ХКЕПОП: невыплата зарплаты

"05" мая 2021

Дело № 642/1348/21
Производство № 2/642/961/21
текст решения
именем украины
5 мая 2021 Ленинский районный суд. Харькова в составе
судьи - [Г.] А.П.,
с участием секретаря - [А.] Н.А.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в помещении суда в городе гражданское дело по иску лицо_1 к [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия про взыскании задолженности по оплате труда, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, взыскании морального вреда,
установил:
В Ленинский районный суд г.Харькова поступило указанная исковое заявление, в котором истец просит взыскать с ответчика в его пользу задолженность по оплате труда в размере 45 743, 31 грн., Средний заработок за время задержки выплаты, который по состоянию на день подачи иска составляет 21 814, 11 грн., 5000 грн. - морального вреда, указывая, что он работал вответчика в должности водителя автотранспортных средств 1 класса отдела материально-технического снабжения. Приказом директора хкепоп от 05.11.2020 он был уволен по собственному желанию, в связи с невыполнением ответчиком условий договора по выплате заработной платы. Сумма долга по выплате заработной платы составляет 45 743, 31 грн., Которая по состоянию на день обращения в суд с иском так и не выплачена. Также, поскольку заработная плата так и не выплачена, чем осуществлена ​​задержка в ее выплате, истец просиво взыскать средний заработок за указанное время задержки по день принятия решения, учитывая, что такая сумма по день подачи иска составляет 21 814, 11 грн. По соблюдению срока обращения в суд с требованием о взыскании среднего заработка отметил, что ответчик совершил ему выплату части задолженности 30.12.2020, чем прервал течение срока обращения в суд, а потому истец придерживался срока, предусмотренного ч.1 ст. 233 КЗоТ для обращения в суд с данным исковым требованием. Кроме того, просив взыскать 5000 грн. морального вреда, поскольку невыплата причитающихся ему сумм негативно повлияла на отношения в семье, привела к волнениям и переживаниям, потери нормальных жизненных связей.
Определением суда от 22.03.2021 дело возбуждено в порядке упрощенного искового производства с вызовом сторон и назначено судебное заседание.
Истец и его представитель в судебное заседание не явились, предоставили в суд заявление, в котором просили суд рассмотреть дело без их участия, иск поддерживают и просят услышитьниты, заочного решения не отрицают.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте судебного заседания извещен надлежащим образом, неявки суду неизвестны, заявлений и ходатайств в суд не предоставлял, правом подачи отзыва на исковое заявление не воспользовался.
Судом, учтено, что в силу требований ч. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждый при решении судом вопроса о его гражданских правах и обязанностей имеет право на судебное розгляд в разумный срок.
Обязанность быстрого правосудия возлагается, в первую очередь, на соответствующие государственные судебные органы. Разумность длительности судебного производства оценивается в зависимости от обстоятельств дела и учитывая сложность дела, поведения сторон, предмета спора. Неспособность суда эффективно противодействовать недобросовестно создаваемым участниками дела преградам для движения дела является нарушением ч. 1 ст. 6 данной Конвенции (§ 66 69 решения Европейского суда по правам человека от 08.11.2005р. по делу "Смирнова против Украины»).
Суд в связи с неявкой ответчика но не сообщению об уважительных причинах такой неявки в судебное заседание в порядке статьи 280 ГПК Украины, учитывая согласие истца и не представление отзыва ответчиком, принял слушать дело в отсутствие ответчика, не явился в порядке заочного рассмотрения дела по имеющимся в деле материалам.
В соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающеготехнического средства не проводилось.
Изучив и исследовав материалы дела, полно выяснив все фактические обстоятельства, на которых основываются исковые требования, суд установил следующие факты и соответствующие им правоотношения.
В соответствии со ст. 11 ГПК Украины суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращениям физических или юридических лиц в пределах заявленных исковых требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле.
Судом установлено, что истец особа_1 находился в трудовых едносинах с [Х.] казенным экспериментальным протезно-ортопедическим предприятием (хкепоп) в должности водителя автотранспортных средств 1 класса отдела материально-технического снабжения и 05.11.2020 был уволен с занимаемой должности по собственному желанию, в связи с невыполнением администрацией предприятия законодательства о труде и условий коллективного договора по выплате заработной платы (ч.3 ст. 38 КЗоТ). (А 13, 14)
Предписаниями ст. 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на праэто, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ч. 1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Положениям ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» предусмотрено, что работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательстваа и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Частью 5 статьи 97 КЗоТ Украины предусмотрено, что оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины, - при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения.
