповідач вживає всіх можливих заходів задля збереження робочих місць та повноцінного функціонування галузі.
Крім того, вимогу про відшкодування моральної шкоди представник позивача вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань з вини роботодавця, та не доведено, що саме невиплата заробітної плати стала причиною моральних страждань позивача. Крім того, станом на 30.12.2020 року заробітна плата була виплачена позивачу в повному обсязі, в тому числі вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, а заявлені витрати є неспівмірними із складністю справи.
Позивач в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти та відповідні їх правовідносини.
Позивач особа_1 24.11.2003 року був прийнятий на роботу до ДП «Завод «Електроважмаш» на посаду слюсаря по експлуатації та ремонту газового обладнання.
08.10.2020 року позивача особа_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, на підставі наказу керівника ДП «Завод «Електроважмаш» Савюк Л.В. № 456 від 08.10.2020 року.
Згідно довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 996 від 11.11.2021 року заборгованість із заробітної плати особа_1 складає 69 964 грн. 17 коп.: за серпень -7 968 грн. 01 коп., за вересень – 10892 грн. 06 коп., за жовтень – 51104 грн. 10 коп. ( в т.ч. компенсація при звільненні та вихідна допомога); середньоденна заробітна плата складає 449, 04 грн.
22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 зазначеної суми заборгованості з урахуванням судових витрат.
30.12.2020 року ДП «Завод «Електроважмаш» було виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 69 964 грн. 17 коп.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оформивши звільнення позивача особа_1 та видавши йому трудову книжку, відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 449, 04 грн. Вказаний розмір середньоденного заробітку позивача особа_1 не оспорюється сторонами по справі.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Виходячи з розрахунку позивача особа_1 станом на 30.12.2020 року час затримки розрахунку із позивачем складає 56 календарних днів (з 09.10.2020 року по 30.12.2020 року).
Разом з цим, представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» суду надано наказ т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказ від 21.10.2020 року №427 «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 та січні 2021 року».
Враховуючи наведені накази кількість робочих днів на підприємстві за період затримки розрахунку перед позивачем складає 43 робочих днів, а не 56 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 11 робочих днів, листопад - 17, грудень – 15. , та складає 19 308 грн. 72 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні, за період з 08.10.2020 року по 30.12.2021 року, в сумі 19 308 грн. 72 коп.
Розрахунок проведений судом наступним чином: 43 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449, 04 грн. (середньоденна заробітна плата) = 19 308 грн. 72 коп., отже позовна вимога позивача особа_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання представника ДП «Завод «Електроважмаш» про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача, до 80%, а саме до 3 861 грн. 74 коп., суд зауважує наступне.
Так, у клопотанні представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» посилається на нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан підприємства, погашення заборгованості із заробітної плати, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача. Проте, з такими посиланнями представника відповідача суд погодитись не може, виходячи з наступного.
Так, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок, згідно якого суд має право зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, при цьому суду необхідно враховувати:
1) Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2) Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3) Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
4) Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При цьому суд вважає, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника у розмірі 19 308 грн. 72 коп. відповідає меті дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.
Враховуючи викладене, позовна вимоги позивача особа_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 19 308 грн. 72 коп., що відповідає наведеним розрахункам, а підстави для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника -відсутні.
Оцінюючи обґрунтованість аргументів, наведених позивачем в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд приходить до такого.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості, відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що особа_1 було заподіяно моральну шкоду діями відповідача, і яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, проте, суд не може погодиться з розміром компенсації такої шкоди, яка визначена позивачем в сумі 10 000 грн., оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано моральну шкоду у розмірі, визначеним останнєю. У зв`язку з відсутністю таких фактичних даних, що свідчили б про наявність обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі, який визначений позивачем, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої особа_1 внаслідок дій відповідача, суд виходить з принципів розумності і справедливості та приходить до висновку, що 1000 грн. буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу.
Щодо позовної вимоги позивача особа_1 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 5000, 00 грн., суд зауважує наступне.
У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем особа_1 витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09.03.2021 року, згідно якого позивачем було укладено договір з адвокатом Новаковим А.І, з якого вбачається, що за надання юридичних послуг розмір гонорару складає 5000 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000, 00 грн., що відповідає співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Посилання представника відповідача на неналежне підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суд вважає безпідставними.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач особа_1 звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 697 грн. 34 коп., за частково задоволену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 грн. 08 коп., за частково задоволену позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд –
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: пр. Московський, 299, м. Харків) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 308 грн. 72 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: пр. Московський, 299, м. Харків) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 697 грн. 34 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) судовий збір у розмірі 9 грн. 08 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 1000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя: В. Г. [Ч.]
Дело №644/2000/21
Производство № 2/644/1539/21
15.11.2021
Р И Ш Е Н Н Я
И М Е Н Е М У К Р А И Н И
15 ноября 2021 года .. .
Орджоникидзевский районный суд г. Харькова в составе:
Председательствующего судьи – [Ч.] В.Г.,
при участии:
секретаря судебных заседаний – Телицына А.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в помещении Орджоникидзевского районного суда г. Харькова.льное дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, морального вреда, -
В С Т А Н О В И В:
Истец особа_1 обратился в суд с иском к ГП «Завод «Электротяжмаш» в котором просил суд взыскать с ответчика в его пользу: средний заработок за время задержки выплаты заработной платы при увольнении в размере 25 146, 24 грн., моральный ущерб в размере 1 000 грн. и судебные издержки, составляющиеься с уплаченного судебного сбора в размере 908 грн. и расходов на юридическую помощь на сумму 5000 грн.
Исковые требования особа_1 обоснованы тем, что с 24.11.2003 года по 08.10.2020 года истец работал в ГП «Завод «Электротяжмаш» в должности слесаря по эксплуатации и ремонта газового оборудования и в дальнейшем должности стержневика машинного формирования 3 разряда. 08.10.2020 года истец особа_1 был уволен из ч.3 ст.38 КЗоТ Украины. Ответчик ГП «Завод «Электротяжмаш» не провел полныйрасчет с истцом, не выплатил заработную плату за август, сентябрь, октябрь 2020 года в общем размере 69 964, 17 грн. Учитывая длительное и системное нарушение ответчиком сроков выплаты заработной платы истец 18.12.2020 г. подал заявление о выдаче судебного приказа о взыскании с ответчика задолженности по заработной плате. 22.12.2020 года Орджоникидзевским районным судом г. Харькова был издан судебный приказ и 30.12.2020 ответчик уплатил сумму задолженности по заработной платетной платы путем перечисления денег на банковский счет истца. Истецом особа_1 в исковом заявлении произведен расчет среднего заработка за время задержки выплаты работнику сумм, подлежащих выплате при увольнении, за период с 09 октября 2020 года по 30 декабря 2020 года, то есть до дня выплаты заработной платы, который по расчету истца14 24 грн., и рассчитан следующим образом: 56 дней (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 449, 04 грн. (среднедневная заработная платана плата).Также, истец особа_1 просит суд взыскать с ответчика моральный ущерб в размере 10 000 грн., состоящий в моральных страданиях, унижении, потери нормальных жизненных связей, тяжелом материальном положении. Кроме того, истец особа_1 просит суд взыскать с ответчика понесенные судебные издержки, которые состоят из уплаченного судебного сбора в размере 908 грн. и расходов на юридическую помощь на сумму 5000 грн.
По постановлению Орджоникидзевского районного суда г. Харькова от 19.03.2021 годапроизводство по делу открыто, принято проводить рассмотрение в порядке упрощенного искового производства.
30.04.2021 года представителем ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» предоставлен отзыв на исковое заявление, в котором представитель ответчика отмечает, что истцом предоставлен неверный расчет размера среднего заработка за период задержки выплаты заработной платы за период с 08.10.2020 года 30.12.2020 года (день фактического расчета), который составляет 43 рабочих дней, а не 56 дней, как ррассчитал истец, а именно октябрь 2020 - 11 рабочих дней, ноябрь - 17, декабрь - 15, и составляет 19 308 грн. 72 коп., а именно 43 дня (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 449, 04 грн. (Среднедневная заработная плата).
Указанная разница рабочих дней обусловлена наличием приказа и.о. генерального директора ГП «Завод «Электротяжмаш» от 24.07.2020 года №309 «Об установлении неполной рабочей недели», которым с 01.10.2020 года на предприятии установлена неполная рабочая неделяпонедельник, вторник, среда, четверг. Кроме того, приказом от 21.10.2020 №427 «Об установлении неполного рабочего времени в декабре 2020 и январе 2021 года».
Кроме того, представитель ответчика просит уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика на 80%, а именно до 3 861, 74 грн., что учтет оптимальный баланс интересов сторон в споре. При этом представитель ответчика просит суд учесть непродолжительное времяи период задержки расчета, объективно сверхтяжелое экономическое и политическое состояние, когда ответчик принимает все возможные меры для сохранения рабочих мест и полноценного функционирования отрасли.
Кроме того, требование о возмещении морального вреда представитель истца считает необоснованным и не подлежащим удовлетворению, поскольку истцом не предоставлено доказательств того, что ему были причинены моральные страдания по вине работодателя, и не доказано, что именно невыплата заработной платы стала причиной.ной нравственных страданий истца. Кроме того, по состоянию на 30.12.2020 заработная плата была выплачена истцу в полном объеме, в том числе выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка.
Относительно взыскания расходов на юридическую помощь представитель ответчика ссылается на то, что истцом не подтверждено надлежащими и допустимыми доказательствами выполнения адвокатом объемов и стоимости услуг юридической помощи, а заявленные расходы несоразмерны со сложностью дела.
Истец в судебное заседаниене явился, о слушании дела сообщался своевременно и должным образом, о причинах неявки суда не сообщил.
Представитель ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» в судебное заседание не явился, о слушании дела сообщался своевременно и должным образом, о причинах неявки суд не сообщил.
Суд, исследовав материалы гражданского дела, установил следующие факты и соответствующие их правоотношения.
Истец особа_1 24.11.2003 года был принят на работу в ГП «Завод «Электротяжмаш» на должность слюсаря по эксплуатации и ремонту газового оборудования.
08.10.2020 года истец особа_1 был уволен из ч.3 ст.38 КЗоТ Украины, из приказа руководителя ГП «Завод «Электроважмаш» Савюк Л.В. №456 от 08.10.2020 года.
Согласно справке ГП «Завод «Электротяжмаш» № 996 от 11.11.2021 года, задолженность по заработной плате лицо_1 составляет 69 964 грн. 17 коп.: за август -7 968 грн. 01 коп., за сентябрь – 10892 грн. 06 коп., за октябрь – 51 104 грн. 10 коп. (в т.ч. компенсация при увольнениии выходная помощь); среднедневная заработная плата составляет 449, 04 грн.
22.12.2020 года Орджоникидзевским районным судом г. Харькова издан судебный приказ о взыскании с ГП «Завод «Электротяжмаш» в пользу особа_1 указанной суммы задолженности с учетом судебных издержек.
30.12.2020 года ГП «Завод «Электротяжмаш» была выплачена задолженность по заработной плате в сумме 69 964 грн. 17 коп.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать правоработнику надлежаще оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику приувольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1 ст.117 КЗоТ).
В п. 20 постановления Пленума Верховного судав Украине от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» отмечено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения , организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, – на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины стягивает на корысть работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведении его до рассмотрения дела по дню вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствие в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Построки исчисления средней заработной платы, утвержденной постановлением КМУ от 08.02.1995 №100.
Согласно п. 2 Порядка № 100, исчисление средней заработной платы для оплаты времени ежегодного отпуска, дополнительных отпусков по учебе, творческого отпуска, дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, или для выплаты компенсации за неиспользованные отпуска производится исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу предоставления отпуска или выплаты компенции за неиспользованные отпуска. Во всех остальных случаях сохранение средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Работникам, проработавшим на предприятии, в учреждении, организации менее двух календарных месяцев, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время.
