УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ІНДУСТРІАЛЬНОМУ РАЙОНІ М. ХАРКОВА: невыплата зарплаты
Судья [Б.] А. В.
Дело № 644/194/20
Производство № 2/644/845/20
13.07.2020
решение
именем украины
13 июля 2020 Орджоникидзевский районный суд г.Харькова в составе:
Председательствующего судьи [Б.] А.В.,
С участием секретаря судебного заседания Ступницкого К.В.,
рассмотрев в открытом заседании в Орджоникидзевского районного суда г.Харькова гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «УкрНТЦ» [Э.] «о взыскании среднего заработка за время задержкирасчета,
В:
Истцом 17.01.2020 года подано соответствующее исковое заявление о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета.
Истец просил взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 107890, 65 гривен, средний заработок за время задержки расчета за период с 27.09.2019 года по 17.01.2020 года в сумме 44926, 64 гривен, а также судебные расходы на юридическую помощь в сумме 2000 гривен. В вбґрунтування иска истец ссылался на то, что он работал в должности ведущего инженера второй категории в отделе теплогазовикористання ГП «УкрНТЦ» [Э.] «с 29.01.2018 года по 27.09.2019 года. Во время пребывания в трудовых отношениях с ответчиком последним было начислена, но не выплачена заработная плата за период с 01.12.2018 по 27.09.2019 в размере 107890, 65 грн., После его освобождения заработная плата выплачена ни была, которую просил взыскать с ответчика в его пользу. Соответственнос требованиями ст.116, 117 КЗоТ Украины в связи с невыплатой заработной платы с ответчика подлежит взысканию также средний заработок за время задержки расчета в размере 44926, 64 грн, исходя из размера среднедневной заработной платы в 591, 14 гривен, и срока задержки на момент обращения в суд 76 календарных дней. Отмечал, что он обращался в суд с заявлением о выдаче судебного приказа, который был издан 06.11.2019 года, а 06.12.2019 года по заявлению ответчика судебный приказ был отменен, что обусловило его обращения в суд. Также просил взыскать с ответчика в его пользу расходы на правовую помощь в сумме 2000 гривен.
Ответчиком, 02.03.2020 года, подано в суд отзыв на исковое заявление, в обоснование указано, что средний заработок исчисляется с начисленной зарплаты за соответствующий период без удержания налогов и обязательных платежей, и суд определяет сумму к взысканию без удержания налога и обов` языковых платежей, о чем указывает в резолютивной части решенияя, с заявленной суммы среднего заработка к взысканию невозможно сделать вывод о наличии или отсутствии сумм налогов. Поэтому, считали, что предоставленный истцом расчет не может быть принят судом. Также, ссылалась на то, что истцом уплачен судебный сбор за требования о взыскании среднего заработка. Не соглашались с требованием о взыскании правовой помощи, поскольку в договоре об оказании правовой помощи истцу от 14.10.2019 года не указаны существенные условия, договор фактически ссновные доверенности на представительство интересов физического лица, без указания в нем каких-либо существенных условий, как того требует действующее законодательство, истцом подавался вместе с исковым заявлением предварительный расчет суммы судебных расходов, им были понесены, что предоставляет суду право отказать в их возмещении. Просили отказать в удовлетворении требований о взыскании среднего заработка и расходов на профессиональную помощь.
11.03.2020 года истцом было подано ответ на отзыв, в которой позначений, расчет среднего заработка проведен в соответствии с предоставленной справки ответчиком. Кроме того, ответчик не возражал против приведенного расчета и свой расчет в отзыве не представил. Также, 30.01.2020 года был уплачен судебный сбор за требования о взыскании среднего заработка, квитанция приобщена к материалам дела. Об обоснованности понесенных расходов на правовую помощь свидетельствуют предоставленные договор об оказании правовой помощи, акт выполненных работ и квитанция. Размер расходовна правовую помощь был указан при подаче иска.
14.05.2020 года ответчиком подано в суд ходатайство об отказе в удовлетворении иска истцу в части взыскания задолженности по заработной плате, поскольку задолженность 08.05.2020 года в размере 107890, 65 гривен погашена.
29.05.2020 года в адрес суда истцом подано в суд заявление об отказе от части исковых требований, поскольку 08.05.2020 года ответчиком была осуществлена выплата причитающейся ему суммы задолженности пв заработной плате в размере 107890, 65 гривен. Постановлением от 13.07.2020 года принят отказ истца особа_1 от части исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате, производство в этой части требований закрыто и продолжено рассмотрение гражданского дела в части исковых требований лицо_1 к ГП «УкрНТЦ» [Э.] «о взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
Также, истцом подано исковое заявление об увеличении исковых требований в части вягнення среднего заработка за время задержки расчета. Истец просил взыскать с ответчика в его пользу за период с 27.09.2019 года, с момента увольнения, по 08.05.2020 года, по день фактически проведенного расчета, средний заработок в размере 89 853 гривны 28 копеек. В соответствии с приведенным истцом расчета среднего заработка рассчитанный за период с 27.09.2019 года по 08.05.2020 года, то есть за 152 дня задержки расчета и размера среднедневной заработной платы в сумме 591, 14 гривень.
Копия соответствующего заявления была направлена в адрес ответчика по почте 29.05.2020 года, а также при подаче данного заявления истцом было доплачено судебный сбор в размере 80 гривен.
Отзыва на поданное заявление со стороны ответчика в адрес суда не поступало.
Истцом подано письменное заявление о поддержке исковых требований, рассмотрения дела в его отсутствие. Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим илином, о чем свидетельствуют обратные сообщения.
Суд, исследовав материалы дела, следующее.
Истец особа_1 работал в ГП «УкрНТЦ» [Э.] «в должности ведущего инженера в отделе теплогазовикористання с 24.01.2018 года и был уволен 27.09.2019 года по соглашению сторон, что подтверждается соответствующей копией трудовой книжки.
Согласно справке о размере начисленной и не выплаченной заработной платы за период с 01.12.2018 года по 27.09.2019 года начисленная сумма к выплате и не выплачена заработная плата составляет 107890, 65 гривен.
Согласно справке ГП «УкрНТЦ» [Э.] «от 18.10.2019 года размер среднедневной заработной платы, рассчитанный в соответствии с Порядком №100, составляет 591, 14 гривен.
Согласно справке от 14.05.2020 года по состоянию на 08.05.2020 года истцу было проведено выплату заработной платы в размере 107890, 65 гривен. Указанное обстоятельство также подтверждается предоставленным истцом выпиской из учета движения средств на картковому счета АО КБ «Приватбанк», согласно которому на карточный счет на имя истца 08.05.2020 года было зачислено от ответчика зарплату в размере 107890, 65 гривен.
То есть, предметом спора в рамках данного производства, с учетом выплаченной задолженности по заработной плате, является средний заработок за время задержки расчета.
В соответствии с требованиями статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае этИнени в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 117 КЗоТ Украины установлено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенномуработнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. В данном случае, период задержки в проведении расчета составляет период с 27.09.2019 года по 08.05.2020 года, а именно 152 рабочих дня (сентябрь 2019 — 1 день, октябрь 2019 г.глазу — 22 дня, ноябрь 2019 — 21 день, Декабрь 2019 — 21 день, январь 2020 — 21 день, февраль 2020 — 20 дней, март 2020 — 21 рабочий день, апрель 2020 — 21 день, май 2020 года — 4 дня).
Согласно абз. 1 п. 8 раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08.02.1995 г.. Начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путьом умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
соответствующиев предоставленной справки о размере среднедневной заработной платы этот размер составляет 591, 14 гривен. При этом суд учитывает, что указанный размер был рассчитан непосредственно ответчиком, каких-либо возражений относительно неверного определения этого размера, со стороны ответчика, не поступало, как и других расчетов. Поэтому, суд соглашается с доводами истца о проведенном расчета и определения размера среднего заработка в сумме 89853, 28 гривень (591, 14 гривен среднедневного заработка х 152 рабочих дня задержки расчета).
Что касается доводов ответчика о невозможности принятия указанного истцом расчета, поскольку не учтено наличие или отсутствие сумм налогов, суд отмечает следующее. Согласно ч. 1 ст. 67 Конституции Украины, каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 и 14.1.180 ст. 14 Налогового кодекса Украины и ст. 7 Закона Украины «Прв сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование урегулирован порядок удержания налогов с любых выплат в пользу граждан Украины, и суды не являются субъектами, уполномоченными предоставлять толкования требований действующего законодательства.
Поскольку суд не является налоговым агентом, поэтому обязанность отчислить указанные налоги и сборы закон возлагает на работодателя.
Согласно письму ДФС от 09.06.2016 года № 12817/6 / 99−99−13−02−03−15 поскольку выплата дохода в выгляди суммы средней заработной платы, начисленной на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении работника, осуществляется уволенному работнику и не связана с отношениями Трудового найма, то такой доход облагается налоговым агентом как прочие доходы налогом на доходы физических лиц по ставке 18 проц. и военным сбором — 1, 5 процента в месяце его фактического начисления.
Кроме того, лица, имеющие статус налоговых агентов, обязаны подавать в сроки, в состояниеовлени Кодексом налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, а также суммы удержанного с них налога в контролирующий орган (п «б» п. 176.2 ст.176 Кодекса).
Суд разъясняет, что в случае удовлетворения исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суммы, суд определяет к взысканию с работодателя в пользу работника как средний заработок за время задержки расчета при увольнении ведется без веныки сумм налогов и сборов. Налоги и сборы с суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении присужденной по решению суда, подлежат начислению работодателем при исполнении соответствующего судебного решения и соответственно, вычету из суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении при выплате работнику, в результате чего выплачена работнику на основании судебного решения сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении уменьшаем налогов и сборов.
С учетом изложенного, суд считает, что исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению.
В соответствии с требованиями ч.1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Согласно п.1 ч.2 ст.141 ГПК Украины другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются в случае удовлетворения иска — на ответчика.
В соответствии с требованиями ч.1 ст.133 ГПК Встраны судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. Согласно п.1 ч.3 ст.133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
По ч.1, 2 ст.137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства. По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместес другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной илиподлежит уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов. Согласно заключенному договору между истцом и адвокатом [Ч.] А.В. №17 / 19 от 14.10.2019 года, был определен объем полномочий чток оказанию правовой помощи по акту об оказании правовой помощи в договор №17 / 19 от 14.10.2019 года адвокатом дана правовая помощь в виде составления проекта искового заявления о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета, стоимость предоставленной правовой помощи определена в 2000 гривен, с копии квитанции №1792066 от 16.01.2020 года истцом уплачено средства за оказанную правовую помощь в размере 2000 гривен. Требования о видшкодие расходов на правовую помощь были заявлены при подаче иска, расчет расходов приведен в акте выполненных работ, соответствующие расходы подтверждены квитанцией.
Согласно ч.6 ст.137 ГПК Украины обязанность доказательства несоизмеримости расходов возлагается на сторону, которая заявляет ходатайство об уменьшении расходов на оплату юридической помощи адвоката, подлежащих распределению между сторонами.
Стороной ответчика доказана не соразмерность понесенных расходов на оказание правовой помощина сумму 2000 гривен, поэтому суд считает, что расходы на предоставление правовой помощи подлежат взысканию с ответчика.
Истцом при подаче иска уплачена судебный сбор за требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета в размере 840, 80 гривен. При подаче искового заявления с увеличением исковых требований истцом предоставлено квитанцию о доплате судебного сбора на сумму 80 гривен, то есть всего целом истцом уплачен судебный сбор в размере 920, 80 гривен. Но учитывая этину иска подлежало уплате 898, 53 гривны (1% от заявленной суммы иска в размере 89853, 28 гривен). Поскольку судом исковые требования удовлетворяются в полном объеме, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный им судебный сбор в размере 898, 53 гривен. Чрезмерно уплаченный судебный сбор в размере 22, 27 гривен подлежит возврату истцу. руководствуясь ст.ст. 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264−265 ГПК Украины, суд —
принял:
Позовни требования особа_1 удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «УкрНТЦ» [Э] «в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 27.09.2019 года по 08.05.2020 года в сумме 89 853 (восемьдесят девять тысяч восемьсот пятьдесят три) рубля 28 копеек. Выплату провести за вычетом налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «УкрНТЦ» [Э] «в пользу особа_1 судебные расходы, состоящие из расходов на предоставлениеправовой помощи в сумме 2000 гривен и уплаченного судебного сбора в сумме 898 гривен 53 копейки, а всего 2898 (две тысячи восемьсот девяносто восемь) рублей 53 копейки.
Обязать УГКСУ в Индустриальном районе г.. Харькова Харьковской области (код егрпоу 37999701, адрес: 61007, г. Харьков, ул. Библика, 18) вернуть истцу особа_1 чрезмерно уплаченный судебный сбор, согласно квитанции №12 от 28.05.2020 года в размере 22 (двадцать два) гривны 27 копеек.
Полный текст решенияя изготовлен и провозглашен 13.07.2020 года.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. Апелляционную жалобу на решение суда может быть подано в Харьковский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Харьковский апелляционный суд или через Орджоникидзевский районный суд г.Харькова.
В соответствии с требованиямип.4 ч.5 ст.265 ГПК Украины:
Истец особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированный и проживающий адрес_1.
Ответчик Государственное предприятие «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности» [Э.] «, код егрпоу 31632138, юридический адрес проспект Науки, дом 9, г.Харьков, 61166.
Председательствующий судья А.В. [Б.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [Б.] О. В.
Справа № 644/194/20
Провадження № 2/644/845/20
13.07.2020
рішення
іменем україни
13 липня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді Бугери О.В.,
За участю секретаря судового засідання Ступницького К.В.,
розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
Позивачем 17.01.2020 року подано відповідну позовну заяву про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 107890, 65 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.09.2019 року по 17.01.2020 року в сумі 44926, 64 гривень, а також судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000 гривень. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він працював на посаді провідного інженера другої категорії у відділі теплогазовикористання ДП «УкрНТЦ «енергосталь» з 29.01.2018 року по 27.09.2019 року. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем останнім було нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.12.2018 по 27.09.2019 у розмірі 107890, 65 грн., після його звільнення заробітна плата виплачена не була, яку просив стягнути з відповідача на його користь. Відповідно до вимог ст.116, 117 КЗпП України у зв`язку із невиплатою заробітної плати з відповідача підлягає стягненню також середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 44926, 64 грн, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати в 591, 14 гривень, та терміну затримки на момент звернення до суду 76 календарних днів. Зазначав, що він звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, який був виданий 06.11.2019 року, а 06.12.2019 року за заявою відповідача судовий наказ було скасовано, що зумовило його звернення до суду. Також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень.
Відповідачем, 02.03.2020 року, подано до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування зазначено, що середній заробіток обчислюється з нарахованої зарплати за відповідний період без утримання податків та обов`язкових платежів, та суд визначає суму до стягнення без утримання податку та обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення, із заявленої суми середнього заробітку до стягнення не можливо зробити висновок про наявність чи відсутність сум податків. Тому, вважали, що наданий позивачем розрахунок не може бути прийнятий судом. Також, посилалась на те, що позивачем не сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку. Не погоджувались із вимогою про стягнення правової допомоги, оскільки в договорі про надання правової допомоги позивачу від 14.10.2019 року не зазначено істотні умови, договір є фактично загальною довіреністю на представництво інтересів фізичної особи, без зазначення в ньому жодних істотних умов, як того потребує діюче законодавство, позивачем не подавався разом із позовною заявою попередній розрахунок суми судових витрат, які ним були понесені, що надає суду право відмовити у їх відшкодуванні. Просили відмовити в задоволенні вимог про стягнення суми середнього заробітку та витрат на професійну допомогу.
11.03.2020 року позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що розрахунок середнього заробітку проведений відповідно до наданої довідки відповідачем. Окрім того, відповідач не заперечував проти наведеного розрахунку та свій розрахунок в відзиві не навів. Також, 30.01.2020 року було сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку, квитанція долучена до матеріалів справи. Про обґрунтованість понесених витрат на правову допомогу свідчать надані договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та квитанція. Розмір витрат на правову допомогу був зазначений при подачі позову.
14.05.2020 року відповідачем подано до суду клопотання про відмову в задоволенні позову позивачу в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки заборгованість 08.05.2020 року в розмірі 107890, 65 гривень погашена.
29.05.2020 року на адресу суду позивачем подано до суду заяву про відмову від частини позовних вимог, оскільки 08.05.2020 року відповідачем було здійснено виплату належної йому суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 107890, 65 гривень. Ухвалою від 13.07.2020 року прийнято відмову позивача особа_1 від частини позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, провадження у цій частині вимог закрито та продовжено розгляд цивільної справи в частині позовних вимог особа_1 до Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Також, позивачем подано позовну заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь за період з 27.09.2019 року, з моменту звільнення, по 08.05.2020 року, по день фактично проведеного розрахунку, середній заробіток в розмірі 89 853 гривні 28 копійок. Відповідно до наведеного позивачем розрахунку середній заробіток обрахований за період з 27.09.2019 року по 08.05.2020 року, тобто за 152 дня затримки розрахунку та розміру середньоденної заробітної плати в сумі 591, 14 гривень.
Копія відповідної заяви була направлена на адресу відповідача поштою 29.05.2020 року, а також при подачі даної заяви позивачем було доплачено судовий збір на суму 80 гривень.
