ХКЕПОП: невыплата зарплаты

"23" ноября 2021 г.


Дело №642/5686/21
Производство 2/642/2037/21
решение
именем украины

23 ноября 2021 года Ленинский районный суд г. Харькова в составе:
председательствующего судьи [Г.] В.А.
с участием секретаря [Н.] К.В.
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства без исклику (сообщение) сторон в открытом судебном заседании в городе Харькове гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к Харьковскому казенному экспериментальному протезно-ортопедическому предприятию о взыскании задолженности по выплате заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета и морального ущерба,
установил:
Истец особа_1 обратилась в суд с данным иском, в котором отметил, что он находился в трудовых отношениях с Харьковским казенным экспериментальным протезно-ортопедическим предприятием в должности слесаря ​​по механоскладским работам 6 разряда цеха протезных металлических полуфабрикатов. С лета 2020 года работодатель начал задерживать выплату заработной платы. 30.07.2021 истец был уволен с занимаемой должности по ч.3 ст. 38 КЗоТ Украины. При увольнении с работы в соответствии со справкой хкепоп от 27.07.2021 № 03/963 начислена заработная плата, но только по состоянию на 01.07.2021 в размере 64895, 83 грн. и выплачено не было по причине отсутствия средств. Заработная платаза последний рабочий месяц и компенсацию за неиспользованный отпуск при увольнении начислено не было и не получено. в сумме 8000 грн., что в сумме 72895, 83 грн., а также средний заработок за все время задержки окончательного расчета по день фактического расчета и сумму морального ущерба в размере 6000 грн.грн.
По постановлению от 26 августа 2021 года открыто производство по делу и его рассмотрение назначено в порядке упрощенного искового производства.
Ответчик подал отзыв на иск, где отметил, что истец состоял с июня 2019 в трудовых отношениях с ответчиком в должности слесаря ​​по механоскладским работам 6 разряда цеха протезных металлических полуфабрикатов. Истец уволен 30.07.2021 по собственному желанию в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условиях коллективного договора по выплате заработной платы. Сумма задолженности заработной платы перед особа_1 с учетом компенсации за дни неиспользованного отпуска по состоянию на дату увольнения составляет 77640, 73
Ответчик считает, что удовлетворены могут быть требования в части, касающейся взыскания средств, относящихся к структуре заработной платы. Что касается взыскания среднего заработка, то отметил, что необходимо учитывать не только общую сумму просроченной задолженности работодателя, но исследовать вероятныеи размер, связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных расходов истца, наличие значительных затруднений для выплаты задолженности, связанных с обязанностями уплатить долг, также необходимо учесть принцип пропорциональности, добросовестности, разумности. Относительно взыскания морального вреда отметили, что не отвечает требованиям и не подлежит удовлетворению, поскольку истцом не обоснован размер.
22.11.2021 от истец поступило заявление об увеличении исковых требований, а именно относительно размера среднегоРаботу, которую необходимо взыскать за три месяца в размере 22500 грн.
Суд, проверив материалы дела, установил следующие факты и соответствующие им правоотношения.
Как усматривается из копии трудовой книжки номер_1 особа_1 с 13.06.2019 по 30.07.2021 работал на Харьковском казенном экспериментальном протезно-ортопедическом предприятии на должности слесаря ​​по механоскладским работам 6 разряда цеха протезных металлических фабрик.
По справкам Харьковскогоказенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия от 27.07.2021 и отзыва исковое заявление задолженность по оплате труда с учетом компенсации за дни неиспользованного отпуска составила 77640, 73 грн.
Доказательств выплату указанной суммы ответчиком истцу по состоянию на день рассмотрения дела в суд не предоставлен, и факт невыплаты указанных сумм представитель ответчика не отрицал.
[С.] размер задолженности ответчика перед истцом в указанной сумме суд считает доказанным в соответствии сотзыва ответчика.
Предписаниями ст. 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ч. 1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную им работу.
Положением ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплатетруда» предусмотрено, что работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 5 статьи 97 КЗоТ Украины предусмотрено, что оплата труда работников производится в первоочередном порядке. Все остальные платежи производятся собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Согласно части второй статьи 233 КЗоТ в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеетправо обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
Ссылка представителя ответчика на то, что заявленные требования о взыскании различных составляющих начисленных сумм, поэтому в иске следует отказать, необоснованна, поскольку наличие задолженности ответчика перед истцомобщем размере 77 640 грн. 73 коп. подтверждена справкой истца и нашла свое подтверждение в отзыве ответчика, поэтому имеющиеся и предусмотренные законом основания взыскания указанной суммы, независимо от того, из каких составляющих состоит указанная задолженность.
При рассмотрении требований по взысканию средней заработной платы за время задержки расчета суд исходит из следующего.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, - в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа надлежащих увольнениеном работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, выносящий решение по существу спора.
Сведений о наличии спора о размере долга суда не предоставлено.
Судом установлено, что в день увольнения истцу, в нарушение ст.116 КЗоТ Украины, не выплачены причитающиеся суммы заработной платы, что является основанием для взыскания среднего заработка за все время задержки.
При решении указанных требований суд согласно ч. 4 ст. 263 ГПК Украины учитывает выводы по применению ст. 117 КЗоТ Украинаи, изложенные в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 года по делу №761/9584/15-ц, согласно которому суд уменьшает размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины, учитывая размер просроченной задолженности работодателя, вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении, имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканиюего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Причины невыплаты окончательного расчета при увольнении должны учитываться судом в соответствии с общими принципами гражданского законодательства, разумности, добросовестности и справедливости – при определении размера штрафных санкций, определенных упомянутой нормой ст. 117 КЗоТ Украины. Кассационным судом была сформулирована правовая позиция о необходимости применения принципа пропорциональности в спорах, возникших из предусмотренных ст. 117 КЗоТ Украины, что является определяющим для определения аналогичного характера спора и его применения.
Работник должен действовать добросовестно в реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть, должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ Украины, направленное на компенсацию работнику имущественных потерь, которые он понес вследствие несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Возмещение, которое спложидается за время задержки расчета при увольнении в соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины не отвечает признакам заработной платы, поскольку выплачивается не за проделанную работу, а за задержку расчетов при увольнении. Поэтому возмещение, предусмотренное ст. 117 КЗоТ Украины, хотя и рассчитывается исходя из среднего заработка работника, однако не является заработной платой.
В Постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26 июня 2019 года (дело №761/9584/15-ц), в пункте 87 прописано, что учитываяЭти мотивы о компенсационном характере мер ответственности в гражданском праве Большая Палата Верховного Суда приходит к выводу, что исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного ст. 117 КЗоТ Украины.
Размер этого возмещения может быть уменьшен с учетом: 1) размера просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнениятрудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; печаль; 3) вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; 4) другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Большая Палата в указанном выше постановлении отмечает, что учитывать необходимо вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности действия работника и работодателя в спорных правоотнос.инах, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении, (п.п. 91; 91 п. 1, 2, 3, 4 постановления).
[С] с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работникав зависимости от того, удовлетворяет ли он исковые требования о взыскании надлежащих уволенному работнику сумм в полном объеме или частично. Поэтому Большая Палата Верховного Суда также отступила от заключения Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 г. по делу №6-113цс16 о том, что право суда уменьшить размер среднего заработка зависит от принятия судом решения относительно частичного удовлетворения требований работника о выплате надлежащих ему при увольнении сумм в сроки, определенныест. 116 КЗоТ Украины.

В случае, когда Большая Палата Верховного Суда отступила от заключения по применению нормы права в подобных правоотношениях, изложенного в ранее принятом решении по одному из дел Верховного Суда Украины, согласно части шестой ст. 13 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» суды учитывают заключение, изложенное в постановлении Большой Палаты Верховного Суда, даже если аналогичные выводы Верховный Суд Украины сформулировал также при рассмотрении других дел (пункты 50, 88 постановления Большой Палаты Верховного Суда от 31 октября 2018 года по делу №161/12771/15-ц).
Именно такие правовые выводы приведены в п. 90-93 Постановлением ВСУ №14-623цс18.
Большая Палата Верховного Суда в указанном постановлении отметила, что для приблизительной оценки размера имущественных потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, разумно можно было бы предусмотреть, на основании данных Национального банка Украины о средневзвешенных ставках по кредитам в годовом исчислении за указанныйгод можно рассчитать размер сумм, которые работник, недополучив причитающиеся ему средства от работодателя, мог бы уплатить в виде процентов, взяв кредит с целью сохранения уровня своей жизни.
Согласно ст. 11 ГПК Украины суд определяет в пределах, установленных настоящим Кодексом, порядок осуществления производства по делу в соответствии с принципом пропорциональности, учитывая: задачи гражданского судопроизводства; обеспечение разумного баланса между частными и публичными интересами; особенности предмета спора; цену иска; составность дела; значение рассмотрения дела для сторон, время, необходимое для совершения тех или иных действий, размер судебных издержек, связанных с соответствующими процессуальными действиями и т.п.
Судом установлено, что истец уволен 30 июля 2021 года., 25 августа 2021 года он обратился с данным иском в суд.
Из расчетных листков за май 2021 года и июнь 2021 года усматривается, что за 2 месяца до увольнения в мае 2021 года заработная плата истца составила 7176, 62 грн, в мае 2021 года - 7372, 31 грн. Всего за 2 месяца его заработная плата составила 14 548, 72 грн. за 32 дня и среднедневная заработная плата составляет 454 грн. 65 коп.
В пределах заявленных исковых требований и предоставленного истцом расчета, задержка расчета имеет место период с 01 июля 2021 года по 23.11.2021(день постановления решения) и составляет 102 дня, поэтому средний заработок за время задержки выплаты заработной платы за указанный период составляет 46374 грн . 30 коп. (454, 65 грн. х 102 дн. = 46374, 3 грн).
В соответствии с наведенных выводов Верховного Суда, при рассмотрении данного дела необходимо учесть принцип пропорциональности, а также общий принцип гражданского законодательства справедливости, добросовестности и разумности (п. 6 ч. 1 ст. из ГК Украины).
Постановлением ВСУ от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц (ведение № 14-623цс18) приведены выводы о размере выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки. Так, в частности, указано, что цель возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТУкраины, заключается в компенсации работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя. Размер этого возмещения может быть уменьшен с учетом: 1) размера просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; 2) период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а такжето, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; 3) вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; 4) другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность предполагаемого размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к свлечение сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
[С] с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение и, в частности, определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев, суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, удовлетворяет ли он исковые требования о взыскании надлежащих уволенному работнику сумм в полном объеме или частично. Поэтому Большая Палата Верховного Суда также продтупил от вывода Верховного Суда Украины, сформулированного в постановлении от 27 апреля 2016 года по делу № 6-113цс16 о том, что право суда уменьшить размер среднего заработка зависит от принятия судом решения относительно частичного удовлетворения требований работника о выплате причитающихся ему при увольнении сумм в сроки , определенные статьей 116 КЗоТ Украины.
В случае, когда Большая Палата Верховного Суда отступила от заключения по применению нормы права в подобных правоотношениях, изложенного в ранее удобрениеленном решении по одному из дел Верховного Суда Украины, согласно части шестой статьи 13 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» суды учитывают вывод, изложенный в постановлении Большой Палаты Верховного Суда, даже если аналогичные выводы Верховный Суд Украины сформулировал также при рассмотрении других дел (см. пункты 50, 88 постановления Большой Палаты Верховного Суда от 31 октября 2018 г. по делу № 161/12771/15-ц).
Именно такие правовые выводы приведены в п.90-93 Постановлением ВСУ №14-623цс18.
Таким образом, суд учитывает, что: 1) размер просроченной задолженности составляет 77640, 73 грн.; 2) период задержки окончательного расчета 3) истец не указывает размер своих имущественных потерь, связанных с несвоевременным окончательным расчетом; 4) ответчик не предоставляет доказательств, что предприятие действительно находится в тяжелом материальном положении, однако, истец также не отмечает, был ли он трудоустроен после увольнения, а также не приводит никакой аргументации относительно возможности или невозможности работыустройство.
Поэтому, учитывая компенсаторный характер выплат, предусмотренных ст.117 КЗоТ Украины, суд считает, что пропорциональным нарушенным правам истца будет взыскание доли среднего заработка за время задержки расчета в размере, равном задолженности по заработной плате, то есть 36368, 59 грн.
Поскольку ответчиком нарушены права истца на выплату всех сумм, принадлежащих ему от предприятия в пользу истца из Харьковского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятиятва подлежит взысканию доля среднего заработка за время задержки расчета в размере 30000 грн.
Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истца, связанных с задержкой расчета при увольнении, а является лишь ориентировочной оценкой потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть с учетом статистических усредненных показателей.
Ссылки ответчика в возражениях на затруднительное состояние предприятия не могут быть приняты судом в качестве основания для освобождения от гражданско-правовной ответственности, поскольку, согласно ст.ст. 116, 117 КЗоТ Украины, выплата всех сумм производится в день увольнения, а в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в указанные сроки предприятие должно выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. Нахождение Харьковского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия в тяжелом материальном состоянии не может быть основанийдля отказа истцу в выплате задолженности по заработной плате.
При решении вопроса о требованиях истца о взыскании с ответчика 6 000 грн. морального вреда, суд исходит из следующего.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется статьей 237-1 КЗоТ Украины, в соответствии с положениями которой предусмотрено возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям.ти нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Частью 1 статьи 1167 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возмещается лицом, его причинившим, при наличии его вины.
В части 2 ст. 23 ГК Украины закреплено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или другим повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением в отношении него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
В силу ч.4 ст. 23 ГК Украины моральный вред возмещается независимо от имущественного вреда, подлежащего возмещению, и не связан с размером этогоо возмещении.
В пункте 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года "О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда" (с соответствующими изменениями) разъяснено, что согласно статье 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнение работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его моральным страданиям, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) ущерба возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.

Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, высказанной в постановлении от 14.12.2016г. по делу № 428/7002/14-ц, указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правовыхотношений о возмещении собственником или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда. Основанием для возмещения морального вреда согласно указанной статье является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, потере нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Определяя размер суммы, подлежащей взысканию на возмещение морального вреда, суд учитывает конкретные обстоятельства дела, характер и степень нравственных страданий истца. Невыплата заработной платы установлена ​​и подтверждена в ходе судебного разбирательства. Сам факт нарушения законного Трудового права истца свидетельствует о причинении нравственных страданий, утрате им нормальных жизненных связей, что требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Именно к такому выводу пришел Верховный Суд в постановлении от 18.01.2018г. по гражданскому делу №362/7161/15-ц, которые учитываются судом на основании ч. 4 ст. 263 ГПК Украины.
Ддействительно, невыплатой ответчиком надлежащих истцу средств, ему причинен моральный вред, заключающийся в нарушении его прав на получение оплаты за труд, что привело к моральным страданиям, нервному стрессу, нарушению обычного уклада жизни.
Таким образом, принимая во внимание те обстоятельства, что истец испытал волнение, моральные страдания, а также учитывая длительность не проведения полного расчета с ним, учитывая требования разумности и справедливости, суд считает, что с ответчика в пользу особа_1 следует взыскать в возмещение морального вреда 2000 грн. Доказательств причинения морального вреда в большем размере суду не предоставлено.
Согласно п.2 ч.1 ст. 430 ГПК Украины, суд допускает немедленное исполнение решений по делам о присуждении работнику выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Соответственно ст.5 Закона Украины "О судебном сборе" истцы при подаче иска о взыскании заработной платы освобождаются от уплаты судебного сбора.
В соответствии с ч.1ст.141 ГПК Украины судовый сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Истцом заявленные исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за все время задержки окончательного расчета удовлетворены на 84, 33%, что является основанием для взыскания в пользу государства с ответчика 765, 72 грн. 00 коп. судебного сбора
На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ГПК Украины, ст.ст. 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 21 Закона Украины«Об оплате труда» -
решил:
Иск лицо_1 к Харьковскому казенному экспериментальному протезно-ортопедическому предприятию об удержании задолженности по выплате заработной платы и среднего заработка за все время задержки окончательного расчета - удовлетворить частично.
Взыскать с Харьковского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г. Харьков, ул. Большая Афанасьевская, 112, код егрпоу 03187743) в пользу зареющего особа_1 , информация_1 рнокпп НОМЕР_2строенный по адресу: адрес_1 задолженность по заработной плате в сумме 77640, 73 грн., средний заработок за время задержки расчета в размере 30000 грн., а всего 107640 (сто семь тысяч шестьсот сорок) грн. 73 коп.
Взыскать с Харьковского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (адрес 61017, Харьковская обл., город Харьков, ул. Большая Панасовская, 112, егрпоу 03187743) в пользу особа_1 , информация_1 рнокпп номер_2 , ный ущерб в размере 2000 (две тысячи) гривен.
Решение в пределах суммы платежа за один месяц подлежит немедленному исполнению.
В удовлетворении другой части требований – отказать.
Взыскать с Харьковского казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (61017, г.Харьков, ул. Большая Афанасьевская, 112, код егрпоу 03187743) в пользу государства судебный сбор в размере 765 (семьсот шестьдесят пять) грн. 72 коп.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке непосредственно в апелляционный суд Хакиевской области путем подачи апелляционной жалобы в тридцатидневный срок со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда – если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.


Судья В.А. [Г.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

"23" листопада 2021 р.


Справа №642/5686/21
Провадження 2/642/2037/21
рішення
іменем україни

23 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Гомади В.А.
за участю секретаря Нікіфорової К.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
встановив :
Позивач особа_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому зазначив, що він перебував в трудових відносинах з Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством на посаді слюсаря з механоскладських робіт 6 розряду цеху протезних металевих напівфабрикатів. З літа 2020 року роботодавець почав затримувати виплату заробітної плати. 30.07.2021 позивач був звільнений із займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України. При звільнені з роботи відповідно до довідки хкепоп від 27.07.2021 № 03/963 нараховано заробітну плату, але лише станом на 01.07.2021 в розмірі 64895, 83 грн. та виплачено не було, з причин відсутності коштів. Заробітну плату за останній робочий місяць та компенсацію за невикористану відпустку при звільнені нараховано не було та не отримано.Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати станом на 01.07.2021 в розмірі 64895, 83 та сума коштів, що підлягає нарахуванню та виплати за останній робочий місяць у сумі 8000 грн., що в сумі становить 72895, 83 грн., а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку та суму моральної шкоди у розмірі 6000 грн.
Ухвалою від 26 серпня 2021 року відкрито провадження у справі і її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позов, де зазначив, що позивач перебував з червня 2019 року у трудових відносинах з відповідачем на посаді слюсаря з механоскладських робіт 6 розряду цеху протезних металевих напівфабрикатів. Позивач звільнений 30.07.2021 за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати. Сума заборгованості заробітної плати перед особа_1 з урахуванням компенсації за дні невикористаної відпустки станом на дату звільнення становить 77640, 73
Відповідач вважає, що задоволеними можуть бути вимоги в частині, що стосується стягнення коштів, які належать до структури заробітної плати. Щодо стягнення середнього заробітку, то зауважив, що необхідно враховувати не тільки загальну суму простроченої заборгованості роботодавця, але дослідити ймовірний розмір, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових витрат позивача, наявність значних утруднень для виплати заборгованості, пов`язаних із обов`язками сплатити борг, також необхідно врахувати принцип пропорційності, добросовісності, розумності. Щодо стягнення моральної шкоди зазначили, що не відповідає вимогам та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано розмір.
22.11.2021 від позивач надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме щодо розміру середнього заробітку, який необхідно стягнути за три місяці у розмірі 22500 грн.
Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з копії трудової книжки номер_1 особа_1 з 13.06.2019 по 30.07.2021 працював на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві на посаді слюсаря з механоскладських робіт 6 розряду цеху протезних металевих напівфабрикатів та звільнений в порядку ч.3 ст.38 КЗпП України.
За довідками Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства від 27.07.2021 та відзиву на позовну заяву заборгованість з оплати праці з урахуванням компенсації за дні невикористаної відпустки склала 77640, 73 грн.
Доказів про виплату вказаної суми відповідачем позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано, та факт невиплати вказаних сум представник відповідача не заперечував.
Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі суд вважає доведеним відповідно до відзиву відповідача.
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Посилання представника відповідача на те, що заявлені вимоги про стягнення різних складових нарахованих сум, тому в позові слід відмовити, є необґрунтованим, оскільки наявність заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 77640 грн. 73 коп. підтверджена довідкою позивача та знайшла своє підтвердження у відзиві відповідача, тому наявні і передбачені законом підстави для стягнення вказаної суми, незалежно від того, з яких складових складається вказана заборгованість.
При розгляді вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надано.
Судом встановлено, що в день звільнення позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.
При вирішенні вказаних вимог суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування ст. 117 КЗпП України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якої суд зменшує розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових втрат працівника, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Причини невиплати остаточного розрахунку при звільненні мають враховуватися судом відповідно до загальних принципів цивільного законодавства, розумності, добросовісності та справедливості, - при визначення розміру штрафних санкцій, визначених згаданою нормою ст. 117 КЗпП України. Касаційним судом була сформульована правова позиція щодо необхідності застосування принципу пропорційності у спорах, які виникли з передбачених ст. 117 КЗпП України, що є визначальним для визначення аналогічного характеру спору та для її застосування.
Працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № №761/9584/15-ц), у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, (п.п. 91; 91 п. 1, 2, 3, 4 постанови).
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).
Саме такі правові висновки наведено у п. 90-93 Постановою ВСУ №14-623цс18.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за вказаний рік можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Судом встановлено, що позивач звільнений 30 липня 2021 року., 25 серпня 2021 року він звернувся з даним позовом до суду.
З розрахункових листків за травень 2021 року та червень 2021 року вбачається, що за 2 місяці перед звільненням у травні 2021 року заробітна плата позивача становила 7176, 62 грн, у травні 2021 року- 7372, 31 грн. Всього за 2 місяці його заробітна плата склала 14548, 72 грн. за 32 дні, та середньоденна заробітна плата становить 454 грн. 65 коп.
В межах заявлених позовних вимог та наданого позивачем розрахунку, затримка розрахунку має місце за період з 01 липня 2021 року по 23.11.2021(день постановлення рішення) та становить 102 дні, тому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за вказаний період становить 46374 грн. 30 коп. (454, 65 грн. х 102 дн.=46374, 3 грн).
Відповідно до наведених висновків Верховного Суду, при розгляді даної справи необхідно врахувати принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України).
Постановою ВСУ від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) наведено висновки щодо розміру виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки. Так, зокрема зазначено, що мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).
Саме такі правові висновки наведено у п.90-93 Постановою ВСУ № 14-623цс18.
Таким чином, суд враховує, що 1) розмір простроченої заборгованості складає 77640, 73 грн.; 2) період затримки остаточного розрахунку 3) позивач не зазначає розмір своїх майнових втрат, пов`язаних з несвоєчасним остаточним розрахунком; 4) відповідач не надає доказів, що підприємство дійсно перебуває у скрутному матеріальному становищі, проте, позивач також не зазначає, чи був він працевлаштований після звільнення, а також не наводить жодної аргументації щодо можливості чи неможливості працевлаштування.
Тому, враховуючи компенсаторний характер виплат, передбачених ст.117 КЗпП України, суд вважає, що пропорційним до порушених прав позивача буде стягнення частки середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, який дорівнює заборгованості із заробітної плати, тобто 36368, 59 грн.
Оскільки відповідачем порушені права позивача на виплату всіх сум, що належать йому від підприємства на користь позивача з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства підлягає стягненню частка середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 30000 грн.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Посилання відповідача у запереченнях на скрутний стан підприємства не можуть бути прийняті судом у якості підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності, оскільки, згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України, виплата всіх сум провадиться в день звільнення, а в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Знаходження Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства в скрутному матеріальному стані не може бути підставою для відмови позивачу в виплаті заборгованості по заробітній платі.
При вирішення питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6 000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В силу ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016р. у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата заробітної плати встановлена та доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного Трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018р. у цивільній справі №362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Дійсно, невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його прав на отримання оплати за працю, що призвело до моральних страждань, нервового стресу, порушення звичайного укладу життя.
Таким чином, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач зазнав хвилювання, моральних страждань, а також враховуючи тривалість не проведення повного розрахунку з ним, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь особа_1 слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. Доказів заподіяння моральної шкоди у більшому розмірі суду не надано.
Згідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі при поданні позову про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку задоволені на 84, 33%, що є підставою для стягнення на користь держави з відповідача 765, 72 грн. 00 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» -
вирішив :
Позов особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112, код єдрпоу 03187743) на користь особа_1 , інформація_1 рнокпп номер_2 , який зареєстрований за адресою: адреса_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 77640, 73 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 30000 грн., а всього 107640 (сто сім тисяч шістсот сорок) грн. 73 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (адреса 61017, Харківська обл., місто Харків, вул. Велика Панасівська, 112, єдрпоу 03187743) на користь особа_1 , інформація_1 рнокпп номер_2 , який зареєстрований за адресою: адреса_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112, код єдрпоу 03187743) на користь держави судовий збір в розмірі 765 (сімсот шістдесят п`ять) грн. 72 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.


Суддя В.А. [Г.]