В соответствии с п. 5 раздела IV Порядка начисления выплатво всех случаях сохранения средней заработной платы проводится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы, которая согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением заработной платы за фактически отработанные от числа рабочих рабочих (в течение двух месяцев рабочих). в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - календарных дней за этот период.
Пунктом 8 раздела ІІІ Порядка №100 определено, что начисление рассчитываемых выплатиз средней заработной платы за последние два месяца работы производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней/часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренныхм законодательством, – на число календарных дней за этот период.
Учитывая приведенные законодательные предписания и установленные обстоятельства спорных правоотношений, суд приходит к выводу, что оформив увольнение истца особа_1 и выдав ему трудовую книжку, ответчик ГП «Завод «Электротяжмаш» свою обязанность по проведению с истцом полного расчета в день увольнения не осуществил, а поэтому есть основания для применения к ответчику ГП «Завод «Электротяжмаш» ответственности за задержку расчета при нльные, предусмотренную ст.117 КЗоТ Украины.
Решая вопрос размера среднего заработка за все время задержки, подлежащей взысканию с ответчика в пользу истца, суд исходит из размера среднедневного заработка истца, рассчитанного в соответствии с требованиями Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №1 449, 04 грн. Указанный размер среднедневного заработка истца лицо_1 не оспаривается сторонами по делу.
После определениясреднедневной заработной платы как расчетной величины для начисления выплат работнику осуществляется начисление общей суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на число рабочих дней в расчетном периоде.
Исходя из расчета истца особа_1 по состоянию на 30.12.2020 время задержки расчета с истцом составляет 56 календарных дней (с 09.10.2020 года по 30.12.2020 года).
Вместе с этим, представником ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» суда предоставлен приказ в.и.о. генерального директора ГП «Завод «Электротяжмаш» от 24.07.2020 №309 «Об установлении неполной рабочей недели» и приказ от 21.10.2020 года №427 «Об установлении неполного рабочего времени в декабре 2020 и январе 2021 года».
Учитывая приведенные приказы количество рабочих дней на предприятии за период задержки расчета перед истцом составляет 43 рабочих дней, а не 56 дней, как рассчитал истец, а именно октябрь 2020 -11 рабочих дней, ноябрь – 17, декабрь – 15. , и составляет 19 308 грн. 72 коп. Таким образом, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию средний заработок за время задержки расчета, не произведенного при увольнении, за период с 08.10.2020 года по 30.12.2021 года, в сумме 19 308 грн. 72 коп.
Расчет произведен судом следующим образом: 43 дня (количество дней задержки выплаты заработной платы) х 449, 04 грн. (среднедневная заработная плата) = 19 308 грн. 72 коп., следовательно исковое требование истца особа_1 об удержании среднего заработка за время задержки выплаты работнику сумм, подлежащих выплате при увольнении, подлежит частичному удовлетворению.
Относительно ходатайства представителя ГП «Завод «Электротяжмаш» об уменьшении размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика, до 80%, а именно до 3 861 грн. 74 коп., суд отмечает следующее.
Так, в ходатайстве представитель ответчика ГП «Завод «Электротяжмаш» ссылается на непродолжительный пэриод задержки расчета, объективно сверхтяжелое экономическое и политическое состояние предприятия, погашение задолженности по заработной плате, что по мнению представителя ответчика является основанием для уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащего взысканию с ответчика. Однако с такими ссылками представителя ответчика суд согласиться не может исходя из следующего.
Да, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провесты с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности наступает предусмотренная ст. 117 КЗоТ Украины ответственность.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за проделанную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимой для обеспечения его жизни.
Однако, установленный статьею 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональности учета справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
В постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 года по делу №761/9584/15-ц(производство №14-623цс18) сделан правовой вывод, согласно которому.среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, при этом суду необходимо учитывать:
1) Размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором.
2) Период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с моментанарушение права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
3) Вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника.
4) Другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчетпри увольнении.
Следовательно, суд приходит к выводу об отсутствии оснований для уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника. При этом суд считает, что взыскание с ответчика среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника в размере 19 308 грн. 72 коп. отвечает целям соблюдения разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Учитывая изложенное, исковые требования истца особа_1 об удержании среднего заработка завсе время задержки расчета подлежит частичному удовлетворению, а именно в размере 19 308 грн. 72 коп., что соответствует приведенным расчетам, а основания для уменьшения среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника отсутствуют.
Оценивая обоснованность аргументов, приведенных истцом обоснование требования об удержании с ответчика 10 000 грн. на возмещение морального вреда, суд приходит к такому.
Согласно части первой статьи 23 ГК Украины, лицо имеет право насожаление морального вреда, причиненного нарушением его прав.
Согласно общим основаниям гражданско-правовой ответственности обязательному выяснению при разрешении спора о возмещении морального (неимущественного) вреда подлежат: наличие такого вреда, противоправность деяния его причинителя, наличие причинной связи между вредом и противоправным деянием причинителя и вины последнего в ее причинении.
Кроме того, согласно разъяснениям, содержащимся в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины №4 вид 31.03.1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», суд, при разрешении спора о возмещении морального (неимущественного) ущерба должен выяснить, чем подтверждается факт причинения истцу моральных или физических страданий или потерь неимущественного характера , при каких обстоятельствах или какими действиями (бездействием) они причинены, в какой денежной сумме или в какой материальной форме истец оценивает причиненный ему вред и из чего он при этом исходит, а также другие оставления, имеющие значение для разрешения спора. Размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.п.), которые понес истец, характер неимущественных потерь (их продолжительности, возможности, восстановления и т.д.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимыедни для восстановления предыдущего состояния При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Учитывая изложенное, суд приходит к выводу, что лицо_1 было нанесено моральный вред действиями ответчика, и состоящее в душевных страданиях, которые он испытал, однако, в случае несостоятельности. ., поскольку суду не предоставлено доказательств на подтверждение того, что истцу был причинен моральный ущерб в размери, определенным последней. В связи с отсутствием таких фактических данных, свидетельствующих о наличии обстоятельств, имеющих существенное значение для решения вопроса об обоснованности заявленного требования о возмещении морального вреда именно в размере, определенном истцом, суд приходит к выводу, что иск в этой части подлежит частичному удовлетворению.
Определяя размер денежной компенсации морального вреда, причиненного особа_1 в результате действий ответчика, суд исходит из принципов разумности ии приходит к выводу, что 1000 грн. будет справедливой и в достаточной степени компенсации морального вреда, причиненного истцу.
Относительно искового требования истца особа_1 о взыскании с ответчика расходов на юридическую помощь в сумме 5000, 00 грн., суд отмечает следующее.
В соответствии с ч.1 ст.137 ГПК Украины, расходы, связанные с юридической помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства.
В соответствии с ч.2 ст.137 ГПК Украины, по результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместе с другими судебными издержками. Для целей распределения судебных издержек:
1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.п., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении юридической помощии на основании соответствующих доказательств об объеме предоставленных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной или подлежащей уплате соответствующей стороной или третьим лицом;
2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления юридической помощи, устанавливается согласно условиям договора о предоставлении юридической помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов.
В соответствии с ч.3 ст.137 ГПК Украины, для определения рразмера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела представляет детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для оказания юридической помощи.
В подтверждение понесенных истцом особа_1 расходов на юридическую помощь истцом предоставлен договор о предоставлении правовой помощи от 09.03.2021 года, согласно которому истцом был заключен договор с адвокатом [Н.] А.И, с которого усматривается, что при предоставлении юридических услуг размер гонорара составляет 5000 грн.
При таких обстоятельствах суд приходит к выводу о наличии оснований для взыскания с ответчика в пользу истца понесенных им расходов на профессиональную юридическую помощь в размере 1 000, 00 грн., что соответствует соразмерности со сложностью дела и выполненных адвокатом работ. Ссылку представителя ответчика на ненадлежащее подтверждение расходов истца на юридическую помощь суд считает безосновательными.
В соответствии с требованиями ст.141 ГПК Украины, учитывая, что истец [О.] от уплаты судебного сбора за исковые требования об удержании среднего заработка за все время задержки расчета, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 697 грн. 34 коп., за частично удовлетворенное исковое требование о взыскании среднего заработка за все время задержки расчета, то есть пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Кроме того, согласно ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истца подлежит взысканию судебный сбор в размере 9 грн. 08 коп., за частично удовлетворенное исковое требование о взыскании морального вреда.
Руководствуясь ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 430 ГПК Украины, ст.ст. 47, 116, 117КЗоТ, Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ от 08.02.1995 №100, Пленумом Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», , суд –
В И Р И Ш И В:
Иск лицо_1 к Государственномупредприятия «Завод «Электротяжмаш» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, морального ущерба – удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: пр. Московский, 299, г. Харьков) в пользу лицо_1 (регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика НОМ) увольнении в размере 19 308 грн. 72 коп.
бедруты с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: пр.Московский, 299, г.Харьков) в пользу лицо_1 (регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1: регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1)
В удовлетворении иска в другой части – отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: г.Харьков, пр.Московский, 299) в пользу государства в лице Государственной судебное администрации Украины судебный сбор в размере 697 грн. 34 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: г.Харьков, пр.Московский, 299) в пользу лицо_1 (регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика НОМ). 08 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Завод «Электротяжмаш» (код егрпоу 00213121, местонахождение: г.Харьков, пр.Московский, 299) в пользу лицо_1 (реестрационный номер учетной карточки налогоплательщика номер_1 , место регистрации: адрес_1 ) судебные расходы правовую помощь на сумму 1000 грн.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в течение тридцати дней со дня провозглашения решения в Харьковский апелляционный суд, а если в судебном заседании была объявлена только вступительная и резолютивная части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляетсясо дня составления полного судебного решения.
Полный текст решения был составлен 19 ноября 2021 года.
Председательствующий - судья: .. . .
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [Ч.] В. Г.
Справа № 644/2000/21
Провадження № 2/644/1539/21
15.11.2021
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2021 року м. Харків.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді – [Ч.] В.Г.,
за участю:
секретаря судових засідань – Теліцина А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Завод «Електроважмаш» в якому, просив суд стягнути з відповідача на його користь: середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 25 146, 24 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Позовні вимоги особа_1 обґрунтовані тим, що з 24.11.2003 року по 08.10.2020 року позивач працював в ДП «Завод «Електроважмаш» на посаді слюсаря по експлуатації та ремонту газового обладнання та у подальшому на посаді стрижневика машинного формування 3 розряду. 08.10.2020 року позивача особа_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. Відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» не провів повний розрахунок з позивачем, не виплатив заробітну плату за серпень, вересень, жовтень 2020 року у загальному розмірі 69 964, 17 грн. Враховуючи довготривале та системне порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивач 18.12.2020 р. подав заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі. 22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ та 30.12.2020 року відповідач сплатив суму заборгованості із заробітної плати шляхом перерахування грошей на банківський рахунок позивача. Позивачем особа_1 у позовній заяві проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, за період з 09 жовтня 2020 року по 30 грудня 2020 року, тобто до дня виплати заробітної плати, який за розрахунком позивача склав 25 146, 24 грн., та розрахований наступним чином: 56 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449, 04 грн. (середньоденна заробітна плата).Також, позивач особа_1 просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., яка полягає у моральних стражданнях, приниженні, втрати нормальних життєвих зв`язків, скрутному матеріальному становищі. Крім того, позивач особа_1 просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.03.2021 року провадження по справі відкрито, ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
30.04.2021 року представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що позивачем надано невірний розрахунок розміру середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати за період з 08.10.2020 року (день звільнення) по 30.12.2020 року (день фактичного розрахунку), який складає 43 робочих днів, а не 56 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 11 робочих днів, листопад - 17, грудень – 15, та складає 19 308 грн. 72 коп., а саме 43 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449, 04 грн. (середньоденна заробітна плата).
Вказана різниця робочих днів обумовлена наявністю наказу т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня», яким з 01.10.2020 року на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями : понеділок, вівторок, середа, четвер. Крім того, наказом від 21.10.2020 року №427 «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 та січні 2021 року».
Крім того, представник відповідача просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача на 80%, а саме до 3 861, 74 грн., що врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі. При цьому представник відповідача просить суд враховати нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан, коли відповідач вживає всіх можливих заходів задля збереження робочих місць та повноцінного функціонування галузі.
Крім того, вимогу про відшкодування моральної шкоди представник позивача вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань з вини роботодавця, та не доведено, що саме невиплата заробітної плати стала причиною моральних страждань позивача. Крім того, станом на 30.12.2020 року заробітна плата була виплачена позивачу в повному обсязі, в тому числі вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, а заявлені витрати є неспівмірними із складністю справи.
Позивач в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти та відповідні їх правовідносини.
Позивач особа_1 24.11.2003 року був прийнятий на роботу до ДП «Завод «Електроважмаш» на посаду слюсаря по експлуатації та ремонту газового обладнання.
08.10.2020 року позивача особа_1 було звільнено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, на підставі наказу керівника ДП «Завод «Електроважмаш» Савюк Л.В. № 456 від 08.10.2020 року.
Згідно довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 996 від 11.11.2021 року заборгованість із заробітної плати особа_1 складає 69 964 грн. 17 коп.: за серпень -7 968 грн. 01 коп., за вересень – 10892 грн. 06 коп., за жовтень – 51104 грн. 10 коп. ( в т.ч. компенсація при звільненні та вихідна допомога); середньоденна заробітна плата складає 449, 04 грн.
22.12.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ДП «Завод «Електроважмаш» на користь особа_1 зазначеної суми заборгованості з урахуванням судових витрат.
30.12.2020 року ДП «Завод «Електроважмаш» було виплачено заборгованість із заробітної плати в сумі 69 964 грн. 17 коп.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оформивши звільнення позивача особа_1 та видавши йому трудову книжку, відповідач ДП «Завод «Електроважмаш» свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.
Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 449, 04 грн. Вказаний розмір середньоденного заробітку позивача особа_1 не оспорюється сторонами по справі.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.
Виходячи з розрахунку позивача особа_1 станом на 30.12.2020 року час затримки розрахунку із позивачем складає 56 календарних днів (з 09.10.2020 року по 30.12.2020 року).
Разом з цим, представником відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» суду надано наказ т.в.о. генерального директора ДП «Завод «Електроважмаш» від 24.07.2020 року №309 «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказ від 21.10.2020 року №427 «Про встановлення неповного робочого часу у грудні 2020 та січні 2021 року».
Враховуючи наведені накази кількість робочих днів на підприємстві за період затримки розрахунку перед позивачем складає 43 робочих днів, а не 56 дні, як розрахував позивач, а саме жовтень 2020 року – 11 робочих днів, листопад - 17, грудень – 15. , та складає 19 308 грн. 72 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні, за період з 08.10.2020 року по 30.12.2021 року, в сумі 19 308 грн. 72 коп.
Розрахунок проведений судом наступним чином: 43 дні (кількість днів затримки виплати заробітної плати) х 449, 04 грн. (середньоденна заробітна плата) = 19 308 грн. 72 коп., отже позовна вимога позивача особа_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати працівнику сум, що підлягають виплаті при звільненні, підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання представника ДП «Завод «Електроважмаш» про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача, до 80%, а саме до 3 861 грн. 74 коп., суд зауважує наступне.
Так, у клопотанні представник відповідача ДП «Завод «Електроважмаш» посилається на нетривалий період затримки розрахунку, об`єктивно над-тяжкий економічний та політичний стан підприємства, погашення заборгованості із заробітної плати, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який підлягає стягненню з відповідача. Проте, з такими посиланнями представника відповідача суд погодитись не може, виходячи з наступного.
Так, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок, згідно якого суд має право зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, при цьому суду необхідно враховувати:
1) Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2) Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3) Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
4) Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При цьому суд вважає, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника у розмірі 19 308 грн. 72 коп. відповідає меті дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.
Враховуючи викладене, позовна вимоги позивача особа_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 19 308 грн. 72 коп., що відповідає наведеним розрахункам, а підстави для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника -відсутні.
Оцінюючи обґрунтованість аргументів, наведених позивачем в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд приходить до такого.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості, відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що особа_1 було заподіяно моральну шкоду діями відповідача, і яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, проте, суд не може погодиться з розміром компенсації такої шкоди, яка визначена позивачем в сумі 10 000 грн., оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано моральну шкоду у розмірі, визначеним останнєю. У зв`язку з відсутністю таких фактичних даних, що свідчили б про наявність обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі, який визначений позивачем, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої особа_1 внаслідок дій відповідача, суд виходить з принципів розумності і справедливості та приходить до висновку, що 1000 грн. буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу.
Щодо позовної вимоги позивача особа_1 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 5000, 00 грн., суд зауважує наступне.
У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем особа_1 витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09.03.2021 року, згідно якого позивачем було укладено договір з адвокатом Новаковим А.І, з якого вбачається, що за надання юридичних послуг розмір гонорару складає 5000 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000, 00 грн., що відповідає співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Посилання представника відповідача на неналежне підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суд вважає безпідставними.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач особа_1 звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 697 грн. 34 коп., за частково задоволену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 грн. 08 коп., за частково задоволену позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд –
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: пр. Московський, 299, м. Харків) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 308 грн. 72 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: пр. Московський, 299, м. Харків) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 697 грн. 34 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) судовий збір у розмірі 9 грн. 08 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» (код єдрпоу 00213121, місцезнаходження: м. Харків, пр. Московський, 299) на користь особа_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1 , місце реєстрації: адреса_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 1000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя: В. Г. [Ч.]
Полезный отзыв?
(1)
Завод и фабрика: отзывы о работе в Харькове (40 отзывов) →
Отзывы о работе слесарящем в Харькове (3 отзыва) →
Работа в Харькове (1442 отзыва) →
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 24.11.2021
Судья [И.] И.К. Дело №644/4661/21 Производство № 2/644/2042/21 24.11.2021 решение именем украины 24 ноября 2021 года Орджоникидзевский районный суд г. Харькова в составе: председательствующего – судьи [И.] И.К., при секретаре – [З.] М.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело № 644/4661/21 по иску особа_1 к Государственному пре...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 11.11.2021
Судья [З.] О.Г. Дело №644/5760/21 Производство № 2/644/2262/21 11.11.2021 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 11 ноября 2021 года Орджоникидзевский районный суд г. Харькова в составе: председательствующего судьи – [З.] О.Г., с участием секретаря – Лагир А.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г. Харькова в порядке упрощенного исковог...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 10.11.2021
чугуевский городский СУД харьковской области __________________________________________________________________________ Дело № 636/709/21 Производство № 2/636/1016/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Э Н Е М 10 ноября 2021 г. Чугуевский городской суд Харьковской области в составе: председательствующего – судьи [Г.] З.И., секретаря судебного заседания [Ш.] К.Р., рассмотрев в открытом судебном заседании в з...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 30.07.2021
Судья [Ч.] В. Г. Дело № 644/9976/20 Производство № 2/644/585/21 30.07.2021 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 30 июля 2021 г.. Харьков. Орджоникидзевский районный суд. В составе: Судьи - [Ч.] В.Г., при участии: секретаря судебных заседаний - Шеремет Е.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в помещении Орджоникидзевского районного суда...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 28.07.2021
28.07.2021 Дело № 644/4254/21 н / п 2/644/1965/21 Р Е Ш Е Н И Е именем украины 28 июля 2021 г.. Харьков Орджоникидзевский районный суд. В составе: председательствующего - судьи [С.] А.К., с участием секретаря - Трач М.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова, в порядке упрощенного искового производства, с сообщением (вызовом) с...
ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ"
Харьков | 27.07.2021
27.07.2021 Дело № 644/4236/21 н / п 2/644/1961/21 Р Е Ш Е Н И Е именем украины 27 июля 2021 г.. Харьков Орджоникидзевский районный суд. В составе: председательствующего - судьи [С.] А.К., с участием секретаря - Трач М.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении Орджоникидзевского районного суда г.. Харькова, в порядке упрощенного искового производства с сообщением (вызовом) ст...