Відзиву на подану заяву з боку відповідача на адресу суду не надходило.
Позивачем подано письмову заяву про підтримання позовних вимог, розгляду справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач особа_1 працював в ДП «УкрНТЦ «енергосталь» на посаді провідного інженера у відділі теплогазовикористання з 24.01.2018 року та був звільнений 27.09.2019 року за угодою сторін, що підтверджується відповідною копією трудової книжки.
Відповідно до довідки про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати за період з 01.12.2018 року по 27.09.2019 року нарахована сума до виплати та не виплачена заробітна плата складає 107890, 65 гривень.
Відповідно до довідки ДП «УкрНТЦ «енергосталь» від 18.10.2019 року розмір середньоденної заробітної плати, розрахований відповідно до Порядку №100, складає 591, 14 гривень.
Відповідно до довідки від 14.05.2020 року станом на 08.05.2020 року позивачу було проведено виплату заробітної плати в розмірі 107890, 65 гривень. Зазначена обставина також підтверджується наданим позивачем витягом з обліку руху коштів на картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого на картковий рахунок на ім`я позивача 08.05.2020 року було зараховано від відповідача зарплату в розмірі 107890, 65 гривень.
Тобто, предметом спору в рамках даного провадження, з урахуванням виплаченої заборгованості по заробітній платі, є середній заробіток за час затримки розрахунку.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 27.09.2019 року по 08.05.2020 року, а саме 152 робочих дня (вересень 2019 року — 1 день, жовтень 2019 року — 22 дня, листопад 2019 року — 21 день, грудень 2019 року — 21 день, січень 2020 року — 21 день, лютий 2020 року — 20 днів, березень 2020 року — 21 робочий день, квітень 2020 року — 21 день, травень 2020 року — 4 дні).
Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданої довідки про розмір середньоденної заробітної плати цей розмір складає 591, 14 гривень. При цьому, суд враховує, що зазначений розмір був розрахований безпосередньо відповідачем, будь-яких заперечень щодо невірного визначення цього розміру, з боку відповідача, не надходило, як і інших розрахунків. Тому, суд погоджується із доводами позивача щодо проведеного розрахунку та визначення розміру середнього заробітку в сумі 89853, 28 гривень (591, 14 гривень середньоденного заробітку х 152 робочих дня затримки розрахунку).
Що стосується доводів відповідача про неможливість прийняття наведеного позивачем розрахунку, оскільки не враховано наявність чи відсутність сум податків, суд зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99−99−13−02−03−15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами Трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором — 1, 5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до укладеного договору між позивачем та адвокатом Черкасовим О.В. №17/19 від 14.10.2019 року, було визначено обсяг повноважень щодо надання правової допомоги, за актом про надання правову допомогу до договору №17/19 від 14.10.2019 року адвокатом надано правову допомогу у вигляді складання проекту позовної заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, вартість наданої правової допомоги визначена в 2000 гривень, з копії квитанції №1792066 від 16.01.2020 року позивачем сплачено кошти за надану правову допомогу в розмірі 2000 гривень. Вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу були заявлені при подачі позову, розрахунок витрат наведений у акті виконаних робіт, відповідні витрати підтверджені квитанцією.
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною відповідача не доведено не співмірність понесених витрат на надання правової допомоги на суму 2000 гривень, тому, суд вважає, що витрати на надання правової допомоги підлягають стягненню з відповідача.
Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 840, 80 гривень. При подачі позовної заяви із збільшенням позовних вимог позивачем надано квитанцію про доплату судового збору на суму 80 гривень, тобто, всього загалом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 920, 80 гривень. Але враховуючи ціну позову підлягало сплаті 898, 53 гривні (1% від заявленої суми позову в розмірі 89853, 28 гривень). Оскільки судом позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 898, 53 гривень. Надмірно сплачений судовий збір на суму 22, 27 гривень підлягає поверненню позивачу. керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264−265 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2019 року по 08.05.2020 року в сумі 89 853 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 28 копійок. Виплату провести за вирахуванням податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» на користь особа_1 судові витрати, що складаються з витрат на надання правової допомоги в сумі 2000 гривень та сплаченого судового збору в сумі 898 гривень 53 копійки, а всього 2898 (дві тисячі вісімсот дев`яносто вісім) гривень 53 копійки.
Зобов`язати УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова Харківській області (код єдрпоу 37999701, адреса: 61007, м.Харків, вул. Біблика, 18) повернути позивачу особа_1 надмірно сплачений судовий збір, відповідно до квитанції №12 від 28.05.2020 року в розмірі 22 (двадцять дві) гривні 27 копійок.
Повний текст рішення виготовлений та проголошений 13.07.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.
Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер номер_1, що зареєстрований та проживає адреса_1.
Відповідач Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», код єдрпоу 31632138, юридична адреса проспект Науки, будинок 9, м.Харків, 61166.
Головуючий: суддя О.В. [Б.]
Дело № 644/194/20
Производство № 2/644/845/20
13.07.2020
решение
именем украины
13 июля 2020 Орджоникидзевский районный суд г.Харькова в составе:
Председательствующего судьи [Б.] А.В.,
С участием секретаря судебного заседания Ступницкого К.В.,
рассмотрев в открытом заседании в Орджоникидзевского районного суда г.Харькова гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «УкрНТЦ» [Э.] «о взыскании среднего заработка за время задержкирасчета,
В:
Истцом 17.01.2020 года подано соответствующее исковое заявление о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета.
Истец просил взыскать с ответчика в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 107890, 65 гривен, средний заработок за время задержки расчета за период с 27.09.2019 года по 17.01.2020 года в сумме 44926, 64 гривен, а также судебные расходы на юридическую помощь в сумме 2000 гривен. В вбґрунтування иска истец ссылался на то, что он работал в должности ведущего инженера второй категории в отделе теплогазовикористання ГП «УкрНТЦ» [Э.] «с 29.01.2018 года по 27.09.2019 года. Во время пребывания в трудовых отношениях с ответчиком последним было начислена, но не выплачена заработная плата за период с 01.12.2018 по 27.09.2019 в размере 107890, 65 грн., После его освобождения заработная плата выплачена ни была, которую просил взыскать с ответчика в его пользу. Соответственнос требованиями ст.116, 117 КЗоТ Украины в связи с невыплатой заработной платы с ответчика подлежит взысканию также средний заработок за время задержки расчета в размере 44926, 64 грн, исходя из размера среднедневной заработной платы в 591, 14 гривен, и срока задержки на момент обращения в суд 76 календарных дней. Отмечал, что он обращался в суд с заявлением о выдаче судебного приказа, который был издан 06.11.2019 года, а 06.12.2019 года по заявлению ответчика судебный приказ был отменен, что обусловило его обращения в суд. Также просил взыскать с ответчика в его пользу расходы на правовую помощь в сумме 2000 гривен.
Ответчиком, 02.03.2020 года, подано в суд отзыв на исковое заявление, в обоснование указано, что средний заработок исчисляется с начисленной зарплаты за соответствующий период без удержания налогов и обязательных платежей, и суд определяет сумму к взысканию без удержания налога и обов` языковых платежей, о чем указывает в резолютивной части решенияя, с заявленной суммы среднего заработка к взысканию невозможно сделать вывод о наличии или отсутствии сумм налогов. Поэтому, считали, что предоставленный истцом расчет не может быть принят судом. Также, ссылалась на то, что истцом уплачен судебный сбор за требования о взыскании среднего заработка. Не соглашались с требованием о взыскании правовой помощи, поскольку в договоре об оказании правовой помощи истцу от 14.10.2019 года не указаны существенные условия, договор фактически ссновные доверенности на представительство интересов физического лица, без указания в нем каких-либо существенных условий, как того требует действующее законодательство, истцом подавался вместе с исковым заявлением предварительный расчет суммы судебных расходов, им были понесены, что предоставляет суду право отказать в их возмещении. Просили отказать в удовлетворении требований о взыскании среднего заработка и расходов на профессиональную помощь.
11.03.2020 года истцом было подано ответ на отзыв, в которой позначений, расчет среднего заработка проведен в соответствии с предоставленной справки ответчиком. Кроме того, ответчик не возражал против приведенного расчета и свой расчет в отзыве не представил. Также, 30.01.2020 года был уплачен судебный сбор за требования о взыскании среднего заработка, квитанция приобщена к материалам дела. Об обоснованности понесенных расходов на правовую помощь свидетельствуют предоставленные договор об оказании правовой помощи, акт выполненных работ и квитанция. Размер расходовна правовую помощь был указан при подаче иска.
14.05.2020 года ответчиком подано в суд ходатайство об отказе в удовлетворении иска истцу в части взыскания задолженности по заработной плате, поскольку задолженность 08.05.2020 года в размере 107890, 65 гривен погашена.
29.05.2020 года в адрес суда истцом подано в суд заявление об отказе от части исковых требований, поскольку 08.05.2020 года ответчиком была осуществлена выплата причитающейся ему суммы задолженности пв заработной плате в размере 107890, 65 гривен. Постановлением от 13.07.2020 года принят отказ истца особа_1 от части исковых требований о взыскании задолженности по заработной плате, производство в этой части требований закрыто и продолжено рассмотрение гражданского дела в части исковых требований лицо_1 к ГП «УкрНТЦ» [Э.] «о взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
Также, истцом подано исковое заявление об увеличении исковых требований в части вягнення среднего заработка за время задержки расчета. Истец просил взыскать с ответчика в его пользу за период с 27.09.2019 года, с момента увольнения, по 08.05.2020 года, по день фактически проведенного расчета, средний заработок в размере 89 853 гривны 28 копеек. В соответствии с приведенным истцом расчета среднего заработка рассчитанный за период с 27.09.2019 года по 08.05.2020 года, то есть за 152 дня задержки расчета и размера среднедневной заработной платы в сумме 591, 14 гривень.
Копия соответствующего заявления была направлена в адрес ответчика по почте 29.05.2020 года, а также при подаче данного заявления истцом было доплачено судебный сбор в размере 80 гривен.
Отзыва на поданное заявление со стороны ответчика в адрес суда не поступало.
Истцом подано письменное заявление о поддержке исковых требований, рассмотрения дела в его отсутствие. Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим илином, о чем свидетельствуют обратные сообщения.
Суд, исследовав материалы дела, следующее.
Истец особа_1 работал в ГП «УкрНТЦ» [Э.] «в должности ведущего инженера в отделе теплогазовикористання с 24.01.2018 года и был уволен 27.09.2019 года по соглашению сторон, что подтверждается соответствующей копией трудовой книжки.
Согласно справке о размере начисленной и не выплаченной заработной платы за период с 01.12.2018 года по 27.09.2019 года начисленная сумма к выплате и не выплачена заработная плата составляет 107890, 65 гривен.
Согласно справке ГП «УкрНТЦ» [Э.] «от 18.10.2019 года размер среднедневной заработной платы, рассчитанный в соответствии с Порядком №100, составляет 591, 14 гривен.
Согласно справке от 14.05.2020 года по состоянию на 08.05.2020 года истцу было проведено выплату заработной платы в размере 107890, 65 гривен. Указанное обстоятельство также подтверждается предоставленным истцом выпиской из учета движения средств на картковому счета АО КБ «Приватбанк», согласно которому на карточный счет на имя истца 08.05.2020 года было зачислено от ответчика зарплату в размере 107890, 65 гривен.
То есть, предметом спора в рамках данного производства, с учетом выплаченной задолженности по заработной плате, является средний заработок за время задержки расчета.
В соответствии с требованиями статьи 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае этИнени в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Статьей 117 КЗоТ Украины установлено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенномуработнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора. В данном случае, период задержки в проведении расчета составляет период с 27.09.2019 года по 08.05.2020 года, а именно 152 рабочих дня (сентябрь 2019 — 1 день, октябрь 2019 г.глазу — 22 дня, ноябрь 2019 — 21 день, Декабрь 2019 — 21 день, январь 2020 — 21 день, февраль 2020 — 20 дней, март 2020 — 21 рабочий день, апрель 2020 — 21 день, май 2020 года — 4 дня).
Согласно абз. 1 п. 8 раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08.02.1995 г.. Начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путьом умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, — на число календарных дней за этот период.
соответствующиев предоставленной справки о размере среднедневной заработной платы этот размер составляет 591, 14 гривен. При этом суд учитывает, что указанный размер был рассчитан непосредственно ответчиком, каких-либо возражений относительно неверного определения этого размера, со стороны ответчика, не поступало, как и других расчетов. Поэтому, суд соглашается с доводами истца о проведенном расчета и определения размера среднего заработка в сумме 89853, 28 гривень (591, 14 гривен среднедневного заработка х 152 рабочих дня задержки расчета).
Что касается доводов ответчика о невозможности принятия указанного истцом расчета, поскольку не учтено наличие или отсутствие сумм налогов, суд отмечает следующее. Согласно ч. 1 ст. 67 Конституции Украины, каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 и 14.1.180 ст. 14 Налогового кодекса Украины и ст. 7 Закона Украины «Прв сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование урегулирован порядок удержания налогов с любых выплат в пользу граждан Украины, и суды не являются субъектами, уполномоченными предоставлять толкования требований действующего законодательства.
Поскольку суд не является налоговым агентом, поэтому обязанность отчислить указанные налоги и сборы закон возлагает на работодателя.
Согласно письму ДФС от 09.06.2016 года № 12817/6 / 99−99−13−02−03−15 поскольку выплата дохода в выгляди суммы средней заработной платы, начисленной на основании решения суда за время задержки расчета при увольнении работника, осуществляется уволенному работнику и не связана с отношениями Трудового найма, то такой доход облагается налоговым агентом как прочие доходы налогом на доходы физических лиц по ставке 18 проц. и военным сбором — 1, 5 процента в месяце его фактического начисления.
Кроме того, лица, имеющие статус налоговых агентов, обязаны подавать в сроки, в состояниеовлени Кодексом налоговый расчет сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, а также суммы удержанного с них налога в контролирующий орган (п «б» п. 176.2 ст.176 Кодекса).
Суд разъясняет, что в случае удовлетворения исковых требований о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении суммы, суд определяет к взысканию с работодателя в пользу работника как средний заработок за время задержки расчета при увольнении ведется без веныки сумм налогов и сборов. Налоги и сборы с суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении присужденной по решению суда, подлежат начислению работодателем при исполнении соответствующего судебного решения и соответственно, вычету из суммы среднего заработка за время задержки расчета при увольнении при выплате работнику, в результате чего выплачена работнику на основании судебного решения сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении уменьшаем налогов и сборов.
С учетом изложенного, суд считает, что исковые требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению.
В соответствии с требованиями ч.1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Согласно п.1 ч.2 ст.141 ГПК Украины другие судебные издержки, связанные с рассмотрением дела, возлагаются в случае удовлетворения иска — на ответчика.
В соответствии с требованиями ч.1 ст.133 ГПК Встраны судебные расходы состоят из государственной пошлины и издержек, связанных с рассмотрением дела. Согласно п.1 ч.3 ст.133 ГПК Украины к расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы на профессиональную юридическую помощь.
По ч.1, 2 ст.137 ГПК Украины расходы, связанные с правовым помощью адвоката, несут стороны, кроме случаев предоставления юридической помощи за счет государства. По результатам рассмотрения дела расходы на юридическую помощь адвоката подлежат распределению между сторонами вместес другими судебными издержками. Для целей распределения судебных расходов: 1) размер расходов на юридическую помощь адвоката, в том числе гонорара адвоката за представительство в суде и другую юридическую помощь, связанную с делом, включая подготовку к его рассмотрению, сбор доказательств и т.д., а также стоимость услуг помощника адвоката определяются согласно условиям договора о предоставлении правовой помощи и на основании соответствующих доказательств объема оказанных услуг и выполненных работ и их стоимости, уплаченной илиподлежит уплате соответствующей стороной или третьим лицом; 2) размер суммы, подлежащей уплате в порядке компенсации расходов адвоката, необходимых для предоставления правовой помощи, устанавливается в соответствии с условиями договора о предоставлении правовой помощи на основании соответствующих доказательств, подтверждающих осуществление соответствующих расходов. Согласно заключенному договору между истцом и адвокатом [Ч.] А.В. №17 / 19 от 14.10.2019 года, был определен объем полномочий чток оказанию правовой помощи по акту об оказании правовой помощи в договор №17 / 19 от 14.10.2019 года адвокатом дана правовая помощь в виде составления проекта искового заявления о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета, стоимость предоставленной правовой помощи определена в 2000 гривен, с копии квитанции №1792066 от 16.01.2020 года истцом уплачено средства за оказанную правовую помощь в размере 2000 гривен. Требования о видшкодие расходов на правовую помощь были заявлены при подаче иска, расчет расходов приведен в акте выполненных работ, соответствующие расходы подтверждены квитанцией.
Согласно ч.6 ст.137 ГПК Украины обязанность доказательства несоизмеримости расходов возлагается на сторону, которая заявляет ходатайство об уменьшении расходов на оплату юридической помощи адвоката, подлежащих распределению между сторонами.
Стороной ответчика доказана не соразмерность понесенных расходов на оказание правовой помощина сумму 2000 гривен, поэтому суд считает, что расходы на предоставление правовой помощи подлежат взысканию с ответчика.
Истцом при подаче иска уплачена судебный сбор за требования о взыскании среднего заработка за время задержки расчета в размере 840, 80 гривен. При подаче искового заявления с увеличением исковых требований истцом предоставлено квитанцию о доплате судебного сбора на сумму 80 гривен, то есть всего целом истцом уплачен судебный сбор в размере 920, 80 гривен. Но учитывая этину иска подлежало уплате 898, 53 гривны (1% от заявленной суммы иска в размере 89853, 28 гривен). Поскольку судом исковые требования удовлетворяются в полном объеме, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный им судебный сбор в размере 898, 53 гривен. Чрезмерно уплаченный судебный сбор в размере 22, 27 гривен подлежит возврату истцу. руководствуясь ст.ст. 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ст 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264−265 ГПК Украины, суд —
принял:
Позовни требования особа_1 удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «УкрНТЦ» [Э] «в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 27.09.2019 года по 08.05.2020 года в сумме 89 853 (восемьдесят девять тысяч восемьсот пятьдесят три) рубля 28 копеек. Выплату провести за вычетом налогов и сборов.
Взыскать с Государственного предприятия «УкрНТЦ» [Э] «в пользу особа_1 судебные расходы, состоящие из расходов на предоставлениеправовой помощи в сумме 2000 гривен и уплаченного судебного сбора в сумме 898 гривен 53 копейки, а всего 2898 (две тысячи восемьсот девяносто восемь) рублей 53 копейки.
Обязать УГКСУ в Индустриальном районе г.. Харькова Харьковской области (код егрпоу 37999701, адрес: 61007, г. Харьков, ул. Библика, 18) вернуть истцу особа_1 чрезмерно уплаченный судебный сбор, согласно квитанции №12 от 28.05.2020 года в размере 22 (двадцать два) гривны 27 копеек.
Полный текст решенияя изготовлен и провозглашен 13.07.2020 года.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. Апелляционную жалобу на решение суда может быть подано в Харьковский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения путем подачи апелляционной жалобы непосредственно в Харьковский апелляционный суд или через Орджоникидзевский районный суд г.Харькова.
В соответствии с требованиямип.4 ч.5 ст.265 ГПК Украины:
Истец особа_1, информация_1, идентификационный номер номер_1, зарегистрированный и проживающий адрес_1.
Ответчик Государственное предприятие «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности» [Э.] «, код егрпоу 31632138, юридический адрес проспект Науки, дом 9, г.Харьков, 61166.
Председательствующий судья А.В. [Б.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Суддя [Б.] О. В.
Справа № 644/194/20
Провадження № 2/644/845/20
13.07.2020
рішення
іменем україни
13 липня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді Бугери О.В.,
За участю секретаря судового засідання Ступницького К.В.,
розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
Позивачем 17.01.2020 року подано відповідну позовну заяву про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 107890, 65 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.09.2019 року по 17.01.2020 року в сумі 44926, 64 гривень, а також судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000 гривень. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він працював на посаді провідного інженера другої категорії у відділі теплогазовикористання ДП «УкрНТЦ «енергосталь» з 29.01.2018 року по 27.09.2019 року. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем останнім було нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.12.2018 по 27.09.2019 у розмірі 107890, 65 грн., після його звільнення заробітна плата виплачена не була, яку просив стягнути з відповідача на його користь. Відповідно до вимог ст.116, 117 КЗпП України у зв`язку із невиплатою заробітної плати з відповідача підлягає стягненню також середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 44926, 64 грн, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати в 591, 14 гривень, та терміну затримки на момент звернення до суду 76 календарних днів. Зазначав, що він звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, який був виданий 06.11.2019 року, а 06.12.2019 року за заявою відповідача судовий наказ було скасовано, що зумовило його звернення до суду. Також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень.
Відповідачем, 02.03.2020 року, подано до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування зазначено, що середній заробіток обчислюється з нарахованої зарплати за відповідний період без утримання податків та обов`язкових платежів, та суд визначає суму до стягнення без утримання податку та обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення, із заявленої суми середнього заробітку до стягнення не можливо зробити висновок про наявність чи відсутність сум податків. Тому, вважали, що наданий позивачем розрахунок не може бути прийнятий судом. Також, посилалась на те, що позивачем не сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку. Не погоджувались із вимогою про стягнення правової допомоги, оскільки в договорі про надання правової допомоги позивачу від 14.10.2019 року не зазначено істотні умови, договір є фактично загальною довіреністю на представництво інтересів фізичної особи, без зазначення в ньому жодних істотних умов, як того потребує діюче законодавство, позивачем не подавався разом із позовною заявою попередній розрахунок суми судових витрат, які ним були понесені, що надає суду право відмовити у їх відшкодуванні. Просили відмовити в задоволенні вимог про стягнення суми середнього заробітку та витрат на професійну допомогу.
11.03.2020 року позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що розрахунок середнього заробітку проведений відповідно до наданої довідки відповідачем. Окрім того, відповідач не заперечував проти наведеного розрахунку та свій розрахунок в відзиві не навів. Також, 30.01.2020 року було сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку, квитанція долучена до матеріалів справи. Про обґрунтованість понесених витрат на правову допомогу свідчать надані договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та квитанція. Розмір витрат на правову допомогу був зазначений при подачі позову.
14.05.2020 року відповідачем подано до суду клопотання про відмову в задоволенні позову позивачу в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки заборгованість 08.05.2020 року в розмірі 107890, 65 гривень погашена.
29.05.2020 року на адресу суду позивачем подано до суду заяву про відмову від частини позовних вимог, оскільки 08.05.2020 року відповідачем було здійснено виплату належної йому суми заборгованості по заробітній платі в розмірі 107890, 65 гривень. Ухвалою від 13.07.2020 року прийнято відмову позивача особа_1 від частини позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, провадження у цій частині вимог закрито та продовжено розгляд цивільної справи в частині позовних вимог особа_1 до Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Також, позивачем подано позовну заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь за період з 27.09.2019 року, з моменту звільнення, по 08.05.2020 року, по день фактично проведеного розрахунку, середній заробіток в розмірі 89 853 гривні 28 копійок. Відповідно до наведеного позивачем розрахунку середній заробіток обрахований за період з 27.09.2019 року по 08.05.2020 року, тобто за 152 дня затримки розрахунку та розміру середньоденної заробітної плати в сумі 591, 14 гривень.
Копія відповідної заяви була направлена на адресу відповідача поштою 29.05.2020 року, а також при подачі даної заяви позивачем було доплачено судовий збір на суму 80 гривень.
Відзиву на подану заяву з боку відповідача на адресу суду не надходило.
Позивачем подано письмову заяву про підтримання позовних вимог, розгляду справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач особа_1 працював в ДП «УкрНТЦ «енергосталь» на посаді провідного інженера у відділі теплогазовикористання з 24.01.2018 року та був звільнений 27.09.2019 року за угодою сторін, що підтверджується відповідною копією трудової книжки.
Відповідно до довідки про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати за період з 01.12.2018 року по 27.09.2019 року нарахована сума до виплати та не виплачена заробітна плата складає 107890, 65 гривень.
Відповідно до довідки ДП «УкрНТЦ «енергосталь» від 18.10.2019 року розмір середньоденної заробітної плати, розрахований відповідно до Порядку №100, складає 591, 14 гривень.
Відповідно до довідки від 14.05.2020 року станом на 08.05.2020 року позивачу було проведено виплату заробітної плати в розмірі 107890, 65 гривень. Зазначена обставина також підтверджується наданим позивачем витягом з обліку руху коштів на картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого на картковий рахунок на ім`я позивача 08.05.2020 року було зараховано від відповідача зарплату в розмірі 107890, 65 гривень.
Тобто, предметом спору в рамках даного провадження, з урахуванням виплаченої заборгованості по заробітній платі, є середній заробіток за час затримки розрахунку.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 27.09.2019 року по 08.05.2020 року, а саме 152 робочих дня (вересень 2019 року — 1 день, жовтень 2019 року — 22 дня, листопад 2019 року — 21 день, грудень 2019 року — 21 день, січень 2020 року — 21 день, лютий 2020 року — 20 днів, березень 2020 року — 21 робочий день, квітень 2020 року — 21 день, травень 2020 року — 4 дні).
Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданої довідки про розмір середньоденної заробітної плати цей розмір складає 591, 14 гривень. При цьому, суд враховує, що зазначений розмір був розрахований безпосередньо відповідачем, будь-яких заперечень щодо невірного визначення цього розміру, з боку відповідача, не надходило, як і інших розрахунків. Тому, суд погоджується із доводами позивача щодо проведеного розрахунку та визначення розміру середнього заробітку в сумі 89853, 28 гривень (591, 14 гривень середньоденного заробітку х 152 робочих дня затримки розрахунку).
Що стосується доводів відповідача про неможливість прийняття наведеного позивачем розрахунку, оскільки не враховано наявність чи відсутність сум податків, суд зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.
Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.
Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99−99−13−02−03−15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами Трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором — 1, 5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.
Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).
Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до укладеного договору між позивачем та адвокатом Черкасовим О.В. №17/19 від 14.10.2019 року, було визначено обсяг повноважень щодо надання правової допомоги, за актом про надання правову допомогу до договору №17/19 від 14.10.2019 року адвокатом надано правову допомогу у вигляді складання проекту позовної заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, вартість наданої правової допомоги визначена в 2000 гривень, з копії квитанції №1792066 від 16.01.2020 року позивачем сплачено кошти за надану правову допомогу в розмірі 2000 гривень. Вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу були заявлені при подачі позову, розрахунок витрат наведений у акті виконаних робіт, відповідні витрати підтверджені квитанцією.
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною відповідача не доведено не співмірність понесених витрат на надання правової допомоги на суму 2000 гривень, тому, суд вважає, що витрати на надання правової допомоги підлягають стягненню з відповідача.
Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 840, 80 гривень. При подачі позовної заяви із збільшенням позовних вимог позивачем надано квитанцію про доплату судового збору на суму 80 гривень, тобто, всього загалом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 920, 80 гривень. Але враховуючи ціну позову підлягало сплаті 898, 53 гривні (1% від заявленої суми позову в розмірі 89853, 28 гривень). Оскільки судом позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 898, 53 гривень. Надмірно сплачений судовий збір на суму 22, 27 гривень підлягає поверненню позивачу. керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264−265 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.09.2019 року по 08.05.2020 року в сумі 89 853 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три) гривні 28 копійок. Виплату провести за вирахуванням податків та зборів.
Стягнути з Державного підприємства «УкрНТЦ «енергосталь» на користь особа_1 судові витрати, що складаються з витрат на надання правової допомоги в сумі 2000 гривень та сплаченого судового збору в сумі 898 гривень 53 копійки, а всього 2898 (дві тисячі вісімсот дев`яносто вісім) гривень 53 копійки.
Зобов`язати УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова Харківській області (код єдрпоу 37999701, адреса: 61007, м.Харків, вул. Біблика, 18) повернути позивачу особа_1 надмірно сплачений судовий збір, відповідно до квитанції №12 від 28.05.2020 року в розмірі 22 (двадцять дві) гривні 27 копійок.
Повний текст рішення виготовлений та проголошений 13.07.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.
Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач особа_1, інформація_1, ідентифікаційний номер номер_1, що зареєстрований та проживає адреса_1.
Відповідач Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», код єдрпоу 31632138, юридична адреса проспект Науки, будинок 9, м.Харків, 61166.
Головуючий: суддя О.В. [Б.]
- ❓ Стоит ли работать в УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ІНДУСТРІАЛЬНОМУ РАЙОНІ М. ХАРКОВА ведущим инженером? →
- 🚇 Работа в Харків (1445 отзывов) →
