ДП "УКРНТЦ "ЕНЕРГОСТАЛЬ": невыплата зарплаты

решение
именем украины

Дело № 638/8433/20
Производство № 2/638/3747/20

30.11.2020 года Дзержинский районный суд. Харькова
в составе: председательствующего судьи [Х.] В.М.
с участием секретаря Жакун Н. А.
с участием судебного распорядителя Змиевской О. Ю.

рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 в Государственное предприятие «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности«Энергосталь» о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации морального вреда, -

В:

особа_1 в июне 2020 обратилась в Дзержинский районный суд г.. Харькова с иском к ГП «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о взыскании задолженности по заработной плате, а именно просит суд взыскать с Государственного предприятия« Украинский научно-технический центр металлургической промышленности «Энергосталь» на ее користь задолженность по заработной плате за период с 01.02.2019 года по 31.03.2020 года в сумме 23184, 68 грн. Требования иска обосновывает тем, что 13.02.2012 года находилась в трудовых отношениях с Государственным предприятием «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь », а именно находилась в должности инженера 2 категории отдела оборудования и комплектации, однако не получала заработную плату за выполненную роботу.04.09.2020 истец уволен по собственному желанию, очто свидетельствует приказ №225-К от 01.09.2020 года. С учетом уточненных исковых требований о взыскании с Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »в пользу задолженность по заработной плате за период с 01.01.2020 года по 04.09.2020 года с учетом компенсации потери части заработной платы в зв` связи с нарушением сроков выплаты в размере 29863, 56 грн., а также средний заработок за время задержки окончательного расчета в размереи 5982, 34 грн., а также моральный вред в размере 25000 грн. Просит суд иск удовлетворить.
Представитель ответчика - Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »отзыва на исковое заявление, который бы отвечал требованиям статьи 178 ГПК Украины, или любых письменных и электронных доказательств (которые доставить в суд), заключений экспертов, заявлений свидетелей, подтверждающие возражения против иска, в суд не предоставил. В то же время, согласно заявлению от22.10.2020 года №б / н, представитель отвечает отмечает, что обстоятельство задача истцу морального вреда не доказана, представлено расчета его размера, а доказывания не может основываться на предположениях, а потому в удовлетворении иска в части взыскания морального вреда просит отказать.
Суд, исследовав доводы истца и ответчика, изложенные в письменных заявлениях, и оценив доказательства, представленные в материалах дела, установил следующие обстоятельства соответствии со ст.
Правовые основы и гарьАнтии осуществления гражданами Украины права распоряжаться своими способностями к производительному и творческому труду закреплено Кодексом законов о труде Украины.
Кодекс законов о труде Украины регулирует трудовые отношения всех работников, содействуя росту производительности труда, улучшению качества работы, повышению эффективности общественного производства и подъему на этой основе материального и культурного уровня жизни трудящихся, укреплению трудовой дисциплины и постепенному превращению труда на благо суспильства в первую жизненную потребность каждого трудоспособного человека (статья 1 Кодекса законов о труде Украины).
Как установлено материалами дела, особа_1 работала в Государственном предприятии «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь », а именно с 13.02.2012 года по настоящее время находится в трудовых отношениях с Государственным предприятием« Украинский научно-технический центр металлургической промышленности «Энергосталь» в должности инженера 2 категории отдела оборудования и комплектации, о чем свидетельствует приказ о принятии на работу от 13.02.2012 года №133-к, копия трудовой книжки истца.
С 05.09.2020 года особа_1 выведена из штатного расписания должности «Ведущий инженер» отдела оборудования и комплектации, о чем свидетельствует приказ №225-к от 01.09.2020 года «Об освобождении от работы особа_1».
Как следует из справки Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о размере начисленной и не выплаченной заработнойплаты на имя особа_1 от 15.09.2020 года №Б-02/557, общая сумма задолженности за период с 01.01.2020 года по 04.09.2020 года составляет 29 773, 38 грн.
Согласно справке Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о расчете компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты от 15.09.2020 года №Б-02/558, указанная задолженность за период с 01.01. 2020 по 04.09.2020 года составляет 90, 18 грн.Так, в соответствии со статьей 43 Конституции Украины и статьи 2 Кодекса законов о труде Украины, каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 94 Кодекса законов о труде Украины определено, что заработная плата -это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно части 1 статьи 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со статьей 115 КЗоТ Украины, статьи 24 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.При этом, по личному письменному согласию работника выплата заработной платы может осуществляться через учреждения банков, почтовыми переводами на указанный ими счет (адрес) с обязательной оплатой этих услуг за счет работодателя.
В соответствии с требованиями статьи 34 Закона Украины «Об оплате труда», а также ст. ст. 1-3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предусмотрена компенсация работникам потери части заработной платы всвязи с нарушением сроков ее выплаты, исчисляется с учетом индекса инфляции в период невыплаты.
Учитывая указанные нормы действующего законодательства, регулирующего данный вид правоотношений, возникший между сторонами, и невыполнение ответчиком обязанности по своевременной выплате заработной платы, суд считает, что требования истца о взыскании задолженности по заработной плате являются обоснованными, и взысканию с ответчика в пользу истца подлежит сумма задолженности по начисленной, но невиплаченои заработной платы в размере 29 773, 38 грн. + 90, 18 грн. (Компенсация потери части заработной платы в связи с нарушением сроков выплаты) = 29863, 56 грн. При этом, ни наличие задолженности по выплате заработной платы и ее размер, ни факт нарушения сроков ее выплаты ответчик оспаривал.
Согласно части 1 статьи 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 Кодэкса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Судом установлено, что при увольнении истца с работы с ним не были проведены все расчеты.
Конституционный Суд Украины в решении от 22 февраля 2012 года № 4-рп / 2012 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, ст. 237 этого кодекса разъяснил, что по статьею 47 КЗоТ Украины работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 КЗоТ Украины, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о проведении расчета. Не проведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статтею117 Кодекса, тобто выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно Порядка исчисления средней заработной платы утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 08.02.1995 года в других случаях сохранения средней заработной платы среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата .
Начисление выплат, исчисляемых из средней зара платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднего (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством - начисло календарных дней за этот период.
Как следует из справки Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »от 15.09.2020 года №Б-02/561, среднедневная заработная плата истца особа_1 составляет 314, 86 грн.
Срок задержки выплаты заработной платы составляет 19 рабочих дня (с 05.09.2020 года - дата, следующая за освобождением по 01.10.2020 года - дата представления уточненной искового заявления), а потому общий размер среднего заработка за все времязадержки расчета составляет: 19 х 314, 86 грн. = 5982, 34 грн., Который также подлежит взысканию в пользу истца.
О взыскании с ответчика морального вреда, причиненного истцу в результате противоправных действий ответчика, суд отмечает следующее.
Порядок возмещения морального вреда в сфере трудовых отношений регулируется статьей 237-1 КЗоТ Украины.
Статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривает возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законныхих прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения ущерба определяется законодательством.
Указанная норма закона содержит перечень юридических фактов, составляющих основание возникновения правоотношений по возмещению собственником или уполномоченным им органом причиненного работнику морального вреда.
По содержанию указанного положения закона основанием для возмещения морального вреда в соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины является факт нарушения прав работника в сфере трудовых отношений, которое привело к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требовало от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
В пункте 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31 марта 1995 года № 4 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» разъяснено, что в соответствии со статьей 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений(Незаконное увольнение или перевод, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Таким образом, защита нарушенногоправа в сфере трудовых отношений обеспечивается как восстановлением положения, существовавшего до нарушения этого права (например, восстановление на работе), так и механизмом компенсации морального вреда, как негативных последствий (потерь) неимущественного характера, возникших в результате душевных страданий, которые лицо понесло в связи с посягательством на ее трудовые права и интересы. Конкретный способ, на основании которого осуществляется возмещение морального вреда, избирается потерпевшим лицом, с учетом характеру правонарушения, его последствий и других обстоятельств.
КЗоТ Украины не содержит каких-либо ограничений или исключений для компенсации морального вреда в случае нарушения трудовых прав работников, а ст. 237-1 этого Кодекса предусматривает право работника на возмещение морального вреда в выбранный им способ, в частности возвращение потерпевшему стоимостного (денежного) эквивалента причиненного морального вреда, а потому размер такого возмещения суд определяет в зависимости от характера и объема страданий, их продолжительности, тяжкости вынужденных изменений в жизни и с учетом других обстоятельств дела.
Согласно статье 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
Истцом особа_1 представлено достаточных и допустимых доказательств в подтверждение фактов, приведенных в исковом заявлении, в частности подтверждение страданий, потери нормальных жизненных связей, дополнительных усилий для организации своей жизни, а затем отсутствуют правови основания для удовлетворения требований иска в части взыскания морального вреда в пользу истца, более того заявленный размер морального вреда никак не подтвержден.
Вопрос о распределении расходов по уплате государственной пошлины суд решает на основании статьи 141 ГПК Украины.
Так, при обращении в суд с уточненной исковым требованием истец особа_1 оплатила судебный сбор в размере 1% от заявленной суммы среднего заработка за время задержки окончательного расчета, то есть 840, 80 грн. и 1% от сумы заявленной морального вреда, то есть 840, 80 грн., однако с учетом пункта 1 части 1 статьи 176 ГПК Украины цена иска в исках о взыскании денежных средств определяется суммой, взыскиваемой или оспариваемой суммой по исполнительным или иным документом, по которому взыскание производится в бесспорном (безакцептном) порядке, то есть истец должен был оплатили только 840, 80 грн., а потому излишне уплаченный судебный сбор истцом особа_1 в соответствии с пунктом 1 части 1 статьи 7 Закона Украины «О судебном сборе »будет ей возвращен при наличии внесения соответствующего ходатайства о его возвращении.
Суд, исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие юридическое значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, пришел к выводу, что иск лицо_1 в Государственный предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о взыскании задолженностии по заработной плате подлежит удовлетворению.
Руководствуясь статьями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ГПК Украины, статьями 94, 115, 117 Кодекса законов о труде Украины суд, -
решил:
Иск особа_1 в Государственное предприятие «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »о взыскании задолженности по заработной плате и компенсации морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургийнои промышленности «Энергосталь» (код егрпоу 31632138, местонахождение: 61166, г. Харьков, пр.-т. Науки, 9) в пользу особа_1 (информация_1, ИН номер_1, зарегистрированной по адресу: адрес_1) задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате за период 01.01.2020 года по 04.09.2020 года в размере 29 773 (двадцать девять тысяч семьсот семьдесят три) грн. 38 коп., Компенсацию потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в размере 90 (девяносто) рублей.18 коп., Средний заработок за все время задержки расчета в размере 5982 (пять тысяч девятьсот восемьдесят два) грн. 34 коп., А всего взыскать 35845 (тридцать пять тысяч восемьсот сорок пять) грн. 90 коп.
В удовлетворении остальной части исковых требований - отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Украинский научно-технический центр металлургической промышленности« Энергосталь »(код егрпоу 31632138, местонахождение: 61166, г. Харьков, пр.-Т. Науки, 9) в пользу особа_1 (информация_1, ИН номер_1, Зарегистрированной по адресу: адрес_1) расходы по уплате судебного сбора в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп.
Решение может быть обжаловано в Харьковский апелляционный суд путем подачи апелляционной жалобы в или через Дзержинский районный суд. Харькова в течение тридцати дней со дня его провозглашения.

председательствующий:

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:





рішення
іменем україни

Справа № 638/8433/20
Провадження № 2/638/3747/20

30.11.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Жакун Н. О.
з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

особа_1 у червні 2020 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати, а саме просить суд стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2019 року по 31.03.2020 року у сумі 23184, 68 грн. Вимоги позову обґрунтовує тим, що з 13.02.2012 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», а саме перебувала на посаді інженера 2 категорії відділу обладнання та комплектації, проте не отримувала заробітну плату за виконану роботу.04.09.2020 року позивач звільнена за власним бажанням, про що свідчить наказ №225-К від 01.09.2020 року. З урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2020 року по 04.09.2020 року з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати в розмірі 29863, 56 грн., а також середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 5982, 34 грн., а також моральну шкоду у розмірі 25000 грн. Просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача - Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав. Водночас, згідно заяви від 22.10.2020 року №б/н, представник відповідає наголошує, що обставина завдання позивачу моральної шкоди не доведена, не надано розрахунку його розміру, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди просить відмовити.
Суд, дослідивши доводи позивача та відповідача, викладені у письмових заявах, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Як встановлено матеріалами справи, особа_1 працювала у Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», а саме з 13.02.2012 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді інженера 2 категорії відділу обладнання та комплектації, про що свідчить наказ про прийняття на роботу від 13.02.2012 року №133-к, копія трудової книжки позивача.
З 05.09.2020 року особа_1 виведена зі штатного розпису посади «Провідний інженер» відділу обладнання та комплектації, про що свідчить наказ №225-к від 01.09.2020 року «Про звільнення з роботи особа_1 ».
Як вбачається із довідки Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати на ім`я особа_1 від 15.09.2020 року №Б-02/557, загальна сума заборгованості за період з 01.01.2020 року по 04.09.2020 року становить 29773, 38 грн.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати від 15.09.2020 року №Б-02/558, вказана заборгованість за період з 01.01.2020 року по 04.09.2020 року становить 90, 18 грн.
Так, відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 2 Кодексу законів про працю України, кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При цьому, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
У відповідності до вимог статті 34 Закону України «Про оплату праці», а також ст. ст. 1-3 Закону Україні «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка обчислюється з урахуванням індексу інфляції в період невиплати.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості із нарахованої, проте невиплаченої заробітної плати у розмірі 29773, 38 грн. + 90, 18 грн. (компенсація втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків виплати) = 29863, 56 грн. При цьому, ні наявність заборгованості з виплати заробітної плати та її розмір, ні факт порушення строків її виплати відповідач не оспорював.
Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи з ним не були проведені всі розрахунки.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, ст. 237 цього кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається із довідки Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» від 15.09.2020 року №Б-02/561, середньоденна заробітна плата позивача особа_1 становить 314, 86 грн.
Термін затримки виплати заробітної плати складає 19 робочих дні (з 05.09.2020 року – дата, наступна за звільненням по 01.10.2020 року – дата подання уточненої позовної заяви), а тому загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку складає: 19 х 314, 86 грн. = 5982, 34 грн., який також підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем особа_1 не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження фактів, наведених у позовній заяві, зокрема підтвердження страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиль для організації свого життя, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вимог позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача, більш того заявлений розмір моральної шкоди жодним чином не підтверджений.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Так, при зверненні до суду з уточненою позовною вимогою позивач особа_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 % від заявленої суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, тобто 840, 80 грн. та 1 % від суми заявленої моральної шкоди, тобто 840, 80 грн., однак з урахуванням пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, тобто позивач повинна була сплатили лише 840, 80 грн., а тому надмірно сплачений судовий збір позивачем особа_1 у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» буде їй повернутий за наявності внесення відповідного клопотання про його повернення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, статтями 94, 115, 117 Кодексу законів про працю України суд, -
вирішив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код єдрпоу 31632138, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр-т. Науки, 9) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІН номер_1 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період 01.01.2020 року по 04.09.2020 року у розмірі 29773 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 38 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 90 (дев`яносто) грн. 18 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 5982 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 34 коп., а всього стягнути 35845 (тридцять п`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 90 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код єдрпоу 31632138, місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр-т. Науки, 9) на користь особа_1 ( інформація_1 , ІН номер_1 , зареєстрованої за адресою: адреса_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: