АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ": невыплата зарплаты

233 № 233/7997/19

Р Е Ш Е Н И Е
именем украины

14 июля 2020 Арбитражный суд в составе:
председательствующего судьи [М.] В. С.,
с участием секретаря судебного заседания Лиман С.М.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы, -В С Т А Н О В И Л:
В Константиновский районный суд с иском обратилась особа_1, в котором просила взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 года в сумме 13238, 70 грн. В обоснование указанных требований истец ссылался на то, что в соответствующий период она работала в должности оператора с обслуживаетния и ремонта вагонов из разряда в производственном подразделении «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Укрзализныця». С марта 2017 работодатель прекратил выплачивать ей заработную плату, хотя продолжал ее начислять. 17 июля 2017 истца был освобожден, однако ответчик не выплатил все причитающиеся истцу при увольнении суммы. По состоянию на 17 июля 2017 размер начисленной, но не выплаченной ему заработной платы за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 составляет 18007 грн. 05 коп., За вычетом обязательных платежей ее размер соответствует 13 238 грн. 70 коп.
Ответчик предоставил отзыв на иск, в котором исковые требования не признал, ссылаясь на наличие форс-мажорных обстоятельств, повлекших НЕ выплату заработной платы истцу, а именно: захват неизвестными лицами административного здания и производственных объектов АО «Укрзализныця», расположенных в г. . Донецьк, в связи с чем у ответчика с 16.03.2017 года отсутствует доступ к документации предприятия (кадровой, первичной, технической, договорной, налоговой, архивного и другой), к компьютерным базам и утрачен контроль над хозяйственной деятельностью. В связи с отсутствием первичных документов в структурному подразделению «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» АО «Укрзализныця» подтвердить информацию о фактическом выполнении работ и осуществить начисления зара платы невозможно. Считает, что истцом не доказан факт выполнения им трудовых обязанностей в спорный период с 16 марта 2017 по 17 июля 2017 года и размер задолженности по заработной плате. За первую половину марта 2017 истцу была начислена заработная плата, которая была получена истцом в размере 1710, 90 грн.
Истец в судебное заседание не явилась, о дате, времени и месте его проведения извещен надлежащим образом, предоставила ходатайство о рассмотрении дела в ее Отсутствуетсти.
Представитель ответчика АО «Укрзализныця» в судебное заседание не явился, о дате, времени и месте его проведения ответчик извещен надлежащим образом, причины неявки своего представителя не сообщил.
[В.] обстоятельства дела, исследовав доказательства, представленные в их подтверждение, суд пришел к выводу о возможности частичного удовлетворения исковых требований по следующим основаниям.
Судом установлено, что истец особа_1 работала в должности оператора по обслуживанию и ремонту вагонов 3 разряда пункта техническиго обслуживания вагонов станции Углегорск 5 класса, в частности с 12 августа 2016 в реорганизованном на основании приказа ОАО «Украинская железная дорога» №303 от 15.04.2016 года производственном подразделении «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала « Донецкая железная дорога »Публичного акционерного общества« Украинская железная дорога ».
17 июля 2017 на основании приказа от 10.07.2017 года № 4196 / ДН-ОС истец была освобождена всвязи с сокращением штата по п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины. Указанные обстоятельства подтверждаются трудовой книжкой особа_1 серии номер_1 приказом (распоряжением) № 4196 / ДН-ОС от 10.07.2017 г.. О прекращении Трудового договора (контракта), копии которых приобщены к материалам дела.
Согласно постановлению Кабинета министров Украины № 938 от 31.10.2018 г.. Публичное акционерное общество «Украинская железная дорога» изменило название на Акционерное общество «Украинская железная дорога».
Статьей 43 Конституции Украини гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ч. 1 ст. 113 КЗоТ Украины время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).
Согласно ст. 44 КЗоТ Украины при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка.
Частью 1 статьи 83 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка с инвалидностью с детства подгруппы А I группы.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган зобов`связан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины установлено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о раснок. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно части 2 ст. 30 Закона Украины от 24.03.1995 года № 108/95-ВР «Об оплате труда» работодатель обязан обеспечить достовирний учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Согласно ст. 8 Закона Украины от 16.07.1999 года № 996-XIV «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине» вопросы организации бухгалтерского учета на предприятии относятся к компетенции его собственника (собственников) или уполномоченного органа (должностного лица) в соответствии с законодательством и учредительными документами.
В соответствии со статьей 110 КЗоТ Украины при каждой выплате заработной платы собственник или уполномоченный им орган должен уведомить работника о следующих данных, относящихся к периоду, за который производится оплата труда: а) общая сумма заработной платы с расшифровкой по видам выплат; б) размеры и основания отчислений и удержаний из заработной платы; в) сумма заработной платы, причитающейся к выплате. Указанная норма права корреспондируется с ч. 1 ст. 30 ЗУ «Об оплате труда», а второй частью этой статьи установлено обязанность работодателя обеспечить ГОСТрный учет выполняемой работником работы и бухгалтерский учет расходов на оплату труда в установленном порядке.
Постановлениями Константиновского горрайонного суда Донецкой области 27 ноября 2019 года, 10 февраля 2020 и 4 мая 2020 в Акционерного общества «Украинская железная дорога» было истребовано доказательства о размере начисленной, но не выплаченной заработной платы истца за периоды с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 года, документы об окончательном расчете с особа_1 решениерабочей комиссии по их обработки или их копии.
Ответчиком во исполнение указанных постановлений суда предоставлены копии табуляграмм, согласно которым работнику в период с марта 2017 по июль 2017 заработная плата была начислена с учетом времени простоя: в марте 2017 года в размере 4078, 88 грн, что после удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов составляет 3243, 46 грн; за апрель 2017 года в размере 1987, 84 грн, что после удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов складаесть 1580, 70 грн; за май 2017 года в размере 2847, 20 грн, что после удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов составляет 1135, 79 грн; за июнь 2017 года в размере 2079, 40 грн, что после удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов составляет 1653, 51 грн; по июль 2017 заработная плата была начислена в размере 7013, 73 грн, которая состоит, в том числе, с компенсации за неиспользованный отпуск за 13 дней в сумме 1979, 64 грн, выходного пособия при сокращении в сумме 4803, 08 грН, после удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов составляет 5625, 24 грн.
А в итоге размер начисленной заработной платы за соответствующий период составляет 18007, 05 грн, что является суммой вышеприведенных слагаемых.
Указанные обстоятельства соответствуют расчета, предоставленном истцом, а также сведениям по явке и неявки особа_1 на работу, содержащиеся в табелях учета использования рабочего времени за март, апрель, май, июнь, июль 2017 года, копии которых предоставлены ответчиком.
Кроме того, видповидачем на выполнение указанных постановлений суда предоставлена ​​справка от 16.01.2020 г. за № 69/2, копию ведомости на выплату денег № 10 за март 2017, из которых следует, что за первую половину марта 2017 истцу была начислена заработная плата в размере 2151, 57 грн, которую после вычета обязательных налогов и сборов получено истцом 19 июля 2017 в размере 1710, 90 грн, начисления заработной платы с 16 марта 2017 по июль 2017 не проводилось.
Также сторонами предоставленокопию приказа (распоряжения) № 4196 / ДН-ОС от 10.07.2017 г.. о прекращении Трудового договора (контракта) с особа_1, табельный номер 17460, которым уволен работник с 17.07.2017 г.. на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ Украины и решено согласно ст. 44 КЗоТ Украины предоставить работнику выходное пособие в размере одного среднего заработка, компенсацию за 13 дней отпуска, копию справки-расчета неиспользованных дней отпуска, за которые предоставляется компенсация при увольнении, копии справки, согласно якой депонированная заработная плата отсутствуют, копии личных карточек и личных счетов работника, копию приказа производственного подразделения «Иловайское эксплуатационное вагонное депо» структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога» ПАО «Украинская железная дорога» № 79 / у от 26.12. 2016 о предоставлении отпуска, копию расчета оплаты отпуска.

Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданской или административныйистративний деле, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Постановлением Апелляционного суда Донецкой области от 4 июля 2018 по делу 233/559/18 по иску работника СП «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» к Публичного акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате было установлено, что с 20 березня 2017 согласно приказу ОАО «Украинская железная дорога» филиала «Донецкая железная дорога» №384 от 15.03.2017 года и приказом СП «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» №236 / ДНД от 17.03.2017 года в связи с отсутствием организационных и технических условий для осуществления хозяйственной деятельности структурного подразделения «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» регионального филиала «Донецкая железная дорога», вызванных перекрытием всех железнодорожных путей, ведущих к линии разграничения с неподконтрольной украинской власти территорией в соответствии со ст.ст. 34, 113 КЗоТ Украины установлено простой для всех работников производственных подразделений дирекции.
Учитывая то, что с 20 марта 2017 установлено простой для всех работников производственных подразделений дирекции на основании приказа ОАО «Украинская железная дорога» филиала «Донецкая железная дорога» № 384 от 15.03.2017 г. И приказа СП «Донецкая дирекция железнодорожных перевозок» №236 / ДНД от 17.03.2017 г.., а согласно ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 83 КЗоТУкраина время простоя не по вине работника оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада) и при прекращении Трудового договора на основании, указанном в пункте 1 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка , денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также то, что работодателем не опровергнуто указанный расчет истца, суд пришел висновку о том, что расчет задолженности по заработной плате, совершенный истцом, соответствует обстоятельствам дела.
Ссылка ответчика о невозможности расчета задолженности по заработной плате из-за отсутствия у работодателя оригиналов первичных документов по размеру выполненной работы и размера задолженности не опровергает выводов суда, поскольку обязанность вести учет отработанного времени и размера заработной платы возложена только на работодателя, обстоятельства, которые обусловливают отсутствие первиннои документации, не освобождают работодателя от обязанности выплачивать заработную плату работнику, право на которую гарантировано Конституцией Украины.
Указанный вывод соответствует позиции, изложенные в постановлении Верховного суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, согласно которому сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя. Итак отсутствие у ответчика первиннои документации не является основанием для НЕ начисления но не выплаты истцу заработной платы.
Наличие форс-мажорных обстоятельств, повлекших невыплату заработной платы и отсутствие оригиналов первичных документов не опровергает выводов суда, поскольку право на заработную плату гарантированное статьей 43 Конституции Украины и отсутствие вины ответчика в невыполнении своих обязанностей по выплате заработной платы не освобождает его от выполнения такого долга в следующем, а может лишь быть подстАвой для освобождения работодателя от ответственности, предусмотренной трудовым законодательством за указанное нарушение трудовых прав.
Согласно абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан является соответно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Истец, осуществляя расчет задолженности по заработной плате не учла вышеуказанные положения и указала сумму задолженности по заработной плате после удержания обязательных налогов и сборов, а также не учла уплаченную заработную плату за первую половину марта 2017 года, начисленную в размере 2151, 57 грн, и яку после вычета обязательных налогов и сборов истец получила в размере 1710, 90 грн.
Рассматривая вопрос о размере задолженности по заработной плате ответчика перед истцом, суд пришел к выводу о том, что ответчиком АО «Украинская железная дорога» не опровергнут расчет, предоставленный истцом в части задолженности по заработной плате в размере 15855 гривен 48 копеек (18007, 05 - 2151, 57). Вместе с тем, суд пришел к выводу о необоснованности расчета истца в части задолженностиости по заработной плате в размере 2151, 57 грн по основаниям, указанным выше.
С учетом изложенного суд пришел к выводу о необходимости частично удовлетворить исковые требования и взыскать с акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с марта 2017 по июль 2017 в размере 15855, 48 грн с последующим удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины суд допускает немедленное испонання решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Поскольку истец освобожден от уплаты судебного сбора, на основании ст. 141 ГПК Украины в связи с частичным удовлетворением иска с ответчика в доход государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 676, 59 грн.
Руководствуясь ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 274 - 279, 354, 430, п.п.15.5 раздела ХИИИ «Переходные положения» ГПК Украины, -Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 к акционерного общества «Украинская железная дорога» о взыскании задолженности по заработной плате - удовлетворить частично.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 задолженность по заработной плате за период с 1 марта 2017 по 17 июля 2017 года в размере 15 855 (пятнадцати тысяч восьмисот пятидесяти пяти) рублей 48 копеек с последующим удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
В довольны позовних требований в части взыскания с акционерного общества «Украинская железная дорога» в пользу особа_1 задолженности по заработной плате в размере 2151 (двух тысяч ста пятидесяти одной) гривны 57 копеек - отказать.
Взыскать с Акционерного общества «Украинская железная дорога» в доход государства судебный сбор в размере 676 (шестисот семидесяти шести) рублей 59 копеек.
Допустить немедленное исполнение решения в части взыскания задолженности по заработной плате за один месяц - за апрель 2017 года в размири 1987 (одной тысячи дев`ятисот восьмидесяти семи) рублей 84 копеек с последующим удержанием из этой суммы обязательных налогов и сборов.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления судв апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения в Донецкий апелляционный суд через Арбитражный суд Донецкой области. Указанный срок продлевается на срок действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на побновление пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Истец особа_1, место прописки: адрес_1, рнокпп номер_2. Ответчик: Акционерное общество «Украинская железная дорога», местонахождение: 83680, г.. Киев, ул. Тверская, д. 5, код егрпоу 40075815.

судья

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

233 № 233/7997/19

Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

14 липня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді [М.] В. С.,
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В:
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулася особа_1 , в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 13238, 70 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилалася на те, що у відповідний період вона працювала на посаді оператора з обслуговування та ремонту вагонів з розряду у виробничому підрозділі «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. 17 липня 2017 року позивача було звільнено, проте відповідач не виплатив всі належні позивачу при звільненні суми. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року складає 18007 грн. 05 коп., після вирахування обов`язкових платежів її розмір відповідає 13238 грн. 70 коп.
Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що спричинили не виплату заробітної плати позивачу, а саме: захоплення невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ «Укрзалізниця», розташованих у м. Донецьк, в зв`язку з чим у відповідача з 16.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. У зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо. Вважає, що позивачем не доведений факт виконання ним трудових обов`язків у спірний період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та розмір заборгованості по заробітній платі. За першу половину березня 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата, яка була отримана позивачем в розмірі 1710, 90 грн.
Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача АТ «Укрзалізниця» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення відповідач повідомлявся належним чином, причини неявки свого представник не повідомив.
З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1 працювала на посаді оператора з обслуговування та ремонту вагонів 3 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Вуглегірськ 5 класу, зокрема з 12 серпня 2016 року у реорганізованому на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» №303 від 15.04.2016 року виробничому підрозділі «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
17 липня 2017 року на підставі наказу від 10.07.2017 року № 4196/дн-ОС позивач була звільнена у зв`язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою особа_1 серії номер_1 , наказом (розпорядженням) № 4196/дн-ОС від 10.07.2017 р. про припинення Трудового договору (контракту), копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Згідно з ст. 44 КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно з ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Ухвалами Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 27 листопада 2019 року, 10 лютого 2020 року та 04 травня 2020 року у Акціонерного товариства «Українська залізниця» було витребувано докази про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивача за періоди з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, документи щодо остаточного розрахунку з особа_1 , рішення робочої комісії з їх опрацювання або їх копії.
Відповідачем на виконання вказаних ухвал суду надано копії табуляграм, відповідно до яких працівнику у період з березня 2017 року по липень 2017 року заробітну плату було нараховано з урахуванням часу простою: в березні 2017 року в розмірі 4078, 88 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 3243, 46 грн; за квітень 2017 року в розмірі 1987, 84 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 1580, 70 грн; за травень 2017 року в розмірі 2847, 20 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 1135, 79 грн; за червень 2017 року в розмірі 2079, 40 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 1653, 51 грн; за липень 2017 року заробітну плату було нараховано в розмірі 7013, 73 грн, яка складається, в тому числі, з компенсації за невикористану відпустку за 13 днів в сумі 1979, 64 грн, вихідної допомоги при скороченні в сумі 4803, 08 грн, що після утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 5625, 24 грн.
А у підсумку розмір нарахованої заробітної плати за відповідний період складає 18007, 05 грн, що є сумою вищенаведених доданків.
Вказані обставини відповідають розрахунку, наданому позивачем, а також відомостям щодо явки та неявки особа_1 на роботу, які містяться в табелях обліку використання робочого часу за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року, копії яких надані відповідачем.
Крім того, відповідачем на виконання вказаних ухвал суду надано довідку від 16.01.2020 р. за № 69/2, копію відомості на виплату грошей № 10 за березень 2017 р., з яких вбачається, що за першу половину березня 2017 року позивачу було нараховано заробітну плату в розмірі 2151, 57 грн, яку після вирахування обов`язкових податків та зборів отримано позивачем 19 липня 2017 року в розмірі 1710, 90 грн, нарахування заробітної плати з 16 березня 2017 року по липень 2017 року не здійснювалося.
Також сторонами надано копію наказу (розпорядження) № 4196/дн-ОС від 10.07.2017 р. про припинення Трудового договору (контракту) з особа_1 , табельний номер 17460, яким звільнено працівника з 17.07.2017 р. на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та вирішено згідно із ст. 44 КЗпП України надати працівнику вихідну допомогу у розмірі одного середнього заробітку, компенсацію за 13 днів відпустки, копію довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, копії довідки, згідно з якою депонована заробітна плата відсутні, копії особових карток та особових рахунків працівника, копію наказу виробничого підрозділу «Іловайське експлуатаційне вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 79/в від 26.12.2016 про надання відпустки, копію розрахунку оплати відпустки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2018 року у справі 233/559/18 за позовом працівника СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі було встановлено, що з 20 березня 2017 року згідно з наказом ПАТ «Українська залізниця» філії «Донецька залізниця» №384 від 15.03.2017 року та наказом СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» №236/днд від 17.03.2017 року у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією відповідно до ст.ст. 34, 113 КЗпП України встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції.
Враховуючи те, що з 20 березня 2017 р. встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» філії «Донецька залізниця» № 384 від 15.03.2017 р. та наказу СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» №236/днд від 17.03.2017 р., а відповідно до ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 83 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та при припиненні Трудового договору з підстави, зазначеної пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також те, що роботодавцем не спростовано вказаний розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, здійснений позивачем, відповідає обставинам справи.
Посилання відповідача про неможливість розрахунку заборгованості по заробітній платі через відсутність у роботодавця оригіналів первинних документів щодо розміру виконаної роботи та розміру заборгованості не спростовує висновків суду, оскільки обов`язок вести облік відпрацьованого часу та розміру заробітної плати покладено лише на роботодавця, обставини, які зумовлюють відсутність первинної документації, не звільняють роботодавця від обов`язку сплачувати заробітну плату працівнику, право на яку гарантоване Конституцією України.
Вказаний висновок відповідає позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відповідно до якого відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Наявність форс-мажорних обставин, що спричинили невиплату заробітної плати та відсутність оригіналів первинних документів не спростовує висновків суду, оскільки право на заробітну плату гарантоване статтею 43 Конституції України та відсутність вини відповідача у невиконанні своїх обов`язків щодо виплати заробітної плати не звільняє його від виконання такого обов`язку в наступному, а може лише бути підставою для звільнення роботодавця від відповідальності, передбаченої трудовим законодавством за вказане порушення трудових прав.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості по заробітній платі не врахувала вищезазначені положення та вказала суму заборгованості по заробітній платі після утримання обов`язкових податків та зборів, а також не врахувала сплачену заробітну плату за першу половину березня 2017 року, нараховану в розмірі 2151, 57 грн, та яку після вирахування обов`язкових податків та зборів позивач отримала в розмірі 1710, 90 грн.
Розглядаючи питання про розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачем АТ «Українська залізниця» не спростовано розрахунок, наданий позивачем в частині заборгованості по заробітній платі в розмірі 15855 гривень 48 копійок (18007, 05 - 2151, 57). Разом з тим, суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку позивача в частині заборгованості по заробітній платі в розмірі 2151, 57 грн з підстав, що наведені вище.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 15855, 48 грн з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 676, 59 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 274 - 279, 354, 430, п.п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов особа_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 15855 (п`ятнадцяти тисяч восьмисот п`ятдесяти п`яти) гривень 48 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
В задоволені позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 2151 (двох тисяч ста п`ятдесяти однієї) гривні 57 копійок - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 676 (шестисот сімдесяти шести) гривень 59 копійок.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за квітень 2017 року в розмірі 1987 (однієї тисячі дев`ятисот вісімдесяти семи) гривень 84 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: особа_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 , рнокпп номер_2 . Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 83680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код єдрпоу 40075815.

Суддя