В день увольнения истцу, внарушение ст.116 КЗоТ Украины, не выплаченные причитающиеся суммы заработной платы, является основанием для взыскания в пользу истца задолженности по заработной плате, а с учетом требований ст. 117 КЗоТ Украины, основания для взыскания среднего заработка за все время задержки.
Предписаниями ст. 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Видповидно справке о задолженности №03 / 317, выданной и.о. директора хкепоп [В.] А.А. и и.о. главного бухгалтера - Смецкою Я.А. - по состоянию на 01.03.2021 сумма задолженности по заработной плате перед особа_1 составляет 45 743, 31 грн. (А.с.16)
Доказательств о выплате указанной суммы ответчиком истцу по состоянию на день рассмотрения дела в суд не предоставлено.
Таким образом, учитывая наличие у предприятия долга перед истцом по выплате заработной платы, в связи с увольнением, с ответчика необходимовзыскать в пользу истца сумму задолженности в размере 45 743, 31 грн.
Кроме того, вычисляя размер средней заработной платы, подлежащей взысканию за период задержки в выплате задолженности по заработной плате, суд исходит из следующего.
Согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, - в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, врганизация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Сведения о наличииь спора о размере долга суду не предоставлены.
Согласно п. 21 постановления Пленума ВСУ «О практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24.12.1999 г., - при определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работником, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ №100 от 08.02.1995р.
В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка №100 - срединьомисячна заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
Согласно п.8 Порядка, - начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (гдруг на) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Истцом к иску добавлен расчетные листки за сентябрь и октябрь 2020 года и в иске приведен расчет, согласно которому с учетом указанных расчетных листов за последние два места, предшествующих увольнению, его среднедневная саробитна плата составляет 269, 31 грн. (А 3-4, 17)
Суд соглашается с данным расчетом.
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы необходимо рассчитывать по следующим основаниям.
Так, истец произвел расчет среднего заработка с даты увольнения - 05.11.2020 по день подачи иска, а именно по 09.03.2021, то есть 81 рабочий день, что составляет 21 814, 11 грн. Суд с указанным расчетом также соглашается. Следовательно, за период задержки выплаты с 10.03.2021 по день фактыческого расчета, которым в данном случае является дата принятия решения, а именно 05.05.2021, прошло 39 рабочих дня. Размер среднего заработка за указанный период составляет 39 рабочих дня х 269, 31 грн. (Среднедневная заработная плата) = 10 503, 09 грн. Поэтому, в общем средний заработок за период задержки по выплате заработной платы за период с 05.11.2020 по 05.05.2021 составляет: 21 814, 11 грн. + 10 503, 09 грн. = 32 317, 20 грн., Который подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
При решения питання о взыскании с ответчика 5000 грн. морального вреда, суд исходит из следующего.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется статьей 237-1 КЗоТ Украины, в соответствии с положениями которой предусмотрено возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
частиной 1 статьи 1167 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред, причиненный физическому или юридическому лицу неправомерными решениями, действиями или бездействием, возмещается лицом, которое его нанесло, при наличии его вины.
В части 2 ст. 23 ГК Украины закреплено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, Членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
В силу ч.4 ст. 23 ГК Украины моральный вред возмещается независимо от имущественного вреда, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения.
В пункте 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года «О судовв практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда »(с соответствующими изменениями) разъяснено, что в соответствии со статьей 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм , выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, вбов`язок по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Согласно правовой позиции Верховного Суда Украины, высказанной в постановлении от 14.12.2016 по делу № 428/7002/14-ц, указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правоотношений по возмещению собственником или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда. основом для возмещения морального вреда по указанной статье является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Определяя размер суммы, подлежащей взысканию в возмещение морального вреда, суд учитывает конкретные обстоятельства дела, характер и степень нравственных страданий истца. Невыплата заработной платы установлена ​​в доказана в ходе сувого рассмотрения. Сам факт нарушения законного Трудового права истца свидетельствует о причинении нравственных страданий, потери им нормальных жизненных связей, что требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Именно к такому выводу пришел Верховный Суд в постановлении от 18.01.2018 по гражданскому делу №362 / 7161/15-ц, которые учитываются судом на основании ч. 4 ст. 263 ГПК Украины.
Действительно, невыплатой ответчиком надлежащих истцу средств, ему вызвана моральный вред, который заключается в порунии его законных прав, что привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей как им, так и его семьей. Ситуация, которая сложилась, действительно требовала от него дополнительных усилий для организации своей жизни и жизни своей семьи, в связи с потерей достойного материального обеспечения. Таким образом, принимая во внимание то обстоятельство, что истец неудобства по поводу возбуждения в отношении него законодательства, объясняется тем, что истец волновался, потерпел нравственных страданий, учитровальной требования разумности и справедливости, суд считает обоснованным требование о взыскании с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 5 000, 00 грн.
Согласно ч. 1 ст. 76 ГПК Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Предметом доказывания обстоятельства, подтверждающие заявленные требования или возражения илиимеют другое значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения (ч. 2 ст. 77 ГПК Украины).
На основании изложенного, суд приходит к выводу, что исковые требования истца подлежат удовлетворению в полном объеме.
При решении вопроса о распределении судебных расходов, суд исходит из того, что истец освобожден от уплаты судебного сбора за подачу искового требования о взыскании заработной платы, поэтому в порядке ст. 141 ГПК Украины сумму судебного сбора необходимо взыскать ис ответчика в доход государства в размере 908.00 грн., кроме того, учитывая удовольствие имущественного требования о взыскании среднего заработка и морального вреда, за которые истцом уплачен судебный сбор, с ответчика подлежит взысканию в пользу истца 908.00 грн.
Руководствуясь ст.ст.2, 4, 5, 10, 12-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ГПК Украины, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117, 237-1 КЗоТ, суд -
постановил:
Исковые требования лицо_1 к [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического пидприемства о взыскании задолженности по оплате труда, среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, взыскании морального вреда - удовлетворить.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (код егрпоу 03187743, адрес местонахождения: г.Харьков, ул. Большая Панасовская, 112) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1 место прописки: адрес_1) задолженность по заработной плате в размере 45 743 (сорок пятьтысяч семьсот сорок три) грн. 31 коп.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (код егрпоу 03187743, адрес местонахождения: г.Харьков, ул. Большая Панасовская, 112) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1 место прописки: адрес_1) сумму среднего заработка за время задержки с выплаты заработной платы на 05.05.2021 в размере 32 317 (тридцать две тысячи триста семнадцать) рублей. 20 коп.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (код егрпоу 03187743, адрес местонахождения: г.Харьков, ул. Большая Панасовская, 112) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1 место прописки: адрес_1) моральный вред в размере 5000 (пять тысяч ) грн.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (код егрпоу 03187743, адрес местонахождения: г.Харьков, ул. Большая Панасовская, 112) в пользу особа_1 (информация_1, рнокпп номер_1 место прописки: адрес_1) уплаченный судебный сбор в размере 908 (девятьсот восемь) рублей.
Взыскать с [Х.] казенного экспериментального протезно-ортопедического предприятия (код егрпоу 03187743, адрес местонахождения: г.Харьков, ул. Большая Панасовская, 112) в пользу государства судебные издержки в виде судебного сбора в размере 908 (девятьсот восемь) рублей.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Харьковский апелляционный суд через Ленинский районный суд. Харькова, путем подачи апелляционной жалобы в 30-дневный срок со дня составления полного текста решения.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное заочное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на подачу заявления о его пересмотре - если такое заявление подано в течение двадцати дней со дня вручения ему повного заочного решения суда.

председательствующий:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

"05" травня 2021 р.

Справа № 642/1348/21
Провадження № 2/642/961/21
заочне рішення
іменем україни
05 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - [Г.] О.П.,
за участі секретаря - [А.] Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з оплати праці, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
встановив :
До Ленінського районного суду м.Харкова надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість з оплати праці у розмірі 45 743, 31 грн., середній заробіток за час затримки виплати, який станом на день подачі позову становить 21 814, 11 грн., 5000 грн. - моральної шкоди, вказуючи, що він працював у відповідача на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу відділу матеріально-технічного постачання. Наказом директора хкепоп від 05.11.2020 він був звільнений за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо виплати заробітної плати. Сума боргу з виплати заробітної плати становить 45 743, 31 грн., яка станом на день звернення до суду з позовом так і не виплачена. Також, оскільки заробітна плата так і не виплачена, чим здійснена затримка у її виплаті, позивач просить стягнути середній заробіток за вказаний час затримки по день ухвалення рішення, враховуючи, що така сума по день подачі позову становить 21 814, 11 грн. Щодо дотримання строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку зазначив, що відповідач здійснив йому виплату частини заборгованості 30.12.2020, чим перервав перебіг строку звернення до суду, а тому позивач дотримався строку, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП для звернення до суду із даною позовною вимогою. Крім того, просив стягнути 5000 грн. моральної шкоди, оскільки невиплата належних йому сум негативно вплинула на відносини в родині, призвела до хвилювань та переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків.
Ухвалою суду від 22.03.2021 справу відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу без їх участі, позов підтримують та просять задовольнити, проти заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не надавав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд у зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача та не подання відзиву відповідачем, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився, у порядку заочного розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що позивач особа_1 перебував у трудових відносинах з Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (хкепоп) на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу відділу матеріально-технічного постачання та 05.11.2020 був звільнений із займаної посади за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати (ч.3 ст. 38 КЗпП). (а.с. 13, 14)
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В день звільнення позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до довідки про заборгованість №03/317, виданої в.о. директора хкепоп Вашуріним О.О. та в.о. головного бухгалтера - Смєцкою Я.А. - станом на 01.03.2021 сума заборгованості із заробітної плати перед особа_1 складає 45 743, 31 грн. (а.с.16)
Доказів про виплату вказаної суми відповідачем позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано.
Таким чином, враховуючи наявність в підприємства боргу перед позивачем з виплати заробітної плати, у зв`язку зі звільненням, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму заборгованості в розмірі 45 743, 31 грн.
Крім того, обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню за період затримки у виплаті заборгованості із заробітної плати, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надані.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., - при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995р.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Згідно п.8 Порядку, - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Позивачем до позову долучено розрахункові листки за вересень та жовтень 2020 року та в позові наведено розрахунок, згідно якого з урахуванням вказаних розрахункових листів за останні два місця, що передують звільненню, його середньоденна заробітна плата становить 269, 31 грн. (а.с. 3-4, 17)
Суд погоджується із даним розрахунком.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати необхідно розраховувати з наступного.
Так, позивач провів розрахунок середнього заробітку з дати звільнення - 05.11.2020 по день подачі позову, а саме по 09.03.2021, тобто 81 робочий день, що становить 21 814, 11 грн. Суд із вказаним розрахунком також погоджується. Відтак, за період затримки виплати з 10.03.2021 по день фактичного розрахунку, яким у даному випадку є дата ухвалення рішення, а саме 05.05.2021, минуло 39 робочих дні. Розмір середнього заробітку за вказаний період становить: 39 робочих дні х 269, 31 грн. (середньоденна заробітна плата) = 10 503, 09 грн. Тому, в загальному середній заробіток за період затримки з виплати заробітної плати за період з 05.11.2020 по 05.05.2021 становить: 21 814, 11 грн. + 10 503, 09 грн. = 32 317, 20 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При вирішення питання про стягнення з відповідача 5 000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В силу ч.4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата заробітної плати встановлена до доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного Трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у цивільній справі №362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Дійсно, невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків як ним, так і його сім`єю. Ситуація, яка склалася, дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім`ї, у зв`язку з втратою гідного матеріального забезпечення. Таким чином, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач хвилювався, зазнав моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає обгрунтованим вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної вимоги про стягнення заробітної плати, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача в дохід держави у розмірі 908.00 грн., крім того, враховуючи задоволення майнової вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, за які позивачем сплачено судовий збір, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 908.00 грн.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 12-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 38, 94, 97, 116, 117, 237-1 КЗпП, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з оплати праці, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код єдрпоу 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 45 743 (сорок п`ять тисяч сімсот сорок три) грн. 31 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код єдрпоу 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 ) суму середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати станом на 05.05.2021 в розмірі 32 317 (тридцять дві тисячі триста сімнадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код єдрпоу 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код єдрпоу 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь особа_1 ( інформація_1 , рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.
Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код єдрпоу 03187743, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: