АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

Дело № 236/880/21
решение
именем украины

30 апреля 2021 Краснолиманский городской суд Донецкой области в составе:
судьи - [Б.] а.е.,
с участием секретаря - Телиус с.с.,
рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в городе Лиман гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала «КНецька железная дорога »о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, выходного пособия в связи с сокращением штата,
в:
17 марта 2021 истица особа_1 обратилась к Краснолиманского городского суда Донецкой области с исковым заявлением к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала "Донецкая железная дорога" о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск, выходного пособия в связи с скороченням штата, в котором она просит взыскать с ответчика задолженность по заработной плате (в том числе простой) 23925, 83 грн., и компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением срока их выплаты в общей сумме 6836, 41 гривен. Свои требования истица обосновывает тем, что находилась в трудовых отношениях с ответчиком в 17.07.2017 года, уволен по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата. При увольнении ответчик не выплатил ей надлежащие выплаты (а.с.1-7).
Согласно постановлению судьи от 19 марта 2021 рассмотрение дела производится по правилам упрощенного искового производства с учетом положений ст. 274 гпк Украины без уведомления (вызова) сторон и с предоставлением ответчику срока для подачи отзыва на иск (л.д. 30-31).
21 апреля 2021 представитель ответчика предоставил суду отзыв на исковое заявление, просил в иске отказать в полном объеме. Кроме того, представитель ответчика отметил, что, начисления заработной платы истцу, начинаяс второй половины марта 2017 года и по 17.07.2017 года не производилась. Также отметил, что в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» пао «Украинская железная дорога», вызванных прекращением перемещения груза через линию соприкосновения в пределах Донецкой и Луганской областей, согласно решению Совета национальной безопасности и обороны Украиныот 15.03.2017 года, введенного в действие Указом Президента Украины от 15.03.2017 года №62 / 2017, начисления заработной платы было прекращено. Согласно Научно-правовым заключением Торгово-промышленной палаты Украины от 16.01.2018 года №126 / 2 / 21-10.2, нарушение норм Трудового законодательства в отношении работников структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ао «Украинская железная дорога» возникли из-за форс-мажорных обстоятельств, а следовательно, ао «Украинскаяжелезная дорога »подлежит освобождению от ответственности за неисполнение обязанностей, предусмотренных законодательством о труде. Кроме того, доводы ответчика в отзыве на исковое заявление основываются на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы - приказы о приеме на работу, о предоставлении отпуска, табели учета использования рабочего времени, расчетно-платежные ведомости. Такие форс-мажорные обстоятельства являются основанием для освобождения предприятия от ответственности.
Суд, дослидившы материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения спора по существу, установил фактические обстоятельства соответствии со ст.
Как предусмотрено ст. 4 гпк Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором (ч.1 ст. 5 гпк).
Статья 12 гпк Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Суд на основании ст. ст. 12, 13, 81 гпк Украины рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии снастоящего Кодекса, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с положениями ст. ст. 12, 81 гпк Украины, каждая сторона обязана доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований и возражений, кроме случаев, установленных ст. 82 этого Кодекса. Обстоятельства, установленные решением суда по гражданскому, хозяйственному или административному делу, вступившим в законную силу, не доказываютсяпри рассмотрении другого дела, в которых участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства.
Суд рассматривает гражданские дела не иначе как по обращению физических или юридических лиц, поданным в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных ими требований и на основании доказательств сторон и других лиц, участвующих в деле. Доказательства предоставляются сторонами и другими лицами, участвующими в деле. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежностьконкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не касающиеся предмета доказывания (ст. 77 гпк Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч.2 ст. 78 гпк Украины).
Судом установлено, что истец обратился с исковым заявлением в ао «Украинская железная дорога» (юридический адрес: 03680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815).
В соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 31.10.2018 года №938, изменен тип публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» с публичного на частное и переименованного его в акционерное общество «Украинская железная дорога», код егрпоу 40075815.
Согласно записей в трудовой книжке серии номер_1 особа_1 с 22.07.2016 года по 17.07.2017 года работала в должности техника 1 категории Район контактной сети Фащевка 1 группы оп «Луганская дистанция электроснабжения» сп "Луганская дирекции железнодорожных перевозок "рф" Донецкая железная дорога "пао" Украинская железная дорога "(а 11-13).
Приказом начальника Луганской дирекции железнодорожных перевозок от 16 марта 2017 № 58 -дн было положено начало простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20.03.2017 года (л.д. 21).
Пунктами 2 - 3 приказа, работников обязано на время простоя выходить на свои рабочие места согласно графику работы в соответствии с Правилами внутреннего Трудового распорядку и расписываться в начале и в конце рабочего дня в «Журнале учета прихода - ухода работников, которые находятся на простой». На весь период простоя работникам в табеле учета использования рабочего времени проставлять буквенный код «п». Оплата за время простоя не по вине работника провести из расчета двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) за все время простоя согласно графику работы.
Согласно Приказу (распоряжением) о прекращении Трудового договора № 225/ ос от 17.07.2017 года особа_1 с 17.07.2017 года уволена с должности техника 1 категории 20 Район контактной сети Фащевка 1 группы оп «Луганская дистанция электроснабжения» сп "Луганская дирекция железнодорожных перевозок" рф "Донецкая железная дорога" пао "Украинская железная дорога" по пунктом 1 ст. 40 КЗоТ Украины в связи с сокращением штата, о чем также сделана соответствующая запись в его трудовой книжке. Указанный приказ издан структурным подразделением "Луганская дирекция железнодорожных перевозок" Региональной филиала "Донецкая железная дорога" открытого акционерного общества "Украинская железная дорога" (а 19).
В приказе о прекращении Трудового договора указано, что истец особа_1 имеет право на компенсацию за 30 дней отпуска с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка. Данных об обжаловании указанного приказа или его отмены суду не предоставлено.
Трудовая книжка истца за указанный период не содержит данных о прекращении Трудового договора. Последняя запись в ТРВдова книге истца сделан ответчиком. Таким образом, суд пришел к выводу о том, что ао «Украинская железная дорога» является надлежащим ответчиком по делу.
Истцом представлены суду в подтверждение не выплаченной заработной платы расчетные листы (табулеграмы) по март - июль 2017 года, в которых указаны суммы всего начислено: март 2017 - 4279, 43 грн., Апрель 2017 - 2851, 63 грн., Май 2017 года- 2851, 63 грн., июнь 2017 года - 2851, 63 грн., июль 2017 года (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) - 11091, 51 грн. (а 24-25).
В расчет заработной платы за март июля 2017 по расчетным листам (табулеграмаммы) входит оплата простоев (код 340).
Согласно копий табелей учета использования рабочего времени, предоставленных истцом, особа_1 по март 2017 отработано 12 дней, за апрель - июль 2017 - "0" дней.
Постановлением Кабинета Министров Украины от 25 июня 2014 №200 «Об образовании публичного акционерного общества «Украинская железная дорога», принятой в соответствии с Законом Украины «Об особенностях образования публичного акционерного общества железнодорожного транспорта общего пользования», решено образовать публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» на базе Государственной администрации железнодорожного транспорта, предприятий и учреждений железнодорожного транспорта общего пользования, реорганизовываются путем слияния, в том числе на базе Государственного предприятия «Донецкая железная дорога» сдостойно приложении №1.
Также кму своим постановлением от 2 сентября 2015 под №735 утвердил Устав оао «Украинская железная дорога», согласно которому общество является правопреемником всех прав и обязанностей Укрзализныци и предприятий железнодорожного транспорта.
21 октября 2015 в Едином государственном реестре проведения государственной регистрации пао Украинская железная дорога. «Государственное предприятие Донецкая железная дорога» реорганизовано путем слияния в региональный филиал «Донецкая железная дорога» публичного акционерного обществаа «Украинская железная дорога».
Решая дело по существу суд исходит из того, что Конституцией Украины, как Основным Законом, закреплено право на труд и заработную плату, а именно в статье 43 указано, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины предусмотрено, заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своей труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день нильнення. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в этой вАтти срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (в частности, например, дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10и 71378/10, а также дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам ii против Германии», заявление n9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать , что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права собственности.
Европейский Суд неоднократно указывал, что владением, на которое распространяются гарантии ст. 1 Протокола №1 также имущественные интересы, вимогы имущественного характера, социальные выплаты, по которым лицо имеет правомерное ожидание, что такие требования будут удовлетворены.
Таким образом, учитывая то, что право человека на заработную плату гарантированное Конституцией Украины, нормами КЗоТ, Законам Украины «Об оплате труда», а истец находился с ответчиком в трудовых отношениях по 31 мая 2017 года, при увольнении не получил все причитающиеся ему платежи, имущественные требования истца по их получению соответствуют критериям правомерных ожиданий в умены практики Европейского Суда.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-vii "о временных мерах на период проведения антитеррористической операции" особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины, не предусмотрено.
На основании ст. 89 гпк Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Суд оценивает относимость, допустимость, достоверностькаждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимную связь доказательств в их совокупности.
Пунктом 27 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «о применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции» № 2 от 12.06.2009 года предусмотрено, что исходя из принципа равноправия сторон и учитывая обязанность каждой стороны доказать те обстоятельства, на которые она ссылается, необходимо в судебном заседании исследовать каждый доказательство, предоставленный сторонами в подтверждениея своих требований или возражений, отвечающий требованиям принадлежности и допустимости доказательств.
Суд, исследовав материалы дела, отмечает следующее.
Истцом в подтверждение размера начисленной ему заработной платы за период март июля 2017 предоставлено ежемесячные расчетные листы заработной платы, выдача которых работнику предусмотрена ст. 110 КЗоТ Украины, ч. 1 ст. 30 Закона Украины "Об оплате труда", указанные расчетные листы (табулеграмы) выданные ответчиком - сп «Луганская дирекцияжелезнодорожных перевозок »рф (код егрпоу 40150216, что соответствует егрпоу Регионального филиала" Донецкая железная дорога "ао" Укрзализныця "). В соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины, части первой статьи 30 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда", при каждой выплате заработной платы работодатель должен сообщить работнику о таких данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и пидставы удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате. При этом наличие подписи должностного лица и печати на них указанными нормами не требуется.
Однако, представителем ответчика эти сведения не опровергнуты.
Согласно ч. 4 ст. 97 КЗоТ Украины, ст. 22 Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-вр "Об оплате труда" владелец или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, погиршують условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда" работодатель обязан обеспечить достоверный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
В соответствии со ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-xiv "о бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" вопросы организации бухгалтерского учета напредприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
Ответственность за организацию бухгалтерского учета и обеспечение фиксирования фактов осуществления всех хозяйственных операций в первичных документах, сохранение обработанных документов, регистров и отчетности в течение установленного срока, но не менее трех лет, несет собственник (собственники) или уполномоченный орган (должностное лицо), сдийснюе руководство предприятием в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии с частями первой и седьмой статьи 9 указанного Закона № 996-xiv основанием для бухгалтерского учета хозяйственных операций являются первичные документы. Для контроля и упорядочения обработки данных на основании первичных документов могут составляться сводные учетные документы.
Предприятие принимает все необходимые меры для предотвращения несанкционированного и незаметного исправления записей в первичных документах и ​​регистрах бухгалтерского учета и обеспечивает их надлежащее хранение в течение установленного срока.
Учитывая, что трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия или уполномоченным им органом, по которой владелец предприятия или уполномоченный им орган обязуется выплачивать работнику заработную плату (часть первая ст. 21 КЗоТ Украины), что обязанность организовать бухгалтерский учет на предприятии возложена на собственника или уполномоченный им орган, именно соотвидач должен доказать, что он выплатил истцу заработную плату.
Расчет заработной платы согласуются с приказом начальника Луганская дирекция железнодорожных перевозок от 16 марта 2017 № 58 -дн об установлении начале простоя по причинам, не зависящим от работников, в указанном производственном подразделении железной дороги с 20 марта 2017 (а.с.21), в том числе : согласно расчетам заработной платы истцу начислено оплату простоев в марте 2017 10/2 дней (80 ч.), в апреле 2017 - 7/4 дней (152год.), В мае 2017 года - 20/11 дней (159 ч), в июне 2017 -20 / 10 дней (159 ч.), В июле 2017-11/6 дней (88год.) (а.с. 14-18, 24-25).
Ответчиком суду не предоставлено каких-либо доказательств, которые бы опровергали указанную задолженность по оплате за время простоя, так же не оспаривается наличие указанного приказа, также не оспаривается факт пребывания с истцом в трудовых отношениях и освобождения его именно 17.07.2017 года.
Согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судейВторой судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Следовательно, отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для не начисления но не выплаты истцу заработной платы.
Доводы ответчика в отзыве на исковое заявление основываются только на том обстоятельстве, что отсутствуют первичные документы для начисления заработной платы- приказы о приеме на работу, о предоставлении отпуска, табели учета использования рабочего времени, расчетно-платежные ведомости.
Однако, истцом суду предоставлено приказ о прекращении Трудового договора, расчеты заработной платы за март-июль 2017року.
Учитывая, что в период установленного сп «Луганская дирекция железнодорожных перевозок» простой истец во исполнение приказа выходил на свое рабочее место до дня увольнения, в день его освобождения приказы об установлении простой отменены не були, в ответчика отсутствуют основания не осуществлять истцу оплату за время простоя. Данных, приведенных суммы были выплачены истцу, ответчиком не предоставлено.
Доводы ответчика о том, что с марта 2017 не поступают документы для перечисления заработной платы, на подконтрольной Украины территории отсутствует первичная документация для начисления заработной платы за период с 16 марта 2017 года, являются необоснованными.
Во-первых, согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Другои судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Следовательно, суд отмечает, что отсутствие у ответчика первичной документации не является основанием для не начисления но не выплаты истцу заработной платы.
Во-вторых, из материалов дела, в частности, добавленного ответчиком к отзыву на исковое заявление научно - правового заключения по исключитления выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс - мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) от 16.01.2018 года № 126/2 / 21-10.2, составленный по заказу пао "Укрзализныця", установлено, что:
- приказом регионального филиала "Донецкая железная дорога" № 688-Н от 13.05.2017 года "о формировании рабочей комиссии по разработке первичных документов по окончательному расчету работников структурного подразделения" Донецька дирекция железнодорожных перевозок "создана рабочая комиссия из сотрудников регионального филиала" Донецкая железная дорога "к моменту окончания сокращение штата работников Донецкой дирекции железнодорожных перевозок с целью обработки документов указанной дирекции, полноты удержаний и перечисление налогов и сборов, формирование документов учета и расчета заработной платы, отображение хозяйственных операций в финансовой отчетности и по другим вопросам финансовой деятельности;
- приказом регионального филиала"Донецкая железная дорога" № 899-Н от 26.06.2017 года "о введении в действие Порядка окончательного расчета работников структурных подразделений" Донецкая дирекция железнодорожных перевозок "и" Луганской дирекции железнодорожных перевозок "введено в действие Порядок окончательного расчета работников структурных подразделений" Донецкая дирекция железнодорожных перевозок "и" Луганская дирекция железнодорожных перевозок ", которым учитывается нестандартная ситуация и особенности работы регионального филиала" Донецкая железная дорога", Поскольку часть структурных подразделений и работников находятся на временно неконтролируемой Украины территории, а выплата осуществляется на контролируемой территории Украины региональным филиалом" Донецкая железная дорога "через кассы структурных подразделений" Донецкая дирекция железнодорожных перевозок "и" Луганская дирекция железнодорожных перевозок "по месту их нахождения ( м. Лиман) и регламентируется осуществление проведения окончательного расчета с работниками структурных подразделений соответствующей дырекции рабочими комиссиями по обработке первичных документов по окончательного расчета с работниками структурных подразделений "Донецкая дирекция железнодорожных перевозок" и "Луганская дирекция железнодорожных перевозок".
Однако по состоянию на время рассмотрения дела ответчик не предоставил доказательств, опровергающих сведения о начисленной истцу заработной платы за за период с 16 марта по 17.07.2017 года, указанные в расчетах заработной платы за март-июль 2017 года, предоставленных истцом в суда.
Учитывая, что ответчик в нарушение Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-xiv "о бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине", Закона Украины от 24.03.1995 года №108 / 95-вр "Об оплате труда" не предоставил первой инстанции документов ни о начисленной истцу заработную плату за период с 16 марта по 31 мая 2017 года, ни о наличии задолженности по заработной плате, в отзыве на исковое заявление признает тот факт, что расчет с истцом при его увольнении не проведен, Суд исходит из предоставленных истцом доказательств и приходит к выводу о наличии оснований для удовлетворения исковых требований о взыскании в пользу истца задолженности по заработной плате (сумм, которые принадлежали ему от предприятия на день увольнения).
Ссылаясь в отзыве на отсутствие объективной возможности проверить факт выполнения истцом своих профессиональных обязанностей, ответчик конкретных возражений по сумме заработной платы указанной в расчете заработной платы за март-20 июля17 года не приводит.
Расчет заработной платы за июль 2017 согласуются с приказом от 17.07.2017 года № 225 / ос о прекращении Трудового договора, который был издан первым заместителем начальника дирекции железнодорожных перевозок особа_2, то есть должностным лицом ответчика. Любые доводы о незаконности этого приказа ответчиком в отзыве на исковое заявление, не перечисленным. Именно в этом приказе, который выдан структурным подразделением ответчика указана конкретная количество дней неиспользованногой отпуска, а именно 30 дней, с выплатой единовременной денежной помощи в размере одного среднемесячного заработка на компенсацию которых имеет право истец (а.с.19).
В соответствии со ст. 76 гпк Украины доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Доводы ответчика о том, что научно-правовое заключение Торгово-промышленной палаты №126/2 / 21-10.2 от 16.01.2018 года является основанием для освобождения от выплаты задолженности по заработной плате, не основываются на законе.
Действительно, 16 января 2018 пао "Укрзализныця" предоставлено Научно-правовое заключение №126 / 2 / 21-10.2 по предотвращению выполнения обязанностей, предусмотренных законодательством Украины при высвобождении работников, вызванного воздействием форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы ) (а 75-79), согласно которому вина пао "Укрзализныця" в невыплате причитающихся трудавник сумм при увольнении отсутствует.
В то же время форс-мажорные обстоятельства, о существовании которых говорится в заключении, свидетельствуют об отсутствии вины предприятия в задержке выплаты причитающихся сумм в сроки, определенные статьей 116 КЗоТ Украины, как основания для освобождения предприятия от ответственности, предусмотренной ст.117 КЗоТ Украины. Однако, ни одним нормативным актом о труде не предусмотрено освобождение работодателя от выплаты задолженности по заработной плате.
Закон Украины от 02.09.2014 года № 1669-vii "о временных мерах на период проведения антитеррористической операции" не отменяет обязанностей работодателя, определенных ст. 47, ст. 116 КЗоТ Украины, и не предусматривает особенностей относительно сроков расчета при увольнении, установленных ст. 116 КЗоТ Украины.
Законом Украины от 02.09.2014 года № 1669-vii "о временных мерах на период проведения антитеррористической операции" установлено, что единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), чтоимели место на территории проведения антитеррористической операции, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины. (Ст. 10).
Однако заработная плата, в том числе оплата за время простоя (ст. 113 КЗоТ), и компенсация за неиспользованный отпуск (ст. 83 КЗоТ) не является ответственностью за нарушение сроков выплаты заработной платы.
Итак, поскольку ответчик не опроверг предоставленные истцом расчеты заработнойплаты за март-июль 2017 года, в сроки, установленные частью 1 ст. 116 КЗоТ Украины, не выплатил все суммы, принадлежащие истцу от предприятия при увольнении, не выплатил эти суммы и на время рассмотрения дела судом, суд приходит к выводу о частичном удовлетворении требований истца о взыскании задолженности по заработной плате в пользу истца за март-июль 2017 года.
Таким образом, истцом доказана сумма задолженности по заработной плате за март 2017 года в сумме 4279, 43 грн., КВитеня 2017 - 2851, 63 грн., май 2017 года- 2851, 63 грн., июнь 2017 - 2851, 63 грн., июль 2017 (с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска и выходного пособия) - 11091, 51 грн ., а всего 23925, 83 грн.
Указанная сумма задолженности подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со ст. 14.1.180 ст. 18, ст. 162.1.3 ст. 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, каким является ответчик.
Относительно исковых требований о взыскании компенсации за нарушение сроков выплаты заработной платы, суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-вр "Об оплате труда" компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии с Законом Украины от 19.10.2000 г.глазу № 2050-iii "о компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе с вине собственника или уполномоченного им органа (лица) (ст. 1).
Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее - компенсация) производится в случае сдержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона.
Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера, в частности, заработная плата (денежное обеспечение) (ст. 2).
Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обов`язных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается) (ст. 3).
Выплата гражданам суммы компенсации производится в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (ст. 4).
В соответствии с Законом Украины от 19 октября 2000 года № 2050-iii "о компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты" Кабинет Министров Украины постановлением от 21 февраля 2001года № 159 утвердил "Порядок проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты".
Согласно п. 2.2 решения Конституционного Суда от 15.10.2013 года № 9-рп / 2013 средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсаторный характер. Как составляющие причитающейся работнику заработной платы эти средства направлены на забезпечення реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
В соответствии с пунктами 4, 5 "Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты", утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 года № 159, сумма компенсации исчисляется как произведение нарахованого, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребивчих цен публикуются Госкомстатом (пункт 4).
Сумма компенсации выплачивается гражданам в том же месяце, в котором осуществляется выплата задолженности за соответствующий месяц (пункт 5).
Согласно правовых заключений Верховного Суда Украины, изложенные в постановлениях Судебной палаты по гражданским делам Верховного Суда Украины от 21.05.2014 года по делу № 6-43цс14, от 14 декабря 2016 по делу № 428/7002/14-ц, в соответствии с ст. 34 Закона Украины от 24 марта 1995 года № 108/95-вр "о воплату труда ", Закона Украины от 19 октября 2000 года № 2050-iii" О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты "компенсация потери части заработной платы производится предприятиями, учреждениями, организациями всех форм собственности и хозяйствования своим работникам в любом случае задержки выплаты начисленной заработной платы на один и более календарных месяцев, независимо от того, была ли в этом вина работодателя, если в это время индекс цен на потривчи товары и тарифов на услуги вырос более чем на один процент.
Поскольку в настоящее время вышеупомянутая задолженность истцу не выплачена и задержка выплаты заработной платы составляет более, чем на один месяц, суд считает требования истца о взыскании компенсации потери части дохода в связи с нарушением сроков их выплаты обоснованными.
Так, компенсация потери части денежных доходов за март 2017 в сумме 4279, 43 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетоминдексов потребительских цен составляет 1561, 00 грн. (4279, 43 х 0, 365 - коэффициента прироста потребительских цен за период с апреля 2017 по март 2021).
Компенсация потери части денежных доходов за апрель 2017 в сумме 2851, 63 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 1003, 77 грн. (2851, 63 х 0, 352 - коэффициента прироста потребительских цен за период с мая 2017 по март 2021).
Компенсация потери части денежных доходов по 2 мая017 года в сумме 2851, 63 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 955, 30 грн. (2851, 63 х 0, 335 - коэффициента прироста потребительских цен за период с июня 2017 по март 2021).
Компенсация потери части денежных доходов за июнь 2017 в сумме 2851, 63 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 895, 41 грн. (2851, 63 х 0, 314 - коэффициента прироста потребительских цен за период с июля 2017 г.глазу по март 2021).
Компенсация потери части денежных доходов за июль 2017 в сумме 11091, 51 грн. в связи с нарушением сроков их выплаты с учетом индексов потребительских цен составляет 3449, 46 грн. (11091, 51 х 0, 311 - коэффициента прироста потребительских цен за период с августа 2017 по март 2021).
Общая сумма компенсации потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков выплаты доходов по март-июль 2017 составляет 7864, 94 (1561, 00 + 1003, 77 + 955, 30 +895, 41 + 3449, 46) рублей.
Итак, исковые требования истца в этой части подлежат удовлетворению в сумме 7864, 94 грн., Не является выходом за пределы исковых требований.
Указанная сумма компенсации потери части денежных доходов подлежит выплате истцу за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со ст. 14.1.180 ст. 18, ст. 162.1.3 ст. 168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым является ответчик.
Согласно части 1 ст. 141 ГПКУкраина судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно пункту 1 части 1 ст. 5 Закона Украины «о судебном сборе» от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы по делам о взыскании заработной платы и восстановления на работе.
Согласно ч. 6 ст. 141 гпк Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу осибы, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно п. п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закона Украины «о судебном сборе» за подачу в суд искового заявления имущественного характера, которая представлена ​​физическим лицом судебный сбор взимается в ропо мерам 1 проценту цены иска, но не менее 0, 4 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц и не более 5 размеров прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Истцом заявлено требование о взыскании с ответчика задолженности по выплате заработной платы, при этом судебный сбор не уплачивался. Учитывая, что судом эти требования удовлетворены полностью, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00грн.
Также, следует отметить, что согласно п. 6 Постановления ПЛену Верховного Суда Украины от 24.12.1999 № 13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части экония.
Согласно ч.1 ст. 430 гпк Украины суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
На основании изложенного, руководствуясь статьями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 гпк Украины, суд -
решил:
Исковые требования лицо_1 к акционерного общества "Украинская железная дорога" в лице Регионального филиала «Донецкая железная дорога» о взыскании задолженности по заработной платеи компенсации за потерю части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты, - удовлетворить.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу особа_1, информация_1, рнокпп номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате за март 2017 - июль 2017 (с учетом простоя, компенсации за неиспользованные дни отпуска и выхиднои помощи) в размере 23925 (двадцать три тысячи девятьсот двадцать пять) рублей. 83 коп., И компенсацию потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в сумме 7864 (семь тысяч восемьсот шестьдесят четыре) грн. 94 коп.
Обязать Акционерное общество "Украинская железная дорога" при выплате особа_1 дохода удержать из этой суммы налоги и другие обязательные платежи.
Взыскать с Акционерного общества "Украинская железная дорога" (03680 Киев - 150, улица Ежи Гедройца (Тверская), 5, код егрпоу: 40075815) в пользу государства (Получатель средств: Донецкое гук / Лиманская мтг / 22030101, Код получателя (код по егрпоу): 37967785, Банк получателя: Казначейство Украины (эл. Адм. Нало.), Код банка получателя ( мфо): 899998, Счет получателя: ua758999980313111206000005564) судебный сбор в размере 908 (девятьсот восемь) рублей. 00 коп.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания заработной платы в пределах суммы платежа за один месяц.
Решение может быть обжаловано в Донецкий апеляцийного суд путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Согласно п / п. 15.5) п.15 разд. xiii «Переходные положения» гпк Украины (в редакции Закона Украины от 03.10.2017 года № 2147-viii) до дня начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения абв случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае опуска по другим уважительным причинам.
Согласно п.3 разд. xii "Заключительные положения" гпк Украина во время действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (covid-19), суд по заявлению участников дела и лиц, не участвовавших в деле, если суд решил вопрос об их правах , интересы и (или) обязанности (при наличии у них права на совершение соответствующих процессуальных действий, предусмотренных настоящим Кодексом), восстанавливает процессуальные сроки, установлени нормами настоящего Кодекса, если признает причины их пропуска уважительными и такими, обусловленные ограничениями, введенными в связи с карантином. Суд может восстановить соответствующий срок как до, так и после его окончания.
Суд по заявлению лица продолжает процессуальный срок, установленный судом, если невозможность совершения соответствующей процессуальной действия в определенный срок обусловлена ​​ограничениями, введенными в связи с карантином.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционнойжалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Полное судебное решение составлено 30.04.2021 года.
судья -

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Справа № 236/880/21
рішення
іменем україни

30 квітня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - [Б.] а.є.,
за участю секретаря - Теліуса с.с.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку зі скороченням штату,
встановив:
17 березня 2021 року позивачка особа_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв`язку зі скороченням штату, в якій вона просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі (у тому числі простій) 23925, 83 грн., та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в загальній сумі 6836, 41 гривень. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 року, звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати (а.с.1-7).
Згідно з ухвалою судді від 19 березня 2021 року розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 цпк України без повідомлення (виклику) сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с. 30-31).
21 квітня 2021 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі. Крім того, представник відповідача зазначив, що, нарахування заробітної плати позивачу, починаючи з другої половини березня 2017 року та по 17.07.2017 року не здійснювалась. Також зазначив, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» пат «Українська залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року, введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Згідно з Науково-правовим висновком Торгово-промислової Палати України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2, порушення норм Трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ат «Українська залізниця» виникли через форс-мажорні обставини, а отже, ат «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю. Крім того, доводи відповідача у відзиві на позовну заяву ґрунтуються на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати - накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості. Такі форс-мажорні обставини є підставою для звільнення підприємства від відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 цпк України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 цпк).
Стаття 12 цпк України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 цпк України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 цпк України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 цпк України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 цпк України).
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до ат «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код єдрпоу 40075815.
Згідно записів в трудовій книжці серії номер_1 особа_1 з 22.07.2016 року по 17.07.2017 року працювала на посаді техніка 1 категорії Район контактної мережі Фащівка 1 групи вп «Луганська дистанція електропостачання» сп "Луганська дирекція залізничних перевезень" рф "Донецька залізниця" пат "Українська залізниця" (а.с. 11-13).
Наказом начальника Луганської дирекція залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58 -дн було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с. 21).
Пунктами 2 - 3 наказу, працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього Трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «п». Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення Трудового договору № 225/ос від 17.07.2017 року особа_1 з 17.07.2017 року звільнена з посади техніка 1 категорії 20 Район контактної мережі Фащівка 1 групи вп «Луганська дистанція електропостачання» сп "Луганська дирекція залізничних перевезень" рф "Донецька залізниця" пат "Українська залізниця" за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 19).
В наказі про припинення Трудового договору зазначено, що позивач особа_1 має право на компенсацію за 30 днів відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.
Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення Трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що ат «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за березнь – липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано: березень 2017 року – 4279, 43 грн., квітень 2017 року – 2851, 63 грн., травень 2017 року- 2851, 63 грн., червень 2017 року – 2851, 63 грн., липень 2017 року (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) – 11091, 51 грн. (а.с. 24-25).
До розрахунку заробітної плати за березень- липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340).
Згідно копій табелів обліку використання робочого часу, наданих позивачем, особа_1 за березень 2017 року відпрацьовано 12 днів, за квітень – липень 2017 року – "0" днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також кму своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут пат «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію пат Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ii проти Німеччини», заява n9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 31 травня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-vii "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 цпк України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, зазначає таке.
Позивачем на підтвердження розміру нарахованої йому заробітної плати за період березень- липень 2017 року надано щомісячні розрахункові листи заробітної плати, видача яких працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", зазначені розрахункові листи (табулеграми) видані відповідачем – сп «Луганська дирекція залізничних перевезень» рф (код єдрпоу 40150216, що відповідає єдрпоу Регіональної філії "Донецька залізниця" ат "Укрзалізниця"). Відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці", при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.
Проте, представником відповідача ці відомості не спростовані.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-вр "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-xiv "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-xiv підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника Луганська дирекція залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58 -дн про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с.21), зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у березні 2017 року 10/2 днів (80 год.), у квітні 2017 року - 7/4 днів (152год.), у травні 2017 року – 20/11 днів (159 год), у червні 2017 року -20/10днів(159 год.), у липні 2017 року-11/6 днів(88год.)(а.с. 14-18, 24-25).
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення його саме 17.07.2017 року.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати - накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.
Проте, позивачем суду надано наказ про припинення Трудового договору, розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017року.
Враховуючи, що в період встановленого сп «Луганська дирекція залізничних перевезень» простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення, на день його звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Даних, що наведені суми були виплачені позивачу, відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, є необґрунтованими.
По-перше, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже, суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
По-друге, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення пат "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень".
Проте станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за за період з 16 березня по 17.07.2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень-липень 2017 року, наданих позивачем до суду.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-xiv "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-вр "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 16 березня по 31 травня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, у відзиві на позовну заяву визнає той факт, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Посилаючись у відзиві на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо суми заробітної плати зазначеної у розрахунку заробітної плати за березень-липень 2017 року не наводить.
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 17.07.2017 року № 225/ос про припинення Трудового договору, який був виданий першим заступником начальника дирекції залізничних перевезень особа_2 , тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем у відзиві на позовну заяву, не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 30 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку на компенсацію яких має право позивач (а.с.19).
Відповідно до ст. 76 цпк України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
Дійсно, 16 січня 2018 року пат "Укрзалізниця" надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 75-79), згідно якого вина пат "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте, жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року № 1669-vii "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-vii "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст. 10).
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), та компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача за березень-липень 2017 року.
Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 4279, 43 грн., квітень 2017 року – 2851, 63 грн., травень 2017 року- 2851, 63 грн., червень 2017 року – 2851, 63 грн., липень 2017 року (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) – 11091, 51 грн., а всього 23925, 83 грн.
Зазначена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-iii "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-iii "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-вр "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-iii "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 4279, 43 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1561, 00 грн. (4279, 43 х 0, 365 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по березень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2851, 63 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1003, 77 грн.( 2851, 63 х 0, 352 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по березень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 2851, 63 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 955, 30 грн.( 2851, 63 х 0, 335 – коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по березень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 2851, 63 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 895, 41 грн. (2851, 63 х 0, 314 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по березень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 11091, 51 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 3449, 46 грн. (11091, 51 х 0, 311 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по березень 2021 року).
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 7864, 94 (1561, 00+1003, 77+955, 30+895, 41+3449, 46) гривень.
Отже, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в сумі 7864, 94 грн., яка не є виходом за межі позовних вимог.
Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Відповідно до частини 1 ст. 141 цпк України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 цпк України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908, 00грн.
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 430 цпк України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 81, 141, 212, 258-259, 263-265 цпк України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги особа_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, – задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_2 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року – липень 2017 року(з урахування простою, компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) у розмірі 23925 (двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 83 коп., та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 7864 (сім тисяч вісімсот шістдесят чотири)грн. 94 коп.
Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті особа_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код єдрпоу: 40075815) на користь держави (Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лиманська мтг/22030101, Код отримувача (код за єдрпоу): 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (мфо): 899998, Рахунок отримувача: ua758999980313111206000005564) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. xiii «Перехідні положення» цпк України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-viii) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із п.3 розд. xii «Прикінцеві положення» цпк України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 30.04.2021 року.
Суддя -