ВСУ: невыплата зарплаты

Печерский районный суд города киева
Дело № 757/9650/20-ц

решение
именем украины
19 июня 2020 Печерский районный суд. Киева
судья [М.] Г.А.,
секретарь судебного заседания Хабеця А.А.,
дело № 757/9650/20-ц
истец: особа_1
ответчик: ликвидационная комиссия Верховного Суда Украины в лице Председателя ликвидационной комиссии [С.] Любви Владимировны
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 в Верховный Суд Украины в лице Председателя ликвидацийнои комиссии Верховного Суда Украины [С] Любви Владимировны о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении,  —
В С Т, А Н О В И Л:
В феврале 2020 истец обратилась в суд с иском, в котором просила взыскать с ответчика 9 681, 12 грн среднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Свои требования обосновала тем, что 17.02.2003 г.. По 27.11.2019 гг. Работала в Верховном Суде Украины. Приказом № 194-к от 27.11.2019 г.. Ее було освобожден от должности. В день увольнения ей было выдано копию приказа об увольнении и трудовую книжку, вместе с тем расчета проведено не было, информации о начисленных суммах, как это предусмотрено ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не предоставлено.
Согласно сообщению ОАО «Райффайзен Банк Аваль» 24.12.2019 года Верховным Судом Украины на ее имя было перечислены средства в сумме 9 322, 64 грн.
При этом отметила, что в период с мая 2017 по день увольнения она находилась в отпуске взгляду за ребенком и ГЖошових средств в Верховном Суде Украины не получала. Однако к выплате полагалась денежная компенсация за 26 календарных дней ежегодного основного оплачиваемого отпуска, которая была ей начислена ответчиком в сумме 9 322, 64 грн.
Сделав расчет, истец определил, что среднедневная заработная плата исчисляется путем деления 9 322, 64: 26 = 358, 56 грн. Поскольку ответчиком допущено задержку выплаты компенсации на 27 календарных дня (с 27.11.2019 г. По 24.12.2019 г.), То к выплате принадлежит 9 681, 12грн (358, 56×27).
Ссылаясь на ст 116, 117 КЗоТ просила иск удовлетворить, а также взыскать судебные расходы.
Постановлением Печерского районного суда г.. Киева от 02.03.2020 года открыто производство по делу и решено рассматривать ее по правилам упрощенного искового производства без уведомления сторон. Предложено ответчику не позднее пятидневный срок подать заявление с возражениями относительно рассмотрения дела в порядке упрощенного искового производства, разъяснено ответчику, что он правв не позднее пятнадцати дней со дня получения копии определения об открытии производства, копии искового заявления и приложений к ней, до начала рассмотрения дела по существу направить отзыв на исковое заявление.
Ответчик своим правом предоставить отзыв на иск не воспользовался.
В суд вернулся конверт, направленный судом в адрес ответчика, указанному в исковом заявлении г.. Киев, ул. Орлика, 4 с отметкой почтового отделения: «за истечением установленного срока хранения».
Суд уведомляет участников справи о дате, времени и месте судебного заседания или совершения соответствующей процессуальной действия, если их явка является не обязательным. Судебные сообщение осуществляются судебными повестками-сообщениями.
Судебная повестка, а в случаях, установленных настоящим Кодексом, вместе с копиями соответствующих документов направляется на официальный электронный адрес соответствующего участника дела, в случае наличия у него официальной электронной почты или вместе с распиской заказным письмом с уведомлением о вручении в случае, Если адрес отсутствует, либо через курьеров по адресу, указанному стороной или другим участником дела (ч. 6 ст. 128 ГПК Украины).
По п. 1 ч. 7 ст. 128 ГПК Украины в случае непредоставления участниками дела информации об их адреса судебные повестки направляются юридическим лицам и физическим лицам — предпринимателям — по адресу местонахождения (местожительства), указанному в Едином государственном реестре юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований (далее — ЕГР).
Согласно данным ЕГР мисцезнаходження ответчика зарегистрировано по адресу: г.. Киев, ул. Филиппа Орлика, д. 4.
Таким образом, ответчик считается надлежащим образом уведомленным о рассмотрении данного дела.
Суд, исследовав письменные доказательства, имеющиеся в материалах дела, всесторонне проверив обстоятельства, на которых они основываются в соответствии с нормами материального права, подлежащих применению к данным правоотношениям, установил следующие обстоятельства и пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
ответстдно ч. 1 ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии с ч.1 ст.11 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле.
Согласно ч.1 ст. 81 ГПК Укни каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Судом установлено, что истец с 17.02.2003 года работала в Верховном Суде Украины на разных должностях (а 8−10).
Согласно записи в трудовой книжке, приказом №251-к от 27.11.2019 года особа_1 освобожден от занимаемой должности по соглашению сторон в соответствии с п.1 ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины (запись №14 совершенное и.о. руководителя аппарата Верховного Суда Украини Калины т.в.).
Согласно записи в трудовой книжке под №15, запись по №14 следует считать недействительным. Этим же записи (№15) на основании приказа №194-к от 26.11.2019 года истец освобожден от занимаемой должности по соглашению сторон в соответствии с п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины (запись №15 совершено председателем ликвидационной комиссии [С.] Л.В. с проставлением печати Верховного Суда Украины) (а 10 14).
Согласно сведений из ЕГР — Верховный Суд Украины с 21.06.2018 г. Находится в состоянии прекращения. председателем комиссиипо прекращению (ликвидатором) предназначено [С.] Л.В.
При увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от учреждения, производится в день увольнения, что предусмотрено ст.116 КЗоТ Украины. В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ст.117 КЗоТ Украины).
згадной с ст.117 КЗоТ Украины в случае невыплаты владельцем или уполномоченным органом (руководителем) причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 КЗоТ Украины, предприятие должно выплате работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Как следует из искового заявления, с истцом было осуществлено полного расчета с истцом при ее освобождены, в частности не выплачена денежная компенсация за 26 календарных дней дней ежегодного основного оплачиваемогоотпуска за период работы с 17.02.2016 года по 16.02.2017 года.
С справки, предоставленной 27.12.2019 года ПАО «Райффайзен Банк Аваль» (а 7), особа_1 24.12.2019 года было перечислено 9 322, 64 грн.
Согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного суда Украины № 13 от 24 декабря 1999 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» следует, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работник не були выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателяне исключает его ответственности.
При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 г.. №100 (п. 21 Постановления).
Итак, в соответствии с требованиями закона, ответчик обязан выплатить работнику его средний заработок за весь время задержки по день фактического расчета.
Истец просила взыскать средний заработок за время задержки расчета при увольнении, с учетом того факта, что она с мая 2017 по день увольнения находилась в отпуске по уходу за ребенком и денежных средств от Верховного Суда Украины не получала. Вместе с тем, ответчик — ликвидационная комиссия Верховного Суда Украины вовремя не рассчиталась с ней за 26 календарных дней ежегодного основного оплачиваемого отпуска. Таких расчет был здийснено 24.12.2019 года, то есть через 27 дней после освобождения.
В соответствии со ст. 12 ГПК Украины, участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Согласно ст.77 ГПК Украины надлежащими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. предметом доказывания обстоятельства, подтверждающие заявленные требования или возражения или имеют иное значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения. Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений.
Согласно ст.79 ГПК Украины достоверны доказательства, на основании которых можно установить действительные обстоятельства дела.
Статьей 81 УПК Украины определено, что каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылаетсякак на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Итак, исходя из вышеизложенного, имеющиеся обоснованные основания утверждать о нарушении прав истца на своевременное получение им надлежащих к уплате средств.
Ответчик не отрицал исковые требования. Так что суд принимает во внимание расчет истца и считает его верным.
Таким образом, суд считает исковые требования особа_1 к ликвидационной комиссии Верховного Суда Украины о взыскании среднего заработка за время задержки розсчета при увольнении доказанными и подлежащими удовлетворению.
Распределение судебных расходов между сторонами, регулируется ст. 141 ГПК Украины. В частности: судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. В случае удовлетворения иска — на ответчика; в случае отказа в иске — на истца; в случае частичного удовлетворения иска — на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований. Учитывая, что исковые требования подлежат удовлетворению, с ответчика в користь истца подлежат взысканию судебные расходы.
На основании вышеприведенного, руководствуясь ст 12, 13, 76−81, 89, 141, 258−259, 263−265, 279, 352, 354, 355 ГПК Украины, ст. ст. 94, 116, 117 КЗоТ Украины, суд —
Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 в Верховный Суд Украины в лице Председателя ликвидационной комиссии Верховного Суда Украины [С] Любви Владимировны о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении — удовлетворить.
Взыскать с Верховного Суда Украины в лице Головы ликвидационной комиссии [С.] Любви [В.] в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 9 681, 12 грн, а также судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Решение может быть обжаловано в течение 30 дней со дня его провозглашения в Киевский апелляционный суд через Печерский районный суд. Киева.
Решение суда может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня составления полного текста судебного решения.
участник дели, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Апелляционные жалобы подаются участниками дела в Киевский апелляционный суд через Печерский районный суд. Киева.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляцийну жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Истец особа_1, рнокпп номер_1, адрес: адрес_2.
Ответчик: Верховного Суда Украины (в лице Председателя ликвидационной комиссии Верховного Суда Украины [С] Любви Владимировны), егрпоу 00019034, адрес: 01024, г.. Киев, ул. Орлика, 4.


Судья Г.А. [М.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9650/20-ц

рішення
іменем україни
19 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва
суддя [М.] Г.О.,
секретар судового засідання Хабеця О.О.,
справа № 757/9650/20-ц
позивач: особа_1
відповідач: ліквідаційна комісія Верховного Суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Соловйової Любові Володимирівни
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Верховного Суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України Соловйової Любові Володимирівни про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,  —
В С Т, А Н О В И В:
У лютому 2020 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача 9 681, 12 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 17.02.2003 р. по 27.11.2019 р. працювала у Верховному Суді України. Наказом № 194-к від 27.11.2019 р. її було звільнено з посади. В день звільнення їй було видано копію наказу про звільнення та трудову книжку, разом з тим розрахунку проведено не було, інформації про нараховані суми, як то передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не надано.
Згідно повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 24.12.2019 року Верховним Судом України на її ім`я було перераховані кошти в сумі 9 322, 64 грн.
При цьому зауважила, що в період з травня 2017 р. по день звільнення вона перебувала у відпустці до погляду за дитиною і грошових коштів в Верховному Суді України не отримувала. Однак до виплати належала грошова компенсація за 26 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки, яка була їй нарахована відповідачем в сумі 9 322, 64 грн.
Зробивши розрахунок, позивач визначила, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення 9 322, 64: 26 = 358, 56 грн. Оскільки відповідачем допущено затримку виплати компенсації на 27 календарні дні (з 27.11.2019 р. по 24.12.2019 р.), то до виплати належить 9 681, 12 грн (358, 56×27).
Посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП просила позов задовольнити, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.
Відповідач своїм правом надати відзив на позов не скористався.
До суду повернувся конверт, направлений судом на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві: м. Київ, вул. П.Орлика, 4 з відміткою поштового відділення: «за закінченням встановленого строку зберігання».
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
[С.] повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судові повістки надсилаються юридичним особам та фізичним особам — підприємцям — за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР).
Згідно даних ЄДР місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 4.
Таким чином, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд даної справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач з 17.02.2003 року працювала в Верховному Суді України на різних посадах (а.с. 8−10).
Згідно запису в трудовій книжці, наказом №251-к від 27.11.2019 року особа_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (запис №14 вчинений в.о. керівника апарату Верховного Суду України Каліною т.в.).
Згідно запису в трудовій книжці під №15, запис за №14 слід вважати недійним. Цим же записом (№15) на підставі наказу №194-к від 26.11.2019 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (запис №15 вчинено головою ліквідаційної комісії Соловйовою Л.В. з проставленням печатки Верховного Суду України) (а.с. 10, 14).
Згідно відомостей із ЄДР — Верховний Суд України з 21.06.2018 р. перебуває в стані припинення. Головою комісії з припинення (ліквідатором) призначено Соловйову Л.В.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від установи, провадиться в день звільнення, що передбачено ст.116 КЗпП України. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України).
Згідно з ст.117 КЗпП України у випадку невиплати власником або уповноваженим органом (керівником) належних звільненому працівнику сум в терміни, вказані в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплаті працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вбачається з позовної заяви, з позивачем не було здійснено повного розрахунку з позивачем при її звільнені, зокрема не виплачено грошову компенсацію за 26 календарних дні днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 17.02.2016 року по 16.02.2017 року.
Із довідки, наданої 27.12.2019 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 7), особа_1 24.12.2019 року було перераховано 9 322, 64 грн.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (п. 21 Постанови).
Отже, відповідно до вимог закону, відповідач зобов`язаний виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивач просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням того факту, що вона з травня 2017 р. по день звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною і грошових коштів від Верховного Суду України не отримувала. Разом з тим, відповідач — ліквідаційна комісія Верховного Суду України вчасно не розрахувалась із нею за 26 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки. Таких розрахунок було здійснено 24.12.2019 року, тобто через 27 днів після звільнення.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 81 УПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, виходячи з вище викладеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на своєчасне отримання нею належних до сплати коштів.
Відповідач не заперечив позовні вимоги. Отже суд бере до уваги розрахунок позивача та вважає його вірним.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги особа_1 до ліквідаційної комісії Верховного Суду України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76−81, 89, 141, 258−259, 263−265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України, суд, —
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Верховного Суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України Соловйової Любові Володимирівни про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені — задовольнити.
Стягнути з Верховного Суду України в особі Голови ліквідаційної комісії Соловйової Любові [В.] на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9 681, 12 грн, а також судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, рнокпп номер_1, адреса: адреса_2.
Відповідач: Верховного Суду України (в особі Голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України Соловйової Любові Володимирівни), єдрпоу 00019034, адреса: 01024, м. Київ, вул. П.Орлика, 4.


Суддя Г.О. [М.]